Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №300/3578/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №300/3578/25

Суддя: Ільчишин Надія Василівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3578/25 пров. № А/857/30572/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року (судді Матуляка Я.П., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Івано-Франківськ) у справі № 300/3578/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення за № 092750002723 від 21.04.2025, зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що відповідач протиправно відмовив в переведенні з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби. Вважає таку відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки він досяг пенсійного віку та має необхідний стаж роботи на посадах, віднесених, до відповідних категорій державних службовців, що підтверджується наданими довідкою, виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 28.03.2025, а також навчався у вищому навчальному закладі, що підтверджується дипломом, проте вона не врахована відповідачем. Посилається на висновок Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №140/664/23.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 29.03.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно довідки від 28.03.2025, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, встановлено, зокрема, що позивач у період з 09.10.2006 по 23.01.2012 працював на посаді провідного спеціаліста Івано-Франківського територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики України (05 років 03 місяці 15 днів), з 24.01.2012 по 22.12.2014 працював на посаді провідного спеціаліста сектору НКРЕ у Івано-Франківській області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (02 роки 10 місяців 29 днів), з 23.12.2014 по 28.08.2025 працював на посаді головного спеціаліста Сектору НКРЕ у Івано-Франківській області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (10 років 03 місяці 05 днів) (а.с.10-11).

14.04.2025 позивач направив на адресу пенсійного органу заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.7-9).

У зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення за № 092750002723 від 21.04.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах державної служби. Стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 складає 9 років 6 місяців 23 дні (а.с.13-15).

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 року визначалися Законом України "Про державну службу" від 19.12.1993 року №3723-VIII (далі - Закон №3723-VIII).

Згідно вимог статті 37 Закону №3723-VIII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015 року (далі - Закон №889-VІІІ), а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ залишено право на призначення пенсій за нормами статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 особам, які до 01.05.2016 набули певну кількість стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Зокрема, таким правом користуються державні службовці, які станом на 01.05.2016 не займають посади державної службові, але набули не менше 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та особи, які набули не менше 10 років такого стажу та станом на 01.05.2016 займають посади державних службовців.

Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016 необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

Суд наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, згідно якої підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

При цьому Суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.

Відтак, Закон № 889-VІІІ передбачає зарахування до стажу державної служби, для призначення пенсії за Законом № 3723-ХІІ, лише стажу набутого на посадах державної служби або прирівняних до них до 01.05.2016, що пов`язано із тим, що з 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Цей закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби, а лише регулює порядок зарахування стажу набутого на посадах державної служби до страхового стажу.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 29.03.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно довідки від 28.03.2025, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, встановлено, зокрема, що позивач у період з 09.10.2006 по 23.01.2012 працював на посаді провідного спеціаліста Івано-Франківського територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики України (05 років 03 місяці 15 днів), з 24.01.2012 по 22.12.2014 працював на посаді провідного спеціаліста сектору НКРЕ у Івано-Франківській області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (02 роки 10 місяців 29 днів), з 23.12.2014 по 28.08.2025 працював на посаді головного спеціаліста Сектору НКРЕ у Івано-Франківській області Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (10 років 03 місяці 05 днів) (а.с.10-11).

14.04.2025 позивач направив на адресу пенсійного органу заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", яка розглянута відповідачем та прийнято рішення за № 092750002723 від 21.04.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах державної служби. Стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 складає 9 років 6 місяців 23 дні (а.с.13-15)

Колегія суддів враховує що до стажу державної служби відповідачем зараховано період роботи позивача з 09.10.2006 по 23.01.2012, з 24.01.2012 по 22.12.2014 та з 23.12.2014 по 01.05.2016 - тривалість стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби заявника, станом на 01.05.2016 становить 9 років 6 місяці 23 дні.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відтак, колегія суддів враховує, що станом на 01 травня 2016 року позивач не мав необхідного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), тому не набув права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII за умов, передбачених пунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ, а доводи апелянта про навчанням у вищому навчальному закладі, що підтверджується дипломом є необґрунтованими, оскільки як вказано вище законодавець вказав про необхідність стажу державної служби 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №560/17838/24, від 06.10.2026 у справі № 420/32597/25, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апелянта із посиланням на позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 25.05.2023 у справі №580/3805/22, оскільки суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд, тобто не прийняв рішення по суті спору.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у справі №300/3578/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua