Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №260/5380/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №260/5380/25

Суддя: Обрізко Ігор Михайлович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5380/25 пров. № А/857/35281/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно -каналізаційного господарства міста Ужгорода» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року, прийняте суддею Луцович М.М. у м. Ужгород, повне судове рішення виготовлено цим же числом у справі № 260/5380/25 за позовом комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

27.06.2025, комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно -каналізаційного господарства міста Ужгорода» (надалі також – КП ВУВКГ міста Ужгорода, позивач) звернулося з позовом до ГУ ДПС у Закарпатській області (надалі також – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (ППР) №3601/07-16-04-03/03344326 від 25.04.2025.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 відмовлено в позові.

Суд виходи з того, що відповідно до обставин даної справи позивач несвоєчасно сплатив податкові зобов`язання з ПДВ за звітні періоди з липня 2020 по березень 2022 у загальній сумі 9751323,15 грн. по платежу 14010100, в той час як у судовому рішенні по справі №807/205/16 на яке покликається останній, мова йшла про період 2015-2017 роки та сума субвенцій, яка мала бути зарахована у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника складала 3183559,35 грн.

Суд також відхилив твердження позивача щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між подіями у справі №807/205/16 та несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань з ПДВ за звітні періоди з липня 2020 по березень 2022, з огляду на те, що позивач, відповідно до інтегрованої картки платника по платежу 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», не мав податкового боргу по даному платежу станом на 23.01.2017, тобто мало місце переривання податкового боргу.

Відтак, доводи позивача про те, що обставини які мали місце у 2015-2017 роках можуть вплинути у майбутньому на його можливість сплачувати платежі у 2020-2022 роках є безпідставними.

Судом взято за основу позицію Верховного Суду викладену в постанові від 15.02.2023 у справі № 280/1006/21, відповідно до якої, порушення строків сплати грошових зобов`язань за незалежних від платника податків причин не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податків.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, КП ВУВКГ міста Ужгорода подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в контексті фінансування позивача з місцевого бюджету звернута увага на те, що рішення Ужгородської міської ради про виділення коштів підтверджує факт відсутності власних коштів для своєчасної сплати ПДВ, позаяк господарська діяльність при від`ємному тарифі не генерувала достатнього грошового потоку. Це доводить відсутність вини з боку КП ВУВКГ міста Ужгорода.

Так, рішення Ужгородської міської ради від 13.06.2025 за № 2277 прямо пов`язує необхідність фінансування позивача із-за відсутності державної субвенції. Фактично місцева громада власним бюджетом виконала обов`язок держави — погасила борг з ПДВ, формування якого спричинено державою, яка не забезпечила створення компенсаційного механізму для ПДВ.

Штраф у розмірі 975132,36 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ фактично стягується з коштів бюджету Ужгородської міської територіальної громади, адже іншого фінансового джерела у позивача немає.

Також вказується на те, що державне регулювання цін, незмінність тарифу в умовах зростання цін, звільнення від відповідальності споживачів у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за комунальні послуги на урядовому рівні, спричинює фінансову неспроможність підприємства. Структура тарифів не передбачає ні врахування фінансових витрат, ні витрат на оновлення чи розвиток об`єктів інфраструктури, ні прибутку за рахунок якого підприємство могло б покрити потребу в коштах.

Відтак, наведені обставини створили для позивача умови господарювання, за яких неможливо запобігти та уникнути порушення термінів, відведених для виконання зобов`язань.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

ГУ ДПС у Закарпатській області у відзиві погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Стороною позивача подано клопотання про відкладення розглядом справи по причині хвороби представника, однак подібне клопотання нічим не підтверджене та слід врахувати, що позивачем являється юридична особа. Тому суд відмовив в задоволенні такого, позаяк наявні всі підстави прийняти судове рішення по суті за відсутності представника та за наявності доказів в матеріалах справи.

Відтак, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Закарпатській області було проведено камеральну перевірку КП ВУВКГ міста Ужгорода щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість вказаним комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», код ЄДРПОУ 03344326, за наслідками якої складено Акт від 27.03.2025 №3673/07-16-04-03/03344326 про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу (ПК) України, а саме: несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 9 751 323,15 грн. (код бюджетної класифікації 14010100).

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області винесло ППР від 25.04.2025 №3601/07-16-04-03/03344326, яким КП ВУВКГ міста Ужгорода визначено до сплати штрафну санкцію по податку на додану вартість у загальному розмірі 975132,36 грн на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначених п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України.

Податкове повідомлення-рішення від 25.04.2025 за № 3601/07-16-04-03/03344326 отримано КП ВУВКГ міста Ужгорода 05.05.2025 у поштовому відправленні з трек номером 9060001426228.

Позивач на підставі ст. 56 ПК України скористався правом адміністративного оскарження вказаного ППР до Державної податкової служби України.

За наслідками розгляду скарги, Державна податкова служба України прийняла рішення від 04.06.2025 за №16130/6/99-00-06-03-01-06, яким залишила без змін ППР від 25.04.2025 № 3601/07-16-04-03/03344326, а скаргу КП ВУВКГ міста Ужгорода без задоволення.

Вважаючи протиправним наведене податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та нормам матеріального права які такі регулюють, судовому рішенню та апеляційній скарзі, відзиву та позиціям Верховного Суду, ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі як і раніше - ПК України, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок, погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 93 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 131.2 ст. 131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням «зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, за спірним податковим повідомленням-рішенням позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми боргу із затримкою більше 30 календарних днів.

Так, кошти які позивач сплачував, зараховувались в рахунок погашення боргу з цього податку згідно з черговістю його виникнення відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, що призвело до розрахунку в автоматичному режимі штрафних санкцій.

Позивачем було подано податкові декларації з ПДВ за липень 2020 - січень 2021 та за січень 2022 - березень 2022. По вищевказаним податковим деклараціям платником було самостійно визначено грошове зобов`язання у загальному розмірі 97513236,15 грн. В ході проведення камеральної перевірки встановлено порушення п.57.1 ст. 57 ПК України, п. 203.2 ст. 203 ПК України, а саме, встановлено несвоєчасно сплачені податкові зобов`язання з ПДВ за звітні періоди з липня 2020 по березень 2022 у загальній сумі 9751323,15 грн. по платежу 14010100.

В апеляційній скарзі наводяться доводи позивачем про те, що сплата податкового боргу відбулась з порушенням строків із незалежних від нього причин та за відсутності його вини, що виключає відносно нього застосування відповідальності у вигляді застосування штрафної санкції (штрафу).

Однак наведене не відповідає усталеній позиції Верховного Суду та, зокрема, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі №280/1006/21 згідно якої, порушення строків сплати грошових зобов`язань за незалежних від платника податків причин не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податків.

Також апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що покликаючись на обставини досліджені судовим рішенням у справі № 807/205/16, вказує на встановлену судом бездіяльність податкового органу внаслідок несвоєчасного зарахування субвенції на рахунок КП ВУВКГ міста Ужгорода, що є підставою для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, у рішенні від 27.05.2026 на яке покликається позивач по справі №807/205/16, не прослідковується причинно наслідкового зв`язку між обставинами ним встановлених та сплатою у 2020-2022 роках узгоджених сум грошового зобов`язання. Крім того, відповідно до обставин даної справи, позивач несвоєчасно сплатив податкові зобов`язання з ПДВ за звітні періоди з липня 2020 по березень 2022 у загальній сумі 9751323,15 грн. по платежу 14010100, в той час як у згаданому судовому рішенні №807/205/16 мова йшла про період 2015-2017 роки та сума субвенцій, яка мала бути зарахована у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника складала 3183559,35 грн.

Отже, суд першої інстанції правильно відхилив твердження позивача щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між подіями у справі №807/205/16 та несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань з ПДВ за звітні періоди з липня 2020 по березень 2022, з огляду на те, що позивач, відповідно до інтегрованої картки платника по платежу 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», не мав податкового боргу по даному платежу станом на 23.01.2017, тобто мало місце переривання податкового боргу, а відтак, доводи апелянта про те, що обставини які мали місце у 2015-2017 роках можуть вплинути у майбутньому на його можливість сплачувати платежі у 2020-2022 роках є безпідставними.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі на суть прийнятого судового рішення по даним спірним правовідносинам не впливають.

Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційний суд при прийнятті даного судового рішення щодо його обґрунтованості також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно -каналізаційного господарства міста Ужгорода» залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №260/5380/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. М. Обрізко

суддіЛ. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 11.11.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua