Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №420/31642/25
Суддя: Катаєва Е.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31642/25
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 16.09.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Катаєвої Е.В.,
суддів – Джабурії О.В., Коваля М.П,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за адміністративним позов Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» (далі - ПАТ «СОЛДІ І КО») до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року задоволено частково заяву представника позивача про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Одеської митниці на користь ПАТ «СОЛДІ І КО» витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
12.08.2026 року представник ПАТ «СОЛДІ І КО» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, понесені у зв`язку з розглядом справи у загальному розмірі 13140,00 грн, з яких: 1140,00 грн- витрати на переклад та 12000,00 грн - витрати на підготовку висновків.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року ПАТ «СОЛДІ І КО» звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій вважає оскаржуване судове рішення протиправним, необґрунтованим, прийнятим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Апелянт просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове додаткового рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ПАТ «СОЛДІ І КО» судові витрати на переклад у розмірі 1 140,00 грн та витрати на підготовку висновків у розмірі 12 000,00 грн, а всього - 13 140,00 грн.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд фактично не розглянув заяву від 11.08.2026р про ухвалення додаткового рішення, предметом якої були судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на переклад та витрати на підготовку висновків, проте суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення здійснив детальний аналіз норм статті 134 КАС України («Витрати на професійну правничу допомогу») та мотивував відмову тим, що додатковим рішенням від 26.12.2025 року з відповідача вже стягнуто 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Апелянт також вказує, відповідно до імперативних приписів ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Проте судом ухвалене судове рішення під назвою «додаткове рішення». Апелянт вказує, що невизначеність форми судового акту перешкоджає стороні чітко реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Одеська митниця подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому наведено зміст ст. 134 КАС України. Також відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №904/4507/18 та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви від 11.08.2026 р про ухвалення додаткового рішення, предметом якої були судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на переклад та витрати на підготовку висновків суд першої інстанції надав оцінку іншим витратам, а саме на правничу допомогу, та посилався на те, що додатковим рішенням від 26.12.2025 року вже стягнуто з Одеської митниці на користь ПАТ «Солді і Ко» витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Частиною 1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Колегією суддів встановлено, що представник ПАТ «Солді і Ко» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду 11.08.2026 року із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на переклад та витрат на підготовку висновків.
За результатами розгляду поданої заяви судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення від 16 вересня 2026 року, яким відмовлено у задоволенні заяви про розподіл судових витрат з тієї підстави, що питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу вирішено судом шляхом ухвалення 26.12.2025 року додаткового рішення.
Отже колегією суддів встановлено, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме застосований закон, який не підлягає застосуванню та не незастосований закон, який підлягав застосуванню, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування додаткового рішення від 16 вересня 2026 року та прийняття нового про розподіл судових витрат щодо заяви представника ПАТ «Солді і Ко» від 11.08.2026 року.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
За приписами ч.3, 5 ст.137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач скористався послугами перекладача щодо здійснення перекладу письмових доказів. Такі докази були надані до суду з метою доведення своєї правової позиції щодо протиправності рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.06.2025 року №UA500500/2025/000231/2.
На підтвердження наданих послуг з перекладу позивачем до позовної заяви було долучено рахунок-фактуру №00218/25 від 17 липня 2025 р., акт приймання-передачі послуг з перекладу від 17 липня 2025 р. та платіжну інструкцію №4927 від 22 липня 2025 р. Акт приймання-передачі та платіжну інструкцію заявником повторно було долучено також до заяви від 11 липня 2026 року щодо розподілу судових витрат.
Згідно з рахунком-фактурою №002118/25 від 17 липня 2025 р. ПП «НьюСтрім-Центр» надано ПАТ «СОЛДІ і КО» послуги письмового перекладу та засвідчення підпису перекладача для документів на суму 1140,00 грн.
Приймання-передача наданих послуг з перекладу підтверджується відповідним актом від 17 липня 2025 р.
Відповідно до платіжної інструкції №4927 від 22 липня 2025 р. ПАТ «СОЛДІ І КО» сплачено на користь ПП «НьюСтрім-Центр» 1140,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 року по справі №160/7049/19 зазначив, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, отже понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, а саме - за надану позивачу послугу перекладача з перекладу товаросупровідних та/чи інших документів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача витрат за надану позивачу послугу перекладача з перекладу документів по даній справі у розмірі 1140,00 грн.
Також апелянт ПАТ «СОЛДІ і КО» просить стягнути витрати на підготовку висновків у сумі 12000,00 грн.
Частиною 3 ст. 101 КАС України передбачено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи (додатках до позовної заяви) наявний висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №3-3/843 від 16.07.2025.
За змістом висновку, останній складено за запитом ПАТ «СОЛДІ І КО» на отримання висновку щодо вартості товарів.
На підтвердження розміру понесених витрат на підготовку висновку позивачем було долучено до позовної заяви та заяви від 11 липня 2026 року щодо розподілу судових витрат рахунок на оплату №03-3/000843 від 3 липня 2025 р., акт надання послуг №03-3/000843 від 16 липня 2025 р., платіжну інструкцію №4547 від 04 липня 2025 р.
Відповідно до рахунку на оплату №03-3/000843 від 3 липня 2025р. ДП «Держзовнішінформ» здійснено цінову експертизу контракту вартістю 12000,00 грн (з ПДВ).
Згідно з платіжною інструкцією №4547 від 04 липня 2025 р. ПАТ «СОЛДІ І КО» сплачено на користь ДП «Держзовнішінформ» 12000,00 грн.
16 липня 2025 року сторони – ПАТ «СОЛДІ І КО» та ДП «Держзовнішінформ» уклали акт надання послуг, про те, що виконавцем надано послуги з цінової експертизи контракту.
Отже, наявний у матеріалах справи висновок замовлено та складено на запит ПАТ «СОЛДІ І КО» до звернення останнього з позовом до суду (позов подано 16.09.2025).
Крім цього, колегією суддів встановлено, що вказаний висновок не досліджувався судом при вирішенні спору по суті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 зазначила, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з Одеської митниці на користь ПАТ «СОЛДІ І КО» витрат на підготовку висновку.
Щодо посилання апелянта - представника ПАТ «СОЛДІ І КО» як на підставу скасування додаткового рішення на імперативні приписи ч.4 ст.252 КАС України, що при відмові в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу, проте судом ухвалене судове рішення під назвою «додаткове рішення», то колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи та вважає, що апелянт помилково трактує положення ст.252 КАС України.
Положення ст.252 КАС України визначають у ч.1 цієї статті випадки, коли суд приймає додаткове рішення. При цьому таке додаткове рішення може бути як позитивним, тобто задоволено або частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення, так і негативним, тобто заявнику відмовлено в ухваленні додаткового рішення.
Частина 4 ст.252 КАС України встановлює інші випадки – коли суд відмовляє в ухваленні додаткового рішення. Зокрема, якщо в рішення суду вже вирішено питання, або заявник звертається із заявою про ухвалення додаткового рішення по питання не передбаченим ч.1 ст.252 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 16.10.2025 року у справі №160/18641/24 зазначив, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку ст.252 КАС України та зауважив, що Верховний Суд в постанові від 19 березня 2020 року у справі №640/6209/19 сформулював правовий висновок щодо застосування ст.252 КАС України, відповідно до якого, додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених ч.1 ст.252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у ч.1 ст.252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто, у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення. Постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм ст.252 КАС України.
У подальшому зазначену правову позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі №500/2632/19, а також Верховний Суд в постановах від 28 листопада 2022 року у справі №340/8998/21, від 29 листопада 2022 року у справі № 340/9016/21, від 19 листопада 2024 року у справі №340/8613/23, але не виключно.
Отже колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. неправильне застосування норм матеріального права
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101, 132, 139, 252, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року - задовольнити частково.
Скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі №420/31642/25.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «СОЛДІ І КО» витрати, пов`язані із залучення перекладача у розмірі 1140,00 грн.
У задоволенні решти заяви – відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком підстав, передбачених ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Е.В. Катаєва
Судді О.В.Джабурія
М.П. Коваль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua