Суд: Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про поновлення на роботі, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №350/1077/26
Суддя: Максимів І. В.
Справа № 350/1077/26
Провадження № 2/350/901/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Максиміва І.В.,
з участю секретаря судового засідання Гумінського В.І.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представників відповідача Бойчин Т.І., Томина С.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, у якій просила: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області у частині звільнення її з посади вчителя початкових класів з 01 листопада 2023 року на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням; 2) поновити її на роботі у Суходільській гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області з дня наступного за днем незаконного звільнення, тобто з 02 листопада 2023 року із відновленням всіх трудових прав, гарантій, педагогічного стажу та інших прав, пов`язаних із перебуванням у трудових відносинах; 3) стягнути з Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 02 листопада 2023 року по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі; 4) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми виплати за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що понад 25 років перебувала у трудових відносинах із Суходільською гімназією Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, де працювала на посаді вчителя початкових класів. Протягом усього періоду роботи вона належним чином виконувала покладені на неї трудові обов`язки, добросовісно ставилася до роботи, тривалий час працювала у зазначеному закладі освіти та не мала наміру припиняти трудові відносини з власної ініціативи.
У період дії воєнного стану вона виїхала за межі України. Про факт її перебування за кордоном керівництву закладу освіти було відомо. Під час перебування за межами України директорка закладу освіти ОСОБА_2 повідомила її про те, що вона використала всі належні їй відпустки та надалі не може перебувати за кордоном із збереженням місця роботи. При цьому їй не було належним чином роз`яснено можливі, передбачені законодавством, способи врегулювання її відсутності, зокрема шляхом оформлення відпустки без збереження заробітної плати або іншого законного режиму відсутності на роботі.
Жодного добровільного та однозначного рішення про припинення трудових відносин станом на 01 листопада 2023 року вона не приймала. До вказаної дати, заяви про звільнення за власним бажанням із проханням звільнити її з 01 листопада 2023 року вона не подавала.
У грудні 2023 року вона повернулася в Україну та звернулася в Суходільську гімназію, де їй було видано трудову книжку, з якої вона дізналася, що до неї вже внесено запис про її звільнення з роботи з 01 листопада 2023 року. Таким чином, запис про звільнення з роботи був здійснений ще до її повернення в Україну та до підписання нею відповідної заяви.
Стверджує, що після отримання трудової книжки директорка Суходільської гімназії ОСОБА_2 запевнила її, що після остаточного повернення додому з-за кордону для неї обов`язково буде знайдено роботу у цьому ж закладі освіти. Повіривши таким запевненням та розраховуючи на подальше працевлаштування, вона підписала запропонувану їй заяву на звільнення.
Вважає, що її звільнення було проведено незаконно, оскільки станом на дату видання наказу було відсутнє її добровільне та належно виражене волевиявлення на розірвання трудового договору. За таких обставин наказ Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про її звільнення з посади вчителя початкових класів є незаконним та порушує її гарантоване Конституцією України право на працю. На підставі вищенаведеного, вважає своє звільнення незаконним, просить суд поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
23 липня 2026 року представник відповідача Суходільської гімназії Спаської сільської ради Бойчин Т.І. подала до суду відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказала, що 02 червня 2023 року позивачка звернулася до неї як до директора Суходільської гімназії Спаської сільської ради із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 32 календарних дні з 31 липня 2023 року до 31 серпня 2023 року. У подальшому заявами від 28 серпня 2023 року позивачка просила надати їй відпустку з 01 вересня 2023 року до 30 вересня 2023 року та з 01 жовтня 2023 року до 31 жовтня 2023 року.
В одній із телефонних розмов з директором гімназії позивачка повідомила, що не має наміру продовжувати працювати на посаді вчителя у Суходільській гімназії та вказала про свій намір залишитися проживати за кордоном у зв`язку з сімейними обставинами, при цьому не заперечила проти припинення з нею трудового договору за угодою сторін. Директор гімназії також не заперечувала проти розірвання з позивачкою трудового договору за угодою сторін, про що усно повідомила їй у телефонній розмові. На виконання зазначеної вище домовленості після закінчення відпустки 31 жовтня 2023 року, позивачка з 01 листопада 2023 року на роботу не вийшла, а з`явилась у лише у грудні 2023 року для того, щоб написати заяву на звільнення та отримати трудову книжку. Після цього, позивачка знову виїхала за межі України звідки повернулася у червні 2025 року і лише 05 березня 2026 року звернулася до відповідача із заявою, у якій повідомила про своє бажання працювати на посаді вчителя початкових класів.
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 протягом тривалого часу після закінчення відпустки з 31 жовтня 2023 року і до березня 2026 року не вчинила жодних дій, спрямованих на повернення на роботу, не пред`являла жодних вимог про незаконнійсть її звільнення та поновлення на роботі. Навпаки, з її слів позивачка в силу сімейних обставин змушена була перебувати за кордоном, та не заперечувала проти припинення з нею трудового договору за угодою сторін. Лише у червні 2026 року, отримавши відмову у прийнятті її на роботу, позивачка вирішила звернутися до суду із відповідним позовом, спробувавши переконати його у незаконності свого звільнення.
Окрім цього, представник відповідача ОСОБА_2 посилаючись на практику Верховного суду України вказала, що передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.
Окрім цього, представник відповідача вказала, що позивачка не отримувала заробітної плати та не працювала за власним бажанням, оскільки після закінчення відпустки 31 жовтня 2026 року на роботу не вийшла, продовжувала перебувати за кордоном, а після приїзду в Україну у грудні на короткий термін, написавши заяву на звільнення забрала трудову книжку і знову виїхала за межі України. З огляду на попередню домовленість з позивачкою, такі її дії були розцінені директором закладу як згода на припинення трудових відносин та винесення відповідного наказу.
Представник відповідача вважає, що директор гімназії не вчиняла жодних дій спрямованих на позбавлення позивачки права на працю та отримання заробітної плати, отже не порушила прав позивачки. У зв`язку з вищенаведеним просила у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Ухвалою судді від 06 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого судового засідання із викликом учасників справи (а.с. 32).
Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 93).
Клопотання відповідача про витребування з Державної прикордонної служби України інформації про надання відомостей щодо перетину кордону позивачкою, суд, на підставі усної заяви представника відповідача, залишив без розгляду, оскільки позивачка в судовому засіданні визнала факт її тривалого перебування за кордоном.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Додатково пояснила, що на даний час вона ніде не працює, здійснює догляд за неповнолітньою дитиною по втраті годувальника. Влітку 2023 року у зв`язку з складними сімейними обставинами, вона змушена була разом з дочкою виїхати за кордон у зв`язку з чим у серпні, вересні та жовтні 2023 року за її заявами Суходільською гімназією їй були надані відпустки без збереження заробітної плати. Вказала, що при спілкуванні з директором гімназії ОСОБА_2 , вона дійсно говорила останній про звільнення з роботи у зв`язку з працевлаштуванням за кордоном, проте це не було її остаточним рішенням. Пояснила, що після закінчення відпустки вона не вийшла на роботу в Суходільську гімназію, оскільки при спілкуванні в телефонному режимі з директором ліцею ОСОБА_2 , вони досягли домовленості про припинення її трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вона напише заяву про звільнення з роботи за власним бажанням коли повернеться в Україну.
Станом на 01 листопада 2023 року вона перебувала за кордоном звідки повернулася 23 грудня 2023 року, а заяву про звільнення з роботи за власним бажанням вона написала приблизно в кінці грудня 2023 року, або на початку січня 2024 року. Тоді ж ознайомилася в кабінеті директора Суходільської гімназії ОСОБА_2 з наказом про своє звільнення і забрала трудову книжку. 07 січня 2024 року вона знову виїхала за кордон, де перебувала до початку 2025 року. Після її звільнення вона жодних дій про поновлення на роботі не вчиняла. 09 січня 2025 року, у зв`язку зі смертю її чоловіка, вона повернулася в Україну, а в лютому цього ж року звернулася до директора Суходільської гімназії з проханням її працевлаштування, проте отримала від директора усну відмову. У березні 2026 року вона знову звернулася вже з письмовою заявою до директора гімназії ОСОБА_2 з вищезназаначеним проханням, проте дана заява залишилася поза увагою.
Позивачка стверджує, що вона скористалася правом на виїзд за кордон під час дії воєнного стану у зв`язку з чим взяла відпуску під час навчального періоду. Оскільки її звільнили у період дії воєнного стану та на її утриманні перебувала малолітня дитина, тому вважає, що її звільнення є незаконним.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема пояснила, що звільнення позивачки ОСОБА_1 відбулося за угодою сторін, була саме усна заява (домовленість) між ними, оскільки позивачка пояснювала, що наміру повертатись в Україну не мала. Наказ про звільнення вона видала, коли позивачка ОСОБА_1 перебувала за кордоном, а свою заяву на звільнення позивачка вже написала коли повернулася в Україну та прийшла в Суходільську гімназію. Останній було повідомлено, що за їхньою попередньою усною домовленістю було прийнято рішення про її звільнення за угодою сторін. Після чого позивачку було ознайомлено з відповідним наказом та видано під розписку трудову книжку.
Також представник ОСОБА_2 вказала, що пропонувала позивачці ОСОБА_1 добровільно владнати спір та працевлаштувати її з вересня 2026 року на посаду вчителя мистецтва, оскільки у них в гімназії всі посади вчителів початкових класів зайняті, а посада вчителя мистецтва в певній мірі є дотичною до посади вчителя початкових класів, однак позивачка від цієї пропозиції відмовилась.
Представник відповідача адвокат Томин С.В. у судовому засіданні пояснив, що поновлення на роботі і скасування наказу є мірою відповідальності роботодавця, який повинен виплачувати компенсацію за весь час вимушеного прогулу. Вважає, що право позивачки на працю порушено не було. Остання три рази писала заяви на відпустки. Коли 31 жовтня 2023 року у неї закінчилася відпустка, вона в Україну не повернулася, а залишилася за кордоном. Після закінчення відпуски роботодавець з`ясувала у позивачки чи має вона намір повертатися на роботу і між ними було досягнуто усної домовленості про звільнення позивачки з роботи. Коли остання в грудні 2023 року повернулася з-за кордону, остання власноручно написала заяву про звільнення з роботи, тобто висловила свою позитивну позицію щодо звільнення.
Позивачці було достовірно відомо, що вона звільнена з посади початкових класів Суходільської гімназії, оскільки обговорювала це з директором ліцею, тобто це була усна домовленість. Зазначив, що вимушений прогул це протиправні дії роботодавця, а не власне рішення працівника про звільнення з роботи. Вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення позивача та заперечення представників відповідача, проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 серпня 2001 року працювала на посаді вчителя початкових класів в Суходільській загально-освітній школі І-ІІ ступенів, яку рішенням сесії Спаської сільської ради від 22 грудня 2020 року перейменовано на Суходільську гімназію Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17 листопада 1995 року (а.с. 26-28).
02 червня 2023 року та 28 серпня 2023 року позивачкою ОСОБА_1 на ім`я директора Суходільської гімназії Бойчин Т.І. подано заяви про надання відпусток без збереження заробітної плати, а саме: тривалістю 32 календарні дні з 31 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року; тривалістю 30 календарних днів з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року; та тривалістю 31 календарний день з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року (а.с. 37, 38, 41).
На підставі заяв позивачки, відповідними наказами директора Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Т.Бойчин № 39-К/тр від 28.07.2023, № 48-К/тр від 30.08.2023, № 76-К/тр від 30.09.2023 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати», позивачці ОСОБА_1 , вчителю початкових класів, надано відпустки без збереження заробітної плати на 32 календарних дні з 31 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року, 30 календарних дні з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року, та 28 календарних дні з 01 жовтня 2023 року по 28 жовтня 2023 року (а.с. 44-46).
Наказом директора Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Т.Бойчин № 84-К/тр від 30.08.2023 «Про надання відпустки без збереження заробітної плати», позивачці ОСОБА_1 , вчителю початкових класів, надано відпустку без збереження заробітної плати на 4 календарних дні з 29 жовтня 2023 року по 01 листопада 2023 року (а.с. 43).
Відповідно до наказу директора Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Т.Бойчин № 87-К/тр від 01.11.2023, позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя початкових класів з 01 листопада 2023 року за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Підставою для звільнення позивачки зазначено заяву ОСОБА_1 від 31.10.2023, зареєстрована за № 86/03-14 (а.с. 47).
Відповідно до книги обліку руху трудових книжок Суходільської гімназії Спаської сільської ради, ОСОБА_1 , 27 грудня 2023 року було видано трудову книжку (а.с. 84-86).
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.
Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення.
Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Так, нормами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.
Згідно з усталеною судовою практикою у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може бути лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Про необхідність взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61-14807св18), від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19), від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19), від 14 листопада 2024 року у справі № 592/2168/22 (провадження № 61-8033св24), від 26 грудня 2024 року у справі № 588/2098/23 (провадження № 61-11302св24).
У справі, яка розглядається позивачку звільнено 01 листопада 2023 року за угодою сторін на підставі її заяви щодо звільнення з 01 листопада 2023 року. Твердження позивачки у позовній заяві, що вона не мала наміру звільнятись із займаної посади з власної ініціативи та угодою із роботодавцем, спростовуються її ж поясненнями в судовому засіданні, а також не підтвержуються іншими належними та допустимими доказами.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося позивачкою, сторонами було досягнуто усної згоди про припинення з нею трудових відносин. На підставі цієї домовленості з роботодавцем та власноручно написаної нею заяви про звільнення за угодою сторін, директором гімназії 01 листопада 2023 року було видано відповідний наказ про звільнення позивачки з 01 листопада 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Отже, з урахуванням викладеного та виходячи із встановлених обставин справи, враховуючи, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку про доведеність існування домовленості між сторонами про звільнення за угодою сторін. Позивачка в судовому засіданні підтвердила той факт, що під час усної домовленості з директоркою гімназії вони дійшли згоди про її звільнення за угодою сторін, оскільки позивачка і надалі збиралася перебувати за кордоном, і в подальшому наміру повертатися в Україну не мала. Матеріали справи не містять доказів, і в судовому засіданні не встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення позивачки про припинення трудового договору за її згодою. Будь-яких дій щодо відкликання заяви про своє звільнення чи поновлення на роботі позивачка не вчиняла. З огляду на наведене, суд вважає, що є всі підстави для відмови у задоволенні позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, а тому похідні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, оскільки їх задоволення можливе лише у разі встановлення факту незаконного звільнення працівника на роботі.
Керуючись ст. ст. 36, 235 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Суходільської гімназії Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Суходільська гімназія Спаської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20564526, юридична адреса: с. Суходіл, вул. Л.Українки, буд. 78, Калуський район Івано-Франківська область.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2026 року.
Суддя Максимів І.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua