Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №120/17267/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №120/17267/25

Суддя: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17267/25

Головуючий у 1-й інстанції: Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

11 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні та зобов`язати виплатити вказану компенсацію.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та запропоновано надати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин.

На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що спір стосується виплати сум при звільненні, а тому підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), обчислюючи його з дня отримання відповіді на адвокатський запит (31.10.2025).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України. Суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України для справ щодо проходження публічної служби, оскільки речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою, а позивач пропустив такий строк.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, представник позивача — адвокат Каверін С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник наголошує, що згідно зі змінами до частини 2 статті 233 КЗпП України (які набрали чинності 19.07.2022) у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Оскільки грошова компенсація за неотримане речове майно входить до складу належних звільненому військовослужбовцю сум у розумінні статті 116 КЗпП України (що узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 та від 24.03.2025 у справі № 520/3477/23), до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України, а не частина 5 статті 122 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, статтею 116 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця провести повний розрахунок з працівником у день звільнення.

Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до статті 233 КЗпП України, частиною 2 якої встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 та від 24.03.2025 у справі № 520/3477/23), компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум (виплат, на які працівник має право станом на дату звільнення) у розумінні статті 116 КЗпП України.

Враховуючи те, що з часу внесення змін до частини 2 статті 233 КЗпП України спеціальний тримісячний строк поширюється на спори про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, до спірних правовідносин щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КЗпП України, а не ч. 5 ст. 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у справі № 520/3477/23, де вказано, що спір про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно стосується порушення законодавства про оплату праці/виплату сум при звільненні, а тому підлягає застосуванню частина 2 статті 233 КЗпП України.

Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, що призвело до необґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та незаконного повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа — направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіКурко О. П. Боровицький О. А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua