Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №380/2018/26
Суддя: Боршовський Тарас Іванович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. ЛьвівСправа № 380/2018/26 пров. № А/857/30125/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді Боршовського Т.І.,
суддів Кухтея Р. В.,
Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 380/2018/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Н. Т. Сидор,
провадження - письмове,
час ухвалення рішення - 20 травня 2026 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено.
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду (далі - Суд першої інстанції) з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з такими вимогами:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену повідомленням №765/10/26388 від 05.12.2025, у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно направити матеріали подання на звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи на підставі рапорту ОСОБА_1 на звільнення з військової служби від 04.11.2025;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність інших членів сім`ї матері позивача, які можуть здійснювати за нею постійний догляд. За наведених обставин суд дійшов висновку, що немає підстав для звільнення ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач 04.11.2025 подав рапорт на звільнення у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю I групи.
До рапорту Позивач надав такі документи: витяг з Рішення ЕКОПФО про призначення матері позивача - ОСОБА_2 . І групи інвалідності, висновок ЛКК ОСОБА_2 про потребу в постійному догляді, нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 , нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , нотаріальну копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , повний витяг про народження ОСОБА_1 , відомості про зареєстрованих осіб, витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , нотаріальну копію свідоцтва про смерть батька Позивача, нотаріальну копію Довідки МСЕК брата позивача - ОСОБА_3 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Відповідач за результатами розгляду рапорту сержанта ОСОБА_1 та подання військової частини НОМЕР_1 листом від 05.12.2025 № 765/10/26338 повернув рапорт з доданими документами без реалізації.
Вказане рішення обґрунтовано наявністю у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого ступеня спорідненості - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю з дитинства по слуху ІІІ групи. Водночас матеріали подання до звільнення з військової служби сержанта ОСОБА_1 № 3743 від 08.11.2025 не містять документів, що підтверджують потребу ОСОБА_3 в постійному догляді.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин першої, другої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжений і по це час є чинним.
За визначенням у статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із абзацем 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
На виконання положень Закону № 2232-XII та Указу Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170), яка визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
За положеннями пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції № 170 визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Як встановлено судом першої інстанції, 04.11.2025 подав рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До рапорту Позивач надав такі документи: витяг з Рішення ЕКОПФО про призначення матері позивача - ОСОБА_2 . І групи інвалідності, висновок ЛКК ОСОБА_2 про потребу в постійному догляді, нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 , нотаріальну копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , нотаріальну копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , повний витяг про народження ОСОБА_1 , відомості про зареєстрованих осіб, витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , нотаріальну копію свідоцтва про смерть батька Позивача, нотаріальну копію Довідки МСЕК брата позивача - ОСОБА_3 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Однак, за результатом розгляду рапорт повернуто ІНФОРМАЦІЯ_1 без реалізації з огляду на те, що встановлено наявність іншої особи першого ступеня споріднення, яка може здійснювати догляд за матір`ю позивача, а саме брата - ОСОБА_3 . Водночас, матеріали подання на звільнення не містять документів, що підтверджують потребу ОСОБА_3 в постійному догляді.
За нормами частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, за положеннями пункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
З конструкції цієї норми вбачається, що законодавством передбачено три умови, за наявності яких позивача може бути звільнено з військової служби:
- один із батьків військовослужбовця чи батьків дружини (чоловіка) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- така особа з інвалідністю потребує постійного догляду;
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи (група Б), що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 96/25/551/В від 21.08.2025.
Відповідно до медичного висновку Лікарсько-консультативної комісії №115 від 15.05.2025 ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
Отже, факт наявності одного батьків з інвалідністю I групи який потребує постійного догляду у цій справі є встановленим та сторонами не оспорюється.
Натомість проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення, який може здійснювати такий догляд.
Позиція позивача ґрунтується на тому, що ОСОБА_3 не є членом сім`ї ОСОБА_2 , оскільки проживає віддалено (м. Сміла, Черкаська область) від матері позивача та не веде з нею спільний побут. Відтак, у розумінні положень Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, а отже, і в розумінні Закону № 2232-XII, не є членом сім`ї ОСОБА_2 .
Проаналізувавши наведені доводи позивача колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 520/14746/25 щодо тлумачення та застосування поняття "члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" у розумінні Закону №2232-XII:
«[...]Законодавство України не містить універсального визначення поняття "член сім`ї", яке підлягало б однаковому застосуванню у всіх видах правовідносин.
Наприклад, відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з частиною другою статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Водночас, згідно зі статтею 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років" членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.
Стаття 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.
Пункт 70 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначає, що члени сім`ї - чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Отже, сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.
Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.
З огляду на викладене, буквальне перенесення визначення поняття "член сім`ї", сформульованого в одному нормативно-правовому акті, на правовідносини, що регулюються іншим законом, є неправильним та може призвести до викривлення змісту відповідної правової норми[...]
[...]З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у розумінні Закону про військову службу поняття "члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині встановлення факту наявності у матері позивача онуки як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу[...]».
Доводи позивача у цій частині фактично зводиться до заперечення наведеного вище висновку Верховного Суду, а тому суд їх відхиляє.
Крім того, в апеляційній скарзі та позовній заяві зазначено, що рідний брат позивача - ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи по слуху з дитинства, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 535633 від 23.12.2025.
Позивач наголошує, що вказана обставина свідчить про об`єктивну неможливість здійснення його братом догляду за ОСОБА_2 . На обґрунтування вказаного твердження позивач зазначає, що його мати жестовою мовою не володіє та не є сурдологом. Матері встановлена I група інвалідності внаслідок деменції при хворобі Альцгеймера, делірій, спричинений деменцією, гіпертензивна хвороба серця. Отже, позивач вказує, що очевидним є факт, що його брат - ОСОБА_3 , маючи повну відсутність слуху не може здійснювати догляд за такою важкохворою людиною як ОСОБА_2 .
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, як цього вимагають приписи абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Вказана обставина позивачем не оспорюється та не заперечується.
Водночас позивач, аргументуючи неможливість здійснення його братом догляду за ОСОБА_2 , посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/1666/24.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд виснував:
«Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»».
Отже, за вказаних обставин необхідно встановити, чи може брат позивача - ОСОБА_3 , якому з дитинства встановлено III групу інвалідності по слуху, вважатися особою, яка з об`єктивних причин фактично не має можливості здійснювати постійний догляд за матір`ю у розумінні наведеної вище правової позиції Верховного Суду.
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що наявність у брата позивача III групи інвалідності з дитинства внаслідок порушення слуху автоматично не свідчить про його об`єктивну нездатність здійснювати догляд за матір`ю. Така обставина підлягає оцінці з огляду на характер порушення здоров`я та його фактичний вплив на можливість виконання функцій із догляду.
Проте надана довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 535633 від 23.12.2025 лише підтверджує встановлення ОСОБА_3 III групи інвалідності та не містить відомостей про ступінь порушення слуху, пов`язані з ним функціональні обмеження та їх вплив на здатність здійснювати догляд за іншою особою.
Інших доказів, виданих компетентними установами, які б містили висновок та підтверджували, що стан здоров`я брата позивача об`єктивно перешкоджає йому здійснювати постійний догляд за матір`ю, матеріали справи не містять.
Крім того, колегія суддів зазначає, що така обставина як віддалене проживання брата позивача від матері, в межах однієї області, не позбавляє повнолітнього брата позивача ні обов`язку, визначеного законом, піклуватися про свою непрацездатну матір, ні можливості виконувати такий обов`язок. У матеріалах справи немає доказів об`єктивної неможливості брата забезпечувати необхідний догляд матері за місцем свого проживання.
Щодо посилання позивача на те, що дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 теж є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства по слуху безтерміново, що підтверджується відповідною довідкою до акту огляду МСЕК серії 10№ 346193 та пенсійним повідченням, то вказані докази не підтверджують необхідність догляду за нею її чоловіком. Така довідка лише містить висновок щодо умов та характеру праці: "працепристосування, протипоказана робота в шкідлвих умовах".
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що факт встановлення ОСОБА_3 III групи інвалідності та проживання за іншим місцем та наявність дружини з інвалідністю, ще не свідчить про фактичну об`єктивну неможливість здійснювати догляд за своєю матір`ю, та не підтверджує наявність передбаченої законом умови для звільнення позивача з військової служби з обраної підстави на час подання рапорта 04.11.2025 ("відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я").
Отже, з огляду на наявність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї, які можуть здійснювати за нею постійний догляд, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстави для звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи, відсутні.
За змістом частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 Кодексу).
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Суду першої інстанції залишити без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим: ухвалене за повного та всебічного з`ясування обставин справи, що стосуються предмета спору, з наданням оцінки всім важливим аргументам учасників справи, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи, що Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення Суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України нема підстав для нового розподілу судових витрат у справі.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 380/2018/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В таких випадках постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддяТ. І. Боршовський
суддіР. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua