Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №280/4676/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на доходи фізичних осіб

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №280/4676/26

Суддя: Чередниченко В.Є.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/4676/26

(суддя Артоуз О.О., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про залишення без розгляду позовної заяви у справі №280/4676/26 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" 14 травня 2026 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області щодо невідображення в інтегрованій картці платника - філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» сплаченого АТ «Укрзалізниця» протягом квітня 2025 року податку на доходи фізичних осіб у розмірі 593 840,31 грн;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області відобразити в інтегрованій картці платника - філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» сплачений АТ «Укрзалізниця» протягом квітня 2025 року податок на доходи фізичних осіб у розмірі 593 840,31 грн.;

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивовано тим, що оскільки позивач пов`язує порушення його прав саме з листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 за результатами розгляду заяви про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання від 25.03.2026, зміст якого є аналогічним змісту листів від 19.06.2025 № 29413/6/08-01-24-11, від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-24-11, від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 за результатами розгляд у заяв про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання від 18.06.2025 та 28.07.2025 відповідно, суд дійшов висновку про те, що про порушення його прав позивачу стало відомо ще в червні 2025 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що листи відповідача від 19.06.2025 №29413/6/08-01-24-11 та від 29.07.2025 №33467/6/08-01-24-11 жодним чином не стосуються оскаржуваного Рішення від 27.03.2026. Рішення відповідача від 27.03.2026 було прийнято за результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2026 № 14167455, а не за результатами раніше поданих заяв, в т.ч. від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-2411, про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, в якій зазначено повернення коштів в розмірі 593 840,31 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати з напрямом перерахування Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код органу ДПС 3100).

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апеляційної скарги посилаючись на те, що позивач 11.03.2026 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою, з тим же самим предметом позову, що і у позовній заяві від 14.05.2026 року. АТ «Укрзалізниця» дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, після отримання листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.07.2025 №33467/6/08-01-2411, яким було відмовлено АТ «Укрзалізниця» в поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені в розмірі 593 840,31 грн. з податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, позивач звернувся до суду 14.05.2026 року – коли минув шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Ця позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадках, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач у своїй заяві посилається на те, що предмет спору у цій справі є правомірність рішення відповідача про відмову у вчиненні дій шляхом відображення в інтегрованій картці платника - філії «Пасажирська компанія» сплаченого АТ «Укрзалізниця» протягом квітня 2025 року податку на доходи фізичних осіб у розмірі 593 840,31 грн, яке оформлено відповідачем листом від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у цій справі позивач хоча і не оскаржує рішення відповідача, оформлене листом від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04, проте саме з цим рішенням він пов`язує порушення своїх прав.

Судом з`ясовано, що позивач 25.03.2026 звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання. Відповідно до наданих відповідачем доказів позивач звертався до відповідача із заявами аналогічного змісту щодо повернення тих самих коштів 18.06.2025 та 28.07.2025 року.

Листами відповідача від 19.06.2025 № 29413/6/08-01-24-11, від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-24-11, від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 позивачу відмовлено у поверненні коштів згідно з заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом у справі №280/2074/26 посилаючись на порушення його прав відповідачем про, що йому стало відомо з листів від 19.06.2025 № 29413/6/08-01-24-11 та від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-24-11.

Зазначені обставини свідчать про те, що формулювання предмету спору у справі №280/2074/26 відповідає визначеному позивачем предмету спору у справі № 280/4676/26.

Отже, оскільки позивач пов`язує порушення його прав саме з листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 за результатами розгляду заяви про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання від 25.03.2026, зміст якого є аналогічним змісту листів від 19.06.2025 № 29413/6/08-01-24-11, від 29.07.2025 № 33467/6/08-01-24-11, від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 за результатами розгляду заяв про повернення помилково та/або надмірно сплачених сум грошового зобов`язання від 18.06.2025 та 28.07.2025 відповідно, про порушення своїх прав позивачу стало відомо ще в червні 2025 року.

Окрім того, в матеріалах справи містить копії листа АТ «Укрзалізниця» від 30.05.2025 №30723/6 про зарахування помилково сплачених сум ПДФО за період з 17.04.2025 по 30.04.2025 на інтегровану картку філії (відповідно до переліку) та відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.06.2025 № 28194/6/08-01-19-02-04 про відсутність підстав зарахування помилково сплачених сум ПДФО за період з 17.04.2025 по 30.04.2025 на інтегровану картку філії та необхідність подання заяви про повернення коштів.

Враховуючи те, що процесуальний закон пов`язує початок відліку строку звернення до суду саме з фактом обізнаності позивача про порушення його прав, отримання АТ «Укрзалізниця» листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.03.2026 № 12648/6/08-01-24-01-04 не створює для позивача підстав для нового відліку строку звернення до суду з позовом.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в оскарженій ухвалі та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду – без змін.

Керуючись ч. 2 ст. 312, ст. 322, 325, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року про залишення без розгляду позовної заяви у справі №280/4676/26 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua