Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №120/11184/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №120/11184/25

Суддя: Сушко О.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11184/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення від 23.06.2025 №172050007445 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) та зобов`язання призначити і виплачувати таку пенсію з 20.06.2025.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 14.06.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким 23.06.2025 прийнято рішення №172050007445 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного терміну роботи (проживання) на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993. Згідно з цим рішенням загальний період проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю становить 19 років 8 місяців 25 днів, а станом на 01.01.1993 - 1 рік 4 місяці 11 днів. До проживання в зоні не зараховано період з 07.09.1987 по 15.07.1994, оскільки позивачка працювала на території, яка до цієї зони не належить.

Позивачка має посвідчення серії НОМЕР_1 , яким підтверджено її віднесення до категорії 4 (особа, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю).

Довідкою виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Вараського району Рівненської області від 20.05.2025 №530 підтверджено, що позивачка була зареєстрована та постійно проживала у смт Рафалівка з 17.08.1982 по 30.04.2003, з 03.06.2005 по 20.05.2010 та з 21.05.2010 по теперішній час. Цей населений пункт віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з Переліком населених пунктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 11.11.2025 у справі №556/1996/25, яке набрало законної сили 12.12.2025 і подане позивачкою до суду апеляційної інстанції, встановлено факт проживання ОСОБА_1 без реєстрації в будинку АДРЕСА_1 в періоди з 27.06.1987 по 05.09.1987, з 01.01.1988 по 01.09.1989, з 02.07.1990 по 13.08.1990, з 12.07.1991 по 24.08.1991, з 17.01.1992 по 27.02.1992, з 30.03.1992 по 02.08.1992 та з 17.08.1992 по 01.01.1993. У цьому рішенні зазначено, що у вказані періоди, зокрема під час відпусток, відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і відпустки по догляду за дитиною, позивачка проживала в будинку батьків у смт Рафалівка, хоча за трудовою книжкою працювала у дитячій установі в місті Чернівці.

Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Рішення у справі №556/1996/25 ухвалено в той самий день, що й оскаржуване рішення, а набрало законної сили після його ухвалення. Тому подати це рішення до суду першої інстанції позивачка не могла, і колегія суддів приймає його як додатковий доказ.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, обов`язковою умовою виникнення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку на цій підставі є факт постійного проживання або постійної роботи особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року протягом не менше чотирьох років.

Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII до категорії 4 віднесено осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення здійснюється органами місцевого самоврядування.

За частиною третьою статті 65 Закону № 796-XII посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Водночас Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 виходив з того, що посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії за статтею 55 Закону № 796-XII, а право на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою в такій місцевості. Тому колегія суддів оцінює не лише посвідчення позивачки, а й інші докази проживання.

Такий факт у цій справі підтверджується сукупністю доказів. Це посвідчення категорії 4, довідка органу місцевого самоврядування від 20.05.2025 №530, згідно з якою позивачка зареєстрована та постійно проживає у смт Рафалівка з 17.08.1982, а також рішення Володимирецького районного суду від 11.11.2025 у справі №556/1996/25. Період з 26.04.1986 по 01.01.1993 становить понад шість років, що перевищує чотирирічний строк, визначений пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про відсутність необхідного терміну проживання станом на 01.01.1993.

Відповідач не зарахував період з 07.09.1987 по 15.07.1994 лише тому, що в цей час позивачка працювала поза зоною. Проте стаття 55 Закону № 796-XII пов`язує право на зниження пенсійного віку з постійним проживанням або з постійною роботою у зоні, і ці умови є альтернативними. Робота за межами зони сама по собі не доводить, що особа припинила постійно проживати у зоні.

У матеріалах справи відсутні докази зміни позивачкою місця проживання у цей період, тоді як відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Крім того, рішенням Володимирецького районного суду встановлено, що у спірні періоди позивачка фактично проживала в будинку батьків у смт Рафалівка.

Колегія суддів оцінює це рішення як належний доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 90 КАС України.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а, за якими обов`язковою умовою права на пенсію зі зниженням пенсійного віку є факт проживання або роботи у зоні протягом необхідного періоду до 01.01.1993, не спростовує висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з цією умовою, однак у цій справі її виконання підтверджено матеріалами справи.

Довід скаржника про недотримання судом першої інстанції статей 90 та 242 КАС України, пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7, однобічність та упередженість рішення колегія суддів відхиляє.

Рішення суду першої інстанції містить встановлені обставини, посилання на докази, оцінку довідки та посвідчення, а також мотиви, з яких суд виходив, і норми закону, якими він керувався.

Інших обставин, які свідчили б про однобічність або упередженість суду, скаржник не навів. Додатково апеляційний суд відповідно до частини першої статті 308 КАС України переглянув справу за наявними у ній та додатково поданими доказами.

Також, колегія судів відхиляє довід скарги про втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 55 Закону № 796-XII не надає пенсійному органу розсуду щодо призначення пенсії особі, яка відповідає встановленим умовам, а тому викладене скаржником з посиланням на постанову Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 розуміння дискреційних повноважень до спірних правовідносин не застосовується.

Довід апеляційної скарги про те, що страховий стаж позивачки становить 20 років 6 днів, також не може бути підставою для скасування рішення. Підставою відмови в оскаржуваному рішенні від 23.06.2025 визначено відсутність необхідного терміну проживання (роботи) на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993, і саме правомірність цієї підстави перевіряв суд першої інстанції. Правильність обчислення страхового стажу позивачка не оспорює, а питання його зарахування не було предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстав для його скасування, передбачених статтею 317 КАС України, немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСушко О.О.

СуддіЗалімський І. Г. Мацький Є.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua