Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №193/838/26
Суддя: Бондар Я. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/11436/26 Справа № 193/838/26 Суддя у 1-й інстанції - Томинець О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О.
сторони:
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»,
відповідач – ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Томинцем О.В. у сел.Софіївка Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення – 21.08.2026), -
В С Т А Н О В И В
У лютому 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило суд стягнути із відповідача на користь ТОВ заборгованість за кредитним договором №2314361 від 01.06.2025 у розмірі 41025,00 грн. та судовий збір у розмірі 2662, 40 грн..
Позов обґрунтовано тим, що 01.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №2314361 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 10000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів відповідно до умов договору. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, визначеному у договорі.
27.01.2026 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-4/26, згідно якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2314361 від 01.06.2025.
В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 41025,00 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 26025,00 грн. заборгованість за відсотками; 5000 грн. пеня/штраф.
У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2314361 від 01.06.2025 в загальному розмірі 41025,00 грн., а також судові витрати по справі.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2026 року задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2314361 від 01.06.2025, яка станом на 01.06.2026 становить 36 025 (тридцять шість тисяч двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту та 26 025,00 грн. заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) гривень 92 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник відповідача адвокат Працевитий Г.О. подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що до моменту укладення кредитного договору він проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Вказує, що на нього як на військовослужбовця і учасника бойових дій поширюється ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вважає, що він має право на звільнення від нарахування та сплати процентів за користування кредитом протягом усього строку дії кредитного договору, що виключає правові підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким стягнути лише заборгованість з тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №2314361 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 10000,00 грн., строком на 360 днів, за користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених Договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 0.6% в день.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором М 941.
Відповідно до графіку платежів, що є додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №2314361 загальна сума процентів за користування кредитом становить 27990 грн., загальна вартість кредиту 37990,00 грн.. Реальна річна процентна ставка складе 1383,00% річних.
Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. № 20260129-3233 від 29.01.2026 вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейтек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОН КРЕДИТ" було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №31102024-4 від 2024-10-31. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон кредит" на суму 10 000 грн.. Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5168745155468223.
В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.06.2026 виникла заборгованість в розмірі 41025,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 26025,00 грн. заборгованість за відсотками; 5000 грн. заборгованість по штрафу, що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором №2314361 про надання споживчого кредиту.
27.01.2026 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-4/26, згідно якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2314361 від 01.06.2025.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу від 27.01.2026 №01.02-4/26 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2314361 від 01.06.2025 на суму 41025,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 26025,00 грн. заборгованість за відсотками; 5000,00 грн. штрафні санкції.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема з використанням електронного цифрового підпису позичальника. Суд також зазначив наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, а також неналежне виконання позичальником обов`язків з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим і виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Апеляційний суд не повністю погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору позики №2314361 від 01.06.2025 року між першим кредитором ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 вбачається, що Позикодавець надав відповідачу грошові кошти (позику) в розмірі 10 000,00 грн на строк 360 днів під фіксовану процентну ставку.
Згідно до п.1.5.1. за перший день користування встановлено 15 % в день (підвищена процентна ставка). Стандартна процентна ставка становить 3% на день та застосовується з другого дня користування кредитом включно до 30.06.2025 року включно (п.1.5.2.). Знижена процентна ставка 0,6% на день за визначених договором умов (п.1.5.2.1). Пільгова процентна ставка становить 0,75 % в день та застосовується з 01.07.2025 року включно до останнього дня строку кредиту включно (а.с.7).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за №2314361 від 01.06.2025 року становить 41025,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 10000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками – 26025,00 грн та штраф – 5 000,00 грн. Не сплачено по договору жодного платежу.
Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором про надання споживчого кредиту №2314361 від 01.06.2025 року, матеріали справи не містять.
Оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти у розмірі та на умовах, погоджених сторонами, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
Разом з тим, колегія суддів перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів за кредитним договором, нарахованих відповідно до положень п. 1.5 договору, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, знає та керується діючим законодавством в сфері послуг, які ним надаються, та не повинен ставити позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах, у завідомо негативне становище.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, та яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Ці норми, що регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року - не більше 1%. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, але вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У справі, що переглядається, кредитний договір №2314361 укладений 01 червня 2025 року, тобто, після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на правовідносини сторін.
Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, кредитний Договір №2314361 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено 01.06.2025 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 3 % та 15% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Встановлено, що позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З тексту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що позивач за кредитним договором №2314361 від 01.06.2025 року нарахував відсотки за користування кредитом у сумі 26025,00 грн за період з 01 червня 2025 року по 01 січня 2026 року, які просить стягнути з відповідача.
Доказів, що відповідач виконав умови застосування зниженої процентної ставки 0,6 % за умовами п.1.5.2.1 договору матеріали справи не містять.
Разом з тим закону не суперечать умови п.1.5.3 договору щодо застосування 0,75% в день з 01.07.2025 року до останнього дня строку кредиту.
Отже, колегією суддів здійснено перерахунок розміру заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1 % в день за період з 01.06.2025 року до 30.06.2025, що складає 3000,00 грн. (10000,00*1%*30), та за період з 01.07.2025 року по 27.01.2026 року (останній день в поданому разом із позовом розрахунку) по ставці 0,75% в день, що становить 14770,00 грн. (10000,00*0,7%*211).
Отже розмір процентів, які підлягають стягненню за заявлений позивачем період разом складають 17770,00 грн. (3000,00+14770,00).
Щодо правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій – штрафу в сумі 5000,00 грн колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно з 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що штраф нарахований відповідачу в період дії воєнного стану, а тому вказана сума у розмірі 5 000 грн не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову чоловіка, який є військовослужбовцем, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Так, ст. 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону № 2011-XII.
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" ст. 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".
Згідно з пояснювальною запискою до проєкту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов`язаннями.
У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".
Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:
1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року №124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.
2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413.
Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII.
Отже, в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.
Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 27.07.2018 року по теперішній час, що підтверджується довідкою форми виданої 03 серпня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу- заступника командира в/ч НОМЕР_2 (а.с. 99).
При цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач у відповідності до положень п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII та порядку визначеному листом Національного банк України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надавав/надсилав – ТОВ «Слон Кредит» як першому кредитору чи його правонаступнику - фактору – ТОВ «Свеа Фінанс» перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду не може визнати обґрунтованим посилання відповідача про те, що оскільки він являється військовослужбовцем то йому не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом в особливий період, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження того, що він у відповідності до положень ч. 15 ст. 14 Закону № 2011-XI надав товариству відповідні підтверджуючи документи.
У відповідності до вимог ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Оскільки позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн, а за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги є обґрунтованими на 68%, то на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1810,43 грн.
Разом з тим, оскільки апеляційну скаргу задоволено на 32% й апелянт сплатив за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 993,60 грн, то з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 277,95 грн (3 993,60 х 32%).
Враховуючи взаємозалік сум судового збору, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 532,48 грн (1810,43 – 1 277,95) .
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2314361 від 01.06.2025 року в розмірі 27770,00 грн (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят гривень), яка складається з: 1000,000 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 17770,00 грн сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні іншої частини позову поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Повне судове рішення складено 11.11.2026 року.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua