Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №260/4886/25
Суддя: Ільчишин Надія Василівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4886/25 пров. № А/857/38804/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (судді Гаврилко С.Є. ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ужгород) у справі № 260/4886/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач) в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21.05.2025 у частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 грн та не зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (крім часу роботи на посадах стажера судді та судді 36 років 09 місяців) період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні, і здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.05.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року - 3028,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні, і здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2025 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог – відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Виконавчого комітету Ковпаківської районної ради народних депутатів від 21 лютого 1989 року № 40 виконання обов`язків народного судді тимчасово покладено на ОСОБА_1 - народного засідателя районного народного суду, з 23 лютого 1989 року.
Рішенням сесії Сумської обласної ради народних депутатів від 25 серпня 1989 року ОСОБА_1 було обрано народним суддею Ковпаківського районного суду м. Суми.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 15 липня 1999 року № 952-XIV ОСОБА_1 було обрано безстроково на посаду судді Ковпаківського районного суду м. Суми.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 29 квітня 2025 року № 876/0/15-25 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ковпаківського районного суду м. Суми у зв`язку з поданням заяви про відставку та визначено загальний стаж роботи судді, що дає право на відставку становить 40 років 7 місяців 7 днів. Також у цей стаж включено період проходження строкової військової служби (1 рік 11 місяців 17 днів), половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців 2 дні) та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності).
Наказом голови Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 квітня 2025 року № 3-ОС позивача відраховано зі штату Ковпаківського районного суду м. Суми у зв`язку з прийняттям ВРП відповідного рішення.
Згідно розрахунку Ковпаківського районного суду м. Суми щодо стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 30 квітня 2025, який становить 40 років 07 місяців 18 днів, а саме: час роботи на посаді судді - 36 років 02 місяці 08 днів; строкова військова служба - 01 рік 11 місяців 17 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні; час роботи на посаді стажера судді - 06 місяців 21 день.
14 травня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 82 відсотків від заробітку з 01 травня 2025 року довічно. При визначені розміру довічного грошового отримання ПФУ виходив виключно зі стажу моєї роботи на посадах судді та стажера судді, визначивши цей стаж у 36 років 09 місяців. При цьому, під час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання відповідачем не було зараховано до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоди проходження строкової військової служби (01 рік 11 місяців 17 днів) та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (01 рік 11 місяців 02 дні).
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно частини 1 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених вказаним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно із частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Так, абзацом 4 п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VI встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Після проголошення незалежності України питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося статтею 43 частиною 4 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII (далі - Закон України №2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".
Згідно із частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно статті 1 абзацу 2 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545 п.3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".
Зазначена Постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність 01 січня 2012 року.
Згідно пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України №1402-VI визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 цього розділу.
У відповідності пункту 11 "Перехідних положень" Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно пункту 34 абзацу 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України №1402-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а також проходження строкової військової служби.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання Ковпаківського районного суду м. Суми стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 40 років 07 місяців 18 днів, а саме: Служба в радянській армії - 01 рік 11 місяців 17 днів; навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Дзержинського - 01 рік 11 місяців 02 дні; стажер народного судді Ковпаківського районного суду м. Суми - 06 місяців 21 день; суддя Ковпаківського районного суду м. Суми - 36 років 02 місяці 08 днів (а.с. 11).
Згідно із копією військового квитка ОСОБА_1 з 30 жовтня 1978 року по 17 жовтня 1980 року проходив строкову військову службу.
Відповідно до копій трудової книжки, диплома ОСОБА_1 з 1 вересня 1984 року по 30 червня 1988 року навчався в Харківському юридичному інституті за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста, а з 1 серпня 1988 року до 22 лютого 1989 року працював на посаді стажера народного судді Ковпаківського районного суду міста Суми.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 квітня 2025 року № 876/0/15-25 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Ковпаківського районного суду м. Суми.
Вищою радою правосуддя було встановлено, що станом на 29 квітня 2025 року загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку становить 40 роки 7 місяці та 7 днів, з яких, окрім стажу роботи на посаді судді, Вищою радою правосуддя зараховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців 2 дні та період строкової військової служби – 1 рік 11 місяців 17 днів (а.с.8-9зворот).
Це рішення Вищої ради правосуддя є чинним і не скасованим.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області належним чином завірені копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду 11 серпня 2025 року надійшли копія рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року у формі виписки із матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Колегія суддів наголошує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 183450010805 від 21 травня 2025 року, яким відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби - 01 рік 11 місяців 17 днів, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 01 рік 11 місяців 02 дні, не відповідає вимогам щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості, адже прийняте тільки у пенсійній справі, що підтверджується поданими документами на витребовування судом.
Таким чином колегія суддів враховує, що до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не віднесено визначення загального стажу роботи судді, який дає їй право на відставку і який визначає рівень щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців 2 дні та період строкової військової служби – 1 рік 11 місяців 17 днів підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає позивачу, як судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.
Загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з урахуванням вказаного періоду складає повних 40 роки (40 років 07 місяців 07 днів), що підтверджується вище вказаними поданими до суду доказами.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/21 (пункти 71-73, 77) вказав, що «статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.».
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №9901/2/19 та постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №607/8578/17, від 13.05.2020 у справі №242/1890/17, від 03.09.2020 у справі № 9901/521/19, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору та повністю спростовують доводи апелянта.
За наведених обставин та висновків Верховного Суду, аналізуючи доводи апелянта, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача вказані періоди, а тому його рішення № 183450010805 від 21 травня 2025 року, у частині розрахунку тривалості стажу на посаді судді і розміру довічного утримання є протиправним та скасовано судом першої інстанції правильно, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 260/4886/25 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяН. В. Ільчишин
суддіВ. В. Гуляк
З. М. Матковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua