Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про встановлення батьківства або материнства
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №345/1596/24
Суддя: Пнівчук О. В.
Справа № 345/1596/24
Провадження № 22-ц/4808/1140/26
Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,
з участю секретаря Панасюк В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Василь Романович, на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 13 листопада 2024 року, у складі судді Кардаш О. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства,
в с т а н о в и в:
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення батьківства.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка з відповідачем з 2017 року по 2022 рік перебували у стосунках від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження доньки запис про народження дитини здійснено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України на підставі усної заяви позивачки і зазначено « ОСОБА_3 », що підтверджує наявність кровної спорідненості.
Позивачка зазначала, що відповідач протягом останнього року ухиляється від покладеного на нього обов`язку по утриманню дитини.
Просила визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, а саме у відомостях про батька зазначити громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище дитини залишити ОСОБА_4 . Вирішити питання про стягнення судових витрат.
Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 13 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства задоволено.
Визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виключено з актового запису № 513 від 15.09.2020 здійсненого Калуським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про народження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про « ОСОБА_5 », як батька дитини.
Ухвалено внести зміни до актового запису №513 від 15.09.2020 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінивши запис про батька, зазначивши в графі батько - « ОСОБА_1 », при цьому не змінювати прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_6 ».
Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1211,20 грн судового збору та 6000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 28 квітня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Савчука В. Р. про перегляд заочного рішення у справі № 345/1596/24 ухваленого у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства – залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Савчук В. Р. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що про існування оскаржуваного рішення ОСОБА_1 дізнався 24.03.2026 після сповіщення АТ «КБ «ПриватБанк» про арешт карткового рахунку в рамках виконавчого провадження №80496598 та №80496194 про примусове виконання судового наказу Калуського міськрайонного суду №345/1511/26 від 05.03.2026, відповідно до якого з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини всіх видів заробітку.
Апелянт вказує, що він не являється батьком ОСОБА_3 .
Зазначає, що повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач не отримував та не міг отримати, оскільки на момент подання позову та розгляду справи ОСОБА_1 перебував за кордоном у республіці Франція, куди виїхав у 2021 році та перебуває там досі.
Відповідно до рішення суду зазначено адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , в той час відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Отже заявник не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, відповідно до норм ЦПК України.
Вважає, що безпідставним є встановлення судом факту неявки відповідача у судове засідання без поважних причин та висновку про повідомлення належним чином відповідача про судове засідання.
Також безпідставним є висновок суду про те, що відповідач умисно ухилився від участі у призначеній судом експертизі, шляхом неявки на неодноразові виклики до НДЕКЦ МВС України для надання біологічних зразків, оскільки ОСОБА_1 не було відомо про наявність судового спору та у зв`язку з перебуванням за кордоном він не отримував та не міг отримати викликів експерта. Вказує, що у випадку обізнаності про розгляд справи про визнання його батьком ОСОБА_3 , відповідач обов`язково б забезпечив представництво своїх інтересів у суді та прибув би в експертну установу для відібрання біологічних зразків.
Судом не в повній мірі досліджено обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування. Так, ОСОБА_1 хоч і знайомий із ОСОБА_2 ніколи не проживав з нею однією сім`єю. Позивачка не вказала де саме вони проживали, чи мали спільний побут та вели спільне господарство. У 2021 році ОСОБА_1 виїхав за межі України. Вказане свідчить про недостовірність наданих ОСОБА_2 обставин, які помилково були прийняті судом.
Матеріали справи не містять достатніх доказів походження дитини від певної особи, а саме докази спільного проживання, ведення спільного господарства, покази свідків та висновок судово-генетичної експертизи. У рішенні суд однобічно послався на ухилення відповідача від надання біологічних зразків, що є єдиним доказом у справі.
Просить скасувати рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 адвокат Библів Ю. В. подала відзив на апеляційну скаргу, яку вважає безпідставною та необґрунтованою.
Вважає, що надана відповідачем як доказ його проживання у Франції копія посвідки не проживання без перекладу на українську мову не є належним доказом, оскільки унеможливлює встановлення судом змісту такого документа.
Також не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що він не був обізнаний про розгляд даної справи у суді. Так відповідач забезпечив представництво своїх інтересів через адвоката Ях`яєва А. Ш., згідно угоди та ордеру, які містяться в матеріалах справи. Адвокат Ях`яєв А. Ш. неодноразово подавав суду першої інстанції клопотання, а також суд надсилав повідомлення та виклики представнику відповідача через його електронний кабінет, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, повістки надсилалися Єнику А. Б. на поштову адресу за місцем реєстрації, а також виклик відповідача здійснювався через оголошення про виклик особи.
Зазначає, що в матеріалах справи на момент її розгляду судом першої інстанції відсутні будь-які клопотання відповідача через свого представника про неможливість прибуття відповідача до експертної установи для проведення експертизи чи надання пояснень щодо причин неявки. Натомість матеріали справи містять докази сприяння судом проведенню експертизи.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
У судовому засіданні апеляційного суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Савчук В. Р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив призначити в справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на проведення якої, згідно пояснення представника Савчука В. Р., відповідач ОСОБА_1 погодився прибути до експертної установи.
Однак, ОСОБА_1 до експертної установи не з`явився, у зв`язку з чим призначена в справі експертиза не була проведена.
Надалі, після поновлення провадження в справі представник відповідача Савчук В. Р. у судове засідання апеляційного суду 02.11.2026 не з`явився, через систему «Електронний суд» подав заяву, у якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з його перебуванням у УСБУ у Івано-Франківській області на слідчих діях.
Беручи до уваги, що представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження причин неявки у судове засідання, колегія суддів, заслухавши думку сторони позивача, дійшла висновку про завершення розгляду справи за відсутності представника відповідача - адвоката Савчука В. Р.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду заперечили доводам апеляційної скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на надані позивачкою докази у їх сукупності, а також з урахуванням неможливості проведення у справі призначеної судом генетично-молекулярної експертизи у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою відповідача ОСОБА_1 , що є підставою для застосування положень частини першої статті 109 ЦПК України, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та доведеними.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 . З копії свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданої Калуським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 15.09.2020 вбачається, що батьком дитини зазначений ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_2 .
Із представленого Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України встановлено наявність актового запису №513 від 15.09.2020 про народження ОСОБА_3 . Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно із статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, провадження № 61-18333св19)
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції призначалася судова молекулярно-генетична експертиза.
Так, ухвалою Калуського міськрайонного суду від 10 червня 2024 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження якої доручено експертам Івано-Франківського науково дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ (а. с. 52).
01 серпня 2024 року Калуський міськрайонний суд надіслав ОСОБА_1 клопотання експерта про необхідність явки сторін для відбору експериментальних зразків 13 серпня 2024 року до Івано-Франківського НДЕКЦ. Зазначене повідомлення було направлене відповідачу за адресою його реєстрації, також вказаною його представником адвокатом Ях`яєв А. Ш.
Проте ОСОБА_1 для відібрання зразків з метою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи не з`явився. Також він не з`явився за клопотанням експерта до Івано-Франківського НДЕКЦ 03 вересня 2024 року.
11.09.2024 до суду від Івано-Франківського НДЕКЦ надійшло повідомлення від 03.09.2024 № СЕ-19/109-24/10184-БД про неможливість проведення експертизи, у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 .
Отже, незважаючи на процесуальні дії суду, ОСОБА_1 не з`явився до експертної установи для забору біологічних зразків, що унеможливило проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Встановивши обізнаність відповідача про розгляд справи щодо визнання його батьківства відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать неодноразові клопотання його представника ОСОБА_9 та про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, логічне усвідомлення значення для вирішення спору результатів експертизи, а також наслідків його неявки для її проведення, не повідомлення причин неможливості такої явки, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Урахувавши неможливість проведення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи внаслідок ухилення відповідача від її проведення, суд першої інстанції з урахуванням положень статті 109 ЦПК України, а також оцінки наданих позивачкою доказів у їх сукупності дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18, міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
Представник відповідача у суді апеляційної інстанції заявив клопотання про призначення у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи.
Так, ухвалою апеляційного суду від 12 серпня 2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука В. Р та призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено запитання:
Чи є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Проведення експертного дослідження доручено Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру (НДЕКЦ) при МВС України.
26 серпня 2026 року судом за клопотанням експерта зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися 15 вересня 2026 року до Івано-Франківського НДЕКЦ для відібрання біологічних зразків і проведення експертизи. Копію клопотання експерта отримано ОСОБА_1 02 вересня 2026 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067264998953 (а.с. 288), а також через електронний кабінет його представника ОСОБА_10 , який в судовому засіданні апеляційного суду заявив клопотання про проведення вказаної експертизи та заявляв суду про забезпечення явки відповідача для відібрання біологічних зразків.
12.10.2026 до апеляційного суду від Івано-Франківського НДЕКЦ надійшло повідомлення від 05.10.2026 № СЕ-19/109-26/111537-БД про неможливість проведення експертизи, у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 .
Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість ОСОБА_1 взяти участь у проведенні судової генетичної експертизи, суду не надано.
Таким чином, ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції, про призначення судової експертизи апеляційним судом та необхідність явки для проведення експертизи повідомлений належним чином. Проте, подаючи до суду апеляційної інстанції заяву про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, для надання зразків для проведення експертизи не з`явився та про причини своє неявки апеляційному суд не повідомив. Тому посилання апеляційної скарги про порушення його процесуальних прав є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно врахував вищенаведені обставини, та обґрунтовано визнав заявлені позивачем обставини доведеними.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Василь Романович, залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 13 листопада 2024 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 10 листопада 2026 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua