Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №120/15516/24
Суддя: Сушко О.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/15516/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
11 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2024 №932250163068 про відмову в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов`язання вчинити дії.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 22.05.2024 №932250163068 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано відповідача призначити з 15.05.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.04.2024 №10-36-10-02/60 та №10-36-10-02/61, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що посадовим особам податкових органів відповідно до статті 343 Податкового кодексу України (далі - ПК України) присвоюються спеціальні звання, а тому згідно з пунктом 17 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) їхні посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII). Скаржник також вказує, що надбавка за ранг державного службовця особам зі спеціальними званнями не виплачується, а основним критерієм віднесення посади до категорій посад державних службовців є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Відтак, на думку відповідача, у позивачки відсутній стаж, який дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Окремо скаржник посилається на Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622), у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823, та стверджує, що довідки для призначення пенсії мають бути видані станом на 31 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
15.05.2024 позивачка звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.04.2024 №10-36-10-02/60 та №10-36-10-02/61, видані Головним управлінням ДПС у Київській області. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням від 22.05.2024 №932250163068 відмовило у переведенні на пенсію за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
Підставою відмови визначено те, що періоди роботи у Головному управлінні ДПС у Київській області не можуть бути враховані до стажу державної служби, оскільки позивачці відповідно до пункту 343.1 статті 343 ПК України присвоювалися спеціальні звання, у разі присвоєння яких надбавка за ранг державного службовця не виплачується, а тому ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 позивачка з 15.11.1995 по 07.07.2016 працювала в органах державної податкової служби. За цей час їй присвоювалися спеціальні звання, а 01.03.2012 присвоєно 13 ранг державного службовця.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з того, що посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, період їх служби в податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а тому відмова відповідача є протиправною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. Водночас пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, після 01.05.2016 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII зберігають особи, які мають визначений пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Відповідач відмовив позивачці єдино з тієї підстави, що її посади в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки на цих посадах присвоювалися спеціальні звання. Колегія суддів не погоджується з таким тлумаченням.
Пунктом 17 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII дійсно встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, але з застереженням «якщо інше не передбачено законом». Таким чином, сама по собі наявність спеціального звання не виключає застосування до відповідної категорії осіб норм про державну службу, якщо спеціальний закон встановлює інше.
Зазначене інше встановлено для посадових осіб контролюючих органів пунктом 344.1 статті 344 ПК України.
Ним передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», при цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, норма пункту 344.1 статті 344 ПК України прямо визначає, що період роботи у контролюючих органах, у тому числі осіб, яким присвоєні спеціальні звання, зараховується як до стажу державної служби, так і до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Саме такий стаж, відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII, дає право на пенсію державного службовця. Висновок відповідача про те, що посади у податкових органах, на яких присвоюються спеціальні звання, не належать до таких посад, суперечить цій спеціальній нормі, на яку пенсійний орган у спірному рішенні не посилався і яку не спростував ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №465/7218/16-а. Розглядаючи спір про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особі, якій як посадовій особі податкового органу присвоєно спеціальне звання, Верховний Суд виходив із пункту 344.1 статті 344 ПК України та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, і визнав безпідставними доводи пенсійного органу про те, що така особа не має права на призначення пенсії, оскільки її посада не належить до категорії посад державної служби.
У постанові від 13 грудня 2018 року у справі №539/1855/17 Верховний Суд за аналогічних обставин, з урахуванням пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, погодився з висновками судів про те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Підстав відступати від цих висновків колегія суддів не вбачає, а доводи відповідача про те, що наявність спеціального звання виключає віднесення посади до посад державної служби, у цих постановах були відхилені.
Посилання скаржника на пункт 343.2 статті 343 ПК України, відповідно до якого в разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується, колегія суддів відхиляє.
Зазнчена норма регулює питання оплати праці, а не порядок обчислення стажу, який окремо та спеціально врегульований пунктом 344.1 статті 344 ПК України.
Більш того, пунктом 343.2 цієї ж статті передбачено, що співвідношення спеціальних звань з рангами державних службовців визначається Кабінетом Міністрів України, тобто законодавець не відокремлює спеціальні звання податкової служби від системи рангів державної служби.
Довід про довічне присвоєння спеціальних звань і можливість їх позбавлення лише за вироком суду (пункт 343.3 статті 343 ПК України) також не має значення для вирішення спору, оскільки не стосується порядку зарахування періодів роботи до стажу державної служби.
Посилання скаржника на те, що основним критерієм віднесення посади до категорій посад державних службовців є встановлення за займаною посадою відповідного рангу, не впливає на висновок суду. Законодавець у пункті 344.1 статті 344 ПК України визначив правила зарахування стажу для посадових осіб контролюючих органів незалежно від того, чи виплачувалася їм надбавка за ранг. До того ж за записами в трудовій книжці позивачці 01.03.2012 присвоєно 13 ранг державного службовця.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, що втратив чинність у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, було передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів, зокрема, в органах державної податкової та контрольно-ревізійної служби та її територіальних органів.
Крім того, пунктом 7 частини другої статті 46 Закону №889-VIII та пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Тобто чинне законодавство не пов`язує зарахування стажу державної служби з відсутністю спеціального звання на посаді.
Із записів у трудовій книжці позивачки вбачається, що вона працювала в органах державної податкової служби з 15.11.1995, тобто на день набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) мала понад 20 років такого стажу, а також обіймала посаду в цьому органі до 07.07.2016. Доводів про недостовірність відомостей трудової книжки чи про те, що певні періоди роботи позивачки не підлягають зарахуванню з інших підстав, скаржник не наводить.
Отже, позивачка відповідає умовам пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо стажу, а відмова відповідача з підстав відсутності такого стажу є необґрунтованою і протиправною.
Доводи скаржника щодо умов призначення пенсії за Законом №889-VIII, зокрема щодо віку та страхового стажу (62 роки для чоловіків, 30 і 35 років страхового стажу для жінок і чоловіків відповідно), правового значення для оцінки законності оспореного рішення не мають. Оспорене рішення не ґрунтується на недосягненні позивачкою пенсійного віку чи відсутності необхідного страхового стажу, а позивачка, як вказує й сам відповідач, отримує пенсію за віком.
Перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, суд оцінює ті підстави, на яких таке рішення прийнято, а доказів відсутності в позивачки віку чи страхового стажу відповідач не надав. Тому ці доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.
Не можуть бути підставою для скасування рішення і доводи скаржника про те, що довідки для призначення пенсії мають бути видані станом на 31 грудня 2023 року відповідно до пунктів 4-1 і 4-2 Порядку №622, введених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823.
Оспорене рішення від 22.05.2024 прийнято до прийняття цієї постанови та не містило відмови з підстав невідповідності довідок вимогам щодо форми чи дати, на яку вони видані. Відмова ґрунтувалася виключно на відсутності необхідного стажу.
Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність свого рішення підставами, які не були покладені в його основу. Крім того, пункт 4-2 Порядку №622 застосовується до державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, або які звільнилися до дати введення класифікації посад з таких органів. Доказів того, що відповідний державний орган, в якому працювала позивачка, провів класифікацію посад і що позивачка належить до цієї категорії осіб, відповідач до матеріалів справи не надав.
Пункт 5 Порядку №622, на який посилається скаржник, передбачає, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Ця норма не суперечить висновкам суду, адже позивачка, яка має право на пенсію за пунктами 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII, саме з такої підстави і заявила про переведення, а пенсія державним службовцям відповідно до пункту 4 Порядку №622 призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Резолютивна частина рішення суду першої інстанції не визначає розміру пенсії та не звільняє відповідача від обов`язку при призначенні пенсії застосувати Порядок №622 у чинній редакції. Визначення розміру заробітної плати для обчислення пенсії і перевірка відповідності довідок вимогам цього Порядку належать до компетенції пенсійного органу при виконанні рішення суду і не спростовують висновку про наявність у позивачки права на таку пенсію.
Посилання скаржника на статті 46 та 64 Конституції України, на пункт 7 статті 16 і статтю 23 Закону №1058-IV, на Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, та на інші норми, що викладені в апеляційній скарзі у загальному вигляді, не спростовують висновків суду першої інстанції. Ці норми не містять положень, які б виключали зарахування до стажу державної служби періодів роботи у податкових органах на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання, а навпаки, пункт 4 Порядку №229 передбачає зарахування такого періоду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстав для його скасування, передбачених статтею 317 КАС України, немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийСушко О.О.
СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua