Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №620/11977/24
Суддя: Вівдиченко Тетяна Романівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/11977/24 Головуючий у 1 інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року – скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, виходячи із шести мінімальних пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 26 червня 2024 року, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено (суддя-доповідач Файдюк В.В.).
23 квітня 2026 року до Чернігівського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 620/11977/24 у частині періоду з 26.06.2024 по 30.06.2025 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості по пенсії в сумі 102 761,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу виконання рішення суду від 20.05.2025 у справі № 620/11977/24 – відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву про зміну способу виконання судового рішення задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 620/11977/24, суд першої інстанції виходив з наступного.
Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 вбачається, що судом не було здійснено розрахунок суми належної до сплати позивачу, як і не визначався розмір належних до виплати позивачу сум, а розмір недоотриманих коштів, який позивач просить стягнути, було обраховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області вже після розгляду справи по суті.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний заявником спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості по пенсії в сумі 102761,00 грн не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідком зміну обраного судом способу відновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесено суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частини 1 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно частини 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19 грудня 2024 року статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому, зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, здійснюючи аналіз частини 3 статті 378 КАС України у редакції, чинній з 19 грудня 2024 року, у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 вказав наступне:
«…ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
…прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України».
Отже, у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Матеріали справи свідчать, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 620/11977/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 26 червня 2024 року, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Зазначена постанова набрала законної сили 20 травня 2025 року.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06 квітня 2026 року № 7309-5746/С-02/8-2500/26, на виконання вищевказаного судового рішення, відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26.06.2024, за результатами якого розмір пенсії склав 14 336,82 грн.
Згідно зі здійсненим перерахунком, сума доплати пенсії за період з 26.06.2024 по 30.06.2025 склала 103 527,05 грн.
Водночас, у зазначеному листі пенсійний орган повідомив, що із загальної суми нарахованої заборгованості ОСОБА_1 виплачено 187,35 грн у жовтні 2025 року, 187,35 грн у листопаді 2025 року, 187,35 грн у грудні 2025 року, 103,00 грн у лютому 2026 року та 101,00 грн у березні 2026 року.
Таким чином, відповідно до відомостей, наведених самим відповідачем у листі від 06 квітня 2026 року, загальна сума проведених виплат становить 766,05 грн, а залишок нарахованої, але невиплаченої заборгованості складає 102 761,00 грн.
Зазначені обставини також підтверджуються наданим пенсійним органом протоколом перерахунку пенсії, у якому загальна сума заборгованості, нарахованої на виконання судового рішення, визначена у розмірі 103 527,05 грн.
При цьому, відповідно до заперечень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04 травня 2026 року, виплата нарахованих на виконання судового рішення сум пенсії здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Відповідач зазначив, що часткове погашення заборгованості здійснюється пропорційно виділеним бюджетним призначенням, а неможливість повного виконання судового рішення зумовлена відсутністю необхідних бюджетних коштів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року до часу звернення ОСОБА_1 із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення минуло понад десять місяців, однак відповідачем фактичну виплату нарахованої заборгованості у повному обсязі здійснено не було.
Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 620/11977/24 залишається не виконаною у повному обсязі, а саме, в частині виплати нарахованої на підставі цього рішення пенсії.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо часткового погашення заборгованості та визначення її залишку в розмірі 102 661,00 грн.
Так, у запереченнях від 04 травня 2026 року відповідач зазначив, що на виконання судового рішення ОСОБА_1 частково погашено заборгованість у розмірі 866,05 грн, у зв`язку з чим залишок невиплаченої суми становить 102 661,00 грн.
На підтвердження зазначених обставин пенсійним органом надано відомості з інформаційної системи Пенсійного фонду України, у яких відображено операцію від 16.04.2026 з нарахування на виплату 100,00 грн, а також протокол перерахунку пенсії, у якому за квітень 2026 року зазначено суму 100,00 грн за кодом виплати 9982.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що наведені документи сформовані засобами інформаційної системи Пенсійного фонду України та відображають відомості пенсійного обліку щодо нарахування і виплати відповідних сум.
Разом з тим, доказів, які б безпосередньо підтверджували фактичне зарахування додаткових 100,00 грн на банківський рахунок ОСОБА_1 , зокрема, відповідних банківських документів або інших документів про фактичне перерахування коштів одержувачу, відповідачем не надано.
За приписами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відображення відповідної операції в інформаційній системі пенсійного органу саме по собі не є достатнім підтвердженням фактичного отримання ОСОБА_1 додаткової суми у розмірі 100,00 грн.
Таким чином, надані відповідачем документи не є достатніми для висновку про фактичне погашення заборгованості у зазначеній частині, а тому колегія суддів не вбачає належних підстав для зменшення заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 102 761,00 грн.
Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що часткове погашення заборгованості свідчить про належне виконання судового рішення та виключає можливість зміни способу і порядку його виконання.
Зі змісту абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України вбачається, що самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення щодо пенсійних виплат є його невиконання протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
При цьому, наведена норма не встановлює залежності можливості зміни способу виконання судового рішення від повної відсутності будь-яких виплат на його виконання.
Отже, здійснення відповідачем часткових виплат не спростовує факту невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у повному обсязі та не усуває передбаченої законом підстави для зміни способу і порядку її виконання.
Колегія суддів також враховує, що посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на відсутність відповідних бюджетних асигнувань та необхідність дотримання порядку черговості виплат не спростовують обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Встановлений законодавством порядок фінансування пенсійних виплат не виключає застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, за наявності визначених цією нормою підстав.
Аналогічного підходу дотримується Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, у якій, зокрема, зазначив, що зміна способу виконання судового рішення на стягнення нарахованої суми не створює нового грошового зобов`язання, а спрямована на забезпечення реального виконання вже встановленого судовим рішенням обов`язку.
Колегія суддів наголошує, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неможливості зміни способу виконання судового рішення у зв`язку з тим, що розмір заборгованості не був визначений безпосередньо постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року.
Так, наведеною постановою на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у визначеному судом розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного судового рішення, відповідач самостійно здійснив відповідний перерахунок, за результатами якого визначив конкретну суму заборгованості.
За таких обставин, зміна способу і порядку виконання судового рішення в частині виплати вже нарахованої заборгованості не передбачає повторного вирішення питання щодо права ОСОБА_1 на відповідний розмір пенсії та не змінює встановленого судовим рішенням обов`язку відповідача щодо її виплати.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 визнав нерелевантними висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, які стосувалися застосування статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024 року.
Зокрема, зазначене стосується і висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 281/1820/14-а, на який послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Отже, посилання суду першої інстанції на зазначену правову позицію без урахування змін, внесених Законом № 4094-IX до частини третьої статті 378 КАС України, не може бути достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, чинній з 19.12.2024) та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зміни способу і порядку виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 620/11977/24, яка залишається невиконаною в частині виплати нарахованої заборгованості протягом понад двох місяців з дня набрання нею законної сили.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованою зміну способу і порядку виконання зазначеного судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої пенсії в розмірі 102 761,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, а тому оскаржувана ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення такої заяви.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 620/11977/24.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але невиплачену пенсію в розмірі 102 761 (сто дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua