Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №347/327/26
Суддя: Васильєв О. П.
Справа № 347/327/26
Провадження № 33/4808/667/26
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.
Суддя-доповідач Васильєв
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Курка В.М. на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, -
в с т а н о в и в:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
Правопорушення вчинено за наступних обставин:
01.02.2026р. о 20год.56хв ОСОБА_1 по вул. Івана Франка в селищі Яблунів Косівського району керував транспортним засобом марки ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку проводився за допомогою приладу Драгер, результат позитивний 0,50% проміле, чим порушив п.2.9а ПДР.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Курко В.М. подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.10.2026 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Стверджує, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право на правову допомогу, чим порушено його право на захист.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом, оскільки не підтверджено, що автомобіль перебував у русі та був зупинений працівниками поліції під час керування ним. Вважає, що перебування особи, яка звинувачується у вчиненні правопорушення на місці водія нерухомого автомобіля не свідчить про факт керування.
Стверджує, що у протоколі та акті огляду не зазначено марку та заводський номер технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп`яніння, що унеможливлює його ідентифікацію.
Зазначає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився без залучення двох свідків, а в акті огляду не вказано дату, час і місце його складення, чим порушено встановлений порядок проведення огляду.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини, а визнання вини під час його складання не усуває допущених працівниками поліції порушень вимог статей 256, 266 КУпАП. Наголошує, що обов`язок доказування покладається на орган, уповноважений складати протокол.
Стверджує, що відеозапис не містить фіксації роз`яснення ОСОБА_1 прав, процедури проведення огляду, пропозиції пройти огляд у медичному закладі та роз`яснення наслідків відмови від нього. Крім того, відеофіксація є неповною та не забезпечує безперервного відображення обставин події.
Також зазначає, що не має права керування транспортними засобами, а тому застосування стягнення у виді позбавлення такого права строком на один рік є незаконним.
На думку апелянта, суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи, не надав належної оцінки доказам і допустив порушення вимог статей 245, 251, 252, 268, 280, 283 КУпАП, а також не врахував відповідних гарантій справедливого судового розгляду, передбачених практикою ЄСПЛ.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвокат Курко В.М. не з`явилися. Адвокат Курко В.М. подав заяву про розгляд справи без його участі та участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги захисника адвоката Курка В.М. може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Курко В.М. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №586876 від 01.02.2026 року (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 01.02.2026 року о 20 год. 56 хв. в с-ще яблуні, вул. Івана Франка керував ТЗ ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер, результат позитивний 0,50 проміле, тест №5593, чим порушив п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Будзом М.О. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Косівському районному суду Івано-Франківської області.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено що всі пояснення надасть у суді.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було тимчасово вилучене посвідчення водія.
Згідно даних направлення в КНП «Косівська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння. Від огляду у медичному закладі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 2)
Відповідно до Акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 ознак сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушенням мови, поведінкою, що не відповідає обстановці поліцейським було проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Алкотест Драгер 6810 та отримано позитивний результат огляду – 0,50 % проміле, з яким водій ознайомлений, що засвідчив власним підписом. (а.с. 3)
До матеріалів справи долучено роздруківку з результатами, проведеними за допомогою приладу Драгер Алкотест 6810 прилад № ARBH0302, тест №5593, проводився щодо ОСОБА_1 01.02.2026 року о 21 год. 03 хв., результат 0,50% проміле. (а.с. 5).
З рапорту поліцейського СРПП Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції Будза М. вбачається, що 01.02.2025 року близько 20:56 год. під час патрулювання в с. Яблунів Косівського району по вул. І. Франка, у складі екіпажу «Діамант 15», спільно зі старшим лейтенантом поліції Ярсмусь В., було виявлено автомобіль марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався без переднього бампера. На підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» працівниками поліції було прийнято рішення про зупинку транспортного засобу, після чого водій зупинився на поданий сигнал проблисковими маячками синього та червоного кольорів. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з рота. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. За результатами огляду встановлено стан алкогольного сп`яніння з показником 0,50 проміле. За вказаним фактом щодо ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 8)
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Також до матеріалів справи долучені: акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 4), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 6), копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №580879, складеного щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП, копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6601117 щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с. 7).
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9).
Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції під`їхали до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 та підійшли до водія і запитали чому відсутній бампер у транспортному засобі, запитали чи наявне у водія посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій ОСОБА_1 повідомив, що не отримував посвідчення водія, паспорта поруч із собою не мав, у Дію не міг зайти через технічні несправності. На запитання працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що у нього були порушення КУпАП та представився як ОСОБА_1 . Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції перевіряють наявність у водія порушень КУпАП, встановлюють, що стосовно водія ОСОБА_1 було раніше складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та постанову за ст. 126 КУпАП, однак розгляду справи в суді ще не відбувся. Далі працівники поліції запитують у ОСОБА_1 чи вживав той алкогольні напої, оскільки від нього відчутний запах алкоголю. ОСОБА_1 повідомив, що це його друг вживав. Водію ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан сп`яніння і він повідомив працівникам поліції, що випив одне пиво. ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на місці або в Косівській ЦРЛ. ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на місці або в Косівській ЦРЛ. Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції налаштовує та перевіряє прилад Драгер, а інший працівник поліції з`ясовує у водія ОСОБА_1 куди той рухався. Водій ОСОБА_1 повідомив, що їхав у Яблунів. ОСОБА_1 надали для перевірки герметичність упакування мундштука, після чого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу та результат тесту виявився позитивним і склав 0,50 проміле, що перевищувало допустиму норму. ОСОБА_1 було повідомлено про зазначений результат, після чого працівник поліції запитав чи згоден водій із результатом огляду або бажає пройти повторний огляд у медичному закладі в Косові. Водій погодився із результатом та відмовився від огляду в лікарні. Працівник поліції повідомив що стосовно водія ОСОБА_1 буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9а ПДР України, роз`яснив водію його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Констуції України, також повідомив, що щодо водія буде складено протокол за ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом без права керування, повторно протягом року, обидва протоколи будуть направлені для розгляду до Косівського районного суду про що водія буде повідомлено. Далі відеозаписом зафіксовано , як працівники поліції складають адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 . Згодом останнього ознайомили з постановою за ч.1 ст. 121 КУпАП, повторно роз`яснили права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ознайомили зі змістом протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, його було ознайомлено із протоколом за ч.5 ст. 126 КУпАП, водій власним підписом засвідчив, що ознайомлений та отримав відповідні копії.
Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3) та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 2).
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта з приводу неправомірності вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.
Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про недоведеність факту керування транспортним засобом є необґрунтованими, оскільки висновки суду в цій частині ґрунтуються на сукупності доказів, які були досліджені судом.
Зокрема, відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції зафіксовано обставини виявлення транспортного засобу та спілкування з ОСОБА_1 , під час якого останній визнавав факт керування транспортним засобом, повідомив про відсутність у нього посвідчення водія та погодився із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння.
Апеляційний суд вважає, що відсутність у протоколі та акті огляду відомостей про марку і заводський номер технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп`яніння, не є безумовною підставою для визнання результатів огляду недопустимими доказами.
Апеляційний суд вважає, що доводи про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння без залучення двох свідків та відсутність в акті огляду відомостей про дату, час і місце його складення підлягають оцінці з урахуванням вимог ст. 266 КУпАП та фактичних обставин проведення огляду. Так, відсутність свідків не свідчить про порушення встановленої процедури, якщо огляд проводився із застосуванням відеофіксації у передбаченому законом порядку.
Апеляційний суд приймає до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини, оскільки винуватість особи у вчиненні правопорушення встановлюється на підставі сукупності доказів, які оцінюються відповідно до вимог ст. 251 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є доказом , який підлягає оцінці разом із відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та іншими матеріалами справи.
Доводи апелянта щодо нероз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та порушення його права на захист є необґрунтованими, оскільки згідно з відеозаписом, долученим до матеріалів справи, працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені законом. Крім того, відеозаписом зафіксовано, що працівниками поліції було запропоновано водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, однак останній погодився з результатами огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» та заперечив щодо проходження огляду в медичному закладі. За таких обставин доводи апелянта про порушення його права на захист та недотримання процедури огляду не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.
На думку суду, доводи апелянта про незаконність застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у зв`язку з відсутністю у нього такого права є необґрунтованими, оскільки відсутність посвідчення водія не виключає можливості застосування до особи адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому позбавлення права керування транспортними засобами є видом адміністративного стягнення, а відсутність у особи посвідчення водія не є самостійною підставою для звільнення від такого стягнення.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу захисника адвоката Курка В.М. залишити без задоволення.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua