Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №638/18063/24 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №638/18063/24

Суддя: Яцина В. Б.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/18063/24 Головуючий суддя І інстанції Аркатова К. В.

Провадження № 22-ц/818/3675/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Марченка Сергія Олеговича на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року по справі за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла Азад огли, поданої в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності за територіальною громадою,-

в с т а н о в и в :

5 вересня 2024 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров А.А. звернувся до суду в інтересах Харківської міської ради з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності за територіальною громадою.

У позовній заяві просить усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю літ. «В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2372641363101; запис про право власності 42236236, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 58456531 від 31.05.2021 15:50:19) та закриттям розділу 2372641363101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнання за Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ.«В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлову будівлю літ. «В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення акту прийому – передачі.

Позов мотивований тим, що у відповідача відсутне права власності на нерухоме майно та стосовно незаконності реєстрації права власності на самочинне будівництво. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: - саме по собі не може вважатися підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на означене нерухоме майно; - є незаконним та не може слугувати підставою для набуття права власності, оскільки фактично спрямоване на легалізацію здійсненого самочинного будівництва, чим порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради. Отже належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22. Ураховуючи наведене, визнання права власності на самочинно збудований об`єкт будівництва є належним способом захисту інтересів держави, який не порушує права інших осіб, оскільки вони мають право на відшкодування витрат на будівництво. Таким чином, Харківська міська рада може бути визначена позивачем у справі за позовом прокурора про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва за власником земельної ділянки. У свою чергу, відповідачем за вказаною позовною вимогою є особа, яка здійснила будівництво, особа, за якою зареєстровано право на майно, або інша особа, яка вважає себе власником такого об`єкта. Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі № 910/5501/21 зазначив, що визнання права власності міської ради на спірну будівлю за рішенням суду дозволить ввести спірний об`єкт в експлуатацію шляхом подання нею до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність до експлуатації за формою, наведеною в додатку 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, і таку невизначеність щодо прав власника (користувача) земельної ділянки може бути усунуто. Перешкоди в користуванні земельною ділянкою можуть полягати не лише у фізичному розміщенні самочинного об`єкта на відповідній ділянці, а й у наявності зареєстрованих речових прав на таке майно за приватною особою. У такому разі ефективним способом захисту прав, поряд із визнанням права власності на самочинно збудоване майно, буде скасування державної реєстрації прав на нерухомість.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2026 року позов Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров А.А. в інтересах Харківської міської ради задоволено частково.

Усунуто перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання за Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ.«В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В інший частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 20746 гривень 12 копійок на користь Харківської обласної прокуратури.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 – адвокат Марченко С.О. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 349,4 м2 по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 584565531 від 31.05.2021 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 349,4 м2 по АДРЕСА_1 є об`єктом самочинного будівництва, так як збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Зазначені твердження позивача базуються на листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 01.02.2024 р. № 632/0/225-24, в якому Департамент земельних відносин Харківської міської ради повідомляє, що інформація щодо об`єкту будівництва по АДРЕСА_1 в Реєстрі відсутні.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради будь-яких перевірок на об`єкті будівництва по вул. Ромена Ролана, 13-Г у м. Харкові не проводилось, жодних актів перевірки не складалося, приписи про усунення порушень не виносилися та постанови про притягнення до відповідальності осіб, які здійснили самочинне будівництво, не приймалися. Як зазначалося раніше, Департамент інспекційної роботи Харківської міської ради в своїх листа неодноразово зазначав, що у разі отримання відповідної вимоги, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту будуть вжиті відповідні заходи.

Крім того, слід зазначити, що згідно з п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року

На жоден з цих листів Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова не було надано а ні вимоги, а ні ухвали суду, а ні навіть фото чи план-схеми розміщення будівлі гаражу. Відтак, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова, в порушення встановленого нормативно-правовими актами порядку, прийнято рішення не діяти відповідно до Закону, а обрано більш простий, але передчасний механізм звернення до суду для захисту відповідних інтересів територіальної громади.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова – Скуратович Р.Ф. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано наступним.

ОСОБА_1 з огляду на положення ст. 376 ЦК України, не набула право власності на самочинно збудоване нерухоме майно з підстав, встановлених законом та, відповідно, реєстрацію права власності на спірний об`єкт здійснено незаконно.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Тобто, якщо стверджувати, що спірна будівля дійсно була побудована 1973 року, на що посилається представник Відповідача, то слід застосовувати ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі виписки з погосподарської книги та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом. Проте, жодного з таких документів Відповідачем не надано

Доводи апелянта про те, що будівля нібито споруджена у 1973 році, є припущеннями та ґрунтуються виключно на відомостях, внесених приватною юридичною особою до технічної документації у 2021 році, що не є належним доказом часу створення об`єкта. При цьому жодних архівних документів, інвентаризаційних матеріалів БТІ, рішень органів влади, документів про введення об`єкта в експлуатацію або інших первинних доказів існування будівлі у 1973 році відповідачем не надано.

Відсутність перевірки органу ДАБК не спростовує факту самочинного будівництва.

Чинне нормативне регулювання передбачає можливість введення в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта після визнання права власності на нього судом, а тому твердження відповідача про нібито відсутність правового механізму для такого введення в експлуатацію не відповідають положенням законодавства.

Так, після набрання законної сили рішенням суду Харківська міська рада як власник земельної ділянки та особа, за якою визнано право власності на спірний об`єкт, не позбавлена можливості самостійно здійснити передбачені законодавством дії щодо введення об`єкта в експлуатацію.

Органом місцевого самоврядування не вжито жодних заходів щодо усунення порушень інтересів територіальної громади з боку ОСОБА_1 . Так, спірне рішення державного реєстратора прийнято ще у 2021 році, крім того ОСОБА_1 зверталася в 2021 році до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-1» додаючи до заяви в якості правовстановлюючих документів лише довідку та технічних паспорт. Отже, Харківській міській раді ще з 2021 року було відомо про порушення вимог законодавства ОСОБА_1 у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва.

Проте до теперішнього часу, навіть після отриманих листів з викладеними порушеннями законодавства від окружної прокуратури, Харківською міською радою ніяких дій вжито не було. Органом місцевого самоврядування не вжито заходів щодо поновлення інтересів територіальної громади у порядку, передбаченому ст. 152 ЗК України, ст. 376 ЦК України, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, або визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи». З огляду на викладене у прокурора виникло не тільки право, але й обов`язок відреагувати на існуючий факт порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з цим позовом.

Відповідач не міг добросовісно розраховувати на законність набуття права власності, оскільки був обізнаний про відсутність прав на земельну ділянку, дозвільних документів на будівництво, документів про введення об`єкта в експлуатацію, належно присвоєної адреси об`єкта нерухомості.

Отже, заявлені прокурором вимоги спрямовані не на позбавлення особи законно набутого майна, а на усунення наслідків незаконної державної реєстрації та відновлення порушених прав територіальної громади на земельну ділянку комунальної власності.

Таким чином, втручання у спірні правовідносини є законним, переслідує легітимну мету захисту прав територіальної громади та забезпечення дотримання вимог земельного і містобудівного законодавства, а також є пропорційним поставленій меті

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позов , суд своє рішення мотивував тим, що земельна ділянка за адресою: по АДРЕСА_1 розташована у межах міста Харкова та не перебуває у приватній та державній власності, у зв`язку з чим в силу закону є комунальною власністю територіальної громади міста в особі Харківської міської ради.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта самочинного будівництва - нерухомості (будівлі, споруди) істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у п. 88 постанови від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 зробила висновок, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Оскільки зазначена земельна ділянка, що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 , належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а нежитлова будівля літ. « В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташована на ній, є об`єктом самочинного будівництва, зазначене не спростовано.

З огляду на вказані висновки, а також враховуючи, що прокурор звернувся з позовом у цій справі з підстав, зокрема, неправомірної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на самочинно побудоване майно, вимога прокурора про скасування запису про право власності за відповідачкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є неналежним способом захисту, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині усунення перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю літ. «В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2372641363101; запис про право власності 42236236, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 58456531 від 31.05.2021 15:50:19) та закриттям розділу 2372641363101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності та на нього не поширюється дія статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Оскільки знесення об`єкта самочинного будівництва є крайньою мірою за наявності в законодавстві механізму визнання права власності на такий об`єкт за власником ділянки, то саме визнання права власності є належним та ефективним способом захисту прав громади у спірних правовідносинах.

Вимога про зобов`язання відповідача передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлову будівлю літ. «В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення акту прийому є вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи, що вимоги про усунення перешкоди і вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є взаємовиключними суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача передати Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлову будівлю літ. «В-1», загальною площею 349,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення акту прийому – передач.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду, оскільки для передачі об`єкта самочинного будівництва до комунальної власності не було достатніх, передбачених у ч. 5 ст. 376 ЦК України підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

На підставі рішення державного реєстратора Дергачівської міської ради Зоткіна С.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 58456531 від 31.05.2021 15:50:19) за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «В-1» загальною площею 349, 4 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2372641363101, запис про право власності 42236236) на підставі довідки від 21.05.2021 та технічного паспорту від 21.05.2021, виданих ТОВ «МАШБУДТОРГ».

Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за вказаною адресою.

З матеріалів справи вбачається, що окружною прокуратурою направлявся відповідний лист від 05.01.2024 за №55-106-90вих-24 до Харківської міської ради, Департаменту з інспекційної роботи ХМР та Департаменту земельних відносин ХМР щодо надання інформації про наявність речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 , а також інформації про введення в експлуатацію будівлі.

Департаментом з інспекційної роботи ХМР листом від 26.01.2024 за №392/0/226-24 повідомлено окружну прокуратуру про те, що у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року, відсутня інформація щодо об`єкту по АДРЕСА_1 .

Департаментом земельних відносин ХМР листом від 01.02.2024 за №632/0/225-24 повідомлено про те, що відповідно до наявної інформації будь-які проекти рішень щодо безоплатної передачі у власність, надання в користування (оренду) або продаж земельних ділянок, розташованих, в тому числі, за адресою по АДРЕСА_1 (нежитлова будівля літ. «В-1») відповідними органами Харківської міської ради не готувались, на розгляд сесій не виносилися. Також, Департаментом зазначено, що заходи цивільно-правового характеру (пред`явлення позову) щодо знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна за вказаною адресою Департаментом не вживалися. Водночас, у разі подання окружною прокуратурою до суду відповідного позову Департамент, який представляє інтереси Харківської міської ради у таких категоріях справ, за необхідності надасть до суду документи та направить повноважного представника.

Крім того, на відповідний запит окружної прокуратури до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», останнім листом від 22.03.2024 №2581/04-12/24 надано інформацію про те, що КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» здійснювало повноваження щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у м. Харкові до 01.01.2013. Згідно з даними відділу збереження інформації КП «БТІ» інвентаризаційні справи, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий об`єкт нерухомого майна не створювалися, не обліковуються та у відділі відсутні. Водночас, листом від 15.03.2024 за №1691/0/225-24 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено окружну прокуратуру про те, що згідно з інформацією Департаменту реєстрації ХМР будь-які заяви щодо проведення реєстраційних дій стосовно зазначеного об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 до Департаменту реєстрації ХМР не надходили. Разом з тим, у 2021 році від ОСОБА_1 надійшло чотири звернення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0748 га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з інформацією Департаменту містобудування та архітектури ХМР містобудівні умови та обмеження для проєктування вищезазначеного об`єкту, Департаментом не надавалися. Вивченням копій листів ОСОБА_1 до Харківської міської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що в якості правовстановлюючих документів ОСОБА_1 надавалися лише копія довідки та технічного паспорту від 21.05.2021, виданих ТОВ «МАШБУДТОРГ». Крім того, у своїй заяві від 22.06.2021 ОСОБА_1 зазначає цільове призначення земельної ділянки «для будівництва індивідуальних гаражів», проте листом від 02.07.2021 уточнює свій попередній лист щодо цільового призначення земельної ділянки на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), а надалі листом від 19.07.2021 просить не розглядати свою попередню заяву у зв`язку із зміною намірів щодо оформлення земельної ділянки. Також, на лист окружної прокуратури Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом від 19.07.2024 за №4949/0/225-24 надано інформацію про те, що будь-які проекти рішень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій розташована нежитлова будівля літ. «В-1» по АДРЕСА_1 , Департаментом не готувалися, на розгляд сесії міської ради не виносилося. Крім того, окружною прокуратурою направлено листи від 02.07.2024 за №55-106- 3734вих-24 та від 28.08.2024 за №55-106-4711вих-24 до ГУ Держгеокадастру в Харківській області стосовно можливого порушення вимог земельного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 09.09.2024 за №10-20-5,1-5964/0/19-24 ГУ Держгеокадастру в Харківській області повідомлено окружну прокуратуру про те, що за інформацією відділу № 9 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління, згідно з Книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 29.12.2012 року, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування землею. Також, відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка зазначена у листі прокуратури у власність, постійне користування або в оренду жодній фізичній чи юридичній особі не надавалась. Таким чином, в діях осіб, які здійснюють фактичне використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого п. «б» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України - самовільне зайняття земельної ділянки.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і другій статті 4 ЦПК України, чинного на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України)

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що обрання способу захисту є правом особи, яка звертається до суду. Визначення того, чи є обраний особою спосіб захисту належним та ефективним, - належить суду.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16 (пункт 77), від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (пункт 52), від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 (пункт 148)).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Разом з тим, для визнання права власності на самочинне будівництво також необхідно довести, що експлуатація спірного нерухомого майна є безпечною відповідно до вимог ДБН, що потребує відповідних експертних висновків.

Така додаткова вимога ґрунтується на змісті ч. 5 ст. 376 ЦПК України, яка передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Тому доведенню у даній справі підлягає той факт, що самочинно збудоване нерухоме майно не створює загрозу життю та здоров`ю людей, тобто що його подальша експлуатація є безпечною з точки зору державних будівельних норм.

Однак, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивач з цього приводу належних та допустимих доказів до справи не надав.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції з порушенням норм ст.ст. 89, 263 ЦПК України вказану норму права не застосував та вказаних обставин щодо наявності технічної можливості збереження самочинного будівництва з точки зору його безпечної експлуатації не встановив, а тому висновок про можливість задоволення позову в цій частині не відповідає вказаній нормі матеріального права та зроблений за відсутності для цього достатніх підстав, які передбачені нормою ч. 5 ст. 376 ЦК України..

З наведених підстав, та відповідно до ст. 376 ЦПК України колегія суддів апеляційну скаргу задовольняє, скасовує рішення суду, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, за недоведеністю

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Марченка Сергія Олеговича задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року скасувати.

У задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла Азад огли, поданої в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності за територіальною відмовити.

Стягнути з Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 24895,34 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 11 листопада 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua