Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №140/10214/25
Суддя: Кузьмич Сергій Миколайович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10214/25 пров. № А/857/51095/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Дмитрук В.В. у м. Луцьку) у справі № 140/10214/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати:
рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025;
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2025 №UA205030/2025/000269.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» у якості покупця та фірмою N AGRO SERVICE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Республіка Польща) у якості продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів №7.05.042025 від 07.04.2025.
Згідно п. 1.1. контракту продавець зобов`язався поставити покупцю товар у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунка-проформи, які є невід`ємною частиною цього контракту.
За п. 2.1. контракту ціна товару, що продається за цим контрактом, встановлюється в євро і приймається на умовах зазначених у рахунку-проформі які є невід`ємною частиною цього контракту.
П. 2.2. контракту Загальна вартість товару, що продається за цим контрактом, становить 75 000.00 євро.
Розділ 3 контракту зазначає, що країна відправки товару є Польща (п. 3.1.).
Країна походження товару Німеччина (п. 3.2.).
Продавець проводить поставку товару до 30.05.2025 (п. 3.3.).
Продавець поставляє покупцеві товар на умовах FCA місто 89-100 Naklo nad Notecia, Poland, згідно з правилами Інкотермс 2020 (п. 3.4.).
Розділ 5 контракту вказує, що покупець здійснює оплату товару перерахуванням коштів на рахунок продавця за передоплатою (п. 5.1.).
Валютою платежу є євро(п. 5.2.).
Платежі за товар здійснюються відповідно до рахунку-проформи, які є невід`ємною частиною нього контракту (п. 5.3.).
Форма оплати - банківський переказ на рахунок продавця, вказаний у п. 14 цього контракту (п. 5.4.).
За п. 6.1. контракту кількість товару, що поставляється, становить 1 (одна) одиниця.
На виконання умов контракту та з метою митного оформлення товарів польським контрагентом була передана позивачу відповідний рахунок-проформа №FP1/05/2025 від 02.05.2025, якою між сторонами була узгоджена поставка товару за цим контрактом на суму 75 000,00 євро.
У цьому з документі міститься інформація про те, що покупець має сплатити таку суму у строк до 30.05.2025.
Також, польським контрагентом був переданий позивачу рахунок-фактура (інвойс) №1/05/2025 від 02.05.2025 з аналогічними даними, що і в фактурі проформі.
В свою чергу, позивач, відповідно до умов оплати за контрактом, повністю оплатив грошову суму за такою поставкою, що зазначена у вищевказаних рахунку-проформі та інвойсі, а саме 08.05.2025 у розмірі 75 000.00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (SWIFT) №4 .
Надалі, з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості, представником позивача відповідачу були подані всі документи перелік яких передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Так, до Волинської митниці було подано декларацію митної вартості від 01.08.2025 №25UA205030011425UO, зовнішньоекономічний контракт, рахунок-проформа, інвойс, платіжна інструкція в іноземній валюті (SWIFT), автотранспортна накладна від 29.07.2025, декларація про походження товару, договір про перевезення, договір про надання послуг митного брокера, довідка про транспортні витрати, дефектовка товару та рахунок до неї №6492 від 01.08.2025, митна декларація країни відправлення, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.
У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, ст. 257 Митного кодексу України, для митного оформлення позивачем було подано МД від 01.08.2025 №25UA205030011425UO на одну товарну позицію.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів за МД від 01.08.2025 №25UA205030011425UO встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності, а саме:
пошкодження товару, вказані у інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025, не відповідають згідно документу - Дефектовка euroMaus4 8E1184 від 31.07.2025;
згідно договору про перевезення №130623-3 від 13.06.2023 передбачено заявку на перевезення, однак її не надано до митного оформлення ;
надане платіжне доручення №4JBKLP5 від 07.05.2025 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.
Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10- денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 4) банківські платіжні документи, що стосуються товару (за наявності оплати); 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На письмову вимогу декларантом 04.08.2025 надано: підтвердження вивозу №25CC599C-P2178891; заявку №2 від 16.07.2025; висновок експерта №117/25 від 06.08.2025; лист від 06.08.2025 про відсутність інших додаткових документів.
За результатами опрацювання додаткових документів встановлено, що висновок експерта №117/25 від 06.08.2025 не містить інформації щодо пошкоджень даного товару, які наведено у інвойсі та у Дефектовці euroMaus4 8E1184 від 31.07.2025. Таким чином, додатково надані документи містять неточності щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2025 №UA205030/2025/000269 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості товару: митна декларація №25UA209170059942U4 від 11.07.2025 – «Самохідна машина для очищення та завантаження цукрових буряків ROPA Maus 3 (euro-Maus), б/в, 2011р.в., 1 шт. Двигун дизельний. Дані з робочого монітора по наробітку: мотогодини - 8154:34год.; години поочищенню-перевантаженню - 3864:18год. При візуальному огляді видно сліди зношеності техніки, що зафіксовано на зроблених фото при завантаженні. Поставляється на відкритій платформі в зібраному стані. В своєму складі не містить радіопередавачів і приймачів. Не військового призначення. Торговельна марка ROPA, Виробник ROPA Fahrzeug-und Maschinenbau GmbH, Країна виробництва DE» - 3,01 євро/кг, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Коригування на обсяги партії та комерційні рівні не здійснювалось.
В подальшому, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД 25UA205030011839U0 від 07.08.2025, з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
Вважаючи таке рішення відповідача разом із карткою відмови протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до положень пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі – МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.
Так, суд першої інстанції встановив та таке підтверджується матеріалами справи, що контрактом №7.05.042025 від 07.04.2025 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.
На виконання умов контракту та з метою митного оформлення товарів польським контрагентом була передана позивачу відповідний рахунок-проформа №FP1/05/2025 від 02.05.2025, якою між сторонами була узгоджена поставка товару за цим контрактом на суму 75 000,00 євро.
У цьому з документі міститься інформація про те, що покупець має сплатити таку суму у строк до 30.05.2025.
Також, польським контрагентом був переданий позивачу рахунок-фактура (інвойс) №1/05/2025 від 02.05.2025 з аналогічними даними, що і в фактурі проформі.
Ціна товару в інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025 (75000,00) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 01.08.2025 №25UA205030011425UO (графа 22).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД 01.08.2025 №25UA205030011425UO фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в комерційному інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні: «пошкодження товару, вказані у інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025, не відповідають згідно документу - Дефектовка euroMaus4 8E1184 від 31.07.2025», суд зазначає наступне.
Технічний стан техніки, що була у використанні (у даному випадку транспортного засобу, що ввозився позивачем на митну територію України та заявлявся для митного оформлення) є одним з визначальних характеристик ціни товару та впливає на визначення митної вартості.
У зв`язку із чим, у всіх товаросупровідних документах, які надавались позивачем для митного оформлення товару, і які не містять жодних розбіжностей між собою, зокрема і щодо опису та стану товару, міститься інформація про те, що дана самохідна машина для підбирання очищення та завантаження цукрових буряків торговельної марки ROPA EURO MAUS 4, серійний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску - потребує ремонту електроніка, гідравліка, трансмісія, має дефекти.
Зазначене кореспондується і з відомостями, що зазначені в інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025.
Далі для деталізації інформації про технічні несправності даного товару, позивачем під час його митного оформлення було надано відповідачу Дефектовку EuroMaus4 8г1184, що видана ТзОВ «РОПА Україна» (офіційний представник виробника даного товару в Україні).
Разом з тим, суд зауважує, що в інвойсі зазначаються лише в загальному основні технічні вузли транспортного засобу (товару), які потребують ремонту та заміни, оскільки інвойс за своєю юридичною природою це міжнародний комерційний документ (рахунок-фактура), який продавець виставляє покупцеві для оплати товарів чи послуг. Він містить детальний перелік позицій (назва, кількість, ціна), інформацію про відправника та отримувача, а також загальну суму до оплати. Інвойс підтверджує факт продажу, слугує підставою для оплати, використовується в податковому обліку та при митному контролі.
Тобто, інвойс не є тим технічним документом, який чітко, детально та вичерпно встановлює найменування та кількість деталей, які підлягають заміні чи ремонту під час технічного обслуговування транспортного засобу, такий документ лише фіксує, що товар є бувшим у використанні та має несправності, які підлягають ремонту чи заміні з зазначенням лише основних технічних вузлів, що підлягають ремонту.
Поряд з цим, саме вищезазначена Дефектовка, що видана офіційним представником виробника даного товару в Україні - ТзОВ «РОПА Україна», а також виставлений на його підставі рахунок на оплату №6492 від 01.08.2025, який надавався позивачем митному органу під час здійснення митного оформлення товару є тими документами, які встановлюють вичерпний перелік деталей транспортного засобу, що підлягають заміні при ремонті такого транспорту, а також встановлюють вартість цих деталей.
З урахуванням наведеного вбачається, що дане твердження відповідача є безпідставним, оскільки дані документи не мають між собою жодних розбіжностей, а один документ лише конкретизує та розкриває зміст іншого документа.
Щодо зауваження відповідача про те, що згідно договору про перевезення №130623-3 від 13.06.2023 передбачено заявку на перевезення, однак її не надано до митного оформлення, суд зазначає наступне.
Позивач до митного органу надав додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, серед яких була і заявка на перевезення №2 від 16.07.2025, що є додатком до договору про перевезення №130623-3 від 13.06.2023.
Згідно змісту такої заявки сторони договору погодили всі необхідні умови для здійснення перевезення товару, а саме: адресу та дату завантаження: «26-27.07.2025 року у Naklo nad Notecia, Польща», місце митного очищення: «Ягодин», адресу вивантаження: «м. Радехів, Львівська область», вантаж та його вагу: «Навантажувач цукрового буряку Ropa Maus 4, 3200 кг, вартість і умови оплати: « 7900 Євро в день вивантаження, по курсу НБУ на дату вивантаження» та інші необхідні умови, такі як вимоги до автомобіля, його номер та номер напівпричіпу тощо.
Отже суд вважає, що такий недолік, що полягає в ненадані митному органу заявки на перевезення вантажу був усунений позивачем під час митного оформлення товару та наразі такий аргумент відповідача не може братись до уваги на обґрунтування законності винесення відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару і така обставина після усунення недоліків не могла слугувати для відповідача підставою для винесення оскаржуваного рішення.
Щодо розбіжності зазначеного у графі 33 рішення про те, що надане платіжне доручення №4JBKLP5 від 07.05.2025 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) (власноручний (і)/електронний(i)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, суд зазначає наступне.
Під час митного оформлення товару до митного органу було надано платіжну інструкцію №4JBKLPS від 07.05.2025. Зі змісту такого платіжного документа вбачається, що 07.05.2025 позивач зі свого банківського рахунку, відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» перерахував на банківський рахунок фірми N AGRO SERVICE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA вказаному у зовнішньоекономічному договорі грошові кошти у розмірі 75000,00 євро - сумі, що складає ціну такого договору.
Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (далі - положення), на яке посилається митниця в обґрунтування невідповідності поданих платіжних документів, визначено, що положення, серед іншого, визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення (п. 2 розділу I) та установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах (п. 3 розділу I).
Вимоги цього положення поширюються на ініціаторів, надавачів платіжних послуг і обов`язкові для виконання ними (п. 5, Розділ I).
Ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.
Разом з тим, надана до митного оформлення платіжна інструкцію №4JBKLP5 від 07.05.2025, містить проставлену печатку АТ КБ «Приватбанк» та графічний підпис надавача послуг (співробітника банку) а також в графі «Підпис платника» містить інформацію про те, що такий документ підписано платником з використанням електронного підпису.
Відповідно до п. 6 розділу І положення форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно з п. 11 Розділ І платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах оформляється, приймається, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті користувачів платіжних послуг, з урахуванням особливостей.
Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, як, зокрема, номер документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу II); дату складання документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу II); підпис(и) [власноручний (і)/електронний(i)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(i) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації (п.п. 13, п. 14, Розділ II).
Надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу ІІ цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів (п. 26, Розділ III).
Згідно з п. 29 Розділ III платник має право ініціювати платіжні операції в іноземній валюті або банківських металах за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг платника, у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг платника.
Відповідно до п. 30, Розділ IV банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень.
SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, англ. Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів. Фактично SWIFT це месенджер між банками, система передає повідомлення, котрі містять інструкції щодо платежу, від банку-емітента (платника) до банку-ремітента (бенефіціара/ одержувача). Перекази SWIFT проводяться через систему дистанційного обслуговування «Інтернет-Клієнт-банк» з використанням електронних розрахункових документів.
Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163, серед іншого визначає порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку та обов`язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (пп. 15 п. 6 Розділ I).
Відповідно до п. 9 Розділ І ініціатор має право оформити платіжну інструкцію електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно з п. 12 Розділ І надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.
З зазначеного вбачається, що платіжна інструкція, яка надається ініціатором (платником) надавачу платіжних послуг (банку) створюється в паперовій або електронній формі та має містити всі реквізити, що передбачені як положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах так і інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, зокрема, підпис платника.
Так, платіжна інструкція №4JBKLP5 від 07.05.2025, яка подана до митного оформлення створена надавачем платіжних послуг (банком) в електронній формі як підтвердження проведеної валютної операції оскільки містить дату складання (створення) ініціатором (платником) - 07.05.2025, дату одержання банком 07.05.2025, дату валютування - 08.05.2025 та дату і час виконання операції - 07.05.2025 17:11, також містить печатку АТ КБ “Приватбанк”, графічний підпис надавача послуг (співробітника банку) і підтвердження того, що такий документ підписаний платником з використанням електронного підпису та код для перевірки платежу - JSVU2LQOG50QHOMOEKK.
Таким чином, прийнятий до виконання та виконаний банком платіжний документ, виданий відповідно до внутрішніх документів банківської установи, є належним та допустимим доказом оплати за товар.
Враховуючи наведене вище вбачається, що твердження відповідача про те, що у наданій платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах №4JBKLP5 від 07.05.2025 відсутній підпис особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008, є безпідставним, оскільки постанова визначає реквізити платіжної інструкції, яка подається до банку ініціатором, як розпорядження на проведення платіжної операції (SWIFT-повідомлення), та не є доказом оплати, тоді як платіжна інструкція, подана до митного оформлення, створена надавачем послуг (банком), є підтвердженням проведеної платіжної операції та містить всі необхідні реквізити.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Суд зазначає, що висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання відповідачем заявленої митної вартості не було.
Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, без порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим.
Так, за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
А тому, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.
Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, що має наслідком визнання його протиправним та скасування.
Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2025 №UA205030/2025/000269 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 140/10214/25 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяС. М. Кузьмич
суддіА. Р. Курилець
О. І. Мікула
Оригінал: reyestr.court.gov.ua