Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Дата: 03 травня 2026 р.
Справа: №752/4170/25
Суддя: Кокошко О. Б.
Справа №752/4170/25
Провадження №2/752/1178/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кокошко О.Б.,
за участю секретаря Потапенко Д.І.,
прокурора Гошуляк Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року виконувач обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся до суду в порядку статті 56 ЦПК України в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просив:
- усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:039:0034) шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2021, індексний номер 58532266, та здійсненої на його підставі державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 56,9 кв.м за вказаною адресою (номер запису про речове право 42304832, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2375950880000);
- усунути перешкоди у розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.07.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плющ Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1183;
- усунути перешкоди у розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2021, індексний номер 59253315, та здійсненої на його підставі державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 56,9 кв.м по АДРЕСА_1 (номер запису про речове право 42958486, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2375950880000);
- усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 площею 0,1 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. на підставі лише технічного паспорта від 07.05.2021 та довідки про показники об`єкта нерухомого майна від 07.05.2021 № 070521/4, виготовлених ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , за останньою зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 56,9 кв.м по АДРЕСА_1 . Жодних документів, що засвідчують прийняття об`єкта в експлуатацію чи присвоєння йому адреси, до реєстраційної справи не подавалося; за даними КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» право власності на такий будинок ніколи не реєструвалося. Фактично будь-якого будинку на земельній ділянці не існує, що підтверджено протоколами огляду місця події від 11.02.2022 та 17.01.2025, складеними у кримінальних провадженнях № 42021102010000016 та № 12024100010001919, а також матеріалами ретроспективного космічного моніторингу.
Використавши витяг про реєстрацію права власності на неіснуючий будинок, ОСОБА_1 10.06.2021 замовила у ТОВ «ЛЕНД ІКС» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої 22.06.2021 державним кадастровим реєстратором зареєстровано земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 13.07.2021 ОСОБА_1 продала «будинок» ОСОБА_2 за договором, посвідченим приватним нотаріусом Плющ Ю.В., яка того ж дня зареєструвала право власності за покупцем. Київська міська рада як розпорядник земель територіальної громади міста Києва земельну ділянку нікому у власність чи користування не передавала.
На думку прокурора, зазначені реєстраційні дії вчинено з метою створення видимості законності набуття права на нерухоме майно та подальшого заволодіння земельною ділянкою комунальної власності у позаконкурентний спосіб. Оскільки порушення прав територіальної громади триває, а земельна ділянка з володіння власника не вибувала, позов має негаторний характер, а обраний спосіб захисту - скасування рішень державних реєстраторів, визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації земельної ділянки - є єдиним ефективним механізмом усунення перешкод у розпорядженні землею. Підстави представництва прокурор обґрунтував бездіяльністю Київської міської ради, яка, будучи повідомленою листами від 10.12.2024 № 43-9097вих-24 та від 03.02.2025 № 43-871вих-25, самостійно з позовом до суду не звернулася.
Київська міська рада у поясненнях від 28.03.2025, поданих через представника ОСОБА_4 , позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Зазначила, що рішень про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність чи користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або іншим особам не приймала; будівля за вказаною адресою є об`єктом самочинного будівництва, а реєстрація права власності на неї не змінює його правового режиму; державну реєстрацію земельної ділянки проведено з порушенням вимог статей 21, 22, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Просила розглядати справу без участі свого представника.
Відповідач ОСОБА_2 через представника - адвоката Рог А.С. подала відзив на позовну заяву (12.05.2025), у якому просила поновити строк на його подання та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на таке:
- позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та інші) у разі, коли право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, а вимоги про скасування рішень і записів про державну реєстрацію не є потрібними для ефективного відновлення права, що є самостійною підставою для відмови в позові;
- житловий будинок збудований у 1990 році, тобто до 05.08.1992, а тому відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), для реєстрації права власності достатньо технічного паспорта; такі об`єкти не потребують прийняття в експлуатацію (постанови Верховного Суду у справах № 1540/3952/18, № 760/1651/16, № 623/214/17);
- Положення про реєстр адрес у місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394, не поширюється на будинки, збудовані до 1992 року, з огляду на статтю 58 Конституції України; належним доказом присвоєння адреси є довідка ФОП ОСОБА_3 від 07.05.2021;
- договір купівлі-продажу від 13.07.2021 укладено з додержанням статей 203, 626, 655 ЦК України; ОСОБА_1 як власник мала право розпоряджатися майном; позивач, не будучи стороною правочину, не може володіти інформацією про обставини його вчинення, а доказів спрямованості договору на заволодіння комунальною землею не надано;
- Київська міська рада не є стороною у справі, тому її пояснення не слід брати до уваги;
- орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 20 000 - 25 000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подала, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила.
Прокурор у відповіді на відзив зазначив, що земельна ділянка з володіння територіальної громади не вибувала і продовжує перебувати в комунальній власності, тому спір є негаторним, а віндикаційний позов у цих правовідносинах неможливий; реєстрація права власності на неіснуючий об`єкт формально наділяє відповідача привілейованим правом на землю (стаття 120 ЗК України, стаття 377 ЦК України) і блокує розпорядження нею на конкурентних засадах (стаття 134 ЗК України), а скасування записів можливе лише шляхом скасування рішень державних реєстраторів (частина третя статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Пункт 42 Порядку № 1127 і для будинків, збудованих до 1992 року, вимагає документ про присвоєння адреси, якого не існує; технічний паспорт і довідка ФОП не є правовстановлюючими документами; реєстратор проігнорував довідку КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.05.2021 про відсутність реєстрації права. Оскільки ОСОБА_1 права власності не набула, вона не могла його відчужити, а ОСОБА_2 - набути. Київська міська рада відповідно до частини п`ятої статті 56 ЦПК України набула статусу позивача та має право подавати заяви по суті справи.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 09.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях прокурор позовні вимоги підтримав, а представник відповідача Криворучко Г.В. проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.
12.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. із заявою про державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер заяви 45548987) на житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якій кадастровий номер земельної ділянки не зазначено. До заяви долучено: технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовлений 07.05.2021 ФОП ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 002078), та довідку про показники об`єкта нерухомого майна від 07.05.2021 № 070521/4 того ж виконавця. У технічному паспорті район розташування будинку зазначено як « ОСОБА_5 », рік побудови - 1990, загальна площа - 56,9 кв.м, житлова - 31,0 кв.м; межі земельної ділянки, як зазначено у схемі, «вказані зі слів замовника».
Згідно з інформаційною довідкою КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.05.2021 ПБ-2021 № 816, наданою на запит приватного нотаріуса Буглак О.Г. від 21.05.2021 № 124/01-16 (замовлення оформлене ОСОБА_6 ), житловий будинок АДРЕСА_1 за даними реєстрових книг Бюро на праві власності не зареєстрований.
Рішенням приватного нотаріуса Кузьменко Ю.В. від 03.06.2021 № 58532266 проведено державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта 2375950880000, номер запису 42304832). Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформовано 03.06.2021 за № 259797926.
10.06.2021 ОСОБА_1 подала до ТОВ «ЛЕНД ІКС» заяву про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . У пояснювальній записці технічної документації, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 , підставою робіт зазначено заяву замовниці, а наявність на ділянці житлового будинку (літ. А) площею 56,9 кв.м та господарської будівлі (літ. Б) обґрунтовано виключно згаданим витягом від 03.06.2021 № 259797926; рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється землеустрій, у документації не наведено; суміжними з ділянкою зазначено землі загального користування (проїзд) та «землі, не надані у власність чи користування».
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 16.12.2021 № 10-26-0.21-5944/2-21, 22.06.2021 державним кадастровим реєстратором за заявою ТОВ «ЛЕНД ІКС» від 17.06.2021 № ЗВ-9707870082021 на підставі зазначеної технічної документації внесено до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01). Тим самим листом повідомлено, що у травні-червні 2021 року за подібною процедурою зареєстровано ще 17 земельних ділянок по АДРЕСА_1 , документація із землеустрою щодо них до регіонального фонду не передавалася.
13.07.2021 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), від імені якої за довіреністю від 09.07.2021, посвідченою приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Е.Ю. за № 834, діяв ОСОБА_8 , укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плющ Ю.В. за реєстровим № 1183. У пункті 1.3 договору зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 площею 0,1 га. Ціна продажу становить 155 365,94 грн, визначена за звітом ТОВ «ТОСКОР» від 09.07.2021. Того ж дня рішенням приватного нотаріуса Плющ Ю.В. № 59253315 (заява № 46732743) зареєстровано право власності на будинок за ОСОБА_2 (номер запису 42958486); право ОСОБА_1 припинено.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 07.02.2025 № 412081249) речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 за жодною особою не зареєстровані; обтяження та іпотеки відсутні.
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листами від 15.11.2021 № 0570202/1-30506, від 13.07.2023 № 0570202/1-9232, від 11.10.2023 № 0570202/1-13564, від 14.02.2024 № 0570202/1-2072 та від 23.12.2024 № 057-19200 повідомив, що земельна ділянка у Міському земельному кадастрі не зареєстрована; звернення ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 про оформлення прав на неї не надходили; дозволи на розроблення документації із землеустрою не надавалися; Київська міська рада рішень про передачу ділянки у власність чи користування будь-яким особам не приймала; документація із землеустрою, на підставі якої сформовано ділянку, до Департаменту не подавалася; обстеження ділянки у 2019-2024 роках не проводилися.
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (листи від 13.02.2024 № 073-374 та від 16.12.2024 № 073-3729) і Державна інспекція архітектури та містобудування України (лист від 13.02.2024 № 834/05/18-24) повідомили, що документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт чи засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів за адресою АДРЕСА_1 , не видавалося, не реєструвалося та в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва не виявлено.
Департамент містобудування та архітектури (лист від 08.06.2022 № 055-3068) повідомив, що в реєстрі адрес у місті Києві відомості про документи щодо присвоєння адреси « АДРЕСА_1 » відсутні; Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (лист від 16.02.2024 № 100-1992) повідомила, що питання присвоєння поштової адреси об`єктам на АДРЕСА_1 нею не опрацьовувалося і звернень не надходило.
КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» листом від 08.06.2022 № 062/14-4528 (И-2022) повідомило, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 (як і за 16 іншими адресами на цій вулиці) на праві власності не реєструвалося, інвентаризаційних справ за цими адресами не існує.
Протоколом огляду місця події від 11.02.2022, складеним слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Грушецьким Б.Р. у кримінальному провадженні № 42021102010000016 від 15.04.2021, встановлено, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 , у тому числі 149-О, фактично не відокремлені жодними межовими знаками або огорожею, будівлі, споруди чи фундаменти на них відсутні, будівельні роботи не проводяться, ділянки засаджені деревами та кущами.
Протоколом огляду від 17.01.2025, складеним начальником СВ № 2 Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Народіцьким М.І. у кримінальному провадженні № 12024100010001919 від 19.06.2024 за участю понятих, з GPS-прив`язкою (50°33?21.152? N, 30°55?03.972? E), встановлено, що на всій площі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 наявні насадження дерев та кущів, ознаки проведення будівельних робіт відсутні, ділянка вільна від капітальних споруд, не має ознак розпочатого чи незавершеного будівництва або слідів розташування житлових споруд; житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на момент огляду відсутній.
За аерофотознімками Національного центру управління та випробувань космічних засобів (супровідний лист від 14.03.2023 № 1925-4-0401-2023) у період з 2014 по 2019 рік будь-яких об`єктів будівництва чи житлових споруд на ділянці не зафіксовано; аналогічні відомості містять матеріали аерофотозйомки, надані Департаментом земельних ресурсів листом від 13.07.2023 № 05702-9281.
Голосіївська окружна прокуратура міста Києва листами від 10.12.2024 № 43-9097вих-24 запитувала Київську міську раду, чи зверталася вона з позовом щодо скасування реєстрації, а листом від 03.02.2025 № 43-871вих-25 (отриманий Київською міською радою 03.02.2025, вх. № 08/4364) повідомила про намір звернутися до суду з цим позовом. Київська міська рада самостійно до суду не зверталася, натомість у поясненнях від 28.03.2025 позов підтримала.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність.
Відповідно до статті 9 ЗК України та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядження землями територіальної громади міста Києва належить до повноважень Київської міської ради, яка й є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Про наявність спірних реєстрацій Київській міській раді було відомо щонайменше з листування 2021-2024 років, а прокурор повідомив її про намір подати позов листом від 03.02.2025. Попри це Київська міська рада до суду не зверталася, а в поясненнях від 28.03.2025 сама підтвердила порушення інтересів територіальної громади та підтримала позов. За таких обставин суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави доведеними.
Відповідно до частини п`ятої статті 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Отже, Київська міська рада є позивачем у справі, наділена всіма правами учасника справи, зокрема правом подавати заяви по суті справи (стаття 43, частина перша статті 174 ЦПК України). Доводи відзиву про те, що Київська міська рада не є стороною і її пояснення не слід брати до уваги, суперечать наведеним нормам процесуального закону, а тому відхиляються.
Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За статтею 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття майна до експлуатації - з моменту такого прийняття; якщо право підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації.
За пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Державна реєстрація не є самостійною підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право; при дослідженні обставин існування в особи права власності першочерговим є встановлення підстави, на якій це право набуто (постанови Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18).
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви або відмови у державній реєстрації, обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а під час реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013, обов`язково запитує інформацію від органів, які проводили оформлення та реєстрацію прав (пункт 3 частини третьої статті 10 Закону). Згідно з частиною першою статті 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 41 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час реєстрації) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна передбачено подання, зокрема, документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічного паспорта та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту адреси. Пунктом 42 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, закінчені будівництвом до 05.08.1992, передбачено подання технічного паспорта та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту адреси; останній не вимагається лише у разі, коли будинок збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав.
Суд відхиляє довід відзиву про достатність технічного паспорта для реєстрації права на будинок, нібито збудований у 1990 році, з таких міркувань.
За пунктом 42 Порядку № 1127 обов`язковим є документ про присвоєння об`єкту адреси, оскільки право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстроване не було. Такого документа заявниця не подавала; за повідомленнями Департаменту містобудування та архітектури та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації адреса «вул. Бродівська, 149-О» жодному об`єкту в установленому порядку ніколи не присвоювалася. Довідка ФОП ОСОБА_3 про показники об`єкта не є документом про присвоєння адреси, оскільки суб`єкт господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію, не наділений повноваженнями присвоювати адреси (частина третя статті 26? Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Посилання відповідача на статтю 58 Конституції України є безпідставним, оскільки йдеться не про зворотну дію Положення про реєстр адрес, а про вимоги до документів, що подаються для реєстрації прав у 2021 році.
Єдиним джерелом відомостей про сам факт існування будинку та рік його побудови є технічний паспорт і довідка, складені 07.05.2021 приватним виконавцем на замовлення ОСОБА_1 зі слів останньої. Технічний паспорт лише фіксує результати технічної інвентаризації, не є правовстановлюючим документом і не може підмінити собою підставу набуття права власності. Жодних інших доказів існування будинку станом на 1992 рік чи пізніше (документів про будівництво, приймання в експлуатацію, реєстрацію в БТІ, сплату податків, підключення комунікацій, фотофіксації тощо) матеріали справи не містять. Натомість сукупністю належних і допустимих доказів - двома протоколами огляду місця події, складеними у 2022 та 2025 роках уповноваженими службовими особами органу досудового розслідування, матеріалами космічного ретроспективного моніторингу за 2014-2019 роки та аерофотозйомки, довідками КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про відсутність будь-якої реєстрації та інвентаризаційної справи, повідомленнями органів державного архітектурно-будівельного контролю - підтверджується, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 ніколи не існувало й не існує жодних будівель чи споруд, а сама ділянка вкрита деревами та чагарниками. Відповідачі цих доказів не спростували, на існування будинку в натурі не посилалися, огляду об`єкта чи проведення експертизи не просили.
Правові висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач (справи № 1540/3952/18, № 760/1651/16, № 623/214/17), стосуються реально існуючих будинків, факт побудови яких до 05.08.1992 не викликав сумніву, і не звільняють від обов`язку доводити саме існування об`єкта нерухомості як речі. Об`єкт цивільних прав, що не існує фізично, не може бути об`єктом права власності (статті 177, 179, 181 ЦК України), а тому реєстрація права власності на такий «об`єкт» є реєстрацією неіснуючого права.
Державний реєстратор - приватний нотаріус Кузьменко Ю.В. - усупереч пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV не врахувала наявну в реєстраційній справі інформаційну довідку КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.05.2021 ПБ-2021 № 816 про те, що будинок на праві власності не зареєстрований, не використала відомості Державного земельного кадастру (земельна ділянка на момент реєстрації не була сформована), не перевірила наявності документів про прийняття об`єкта в експлуатацію та присвоєння адреси, а за наявності суперечності між заявленою адресою у Голосіївському районі та зазначеним у технічному паспорті Дарницьким районом не зупинила розгляд заяви на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону № 1952-IV.
Отже, рішення про державну реєстрацію права власності від 03.06.2021 № 58532266 прийнято з порушенням статей 10, 18, 22, 23, 27 Закону № 1952-IV та пунктів 40-42 Порядку № 1127 щодо об`єкта, якого не існує, а тому ОСОБА_1 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не набула.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України). За частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність покупцеві. Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, а статтею 658 ЦК України - що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Судом установлено, що станом на 13.07.2021 житловий будинок по АДРЕСА_1 як об`єкт нерухомого майна фізично не існував, а ОСОБА_1 права власності на нього у встановленому законом порядку не набула. Відтак договір купівлі-продажу від 13.07.2021 укладено щодо неіснуючої речі особою, яка не була її власником, що суперечить статтям 177, 179, 316, 317, 656, 658 ЦК України. Крім того, зміст договору, у пункті 1.3 якого предмет продажу «прив`язано» до земельної ділянки комунальної власності площею 0,1 га, з урахуванням статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України об`єктивно був спрямований на створення у покупця видимості переваг щодо цієї земельної ділянки поза встановленою законом конкурентною процедурою (стаття 134 ЗК України), тобто суперечить інтересам держави і територіальної громади.
Довід відзиву про те, що прокурор не є стороною правочину і не може знати обставин його вчинення, не спростовує викладеного: право оспорювати правочин надано будь-якій заінтересованій особі (частина третя статті 215 ЦК України), а порушення у цій справі полягає не в дефекті волі сторін, а в об`єктивній невідповідності змісту договору вимогам закону, що підтверджено письмовими доказами. За таких обставин вимога про визнання договору недійсним є обґрунтованою.
Оскільки право власності ОСОБА_2 зареєстроване рішенням від 13.07.2021 № 59253315 виключно на підставі цього договору, а відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються, зазначене рішення державного реєстратора та здійснена на його підставі реєстрація також підлягають скасуванню.
За частиною першою статті 79? ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом відведення за проектами землеустрою, а технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється щодо вже сформованих або таких, що використовуються особою на законних підставах, земельних ділянок (стаття 55 Закону України «Про землеустрій», частини перша, друга статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до принципів ведення кадастру віднесено об`єктивність, достовірність та повноту відомостей, внесення їх виключно на підставі та відповідно до вимог закону. Відповідно до статті 22 цього Закону документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству, а за частиною шостою статті 24 підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Частина десята статті 24 Закону передбачає, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке допускається виключно з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Установлено, що земельна ділянка 8000000000:90:039:0034 сформована виключно на підставі технічної документації, єдиною «підставою» якої слугував витяг про право власності на неіснуючий будинок; жодного рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення документації, відведення чи передачу ділянки не приймалося; пояснювальна записка всупереч статті 29 Закону України «Про землеустрій» не містить посилання на рішення органу, на підставі якого здійснюється землеустрій. Реєстрація ділянки із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку» без волевиявлення власника - територіальної громади - в обхід статей 116, 118, 122, 123 ЗК України порушує право Київської міської ради розпоряджатися землями комунальної власності та її виключну компетенцію щодо встановлення цільового призначення (стаття 20 ЗК України). Речові права чи обтяження щодо ділянки не зареєстровані, тож перешкод для застосування частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» немає. Вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки підлягає задоволенню.
Стаття 16 ЦК України серед способів захисту цивільних прав передбачає визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, та інші способи, встановлені законом. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; за частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння, зокрема шляхом визнання угоди недійсною та застосування інших передбачених законом способів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до особи, яка створює йому перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном, і що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права, у тому числі оспорюючи рішення органів влади, договори чи інші правочини, упродовж усього часу тривання порушення (постанови від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Правові висновки, на які посилається відповідач (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 488/5027/14-ц, № 19/028-10/13, № 925/1351/19, № 359/3373/16-ц, № 200/606/18), сформульовані у справах, де спірне майно реально існувало і вибуло з володіння позивача, унаслідок чого належним способом захисту було витребування майна (стаття 388 ЦК України), а скасування реєстраційних записів визнавалося зайвим. У цій справі правовідносини не є подібними: спірною є не будівля, а земельна ділянка комунальної власності, яка з володіння територіальної громади не вибувала і володіння якою за відповідачами не зареєстроване; будівлі, яку можна було б витребувати, не існує. За таких обставин віндикаційний позов є неможливим за самою його природою, а єдиною перешкодою у розпорядженні землею є саме формальні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, які створюють для відповідача видимість привілейованого права на землю (стаття 120 ЗК України, стаття 377 ЦК України) і блокують розпорядження ділянкою на конкурентних засадах.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 1952-IV відомості про речові права не підлягають скасуванню та/або вилученню інакше як у разі скасування рішення державного реєстратора на підставі судового рішення або визнання недійсними документів, на підставі яких проведено реєстрацію. Тому вимоги про скасування рішень державних реєстраторів, визнання недійсним договору та скасування реєстрації земельної ділянки є елементами єдиного юридичного механізму, який безпосередньо, без потреби повторного звернення до суду, усуває всі перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою та відновлює становище, яке існувало до порушення. Суд визнає такий спосіб захисту належним і ефективним, а довід відзиву про неналежність способу захисту - необґрунтованим.
Оскільки порушення має триваючий характер, а позов є негаторним, на спірні вимоги позовна давність не поширюється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц); заяви про застосування позовної давності відповідачі не подавали.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статей 89, 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши в сукупності досліджені докази, суд дійшов висновку, що прокурор довів, а відповідачі не спростували, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстроване щодо об`єкта, якого не існує, з порушенням вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 1127; договір купівлі-продажу такого «будинку» суперечить вимогам закону; земельна ділянка сформована та зареєстрована без рішення власника - територіальної громади міста Києва. Наведене створює перешкоди Київській міській раді у розпорядженні землею комунальної власності, які підлягають усуненню в заявлений позивачем спосіб. Позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Прокуратурою за подання позову з чотирма вимогами немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 12 112,00 грн (платіжна інструкція від 05.02.2025 № 153). Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь Київської міської прокуратури у рівних частках - по 6 056,00 грн з кожної.
Керуючись 4, 5, 12, 13, 56, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов виконувача обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити.
Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:039:0034) шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.06.2021, індексний номер 58532266, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 56,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 42304832, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2375950880000).
Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.07.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плющ Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1183.
Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:039:0034) шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Плющ Юлії Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.07.2021, індексний номер 59253315, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 56,9 кв.м по АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 42958486, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2375950880000).
Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:039:0034 площею 0,1 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - виконувач обов`язків керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (вул. Антоновича, 107, м. Київ, 03150) в інтересах держави в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141);
Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ),
Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Повний текст рішення складено 04.05.2026.
Суддя О. Б. Кокошко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua