Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №420/7799/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №420/7799/26

Суддя: Кравченко К.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7799/26

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 22.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (надалі відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 31.12.2025, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 18.06.2025 по 31.12.2025, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у зазначений спосіб з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2026 по 16.02.2026, одноразової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані дні основної (щорічної) відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2026 по 16.02.2026, одноразову допомогу при звільненні з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за невикористані дні основної (щорічної) відпустки у зазначений спосіб з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , яка у період з 18.06.2025 по 16.02.2026 протиправно розраховувала його посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з розміру 1762 гривні, тоді як у зв`язку з визнанням протиправним та нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, з цієї дати відновлено дію пункту 4 постанови №704 у первинній редакції, а тому розміри посадового окладу та окладу за військовим званням мали визначатися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки станом на 1 січня відповідного календарного року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 16.02.2026, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані дні основної (щорічної) відпустки та премії, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язано в/ч НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення з 18.06.2025 по 31.12.2025, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані дні основної (щорічної) відпустки та премії за 2025 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 6 і 14 до постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано в/ч НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2026 по 16.02.2026, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані дні основної (щорічної) відпустки та премії за 2026 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 6 і 14 до постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, в/ч НОМЕР_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а правова колізія щодо визначення розрахункової величини для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями була знята прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023 і відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні.

Апелянт вказує, що визнання протиправним та скасування судом нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України породжує юридичні наслідки для Кабінету Міністрів України, а не автоматично змінює умови грошового забезпечення військовослужбовців, а в умовах воєнного стану, за значного зростання видатків на оборону, виплата грошового забезпечення у більшому розмірі, ніж визначено Урядом, неможлива.

Також апелянт зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили 29.01.2020, яким визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, створювало юридичні наслідки лише для Кабінету Міністрів України, а відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, скасування акта Кабінету Міністрів України не поновлює дію актів, які ним скасовані.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки аргументам відповідача, чим порушив вимоги статей 2, 8, 242, 246 КАС України.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржується, апеляційний суд переглядає його лише в частині задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , до списків особового складу якої зарахований наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 13.03.2024 №157-ОС, та має статус учасника бойових дій.

Наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 28.01.2026 №88-ОС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «д» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом від 16.02.2026 №156-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16.02.2026.

02.03.2026 представник позивача звернувся до в/ч НОМЕР_2 із заявами про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 31.12.2025 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, а також грошового забезпечення за період з 01.01.2026 по 16.02.2026, одноразової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової компенсації за невикористані дні основної (щорічної) відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2025 та на 01.01.2026 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Листами від 06.03.2026 №09/С-1049-26-Вих. та від 11.03.2026 №09/С-1137-26-Вих. в/ч НОМЕР_2 повідомила представника позивача, що відповідні виплати здійснені позивачу в повному обсязі згідно з чинним законодавством, а підстави для задоволення заяв відсутні.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що у спірний період з 18.06.2025 по 16.02.2026 відповідач нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, обчислюючи посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з розміру 1762 гривні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, набрало законної сили 18.06.2025, а тому з 18.06.2025 пункт 2 постанови №481 не підлягає застосуванню, і посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у період з 18.06.2025 по 16.02.2026 мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, а згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких, окрім іншого, пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Також пунктом 6 постанови №103 пункт 10 постанови №704 викладено у новій редакції, яка встановлює, що постанова №704 набирає чинності з 01.03.2018.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 грн.

У подальшому у справі №826/6453/18 рішенням суду, яке набрало законної сили 29.01.2020, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до постанови №704, зокрема щодо змін, внесених до пункту 4 постанови №704.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто з 29.01.2020 скасовані зміни, внесені до пункту 4 постанови №704 постановою №103, та застосовується його первинна редакція, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, приписи щодо застосування « 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» не застосовуються в силу вимог пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (надалі Закон №1774-VIII) щодо обмеження застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102 грн, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX з 01.01.2021 - у розмірі 2270 грн, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX з 01.01.2022 - у розмірі 2481 грн, а відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX з 01.01.2023 - у розмірі 2684 грн.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (надалі постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено у новій редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови №704.

Натомість 16.07.2026 Верховний Суд у справі №320/29450/24 ухвалив постанову, якою скасував судові рішення попередніх інстанцій та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови №704. При цьому, в межах касаційного перегляду справи №320/29450/24 суд касаційної інстанції не постановляв ухвали про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

Ухвалюючи постанову від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, Верховний Суд виходив з того, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців) встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме постановою №704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Суд касаційної інстанції вказав, що за приписами статті 9 Закону №2011-XII встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме Кабінету Міністрів України (у тому числі встановлення базової величини), тоді як порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що зміст пункту 3 розділу II Закону №1774-VIII не дозволяє виявити норму, на відповідність якій можна здійснити перевірку положень пункту 4 постанови №704, а у жодному з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що не дозволяє суду констатувати, що, вносячи зміни до постанови №704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноваженнями, установленими статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII.

Окрім цього, за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 15.09.2021 у справі №640/33771/20 та від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень Кабінету Міністрів України, тобто саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Закону №2011-XII. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведене правове регулювання та судові рішення, апеляційний суд зазначає, що:

- з 01.03.2018 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- з 20.05.2023 та на час апеляційного розгляду справи розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (абзац перший пункту 4 постанови №704 в редакції постанови №481, з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, якою визнані законними зміни, внесені постановою №481 до абзацу першого пункту 4 постанови №704).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028 грн, а відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX з 01.01.2026 - у розмірі 3328 грн.

Водночас, з огляду на те, що з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені законами про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки, у період з 18.06.2025 по 16.02.2026 не підлягали застосуванню для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача.

Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у спірний період з 18.06.2025 по 16.02.2026 обчислювались відповідачем виходячи з розміру 1762 гривні, тобто відповідно до абзацу першого пункту 4 постанови №704 в редакції постанови №481.

Висновок суду першої інстанції про втрату чинності пунктом 2 постанови №481 з 18.06.2025 у зв`язку з набранням законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій у цій справі та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову щодо пункту 2 постанови №481.

Отже, пункт 2 постанови №481, яким внесені зміни до абзацу першого пункту 4 постанови №704, є таким, що відповідає закону, а підстави вважати, що з 18.06.2025 розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців мали визначатися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні.

З огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України апеляційний суд враховує останню за часом правову позицію Верховного Суду з цього питання, викладену у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

Правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та інших постановах, щодо застосування з 29.01.2020 пункту 4 постанови №704 у первинній редакції стосуються періоду до набрання чинності постановою №481, тобто до 20.05.2023, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли з 18.06.2025.

Таким чином, відповідач у період з 18.06.2025 по 16.02.2026 правомірно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, обчислюючи посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з розміру 1762 гривні, а отже, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача та для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за спірний період.

Оскільки розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, одноразової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток є похідними від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, у задоволенні позовних вимог щодо їх перерахунку також слід відмовити.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу за 2025 рік грошової допомоги на оздоровлення та грошових компенсацій за невикористані дні відпусток, а за 2026 рік - грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач таких вимог не заявляв, при цьому суд першої інстанції обмежився загальним посиланням на необхідність ефективного захисту прав позивача та не навів обґрунтування того, чому вихід за межі позовних вимог у цій справі був необхідним у розумінні частини другої статті 9 КАС України.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог - скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в частині задоволених позовних вимог – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та інших виплат за період з 18.06.2025 по 16.02.2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та зобов`язання здійснити їх перерахунок та виплату.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія

Оригінал: reyestr.court.gov.ua