Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №522/429/26-Е
Суддя: Катаєва Е.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/429/26-Е
Перша інстанція: суддя Науменко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 29.09.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Катаєвої Е.В.,
суддів Джабурії О.В., Коваля М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2026 року у справі №522/429/26-Е за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
13.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № М/1090/1 від 05.09.2025 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою процедурні порушення при складанні оскаржуваної постанови, які є підставою для її скасування, а саме: не повідомлення про місце і час розгляду справи, невчасне направлення постанови особі, яка притягається до відповідальності, розбіжності у часті доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не зазначення звання поліцейського, який доставив позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 та назви відділу поліції, протокол, наслідком якого стало винесення оскаржуваної постанови, складався без участі позивача, не містять його підпису.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та помилково зроблено висновок про відсутність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції, а також колегію суддів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04.09.2025 року щодо позивача складено протокол №М/1090 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу, встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист, а саме: в термін до 05.06.2025 року не пройшов військово-лікарську комісію щодо встановлення придатності до військової служби. При цьому, ОСОБА_1 зокрема, роз`яснено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 18 год. 00 хв 05 вересня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також з вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 від пояснень та/або підписання, отримання другого примірника протоколу відмовився в присутності свідків.
05.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №М/1090/1, якою позивача притягнуто до відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зі штрафом 17 000 грн.
Позивач ОСОБА_1 не погодився з постановою та звернувся до районного суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач надав суду належні та допустимі доказі, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа відповідача дотрималася вимог ст.280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Суд врахував, що постанову складено на підставі протоколу № М/1090 від 04.09.2025, що підтверджується матеріалами справи. Посилання позивача на протокол №231 від 23.08.2025 суд оцінив критично, оскільки цей протокол не є підставою для оскаржуваної постанови і не стосується її. Тому всі доводи позивача, що ґрунтуються на цьому протоколі (щодо повноважень складача, розбіжності фабул, неправильної адреси розгляду справи), суд до уваги не взяв.
Також суд дійшов висновку, що інші доводи позивача зводяться до формальних обставин і в цілому не спростовують правомірності оскаржуваної постанови.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регламентовані Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Згідно з п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тощо.
Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству. Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
При цьому, 04.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024.
Зміни були внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме до ст.ст.14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене з Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано КУпАП.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як визначено ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210-1 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції правильно встановив, що в матеріалах справи наявна копія постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № М/1090/1 від 04.09.2026 року, якою позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з порушенням вимог п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист, а саме: в термін до 05.06.2025 року не пройшов військово-лікарську комісію щодо встановлення придатності до військової служби.
Колегія суддів на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, проте повторно у визначений строк, медичний огляд не проходив, що підтверджено ним у позовній заяві.
При цьому, на позивача як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для походження повторного медичного огляду до 05.06.2025 і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що військовозобов`язані, які мають чинну відстрочку або перебувають у процесі оформлення (бронювання чи іншої відстрочки), не направляються на проходження військово-лікарської комісії, оскільки відповідно до матеріалів справи, станом на час доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 не мав діючої відстрочки, а також у суду відсутні відомості щодо перебування в процесі її оформлення.
Також судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постанову складено на підставі протоколу №М/1090 від 04.09.2025. Отже, посилання позивача на протокол №231 від 23.08.2025 суд оцінив критично, оскільки цей протокол не є підставою для оскаржуваної постанови і не стосується її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що єдиний протокол про адміністративне правопорушення, який отримував позивач є протокол від 23 серпня 2025 року, складений водієм ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_2 за №231, оскільки доводи апелента, що ґрунтуються на цьому протоколі (щодо повноважень складача, розбіжності фабул, неправильної адреси розгляду справи), стосуються вчинення іншого правопорушення та не є підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
Доводи про те, що позивача не повідомлено про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються наявною в матеріалах копією протоколу № М/1090 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04.09.2026 року, в якому, зокрема, ОСОБА_1 роз`яснено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 18 год. 00 хв 05 вересня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, ОСОБА_1 від пояснень та/або підписання, отримання другого примірника протоколу відмовився в присутності свідків.
При цьому, факт перебування ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується записами з поіменного списку доставленої (запрошеної) особи до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 04.09.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 доставлено 04.09.2025 року о 14:13 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівником поліції ОСОБА_3 , номер жетону 0040675. Також вказано, що складено протокол.
Отже, зазначені обставини не узгоджується з твердженням позивача що протокол, наслідком якого стало винесення оскаржуваної постанови, складався без його участі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що інші доводи позивача (розбіжність у часі доставки до складанням протоколу в 13 хвилин, не зазначення місця роботи поліцейського, який доставив позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зводяться до формальних обставин і в цілому не спростовують правомірності оскаржуваної постанови.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що оскаржувану постанову відправлено йому з затримкою, однак вказані обставини не свідчать про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та підлягали врахуванню судом виключно при розгляді клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № М/1090/1 від 05.09.2025 року.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2026 року у справі №522/429/26-Е залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2026 року у справі №522/429/26-Е за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Е.В. Катаєва
Судді О.В.Джабурія
М.П. Коваль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua