Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №320/164/25
Суддя: Грибан Інна Олександрівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/164/25 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 р. про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
У С Т А Н О В И В:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про їх належність до цивільної юрисдикції, не врахувавши обставин виникнення спору та його зв`язку з проходженням відповідачем військової служби.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідачем на підтвердження проходження стаціонарного лікування надано командуванню виписку з медичної карти стаціонарного хворого від 20 серпня 2024 року та довідку військово-лікарської комісії № 8421 від 26 серпня 2024 року щодо потреби у відпустці за станом здоров`я.
З метою перевірки зазначених обставин військова частина НОМЕР_1 звернулася із запитами до відповідних медичних установ. Листом від 10 вересня 2024 року № 1661 Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова повідомив, що відповідач на стаціонарному лікуванні в зазначеному закладі не перебував, а надана ним виписка не відповідає оригіналам медичних документів. Крім того, листом від 14 вересня 2024 року № 545/1/ НОМЕР_2 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» повідомив, що відповідач на стаціонарному обстеженні чи лікуванні не перебував, військово-лікарську комісію не проходив, а довідка ВЛК № 8421 від 26 серпня 2024 року йому не видавалася.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 грудня 2024 року № 379/нагд призначено службове розслідування за фактом можливої переплати грошового забезпечення відповідачу. За результатами розслідування встановлено, що ОСОБА_1 у період з 06 по 31 серпня 2024 року не виконував обов`язків військової служби у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, однак за цей період йому було надмірно нараховано та виплачено грошове забезпечення в загальному розмірі 28452,40 грн, з яких 20048,68 грн становить щомісячна премія за серпень 2024 року, а 8403,72 грн - грошове забезпечення за 12 календарних днів щорічної основної відпустки.
Крім того, військовою частиною направлено повідомлення до правоохоронних органів, за результатами розгляду якого відкрито кримінальне провадження № 62024100130002723 від 28 вересня 2024 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України.
Вважаючи зазначені кошти безпідставно набутими відповідачем, військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції вважав, що спір не є публічно-правовим оскільки відповідач (фізична особа) не реалізує владних управлінських функцій.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.
За визначенням наведеним у п.1 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Частиною 4 ст. 5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За змістом пункту 17 частини 1 статті 4 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У пункті 2 частини 1 статті 19 КАС України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.
Згідно матеріалів справи спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем військової служби, під час якої, згідно акту службового розслідування, у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов`язків допущено незаконні витрати коштів, а саме переплати грошового забезпечення.
Таким чином, позивач вказує на те, що відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоди державі в особі військової частини шляхом отримання без належної на те правової підстави грошового забезпечення.
Правові засади матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, завдану державі, визначені Законом України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення особи до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, за наявності встановлених законом умов.
Порядок відшкодування такої шкоди визначений статтями 10- 12 Закону № 160-IX, якими передбачено відшкодування шкоди на підставі наказу командира (начальника), а також випадки її стягнення в судовому порядку.
У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Отже, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, від 12.12.2018 в справі № 734/3102/16-ц, від 13.02.2019 у справі №636/93/14-ц та від 22.01.2020 у справі №813/1045/18.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 р. у справі № 320/164/25 скасувати.
Справу № 320/164/25 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 10 листопада 2026 р.)
Оригінал: reyestr.court.gov.ua