Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №420/26062/26
Суддя: Терлецький Д.С.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26062/26
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Димерлія О.О., Лебедєвої Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними накази та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Рух справи
24.08.2026р. ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Воронцова Я.В., звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 27.10.2025р. №1853 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2026р. позов ОСОБА_1 залишив без руху, надав десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, зокрема надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, та копії оспорюваного наказу військової частини НОМЕР_1 або засвідченого витягу з нього.
09.09.2026р. до Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» подана заява про поновлення строку звернення до суду.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.09.2026р. визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними накази та зобов`язання вчинити певні дії, разом з доданими документами повернув позивачу.
Не погодившись з ухвалою окружного адміністративного суду позивач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2026р. у справі №420/26062/26 скасувати та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 19.10.2026р.
Обставини справи
Згідно з відомостями, наведеними у позовній заяві, 26.10.2025р. ОСОБА_1 проти його волі було затримано співробітниками патрульної поліції та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у позивача було відібрано мобільний телефон. ОСОБА_1 утримувався в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 весь день 27 жовтня 2025р. За цей час в порушення вимог чинного законодавства, йому не було вручені повістка про мобілізацію чи мобілізаційне розпорядження. Також позивач не направлявся на проходження військово-лікарської комісії, не здавав жодних аналізів, рентгенологічне обстеження органів грудної клітини, не оглядався жодним лікарем, не проходив професійно-психологічного відбору.
28 жовтня 2025р., вранці, ОСОБА_1 був вивезений автобусом за межі Одеської області, доставлено в передмістя Краматорську Донецької області та поселений в будинок, в якому перебували діючі військові. У цьому місці позивача було залишено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 без жодних речей та документів.
28 липня 2026р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 отримана відповідь на запит представника позивача та документи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 мобілізований 27 жовтня 2025р. Того ж дня ОСОБА_1 нібито пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), був визнаний придатним до військової служби та його направлено до військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим у наданні копії висновку ВЛК та копій інших медичних документів було відмовлено.
19.08.2026р. від Управління патрульної поліції в Одеській області отримана відповідь, за якою 26.10.2025р. ОСОБА_1 не затримувався, однак того ж дня був переданий до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із наявністю звернення №Е2696625 01.07.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Дії вчинені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 під час процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, які мали місце у період з 26.10.2025р. по 27.10.2025р., є грубими порушеннями процедури її проведення, вчиненими поза межами повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , ці порушення є істотними (оскільки за умови дотримання ІНФОРМАЦІЯ_5 вищенаведеної процедури, наслідки незаконної мобілізації б не настали), тому прийнятий на основі таких протиправних і незаконних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , акт індивідуальної дії оспорюваний наказ №1853 від 27.10.2025р. в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказ військової частини НОМЕР_1 прийнятий на реалізацію наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Вважаючи порушеними свої права, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом.
Оцінка суду першої інстанції
Окружний адміністративний суд, визнавши неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернувши позовну заяву ОСОБА_1 , дійшов таких висновків.
За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, передбачено, що може бути визначено й інший порядок такого обчислення.
У спірних правовідносинах строк звернення до суду встановлюється спеціальною нормою - частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Указана норма визначає лише іншу тривалість строку звернення до суду, однак не встановлює іншого, спеціального порядку початку його обчислення. Тому, оскільки не встановлено інше, для визначення дати, з якої необхідно обчислювати строк звернення до суду, необхідно керуватися загальним правилом, передбаченим частиною третьою статті 122 КАС України.
Отже, місячний строк, визначений частиною 5 статті 122 КАС України, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В ухвалі від 04.09.2026р. про залишення позову без руху суд першої інстанції зауважив, що фактичне отримання представником позивача у липні 2026р. оскаржуваного наказу не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів.
Зокрема, суд першої інстанції звернув увагу на те, що дата укладання договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 01.07.2026р., та подальші звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатськими запитами відсилає лише до моменту, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права, однак жодним чином не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Правову позицію в подібних правовідносинах було викладено Верховним Судом у постановах від 21.08.2019р. у справі №813/1726/17, від 29.10.2020р. у справі №753/20260/17, від 25.02.2021р. у справі №580/2987/20 та від 26.04.2021р. у справі №160/4657/20.
В ухвалі від 04.09.2026р. суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач фактично обізнаний про порушення своїх прав внаслідок мобілізації з моменту його зарахування до особового складу військової частини згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 , який також є предметом оскарження, оскільки сам позивач визнає факт його перебування у військовій частині, що об`єктивно виключає можливість його повної необізнаності щодо правового статусу - мобілізованого військовослужбовця.
Додатково суд приймає до уваги те, що позивач самовільно залишив військову частину та з 01.11.2025р. Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області за №3998 внесене до інформаційного ресурсу звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вказаного факту.
Отже, перебуваючи поза межами військової частини з листопада 2025 року у позивача виникли можливості щодо отримання правової допомоги з метою захисту своїх прав, проте позивач лише з липня 2026р. почав отримувати професійну правничу допомогу згідно з договором № б/н від 01.07.2026р.
У контексті вказаного, суд першої інстанції зазначив, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже відсутність реалізації цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, відсутність пояснень щодо цього свідчить про те, що позивач не продемонстрував належної процесуальної добросовісності та розсудливості під час реалізації свого права на судовий захист.
За позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2020р. у справі №640/18439/19 та від 19.01.2021р. у справі №440/4686/1, вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
Вказаним спростовується основний аргумент представника позивача щодо дотримання позивачем строку звернення до суду або поважність причин його пропуску, оскільки факт отримання спірного наказу не впливає на факт, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
Оскільки, у наданій заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивачем жодним чином не обґрунтував поважність причин при умові, що після залишення військової частини у листопаді 2025р. він мав вибір звернутись за правовою допомогою або самостійно звернутись до суду за захистом порушених прав, йому знадобився такий значний проміжок часу для підготовки та подання позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов поданий з пропуском встановленого законом місячного строку, а заява про поновлення строку звернення до суду не містить обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що за позицією позивача інші позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідними від основної вимоги щодо протиправності наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 27.10.2025 № 1853 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги
На обґрунтування апеляційної скарги наведені такі доводи.
Позивач не був доставлений до військової частини НОМЕР_1 , яка зазначена в оскаржуваному наказі як місце його направлення. Відповідно, перебування позивача у місці, де знаходилися військовослужбовці, не могло свідчити про його обізнаність щодо зарахування до особового складу саме військової частини НОМЕР_1 , тим більше з огляду на відсутність у матеріалах справи самого наказу про таке зарахування.
Фактичне перебування особи серед військовослужбовців не є тотожним її обізнаності про прийняття конкретного індивідуального адміністративного акта. Тим більше воно не свідчить про обізнаність із його реквізитами, змістом, правовими наслідками та конкретним рішенням про направлення до певної військової частини.
Суд першої інстанції обмежився припущенням, що перебування позивача серед військовослужбовців саме по собі свідчить про його обізнаність із прийняттям щодо нього відповідного індивідуального акта.
Висновок суду першої інстанції про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме у жовтні 2025р., ґрунтується не на встановлених доказами обставинах, а на припущенні про його обізнаність щодо юридичного статусу та змісту невідомого йому на той час індивідуального адміністративного акта.
Натомість документально підтверджений момент, коли позивач отримав можливість достовірно встановити факт прийняття щодо нього наказу про мобілізацію, його зміст та правові наслідки, – 28.07.2026р. Саме з цієї дати позивач отримав реальну можливість оцінити законність відповідного рішення та реалізувати право на його судове оскарження.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що сама дата укладення договору про надання правничої допомоги не визначає початок перебігу строку звернення до суду, однак помилково використав цю обставину для обґрунтування висновку про те, що позивач повинен був знати про порушення своїх прав раніше.
Визначальним у даному випадку є не дата, коли позивач вирішив скористатися професійною правничою допомогою, а дата, коли він отримав достовірну інформацію про існування та зміст конкретного індивідуального адміністративного акта, який оскаржується у цій справі. Такою датою є 28.07.2026р. - дата отримання позивачем копії наказу від 27.10.2025р. №1853.
Матеріали справи та обставини, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, підтверджують, що до 28.07.2026р. позивач не мав копії наказу №1853 від 27.10.2025р., не знав його реквізитів, змісту, підписанта та документально оформлених підстав призову, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до особового складу йому не вручався та до цього часу не наданий.
За таких обставин застосування до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду суперечило б принципу ефективного доступу до правосуддя, оскільки фактично позбавило б його можливості оскаржити індивідуальний адміністративний акт до суду з причин, які не залежали від його волі.
Позиція відповідача у справі на заявлену апеляційну скаргу
Військова частина НОМЕР_1 надала до суду апеляційної інстанції заяву, в якій зазначила про такі обставини.
У вступній частині ухвали першої інстанції від 04.09.2026р. зазначено відповідачем військову частину НОМЕР_2 , натомість у описовій, мотивувальній та резолютивній частинах згадується відповідачем військова частина НОМЕР_1 .
У вступній частині ухвали першої інстанції від 17.09.2026 зазначено відповідачем військову частину НОМЕР_2 , натомість у описовій та мотивувальній згадується відповідачем військова частина НОМЕР_1 , але надалі у резолютивній знов військова частина НОМЕР_3 .
У вступній та резолютивній частинах ухвали суду апеляційної інстанції від 19.10.2026р. зазначено відповідачем військову частину НОМЕР_2 , натомість у позовній заяві від 24.08.2026р. визначені відповідачем-1: ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідачем-2: військова частина НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 не отримала адвокатський запит адвоката Воронцової Я.В. від 29.07.2026р. вих.№ 94, оскільки він був надісланий на недіючу електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 замість діючої – ІНФОРМАЦІЯ_8 ua
За інформацією, наданою групою персоналу та стройової штабу військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 не прибував та у списки особового складу частини не вносився (станом на 23.10.2026р).
ІНФОРМАЦІЯ_5 , належно повідомлений про апеляційний розгляд цієї справи, відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом апеляційної інстанції строк не подав.
Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 10.06.2026р. у справі № 240/23206/24, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, застосуванню у справі про оскарження наказу про мобілізацію військовозобов`язаного підлягає спеціальний місячний строк, який встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, за яким у спірних правовідносинах строк звернення до суду встановлюється спеціальною нормою - частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 20.11.2019р. у справі №9901/405/19, який суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати у цій справі, інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Також суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно з усталеним у правозастосовній практиці Верховного Суду підходом поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як зазначено у позовній заяві, 26.10.2025р. співробітники патрульної поліції доставили ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.10.2028р. ОСОБА_1 утримувався у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 28.10.2025р. доставлений у передмістя Краматорську Донецької області.
Водночас суд у складі колегії суддів зазначає, що у позовній заяві, заяві про поновлення строку звернення до суду, а також в апеляційній скарзі відсутнє пояснення причин, які спонукали ОСОБА_1 вчинити дії щодо з`ясування усіх обставин подій, які відбулися 26-28 жовтня 2025р., тільки в липні 2026р., тобто більше ніж через півроку після цих подій.
Також у позовній заяві, заяві про поновлення строку звернення до суду, а також в апеляційній скарзі відсутнє пояснення причин, з яких ОСОБА_1 протягом періоду часу після 28 жовтня 2026р. та до моменту звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 у липні 2026р. утримувався від вчинення таких дій.
Натомість в заяві про поновлення строку звернення до суду, а також в апеляційні скарзі стверджується, що визначальною для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду є дата, коли позивач отримав достовірну інформацію про існування та зміст конкретного індивідуального адміністративного акта, який оскаржується у цій справі, а саме: 28.07.2026р. - дата отримання позивачем копії наказу від 27.10.2025р. №1853.
У заяві про поновлення строку звернення до суду також вказано, що додатково об`єктивність причин, з яких позивач не звернувся до суду раніше, підтверджується наявною інформацією про реєстрацію звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_1 . Вказане звернення було зареєстровано 01.11.2025р. за №3998 та внесено до інформаційного ресурсу Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області.
Оцінюючи доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, суд у складі колегії суддів зазначає, що про стверджувані порушення процедури проведення мобілізації, вчинені поза межами повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач дізнався безпосередньо під час їх вчинення.
Суд у складі колегії суддів також наголошує, що станом на 26-28 жовтня 2025р., 28 липня 2026р., дату звернення до суду першої інстанції та час розгляду справи судом апеляційної інстанції воєнний стан в Україні, а також загальна мобілізація, зумовлені збройною агресією Російської Федерації проти України, тривають.
Ураховуючи заявлену у позовній заяві обізнаність та усвідомлення позивачем порушення 26-28 жовтня 2025р. процедури проведення щодо нього мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутні резонні та раціональні підстави вважати, що позивач був не обізнаний про стан своїх прав, свобод та інтересів до 28.07.2026р. – дати отримання копії наказу від 27.10.2025р. №1853.
Зважаючи на обставини цієї справи суд у складі колегії суддів вказує, що здійснення позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежало виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на це триваюча пасивна поведінка позивача у цій справі не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду або поважність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Отже, суд у складі колегії суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали окружного адміністративного суду від 17.09.2026р. у справі №420/26062/26.
Водночас дослідивши зміст позовної заяви, ухвали від 04.09.2026р., ухвали від 17.09.2026р., суд у складі колегії суддів зазначає, що у вступній та резолютивній частинах ухвали від 17.09.2026р. помилково зазначено, що позовна заява ОСОБА_1 подана до «військової частини НОМЕР_2 » замість «військової частини НОМЕР_1 », як це визначено у позовній заяві.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вказує, що суд першої інстанції у вступній та резолютивній частинах ухвали від 17.09.2026р. помилково зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 подана до «військової частини НОМЕР_2 » замість військової частини НОМЕР_1 , як це визначено у позовній заяві.
З огляду на це вступну та резолютивну частини ухвали від 17.09.2026р. суду першої інстанції належить змінити.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Керуючись статтями 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2026р. у справі № 420/26062/26 змінити.
У вступній та резолютивній частинах ухвали від 17.09.2026р. помилково зазначене «військова частина НОМЕР_2 » замінити на «військова частина НОМЕР_1 » у відповідному відмінку.
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2026р. у справі №420/26062/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Д.С. Терлецький
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: Г.В. Лебедєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua