Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №600/2488/25-а
Суддя: Сушко О.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/2488/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
11 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі також Головне управління), якими відмовлено в проведенні розрахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки, та зобов`язати провести такий розрахунок із виплатою недорахованих сум з 17 квітня 2025 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління щодо розгляду заяви позивачки від 28 квітня 2025 року. Зобов`язано Головне управління повторно розглянути цю заяву відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1), та прийняти рішення з урахуванням правових висновків, наведених судом. У задоволенні решти вимог відмовлено, з відповідача на користь позивачки стягнуто судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що пенсія за вислугу років призначена позивачці за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а не за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), тому призначення їй пенсії за віком з 17 квітня 2025 року є призначенням вперше, а не переведенням з одного виду пенсії на інший за частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV. Відповідач заяву від 28 квітня 2025 року в порядку, встановленому Порядком №22-1, не розглянув і мотивованого рішення за її результатами не прийняв, а лист від 12 травня 2025 року №2264-2170/С-17/8-2400/25 має інформаційний характер і рішенням суб`єкта владних повноважень не є. Вимоги зобов`язального характеру суд визнав передчасними.
Головне управління в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Скаржник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи. Зокрема апелянт стверджує, що позивачку правомірно переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 17 квітня 2025 року, а відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Тому підстав для застосування показника за 2022-2024 роки немає. Скаржник наводить розрахунок пенсії за віком (страховий стаж 37 років 5 місяців 11 днів, індивідуальний коефіцієнт 2,83729, пенсія 6277,42 грн), посилається на статті 10, 27, 28, 40 Закону №1058-IV, на пункт 2.4 розділу II Порядку №22-1 і Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124. Також скаржник вказує, що суд не врахував усіх обставин, що відповідач як суб`єкт владних повноважень відповідно до статті 72 КАС України надав докази правомірності своїх дій, а рішення призведе до незаконних витрат державного бюджету.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вона вважає, що суд правильно застосував норми матеріального права, висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах, а відповідач не довів правомірності своїх дій щодо розгляду заяви.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на це колегія суддів не переглядає позовні вимоги наново, а оцінює лише те, чи спростовують доводи скаржника висновки, на яких ґрунтується оскаржене рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що з 08 вересня 2014 року позивачці призначено пенсію за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику освіти.
З 02 вересня 2019 року позивачка працевлаштувалася на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи гімназії, яка дає право на пенсію за вислугу років, тому виплату пенсії було припинено.
У зв`язку з досягненням 60-річного віку позивачка 17 квітня 2025 року звернулася із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, і з 17 квітня 2025 року її переведено на пенсію за віком за Законом №1058-IV. Розмір пенсії визначено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, обчисленого за 2014-2016 роки.
28 квітня 2025 року позивачка подала заяву про перерахунок пенсії із застосуванням показника за 2022-2024 роки.
Відповідач відповів листом від 12 травня 2025 року №2264-2170/С-17/8-2400/25, у якому повідомив про відсутність підстав для застосування такого показника.
Предметом оскарження в цій справі є дії відповідача щодо розгляду заяви від 28 квітня 2025 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не розглянув її в порядку, встановленому Порядком №22-1, і не прийняв за її результатами рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. Зазначений висновок суду апеляційна скарга не спростовує, з огляду на таке.
Скаржник не посилається на жодне рішення, прийняте за результатами розгляду заяви від 28 квітня 2025 року, а в матеріалах справи таке рішення відсутнє. Наявне в матеріалах справи рішення про перерахунок пенсії від 02 травня 2025 року стосується масового перерахунку (уточнення показників середньої заробітної плати) і не містить відповіді на вимоги заяви позивачки.
Лист від 12 травня 2025 року мотивованим рішенням за результатами розгляду заяви не є, оскільки лише повідомляє позивачку про порядок обчислення її пенсії.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв не у спосіб, встановлений законодавством, а тому його дії щодо розгляду заяви є протиправними.
Колегія суддів відхиляє довід скаржника про неправильне застосування норм матеріального права та про правомірність застосування при переведенні позивачки показника, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Суд першої інстанції не вирішував спір про розмір пенсії і не зобов`язував відповідача застосувати показник за 2022-2024 роки. Вимоги в цій частині він визнав передчасними та відмовив у їх задоволенні. Суд зобов`язав відповідача лише повторно розглянути заяву за Порядком №22-1 і прийняти рішення з урахуванням його правових висновків. Тому правильність розрахунку пенсії, на яку посилається скаржник, зокрема: стаж, коефіцієнт 2,83729, показник 8913,83 грн, розмір пенсії 6277,42 грн, не є предметом перегляду в цій справі, а перевірка цього розрахунку відбудеться під час прийняття відповідачем рішення за заявою позивачки.
Висновок суду першої інстанції про те, що до пенсії за віком позивачки не застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-IV, також є правильним.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV визначено перелік пенсійних виплат у солідарній системі, а саме пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пенсії за вислугу років цей перелік не містить.
Частина третя статті 45 цього Закону регулює переведення з одного виду пенсії на інший у межах цього Закону. Пенсія за вислугу років призначена позивачці за Законом України «Про пенсійне забезпечення», який встановлює інші підстави та порядок призначення. Посилання скаржника на те, що вона обчислена за Законом №1058-IV, не змінює правової підстави її призначення.
Доводи скаржника про статті 10, 27, 28, 40 Закону №1058-IV, пункт 2.4 розділу II Порядку №22-1, статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та про можливість працювати на інших посадах, зберігаючи право на пенсію за вислугу років, не впливають на ці висновки і не свідчать про розгляд заяви від 28 квітня 2025 року у встановленому порядку.
Посилання на Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124, так само не спростовує висновків суду, оскільки він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій, а питання, який показник застосовується до пенсії за віком позивачки, вирішуватиметься відповідачем під час повторного розгляду заяви.
Довід скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи і неповно їх з`ясував, є загальним і жодними конкретними обставинами не підтверджений. Скаржник не вказує, які саме обставини суд залишив без уваги і як вони могли вплинути на висновок про відсутність рішення за заявою від 28 квітня 2025 року.
Довід про те, що відповідач відповідно до статті 72 КАС України надав докази правомірності своїх дій, не підтверджується матеріалами справи, оскільки поданими ним доказами не підтверджено прийняття рішення за результатами розгляду заяви. Тому відповідач не виконав обов`язок доказування, покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України.
Довід скаржника про те, що рішення призведе до незаконних витрат коштів державного бюджету, колегія суддів відхиляє.
Рішення не зобов`язує відповідача виплатити будь-які суми, а зобов`язує лише розглянути заяву і прийняти рішення у передбаченому порядку. Витрати з бюджету виникатимуть лише у разі прийняття відповідного рішення відповідно до закону.
Інших доводів апеляційна скарга не містить. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування чи зміни немає.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Порушень, які відповідно до частини другої статті 308 КАС України дозволяли б вийти за межі доводів скарги, колегія суддів не встановила.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийСушко О.О.
СуддіМацький Є.М. Залімський І. Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua