Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №346/5226/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: оголошення фізичної особи померлою

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №346/5226/26

Суддя: Мальцева Є. Є.

Справа № 346/5226/26

Провадження № 22-ц/4808/2266/26

Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М, Девляшевського В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Атаманюка Володимира Михайловича на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2026 року, постановлену судом у складі головуючого судді Махно Н. В. у м. Коломия, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення особи померлою (загиблою) внаслідок військових дій, при захисті Батьківщини,

у с т а н о в и в:

01 жовтня 2026 року представник заявника, адвокат Атаманюк В.М., який діяв від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про оголошення особи померлою (загиблою) внаслідок військових дій, при захисті Батьківщини. Заява обґрунтована тим, що 29.06.2024 року син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання, зник безвісти поблизу населеного пункту Новопокровка, Запорізької області. Про що свідчать сповіщення сім`ї зниклого безвісти, Витяг з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Окрім того, за фактом зникнення ОСОБА_2 було проведено службове розслідування. В заяві зазначено, що з 29 червня 2024 року заявниці не надходило будь-яких відомостей стосовно того, що її син являється живим. ОСОБА_1 зверталася до Коломийського відділу ДРАЦС із заявою, в якій просила внести відомості до Державного реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_2 та видачі їй свідоцтва про смерть сина. Проте, згідно із листом від 23.09.2026 р. ОСОБА_1 було відмовлено у реалізації даної заяви, оскільки підставою для державної реєстрації смерті є, зокрема, рішення суду про оголошення особи померлою.

Просили постановити рішення, яким оголосити померлим (загиблим) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдата військової частини НОМЕР_1 , внаслідок військових дій, при захисті Батьківщини.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2026 року заяву було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме: уточнити вимоги (оскільки цивільне законодавство передбачає лише оголошення особи померлою), зазначити конкретну дату і місце смерті особи, навести належне обґрунтування та мету звернення згідно зі ст. 175, 306 ЦПК України, а також додати необхідні докази і документи

13 жовтня 2026 року до суду надійшло клопотання про усунення недоліків заяви від представника заявника, який додав уточнену заяву про оголошення особи померлою.

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалою від 14 жовтня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийсьому районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення особи померлою (загиблою) внаслідок військових дій, при захисті Батьківщини, повернув заявнику.

Не погоджуючись із такою ухвалою, представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Атаманюк В.М. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, оскільки вважає таку необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник апелянта вказує, що ним було усунуто недоліки і подано уточнену заяву, із врахуванням зауважень суду. Тому вважає, що суд першої інстанції формально повернув дану заяву. Посилаючись на постанову ВС КЦС від 05.08.2020 року у справі № 177/1163/16-ц, вказує, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Окрім того, звертає увагу, що ВС КЦС у постанові від 25 січня 2021 року у справі №201/1333/19 зазначив про те, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог. Таким чином зазначає, що суд не вправі оцінювати докази на стадії відкриття провадження по справі. Представник апелянта вказує, що суд вправі самостійно аналізувати та всебічно з`ясовувати обставини по справі.

Таким чином, просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2026 року та направити дану справу до суду першої інстанції для відкриття провадження по справі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Коломийський ВДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення особи померлою (загиблою) внаслідок військових дій, при захисті Батьківщини було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Залишаючи заяву без руху суд першої інстанції зазначив, що подана представником заявника заява про оголошення особи померлою не відповідає вимогам статей 175–177 та 306 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, вказав, що вимоги заявника є неоднозначними, оскільки у тексті заявлено прохання оголосити особу «померлою (загиблою)», тоді як чинне законодавство (статті 46 ЦК України) передбачає лише оголошення особи померлою, що позбавляє суд можливості чітко визначити предмет спору та надати належну правову оцінку. Крім того, не дотримано вимог щодо змісту заяви у справах окремого провадження (ст. 306 ЦПК України), адже у заяві не зазначено конкретної мети, для якої заявникові необхідно оголосити фізичну особу померлою, а також не вказано орієнтовної дати та населеного пункту, які заявник просить визначити датою і місцем смерті. Також суд першої інстанції зазначив, що відсутні необхідні обґрунтування та докази, заява не містить належного викладу обставин, якими обґрунтовуються вимоги, та вичерпного переліку документів і доказів на їх підтвердження, як того вимагають загальні правила ст. 175–177 ЦПК України (а.с. 61).

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції, 13 жовтня 2026 року представник заявника надав до суду нову редакцію заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим, зазначивши дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті поблизу н.п. Новопокровка, Запорізької обл., та причину загибелі, яка відбулась під час виконання бойового завдання (а.с.65-68).

Визнаючи неподаною заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції вказав, що недоліки заяви усунуто частково. Представник заявника у виправленій заяві просить постановити рішення, яким оголосити громадянина України ОСОБА_2 , солдата військової частини НОМЕР_1 - померлим від дня його вірогідної загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Новопокровка, Запорізької області, під час виконання бойового завдання, однак не зазначив обґрунтованість у прохальній частині заяви про вірогідну загибель, що є нечітким формулюванням прохальної частини, внаслідок чого суд позбавлений реальної можливості надати об`єктивну оцінку інформації, зазначеній у заяві, як і зокрема те, що не зазначено конкретного населеного пункту про який просив представник заявника в заяві.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, встановивши, що заява про оголошення фізичної особи померлою не відповідає вимогам ст. 175, 177, 306 ЦПК України постановив ухвалу про залишення заяви без руху.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд виходив із того, що заява не містить належного викладу обставин та обґрунтувань у порядку окремого провадження (зокрема, мети звернення, обставин, що загрожували смертю, тощо), а також оригіналів чи копій усіх наявних доказів; крім того, на переконання суду, у прохальній частині міститься неоднозначне формулювання вимог щодо оголошення особи померлою (загиблою), тоді як чинним законодавством передбачено інститут оголошення особи саме померлою; разом із цим суд зазначив про відсутність у заяві чітко визначених даних щодо дати та конкретного населеного пункту, які заявник просить встановити, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність залишення заяви без руху для усунення вказаних недоліків та уточнення заявлених вимог.

13 жовтня 2026 року представником заявника Савтирук О.Й. подано заяву на виконання вимог ухвали про залишення її заяви без руху, додано уточнену заяву про оголошення особи померлою.

В уточненій заяві зазначено підстави залучення заінтересованих осіб (Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 та Коломийського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) і те, в чому полягає їх зацікавленість у справі.

Зокрема, у заяві наведено докази звернення заявниці до органу ДРАЦС та отримання письмової відмови у вчиненні реєстраційних дій через відсутність рішення суду про оголошення особи померлою. Також у матеріалах справи наявні докази вжиття заходів щодо розшуку військовослужбовця ОСОБА_2 , проведення службового розслідування та відсутності будь-якої інформації про його місцеперебування з 29 червня 2024 року.

Крім того, заявниця чітко обґрунтувала мету подання цієї заяви, оскільки оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть сина, зокрема, для реалізації права на оформлення одноразової грошової допомоги, інших пільг, передбачених законодавством для членів сімей загиблих військовослужбовців, а також оформлення спадщини.

Заявниця констатувала, що до первісно поданої заяви додано копії необхідних письмових доказів (ознайомлення з якими підтверджує вірогідність загибелі), а їхні оригінали наявні у неї.

Також уточнила прохальну частину заяви, зазначивши дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті поблизу н.п. Новопокровка, Запорізької обл., та причину загибелі, яка відбулась під час виконання бойового завдання.

Проте суд першої інстанції, пославшись на положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України, визнав позовну заяву неподаною і повернув її заявниці, вказавши, що недоліки усунено не в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи його таким, що не відповідає обставинам справи, постановленим з надмірним формалізмом, що перешкодило заявниці у доступі до суду.

Безпідставне повернення заяви порушує право заявниці на доступ до правосуддя, яке гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційний суд вважає, що, залишаючи заяву без руху та в подальшому безпідставно повертаючи її, суд першої інстанції частково переклав на заявницю обов`язок щодо встановлення обставин, які суд зобов`язаний з`ясовувати під час судового розгляду справи. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Тобто саме на суд, а не на особу, яка звертається із заявою в порядку окремого провадження, покладено обов`язок залучення зацікавлених осіб у разі такої необхідності та збирання доказів для встановлення фактичних обставин справи, тощо.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем/заявником на обґрунтування вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених вимог, оцінка доказів, в тому числі правових підстав звернення з заявою, є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасну ухвалу про визнання неподаною та повернення заяви.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 375, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Атаманюка Володимира Михайловича задовольнити.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Барков

В.А. Девляшевський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua