Вирок від 10 листопада 2026 р. у справі №723/5349/25 — Чернівецький апеляційний суд

Суд: Чернівецький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №723/5349/25

Суддя: Давній В. П.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

суді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

законного представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025262020003688 від 10.11.2025 року, за апеляційною скаргою керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2026 року, щодо

неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Стара Красношора, Сторожинецького району Чернівецької області та жителя АДРЕСА_1 , українця, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2026 року неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України і за його вчинення призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України - у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з охороною Державного кордону України на 3 (три ) роки.

На підставі ст. ст. 75,76,104 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку виконає покладені на нього судом обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; - виконувати заходи,

ЄУНСС: 723/5349/25 Головуючий суддя у 1-ій інстанції: ОСОБА_10

НП: 11-кп/822/398/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

передбачені пробаційною програмою; - пройти онлайн курс «Людина та держава. Правила гри» на освітній платформі EdEra.

Вирішено долю речових доказів.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 10 листопада 2025 року вступив у попередню змову із невстановленими на даний час особами, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, заздалегідь обумовивши порядок та спосіб переправлення.

З цією метою, невстановлені на даний час особи, які добре орієнтуються на місцевості в прикордонній зоні Чернівецького району, Чернівецької області, в тому числі і в місцях лінії розмежування державного кордону України та Республіки Румунія, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукали осіб з числа громадян України, які бажали незаконно перетнути державний кордон України, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_4 .

При цьому невстановлені особи обумовили їм оплату своїх незаконних послуг, які полягали у сприянні їх незаконному переправленню через державний кордон України, у сумі по 5000 Євро з кожного, які ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мали передати вже після їх незаконного переправлення.

У невстановлений в ході досудового розслідування час, невстановлена особа по мобільному телефону за допомогою месенджера WhatsApp надала вказівку ОСОБА_13 самостійно прибути у м. Чернівці. 06 листопада 2025 року близько 17 год. ОСОБА_13 прибув до м. Чернівці і за вказівкою невстановленої особи, заселився в готель (хостел), що по вул. Кишинівська, м. Чернівці, де очікував подальших настанов.

Поряд з тим, за попередньою домовленістю через месенджер WhatsApp із невстановленою особою, ОСОБА_11 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, на невстановленому транспортному засобі марки «Mazda» перевезли із м. Житомир до м. Чернівці, де останній поселився в готелі (хостелі), що по вул. Кишинівська, м. Чернівці. Через чотири дні, його на невстановленому транспортному засобі перевезли до невстановленого будинку в межах одного із прикордонних населених пунктів.

06 листопада 2025 року, близько 20 год. невстановлена особа перевезла на невстановленому транспортному засобі марки «BMW» ОСОБА_13 до невстановленого будинку, де вже очікував ОСОБА_11 , після чого на тому ж автомобілі було здійснено їх перевезення до польової дороги, де ОСОБА_11 та ОСОБА_13 пересіли у невстановлений транспортний засіб марки «ВАЗ» білого кольору за керування невстановленої особи, яка перевезла їх до нежитлового будинку в одному із прикордонних населених пунктів.

Тоді ж, за вказівкою невстановленої особи водія транспортного засобу марки «ВАЗ», ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вийшли з нежитлового будинку і розпочали рух в напрямку лісового масиву прикордонного населеного пункту, однак, раптово, невстановлена особа водій транспортного засобу марки «ВАЗ» повідомила, що далі рухатись не можна, оскільки вони можуть бути виявленими прикордонним нарядом, у зв`язку із чим ОСОБА_13 , ОСОБА_11 в супроводі вказаної невстановленої особи повернулись назад до польової дороги, де їх зустріла невстановлена особа на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz Sprinter».

Надалі, невстановлений водій на невстановленому транспортному засобі марки «Mercedes-Benz Sprinter» перевіз ОСОБА_13 та ОСОБА_11 до невстановленого будинку в межах одного із прикордонних населених пунктів, куди раніше було доставлено ОСОБА_12 на транспортному засобі марки «BMW», після чого вони очікували подальших вказівок щодо їх дій з метою перетину державного кордону.

10 листопада 2025 року близько 10 год. 00 хв., невстановлений водій невстановленого транспортного засобу марки «BMW», діючи до попередньо розробленого плану, діючи узгоджено зі співучасниками, доставив ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до лісового масиву в межах одного із прикордонних населених пунктів, де неповнолітній ОСОБА_6 , діючи відповідно до попередньо узгодженого плану злочинних дій, провів інструктаж особам, яких мав на меті незаконно переправити через державний кордон України, а саме визначив порядок руху по лісовому масиві у напрямку державного кордону України, вказав їм напрямок руху, надав вказівку вести себе обережно та тихо, крім цього за вказівкою неповнолітнього ОСОБА_6 громадяни ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 передали останньому свої мобільні телефони, після чого пішки провів даних осіб до лінії розмежування державного кордону України та Республіки Румунія, при цьому усвідомлюючи, що передача йому коштів, за надані незаконні послуги щодо супроводу вказаних осіб до визначеного місця, має відбутися після переправлення їх через державний кордон України.

Цього ж дня, тобто 10 листопада 2025 року біля 16 год. 00 хв. громадян ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітнього ОСОБА_6 , було затримано прикордонним нарядом відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_1 прикордонного загону в напрямку 794 прикордонного знаку державного кордону України та Республіки Румунія, що знаходиться в адміністративних межах с. Нижні Петрівці, Чернівецького району, Чернівецької області, на відстані 100 метрів від лінії державного кордону.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України – незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчинення порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, керівник Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, призначення основного покарання і застосування ст. 75 КК України, просить оскаржуваний вирок скасувати в частині звільнення неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування додаткового покарання з випробуванням, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити неповнолітньому ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з охороною державного кордону України, строком на 3 роки. На підставі положень ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки та покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти онлайн курс «Людина та держава. Правила гри» на освітній платформі EdEra. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Стверджує, що положеннями ч. 3 ст. 332 КК України, передбачено додаткове покарання - позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто застосування додаткового покарання є обов`язковим. При цьому, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 77 КК України). Однак суд, призначаючи покарання неповнолітньому ОСОБА_6 у виді 5 років позбавлення волі, застосовуючи положення ч. 1 ст. 69 КК України, помилково не призначив неповнолітньому ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, у ній зазначених, думку неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника – адвоката ОСОБА_7 , та законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 – ОСОБА_8 , які не перечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а неповнолітньому обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, призначення основного покарання і застосування ст. 75 КК України в апеляційній скарзі прокурора не заперечуються, таким чином колегія суддів не переглядає та не наводить доводів на їх підтвердження.

Крім цього, як було встановлено колегією суддів з матеріалів даного кримінального провадження, за згодою учасників процесу, у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, районним судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, також судом роз`яснено учасникам судового провадження, в тому числі і обвинуваченому, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, з`ясовано, що учасникам процесу зрозумілий зміст ст. 349 КПК України та правові наслідки її застосування.

Стороною обвинувачення оскаржується, зокрема, незаконність звільнення неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування додаткового покарання з випробуванням.

Згідно положень ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом, рішення щодо речових доказів.

Окрім цього, якщо обвинувачений визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79, 104 КК України у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов`язки, покладені на засудженого.

Натомість у резолютивній частині оскаржуваного вироку після призначення обвинуваченому основного та додаткового покарань, суд, зазначив про звільнення неповнолітнього обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, не обмеживши застосування ст. 75 КК України основним покаранням у виді позбавлення волі.

Системне тлумачення положень ст. ст. 75, 77 КК України свідчить, що звільнення від відбування основного покарання з випробуванням не поширюється на призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Останнє зберігає самостійне значення та підлягає реальному виконанню.

Відповідне роз`яснення міститься в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»: звільнення з випробуванням за ст. 75 КК України стосується основного покарання, тоді як призначені додаткові покарання виконуються реально, про що необхідно зазначати в резолютивній частині вироку.

У постанові від 18.09.2024 у справі № 307/2056/20 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув ситуацію, коли особі було призначено основне та додаткове покарання, після чого її звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, указавши, що звільнення від відбування призначеного додаткового покарання за цією нормою не допускається. Залишення апеляційним судом такого рішення без належної оцінки зазначеного порушення стало підставою для скасування його ухвали.

Застосовуючи наведений підхід до обставин даного кримінального провадження, колегія суддів виходить із необхідності забезпечення відповідності резолютивної частини вироку вимогам кримінального закону.

При цьому позитивні відомості про неповнолітнього обвинуваченого, його щире каяття, відсутність попередніх судимостей, стан здоров`я, були враховані судом при призначенні покарання та дали можливість суду призначити останньому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 332 КК України та звільнити неповнолітнього обвинуваченого від відбування позбавлення волі з випробуванням. Однак ці обставини не створюють передбаченої законом підстави для поширення такого звільнення на додаткове покарання.

Так само наведений місцевим судом висновок про незастосування конфіскації майна, як додаткового покарання не обґрунтовує звільнення від відбування позбавлення права обіймати певні посади. Це різні види покарань, правові умови застосування яких не є тотожними. Відсутність підстав для призначення одного з них не усуває необхідності виконання іншого.

Допущене судом поширення звільнення з випробуванням на весь обсяг призначеного покарання суперечить змісту ст. ст. 75, 77 КК України та становить неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у розумінні ст. 413 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом свого вироку.

За наведених обставин вимоги апеляційної скарги прокурора в цій частині підлягають задоволенню, а вирок місцевого суду - скасуванню в частині застосування ст. 75 КК України з ухваленням нового вироку, яким неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 слід звільнити з випробуванням виключно від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, залишивши додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з охороною державного кордону України, на строк три роки таким, що підлягає реальному виконанню.

Керуючись ст.ст. 370, 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 , задовольнити.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2026 року, щодо неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині звільнення неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування додаткового покарання з випробуванням, - скасувати.

Постановити новий вирок, яким призначити неповнолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з охороною державного кордону України, строком на 3 роки.

На підставі положень ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки та покласти на нього наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти онлайн курс «Людина та держава. Правила гри» на освітній платформі EdEra.

Додаткове покарання, призначене ОСОБА_6 у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з охороною державного кордону України, на строк 3 (три) роки, виконувати реально.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Суддя-доповідач: Судді:

____________ _______________ ________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua