Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №211/5557/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №211/5557/25

Суддя: Бондар Я. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10792/26 Справа № 211/5557/25 Суддя у 1-й інстанції - Гонтар А. Л. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Гонтар А.Л. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором, оскільки остання не виконує умови договору. Просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №7881000 від 12 травня 2024 року у розмірі 85244,55 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів загальну суму заборгованості 70744 (сімдесят тисяч сімсот сорок чотири) гривні 55 коп. за кредитним договором №7881000 від 12 травня 2024 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 2512,94 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що не погоджується з рішенням суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, вважає рішення незаконним і необґрунтованим. Вона зазначає, що справа була розглянута без її участі, через що вона не змогла повною мірою реалізувати право на захист, надати свої заперечення та докази. Також вона вказує, що суд недостатньо повно дослідив обставини справи, а тому необхідно повторно перевірити правильність розрахунку боргу, його складові, відповідність умовам кредитного договору та вимогам закону. Крім того, вона просить перевірити належність і допустимість доказів позивача та документи, які підтверджують перехід права вимоги до фінансової компанії. На цій підставі вона просить скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та відмовити позивачу у задоволенні позову або направити справу на новий розгляд.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначила, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений добровільно, відповідач погодився з усіма його умовами, зокрема щодо розміру кредиту, процентної ставки та порядку нарахування відсотків. Нарахування заборгованості здійснювалося відповідно до умов договору, а жодних заперечень щодо цих умов під час укладення договору відповідач не висловлював.

Також позивач вказує, що після набуття права вимоги не здійснював жодних додаткових нарахувань чи штрафів, а просить стягнути лише ту заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором.

Щодо переходу права вимоги, компанія зазначає, що надала суду всі необхідні документи: договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, які підтверджують законність набуття нею статусу нового кредитора.

Ціна позову у даній справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а, згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, в редакції станом на час подання апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом процесуального законодавства, а саме, що справа була розглянута без участі відповідачки, через що вона не змогла повною мірою реалізувати право на захист, надати свої заперечення та докази спростовуються матеріалами даної цивільної справи. Адже вперше ухвалене в цій справі заочне рішення 11.12.2025 року було скасовано самим судом за заявою відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. При перегляді цієї справи після скасування заочного рішення, відповідачка мала усі можливості подати усі наявні в неї докази та заперечення проти позовних вимог, проте цього не здійснила, на судове засідання не з`явилася.

По суті позовних вимог судом встановлено, що 12 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7881000.

22.01.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22012025/1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 22.01.2025 року, який укладено між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7881000 від 12 травня 2024 року у сумі 85244,55 грн.

За розрахунком ТОВ «ФК «ЄАПБ», загальна сума заборгованості відповідача станом за кредитним договором становить 85244,55 грн., з яких 25265,91 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 45478,64 грн. – сума заборгованості за відсотками, 14500,00 грн – заборгованість за пенею, штрафами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №7881000 від 12 травня 2024 року. Така заборгованість виникла у ОСОБА_1 оскільки взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором вона не виконала. Доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.

Суд відмовив у стягнені штрафних санкцій посилаючись на Прикінцеві та Перехідні положення ЦК (пп.18,19), у зв`язку із триваючим воєнним часом.

Висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про наявність між сторонами кредитних правовідносин, факту наявності заборгованості учасниками справи та відмови у стягненні штрафних санкцій фактично не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Перевіряючи основний аргумент апеляційної скарги відповідачки, що суд першої інстанції, стягнув заборгованість за основною сумою боргу в розмір 25265,91 грн. та сумою боргу за відсотками в розмірі 45478,64 грн., не перевіривши поданий позивачем розрахунок, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Факт укладення між першим кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору №7881000 від 12 травня 2024 року в порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», встановлено судом першої інстанції та в апеляційному порядку сторонами не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів має здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору №7881000 від 12 травня 2024 року, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 29000,00 грн. на наступних умовах: строк, на який надається кредит 360 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику;базовий період – 30 календарних днів.

Процентна ставка умовами договору передбачена стандартна в розмірі 1,50% в день, а також за певних умов – знижена в розмірі 1,425% (п.1.5).

Проте, ці умови кредитного договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 12.05.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Колегією суддів перевірено розрахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки, яка не повинна перевищувати 1 % в день за період з 12.05.2024 року до 22.01.2025 (часу заміни кредитора).

Належна сума процентів за даним кредитним договором мала становити 74240,00 грн. із розрахунку 29000*256*1%.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору факторингу станом на 22.01.2025 року суму заборгованості за основною сумою боргу перший кредитор визначав в розмірі 25256,91 грн., враховуючи часткове погашення відповідачкою заборгованості.

Дати внесення платежів на погашення заборгованості та на яку суму, колегії суддів невідомі, оскільки жодна зі сторін таких відомостей суду не подала, у зв`язку з чим перевірити правильність цих нарахувань неможливо. Проте виходячи із принципу диспозитивності, а також обов`язку сторін подати усі необхідні докази, зокрема з боку апелянта- відповідачки – спростувати правильність цих нарахувань чого нею здійснено не було, колегія суддів виходить з того, що ця сума заборгованості є вірною. Новий кредитор, позивач по справі - ТОВ «ФК`ЄАПБ» нових нарахувань не здійснював та просив стягнути цю суму - 25256,91 грн. як заборгованість з основного боргу та 45478,64 грн. як суму процентів. Проведенням перевірки розрахунку процентів, враховуючи законодавче обмеження максимального розміру процентної ставки 1% на день, встановлено, що сума процентів мала становити 64680,73 грн., що є більшою ніж сума процентів заявлена позивачем до стягнення – 45478,64 грн.

Тому керуючись концепцією non reformatio in peius (заборони повороту до гіршого), а також керуючись принципом диспозитивності, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу та процентів задоволені судом першої інстанції вірно та апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку із відстроченням сплати судового збору в розмірі за подання апеляційної скарги за клопотанням відповідачки та залишенням її скарги без задоволення за результатами апеляційного перегляду, з неї підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3633,60 грн. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 375, ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11.11.2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua