Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №722/1412/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Суд: Сокирянський районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №722/1412/26

Суддя: Суський О. І.

Єдиний унікальний номер 722/1412/26

Номер провадження 2/722/1015/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Суського О.І.

секретаря судових засідань Сімак О.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача ОСОБА_2 до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на самочинне будівництво, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Гінгуляк О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сокирянського районного суду з вказаною вище позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 29.08.2002 року на підставі свідоцтва про право на спадщину, який виданий державним нотаріусом Сокирянської державної нотаріальної контори Чернівецької області позивачем було набуто у власність в порядку спадкування житловий будинок загальною площею 84,5 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 27.04.2011 року позивач отримав у власність земельну ділянку під вказаним вище житловим будинком площею 0,2435 га з цільовим призначенням 1,8 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №955311 від 27.04.2011 року, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7324084500:01:001:0147.

В подальшому в період 2019 року позивач за власні кошти здійснив будівництво на вказаній вище земельній ділянці сараю та гаража, які використовуються останнім в особистих побутових цілях, площа гаража, який побудовано складає – 29,00 кв.м., а сарай – 32,00 кв.м. На теперішній час будівництво закінчено, з метою узаконення самочинно побудованих будівель та отримання на них всіх необхідних правовстановлюючих документів звернувся через ЦНАП до Державної інспекції архітектури та містобудування України із декларацією про готовність до експлуатації (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва позивачу було відмовлено у реєстрації вказаної декларації та прийняття об`єкта до експлуатації. При даному самовільному будівництві права інших осіб не були порушені, а побудовані будівлі гаража та сараю за межі належної позивачу земельної ділянки не виходять.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження об`єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації у разі визнання судом права власності на самочинно збудований об`єкт від 26.07.2026 року, експертом встановлено, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта сарая літ. «В» та гаража літ. «Г» по АДРЕСА_1 їх стан оцінюється як придатний до експлуатації та встановлено можливість щодо його надійної та безпечної експлуатації.

Позивач вважає, що його право на власність порушено у зв`язку з чим просить визнати за ним право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю сарай літ. «В» площею 32,00 кв.м. та нежитлову будівлю гараж літ. «Г» площею 29,00 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, натомість представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи подані до суду заяви, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 31.03.2004 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області та картки платника податків, прізвище, ім`я та по батькові позивача зазначені як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №152873132 від 16.01.2019 року, житловий будинок, об`єкт нерухомості із реєстраційним номером 1743793873240, загальною площею – 84,5 кв.м., житловою площею – 46,8 кв.м. під описом: житловий будинок – літ «А», вбиральня – літ «Б», хвіртка та ворота - №1, огорожа - №2, криниця - №3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Судом досліджено витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ-7302859562018 від 09.11.2018 року, яка містить кадастровий план земельної ділянки, та яким підтверджується, що право власності на земельну ділянку площею 0,24356 га кадастровий номер 7324084500:01:001:0147, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на підставі рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, від 16.12.2010 року; ПП «Грандцентр».

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав №398271445 від 08.10.2024 року, право власності на земельну ділянку площею 0,2435 га, кадастровий номер 7324084500:01:001:0147 зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЛ955311, виданого 27.04.2011 року Коболчинською сільською радою Сокирянського району Чернівецької області; відомості з ДЗК, серія та номер: 77268375, виданий 04.10.2024 року Державним земельним кадастром.

Відповідно до копії Витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер СА01:8311-0554-0751-46845 вбачається, що позивачу відмовлено у внесенні відомостей в систему.

Відповідно до даних наявної у справі копії технічного паспорта виготовленого ФОЛП ОСОБА_3 від 21.05.2026 року на сарай та гараж, а також витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер ТІ01:8265-2801-1059-3444), ОСОБА_4 на земельній ділянці здійснив у 2019 році будівництво зазначених сараю літ. «В», площею 32,00 кв.м., будівельний об`єм – 112,0 куб.м. та гаражу, літ. «Г», площею – 29,00 кв.м., будівельний об`єм – 102,0 куб.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження об`єкта: сарай літ. «В», гараж, літ. «Г», за адресою: АДРЕСА_1 , стан оцінюється як придатний до експлуатації, а також вбачається, що за результатами проведення технічного обстеження об`єкта: сарай літ. «В», площа забудови - 32,00 кв.м., будівельний об`єм – 112,0 куб.м., ганок літ «В-1», площа забудови – 21,0 кв.м, гараж, літ. «Г», площа забудови – 29,00 кв.м., будівельний об`єм – 102,0 куб.м., які знаходяться за адресою: про АДРЕСА_2 на замовлення ОСОБА_1 виконаного експертом з технічного обстеження ОСОБА_5 встановлено можливість щодо його надійної та безпечної експлуатації.

Згідно висновку про оцінку нерухомого майна станом на 24.07.2026 року наданого оцінювачем ОСОБА_6 підтверджується, що ринкова вартість об`єкта оцінки без урахування ПДВ, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 755322,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до Законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням ч. 1-2 ст.16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК).

За ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відносини, пов`язані з набуттям права власності на новостворений (збудований) об`єкт нерухомого майна регулюються положеннями ЦК України, зокрема ст.331 ЦК України, законодавством у сфері містобудування, а також Земельним Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Разом з тим, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 приймати в експлуатацію об`єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи, що позивач здійснив побудову нерухомого майна, а саме об`єктів: сарая та гаража без отримання проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст.376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 року визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Згідно пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011 року (в редакції від 28.04.2018р.) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Таким чином, судом встановлено, що згідно Звіту від 21.07.2026 року про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єктів, наданого експертом ОСОБА_5 , встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкта: сарай літ. «В», площа забудови - 32,00 кв.м., будівельний об`єм – 112,0 куб.м., ганок літ «В-1», площа забудови – 21,0 кв.м, гараж, літ. «Г», площа забудови – 29,00 кв.м., будівельний об`єм – 102,0 куб.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

За вищенаведених обставин суд вважає, що звернення до суду позивача із даним позовом узгоджується з положеннями ст.ст.15, 16 ЦК України і є ефективним способом реалізації ним свої прав та інтересів.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, так як позивач не порушив при цьому права інших осіб, а побудовані об`єкти нерухомого майна за межі земельної ділянки, що перебуває у користуванні не виходять, суд вважає, що наявні всі правові підстави для задоволення поданого ним позову.

Оскільки позивач не бажає стягувати з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати по сплаті судового збору, відповідно суд не вирішує питання щодо їх розподілу.

Керуючись ст.ст.12, 81, 315-319, 321, 331, 263-268 ЦПК України, ст.125 ЗК України, ст.ст.331, 392 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 право власності на нерухоме майно: нежитлова будівля сарай позначеною під літ. «В» площею 32,00 кв.м. та нежитлову будівлю гараж позначеною під літ. «Г» площею 29,00 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.І.Суський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua