Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №340/2892/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №340/2892/25

Суддя: Кальник В.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 340/2892/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 в адміністративній справі №340/2892/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати щомісячних основних видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які передбачені наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 за період з 24.09.2023 року по 31 січня 2025 року з урахуванням отриманого поранення 24.09.2023 згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити щомісячні основні види грошового забезпечення за період з 24.09.2023 року по 31 січня 2025 року з урахуванням отриманого поранення 24.09.2023 згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 визначених наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з період з 24.09.2023 року по 31 січня 2025 року з урахуванням отриманого поранення 24.09.2023 згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, збільшену до 100000 грн, в розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум з підстав отриманого поранення 24.09.2023 згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.03.2024 з 24.09.2023 по 31 січня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на підставі пункту 1 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ від 07.06.2018 №260 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 оклад за військовим званням і надбавку за вислугу років за період з 01 лютого 2025 року по 12.02.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на підставі пункту 1 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця ЗСУ та деяким іншим особам, затверджений наказом МОУ від 07.06.2018 №260 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 оклад за військовим званням і надбавку за вислугу років в період з 24.06.2022 року по 31.01.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 5 днів невикористаної частини щорічної основної відпустка за 2022 рік відповідно до абз. З п.14 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 18 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2023 рік відповідно до абз.3 п.14 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 30 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2024 рік відповідно до абз.3 п. 14 статті 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 3 дні невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2025 рік відповідно до абз.3 пункту 14 статті 13-1 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити допомогу для оздоровлення за 2025 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за 28 повних місяців служби за мобілізацією;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців , осіб рядового і навчального складу та деяких інших осіб» за 2025 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у спірний період проходив військову службу за у військовій частині НОМЕР_1 . 24.09.2023 за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях внаслідок бойового ураження та дій противника та пов`язано з захистом ним Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу ВЧ НОМЕР_1 в районі н.п. Терни (Краматорського району Донецької області), отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої половини грудної клітки, перелом II, IV ребер зліва, вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення лівої половини грудної клітки, лівого плеча, передпліччя обох нижніх кінцівок та відкритий вогнепальний перелом нижньої третини передпліччя з пошкодженням променевої артерії. Перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах з 25.09.2023 по 01.11.2023, з 10.01.2024 по 16.04.2024, з 15.05.2024 по 28.05.2024, з 19.06.2024 по 26.06.2024. Також, у період з 05.07.2024 по 22.07.2024, з 07.08.2024 по 26.08.2024 та з 02.10.2024 по 15.10.2024 проходив амбулаторне лікування. У період з 27.06.2024 по 26.07.2024 знаходився у відпустці. Вказано, за період служби з 24.09.2023 по 31.01.2025 відповідач не виплатив йому у повному розмірі грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за станом здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі — постанова №168). Зокрема, за період проходження служби з березня 2024 року по серпень включно 2024 року жодних виплат не отримував. Позивач 25.07.2024 та 30.08.2024 звертався до відповідача із рапортами, у яких просив виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови №168, починаючи з 24.09.2023, щомісячне грошове забезпечення, починаючи з лютого 2024 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу на оздоровлення тощо, однак відповіді не отримав. Отже, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо виплати йому сум грошового забезпечення, у тому числі і при звільненні зі служби, протиправною.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 01.02.2024 по 05.06.2024.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 01.02.2024 по 05.06.2024.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини за період з 26.01.2024 по 16.04.2024 та з 15.05.2024 по 28.05.2024.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров`я за період з 26.01.2024 по 16.04.2024 та з 15.05.2024 по 28.05.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки останньому було відомо про порушення своїх прав ще у серпні 2024 року. Крім того, скаржник стверджує, що припинення виплати грошового забезпечення з 01.02.2024 по 05.06.2024 зумовлено відсутністю висновку військово-лікарської комісії про необхідність продовження лікування після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні. Також відповідач наголошує, що всі належні позивачу виплати здійснені в повному обсязі.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.12.2023 позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 №4477 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджується, що солдат ОСОБА_1 дійсно у період з 12.06.2023 по 24.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Колодязі Донецької області (а.с. 21).

Згідно з довідою військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 №4470 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 24.09.2023 одержав вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення лівої половини грудної клітки, перелом II, IV ребер зліва; вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення лівої половини грудної клітки, лівого плеча, передпліччя обох нижніх кінцівок; відкритий вогнепальний перелом нижньої третини лівого передпліччя з пошкодженням променевої артерії. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях внаслідок бойового ураження та дій противника та пов`язано з захистом ним Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі н.п. Терни (Краматорського району Донецької області). Не під впливом наркотичного та алкогольного сп`яніння та був в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний)..

Невідкладну медичну допомогу після евакуації з місця події отримав 24.09.2023 у медичній роті військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №259 від 25.09.2023 солдата ОСОБА_1 вказано вважати таким, що звільнений від службових обов`язків у зв`язку з направленням до лікувального закладу внаслідок отриманого бойового поранення 24.09.2023.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №19641 від 29.09.2023 позивач проходив з 25.09.2023 по 29.09.2023 стаціонарне лікування у КНП "КЛШМД" ДМР.

З 30.09.2023 по 01.11.2023 проходив стаціонарне лікування у стаціонарі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради», що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №14984 від 01.11.2023.

У період з 01.11.2023 по 10.01.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська комунальна лікарня №3 Тернопільської міської ради» із клінічним діагнозом: стан після мінно-вибухової травми (24.09.2023): 5 вогнепальне уламкове сліпе непроникаюче поранення лівої половини грудної клітки, перелом II, IV ребер зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого плеча, лівого передпліччя, обох нижніх кінцівок; відкритий вогнепальний перелом нижньої третини лівої променевої кістки з пошкодженням променевої артерії та дефектом м`яких тканин.

Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №00566 від 20.03.2024 позивач у період з 10.01.2024 по 20.03.2024 проходив стаціонарне лікування у КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської міської ради.

З 20.03.2024 по 27.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщенська міська лікарня» Заліщенської міської ради, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2653/369 від 27.03.2024.

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 974 від 16.04.2024 підтверджується перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 27.03.2024 по 16.04.2024 в КНП "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" Тернопільської обласної ради.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №113 від 20.04.2024 позивача звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира частини у зв`язку з хворобою та тривалим лікуванням.

Згідно з постановою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 , оформленої довідкою №2143 від 08.05.2024, позивачу постановлено діагноз: посттравматична (24.09.2023) нейропатія променевого та серединного нервів ліворуч, з помірним парезом лівої кисті, помірним порушенням функційлівої верхньої кінцівки. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого №1793 від 29.09.2023, позивач проходив з 15.05.2024 по 28.05.2024 стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві «Дніпропетровський обласний госпіталь Ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради» (а.с. 33).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.06.2024 №171 вказано вважати позивача таким, що 05.06.2024 прибув з лікування у KП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» до військової частини НОМЕР_1 .

Також, у період з 19.06.2024 по 26.06.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КНП«Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради з діагнозом: закритий перелом (17.06.2024) ліктьового відростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням.

Відповідно до постанови військово-лікарської комісії КНП «Міська клінічна лікарня №26» Дніпровської міської ради, оформленої довідкою №303 від 26.06.2024, позивачу постановлено діагноз: закритий перелом (17.06.2024) ліктьового відростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків. Стан після операції (21.06.2024): відкрита репозиція перелому лівого ліктьового відростка по Веберу. Гіпсова іммобілізація (21.06.2024). Згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року травма легкого ступеню. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №13242 від 28.08.2024 позивач 17.06.2024 отримав закритий перелом ліктьового відростку лівої ліктьової кістки зі зміщенням відламків за обставин власної необережності та необачності в місці тимчасової дислокації запасної роти військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 під час переміщення по території місця проживання. Отримана травма не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, не є наслідком кримінального чи адміністративного правопорушення, а також спричинення собі тілесного ушкодження.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2024 №185 вказано вважати позивача таким, що з 27.06.2024 вибув у відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2024 №193 ОСОБА_1 вважається таким, що з 07.07.2024 вибув у відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2024 №226 вказано вважати позивача таким, що з 04.08.2024 вибув у відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 02.09.2024 вказано вважати, що позивач з 30.08.2024 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_5 .

У період з 05.07.2024 по 22.07.2024, з 07.08.2024 по 26.08.2024 та з 02.10.2024 по 15.10.2024 ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування у медичних закладах.

04.08.2024 позивач проходив медичний огляд військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 , за результатами якого прийнято постанову, оформлену довідкою №3154 від 04.08.2024, з діагнозом: стан після операцій (21.06.24) відкритої репозиції перелому лівого ліктьового паростку, МОС за Вебером з приводу його закритого перелому (17.06.2024) зі зміщенням уламків в стадії слабкої консолідації (гіпсова іммобілізація), контрактури в лівому ліктьовому суглобі 2 ст. з тимчасовим порушенням функції (552). Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.01.2025 №28 вказано вважати позивача таким, що з 26.01.2025 прибув з лікування до військової частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №43 від 12.02.2025 виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 12.02.2025. Зобов`язано здійснити наступні виплати: оклад за військовим званням і надбавку за вислугу років в період з 01.02.2025 по 12.02.2025; грошову компенсацію за 5 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2022 рік; за 18 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 30 днів невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2024 рік; за 3 дні невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2025 рік; допомогу для оздоровлення за 2025 рік; одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних місяців служби за мобілізацією.

Судом також встановлено, що позивач двічі 25.07.2024 та 30.08.2024 засобами поштового зв`язку звертався до відповідача з рапортами про виплату йому виплату грошового забезпечення, у тому числі, додаткової винагороди відповідно до постанови №168, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутови питань, грошової допомоги на оздоровлення.

Крім цього, щодо виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови №168, представник позивача 25.07.2024 звернулась до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом.

У відповідь на вказаний запит відповідач листом №11902 від 06.08.2024 повідомив, що для вирішення питання виплати додаткової грошової винагороди необхідно надати довідку ВЛК про ступінь придатності до військової служби; перебуваня на стаціонарному лікуванні. Для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових та грошової допомоги на оздоровлення рекомендовано звернутися із відповідним рапортом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що факт отримання позивачем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та його перебування на стаціонарному лікуванні підтверджено належними доказами. При цьому відсутність у відповідача висновку ВЛК про необхідність продовження лікування не може обмежувати право позивача на отримання належного грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168. Водночас суд врахував, що частина заявлених до стягнення сум відповідачем уже виплачена, а підстави для виплати матеріальної допомоги за 2025 рік не підтверджені, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Згідно з пунктом 11 статті 10-1 цього Закону військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або після поранення із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Законодавством передбачена можливість тривалого лікування військовослужбовця із збереженням відповідних виплат за встановлених умов.

Пунктом 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено збереження грошового забезпечення за останніми займаними посадами на період перебування військовослужбовця на лікуванні, а після чотирьох місяців безперервного лікування – за наявності відповідного висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) та рішення командира військової частини.

Як було встановлено судом першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 було припинено нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.02.2024 по 05.06.2024 з підстав відсутності висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за встановлених обставин відсутність у відповідача зазначеного документа сама по собі не може бути достатньою підставою для позбавлення позивача належного грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено фактичне перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок бойового поранення. При цьому колегія суддів зазначає, що військова частина була обізнана про обставини отримання поранення та тривалість лікування, що підтверджується відповідними наказами командира, довідкою про обставини травми та медичними документами.

Зокрема, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2024 № 113 позивача було звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира у зв`язку з хворобою та тривалим лікуванням.

Крім того, довідкою ВЛК від 08.05.2024 № 2143 підтверджено необхідність подальшого стаціонарного обстеження позивача, що також свідчить про об`єктивну потребу в продовженні лікування.

Колегія суддів враховує, що належне оформлення документів, необхідних для продовження виплати грошового забезпечення, та прийняття відповідних управлінських рішень належать до встановленої законодавством процедури забезпечення військовослужбовців.

Водночас відповідачем не доведено наявності достатніх правових підстав для припинення виплат позивачу за весь спірний період, а саме по собі посилання апелянта на неотримання відповідного висновку не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.02.2024 по 05.06.2024.

Щодо додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та розділом XXXIV Порядку № 260 передбачено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, пропорційно часу такого лікування.

При цьому право на отримання зазначеної винагороди не обумовлене безперервністю стаціонарного лікування, а визначальними обставинами є факт поранення, його пов`язаність із захистом Батьківщини та перебування на відповідному лікуванні.

Суд першої інстанції встановив, що військова частина НОМЕР_1 на підставі наказу командира від 04.02.2025 № 221 нарахувала та виплатила позивачу додаткову винагороду за період з 25.09.2023 по 25.01.2024 у сумі 400 645,16 грн після утримання військового збору.

Водночас виплата такої винагороди за наступні періоди стаціонарного лікування, а саме з 26.01.2024 по 16.04.2024 та з 15.05.2024 по 28.05.2024, відповідачем не здійснювалася.

Колегія суддів зауважує, що факт отримання позивачем 24.09.2023 бойового поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, підтверджений довідкою військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 № 4470, а перебування на стаціонарному лікуванні у зазначені періоди підтверджується відповідними виписками з медичних документів.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявності передбачених законодавством умов для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у спірні періоди.

При цьому посилання скаржника на відсутність висновку ВЛК про необхідність продовження лікування після чотирьох місяців не спростовує права позивача на додаткову винагороду, оскільки зазначена виплата пов`язана насамперед із підтвердженими обставинами бойового поранення та фактичного стаціонарного лікування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо посилань скаржника на виплату всіх належних позивачу сум колегія суддів зазначає, що такі обставини були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Зокрема, судом установлено, що позивачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з вересня 2023 року по січень 2024 року, а також здійснено виплати за період з 06.06.2024 по 12.02.2025 на загальну суму нарахувань 133 965,92 грн, включаючи компенсацію за невикористані дні відпусток, допомогу для оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні.

Саме з урахуванням установленого факту проведення зазначених виплат суд першої інстанції відмовив у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Отже, твердження апелянта про здійснення остаточного розрахунку з позивачем не спростовують висновків суду щодо наявності заборгованості за іншими, чітко визначеними періодами.

Стосовно доводів про пропуск строку звернення до суду колегія суддів зазначає, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 позивачу поновлено строк звернення до суду.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано неконституційними положення частини першої статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат. Відповідні положення втратили чинність із дня ухвалення зазначеного рішення.

Оскільки предметом задоволених позовних вимог є ненарахування та невиплата належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення, посилання апелянта на тримісячний строк, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, не може бути підставою для скасування рішення суду та залишення позову без розгляду.

При цьому, обставини попереднього звернення позивача до суду у справі № 340/214/25 та його обізнаності про можливе порушення своїх прав, не змінюють наведеного висновку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем не доведено правомірності припинення виплати грошового забезпечення та ненарахування додаткової винагороди за визначені судом першої інстанції періоди.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши наявні докази, обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, врахувавши як встановлені порушення прав позивача, так і факти проведення відповідачем окремих виплат.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою встановлених обставин та не спростовують правильності висновків суду у частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 в адміністративній справі №340/2892/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua