Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №562/2256/26
Суддя: Москаль Ростислав Миколайович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 562/2256/26 пров. № А/857/50963/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М., Сала П. І., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Ярмольчука В.С., представниці відповідача Метелко Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові (в режимі відеоконференції) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17.09.2026 у справі №562/2256/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Короткий зміст позовних вимог
14.07.2026 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), якого представляє адвокат Ярмольчук В.С., звернувся з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №R603189 від 06.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження в справі. На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що не був належнитм чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вживав заходів для повідомлення ТЦК та СП про проходження лікування та неможливість особистої явки на виклик за повісткою. Про наявність відомостей щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію дізнався з мобільного додатку «Резерв+» та щоб подати запит через додаток на отримання постанови вимушений був написати 29.06.2026 заяву в ньому, якою свою вину визнав, однак він не давав зобов`язань не оскаржувати постанову в разі її винесення з порушеннями вимог чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
17.09.2026 Здолбунівський районний суд Рівненської області прийняв рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовив повністю. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач довів правомірність винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень, у спосіб та на підставі, визначених Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини; підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення суд не встановив. Суд першої інстанції керувався такими мотивами:
- позивача двічі належним чином викликано повістками, що йому вручені поштою, до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- позивач не надав доказів виконання обов`язку, визначеного пунктом 24 Порядку №560 та у разі неможливості прибути у визначені у повістці дату і час надалі не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів з дати виклику;
- 29.06.2026 ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, у якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги цього законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. У зазначеній заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення за статтею 65 Конституції України та попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України. Подання такої заяви свідчить не лише про визнання факту правопорушення, а й про обізнаність особи щодо конкретних обставин його вчинення;
- суд відхилив доводи представника позивача щодо окремих недоліків оформлення постанови, оскільки оскаржувана постанова містить відомості про особу правопорушника, правову кваліфікацію його дій, обставини вчинення правопорушення, посилання на заяву про визнання правопорушення, вид адміністративного стягнення, його розмір та порядок виконання постанови.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції допустив помилки щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги представник апелянта наводить такі обставини та аргументи: 1. суд не оцінив доказів поважності причин неприбуття, що призвело до помилкового висновку про наявність складу правопорушення (ст.9, 280 КУпАП; ст. 90, 242 КАС України); 2. заява, подана через «Резерв+» за ст. 279-9 КУпАП, не звільняла відповідача від обов`язку встановити вину і не позбавляє апелянта права на судовий захист; 3. постанова відповідача не містить дати та обставин правопорушення (ст.283 КУпАП); 4. рішення суду містить внутрішню суперечність і не відповідає вимогам ст.242, 246 КАС України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи, процедура розгляду справи тощо
Представник позивача взяв участь у судовому засіданні та навів аргументи, аналогічні до викладених в апеляційній скарзі на рішення суду. На запитання суду щодо причин, що зумовили подання позивачем заяви про визнання факту неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 та про притягнення до відповідальності за спрощеною процедурою стверджував, що в такий спосіб позивач намагався отримати інформацію про суть вчиненого правопорушення та підстави його оголошення ІНФОРМАЦІЯ_2 в розшук.
Представник відповідача взяв участь у судовому засіданні та навів аргументи, аналогічні до викладених у відзиві на позов. Звертає увагу суду на те, що позивачу двічі скеровувалися повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а надані ним суду документи про перебування на лікуванні свідчать про різні діагнози та перерву між лікуваннями, в межах якої ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не прибув в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставини справи, які встановив суд першої інстанції
постановою №R603189 від 06 липня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Порушення ОСОБА_1 вимог законодавства полягають в тому, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів установлено, що останній не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Оскаржувану постанову відповідач виніс в порядку, передбаченому статтею 279-9 КУпАП (без участі особи) на підставі поданої позивачем особисто через електронний кабінет військовозобов`язаного (мобільний застосунок «Резерв+») заяви про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
Обставини справи, які встановив апеляційний суд
ОСОБА_1 є громадянином України та військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про наявність відстрочки від призову за мобілізацією станом на дату виникнення спірних правовідносин відсутні.
04.06.2026 ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08.06.2026, що підтверджується наданими відповідачем поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також наданою позивачем копією заяви від 08.06.26 про неможливість прибути на виклик.
ОСОБА_1 надав докази того, що 10.06.2026 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_2 поштове відправлення, як стверджує позивач – заяву від 08.06.2026 про неможливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 08.06.2026 через перебування на стаціонарному лікуванні (докази вмісту поштового відправлення, як-от опис вкладення – відсутні).
ОСОБА_1 надав суду довідки місцевої лікарні за місцем проживання, котрі підтверджують:
1) довідка від 07.06.2026 – про перебування ОСОБА_1 на лікуванні в неврологічному відділенні лікарні з 05.06.2026 по час видачі довідки;
2) довідка від 29.06.2026 – про перебування ОСОБА_1 на лікуванні в інфекційному відділенні лікарні з 26.06.2026 по час видачі довідки.
Скріншоти (фотографії екрану мобільного пристрою зв`язку) повідомлень, надісланих користувачем "ESOZ" невідомому користувача на невказаний номер мобільного телефону через невідомий мобільний додаток, з огляду на спосіб їх фотографування та відображення на наданих суду копіях електронних доказів ("обрізані" дати, не збережена хронологія повідомлень тощо) не дозволяють ані підтвердити належність таких копій скріншотів як доказів у цій справі, ані відтворити хронологію встановлення непрацездатності та одужання невстановленого пацієнта.
29.06.2026 ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, відповідно до змісту якої: - повідомив про допущення ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме – не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства, відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП; - факт вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності; - підписанням цієї заяви підтвердив, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 336, 337 Кримінального кодексу України.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Згідно з ч.8 ст.15 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.
За змістом ст. 1 Закону України “Про оборону України”, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”. Відповідно до п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію” в Україні оголошено загальну мобілізацію. Надалі правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України та діє донині.
Відповідно до абзаців 1 - 3 ч.1 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію”, посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною 3 якої за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі – Інструкція).
Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки не складає протокол щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме:
- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику;
- у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення).
Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП.
Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.
У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Згідно з ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.
Позиція суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:
притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 279-9 КУпАП передбачає спрощену процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, пов`язане з порушенням військовозобов`язаним правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, - у випадках, якщо особа (1) не оспорює допущене порушення, (2) згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та (3) подала про це відповідну заяву.
Відповідач та суд першої інстанції встановили, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 не прибув 08.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на виклик повісткою для уточнення/звірки даних військовозобов`язаного, а позивач цю обставину визнає. Разом з тим, ОСОБА_1 стверджує, що перебував 08.06.2026 на лікуванні, тому не зміг прибути 08.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_5 з поважних причин, про що 10.06.2026 надіслав відповідачу документально підтверджену заяву. Разом з тим, позивач: 1) не надав суду належних доказів скерування заяви від 08.06.2026 та документів, що підтверджують неможливість прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки до квитанції про скерування листа через Укрпошту не долучено опису вкладення (які документи скеровував позивач на адресу відповідача); 2) не надав до матеріалів судової справи доказів безперервного перебування на лікуванні в період з 05.06.2026 до 29.06.2026, а додані до позову документи свідчать про перебування на лікуванні в період з 05.06.2026 по 07.06.2026 (неврологічне відділення) та з 26.06.2026 по 29.06.2026 (інфекційне відділення). За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем обов`язку, визначеного пунктом 24 Порядку №560, оскільки ОСОБА_1 у випадку неможливості прибути 08.06.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був не лише повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб, а й надалі прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів; проте позивач доказів виконання цього обов`язку відповідачу та суду не надав, а отже – порушив військовий обов`язок.
ОСОБА_1 визнав цю обставину визнав шляхом добровільного подання ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви від 29.06.2026 про визнання факту вчинення правопорушення – неявки до ТЦК та СП на його виклик. Позивач не навів суду будь-яких адекватних пояснень, що свідчили б про помилкове подання такої заяви або застосування до нього засобів примусу чи інших засобів протиправного впливу, що могли б спотворити його волевиявлення.
Оцінюючи обставини справи в їх сукупності апеляційний суд дійшов таких висновків:
1) зібрані судом першої інстанції докази були достатніми для підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення при розгляді відповідачем справи за спрощеною процедурою в порядку ст.279-9 КУпАП. Апеляційний суд відхиляє як надуманий та маніпулятивний аргумент позивача про те, що його заява від 29.06.2026 насправді не означає, що ОСОБА_1 визнає та погоджується із вказаним в оскарженій постанові правопорушенням. Навпаки, апеляційний суд переконаний, що зміст заяви від 29.06.2026 та факт її добровільного подання позивачем якраз і означає, що ОСОБА_1 визнає факт вчинення ним правопорушення. Більше того, зміст згаданої заяви та вжиті в ній формулювання виключають помилку заявника чи двозначне трактування змісту цієї заяви – адже особа самостійно вказує на суть правопорушення (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) та деталізує його об`єктивну сторону (неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою).
2) позивач у спірних правовідносинах поводить себе недобросовісно, оскільки:
- попри твердження про бажання шляхом подання 29.06.2026 заяви дізнатися про причини перебування в розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 , насправді подає заяву про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та про розгляд справи у його відсутність, а також про усвідомлення юридичної відповідальності за неправдиві повідомлення, при цьому не оскаржує дій відповідача щодо оголошення в розшук як незаконних, не просить надати інформацію тощо;
- спочатку самостійно та добровільно (шляхом подання заяви від 29.06.2026) ініціює перед відповідачем спрощену процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що не передбачає складення протоколу та, відповідно, деталізованої фіксації ІНФОРМАЦІЯ_2 обставин адміністративного проступку, а також визнає факт його вчинення, просить відповідача притягти позивача до адміністративної відповідальності без його участі (іншими словами – відмовляється від права на участь в розгляді справи, що передбачає можливість надання пояснень, доказів тощо – оскільки самостійно визнає всі факти, що свідчать про вчинення ним правопорушення), а надалі ініціює судовий спір, в межах якого без будь-яких адекватних пояснень причини такої поведінки змінює власну позицію на прямо протилежну та фактично вимагає надання йому процесуальних гарантій, що були б йому надані за замовчуванням у випадку розгляду справи за загальною процедурою, - від якої позивач сам же відмовився шляхом подання заяви від 29.06.2026. Це свідчить про недобросовісну поведінку позивача, спрямовану на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Проте такі процесуальні дії позивача не доводять ані протиправності оскарженої постанови, ані помилковості висновків суду першої інстанції в оскарженому рішенні.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.
Керуючись ст.ст. 139, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17.09.2026 у справі №562/2256/26 – без змін.
Судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку із поданням апеляційної скарги, покладаються судом на нього.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Постанова у повному обсязі буде складена в строк, що не перевищує десять днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий суддяР. М. Москаль
суддіТ. М. Димарчук
П. І. Сало
Повне судове рішення складено 10.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua