Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №160/19594/26
Суддя: Дурасова Ю.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/19594/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року (головуючий суддя Тулянцева І.В.)
в адміністративній справі № 160/19594/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 , просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року № 120345000003000 “Про відкликання дозволу на імміграцію в Україну” відносно ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року № 120322600010035 “Про відкликання посвідки на постійне проживання” відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Бойко Олени Петрівни № 1201130100021590 від 18.06.2026 року “Про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства” відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 10 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
17 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло позивача - адвоката Щербаня Віктора Сергійовича про забезпечення адміністративного позову по справі №160/19594/26, просить:
- зупинити дію рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року №120345000003000 “Про відкликання дозволу на імміграцію в Україну №12644200029984 від 21.07.2020 року” відносно ОСОБА_1 ;
- зупинити дію рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року № 120322600010035 “Про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 ” відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що посвідка на постійне місце проживання в Україні надавала позивачу статус постійного резидента України, що надавало йому право легально та безстроково проживати в країні, працювати без спеціального дозволу, користуватися медичними й освітніми послугами нарівні з громадянами, а також вільно в`їжджати та виїжджати з України. (Передбачено пп. 14.1.213 ст. 14 Податкового Кодексу України та Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, він мав право в`їжджати та виїжджати за посвідкою на постійне місце проживання в Україні, тепер же, позивача такого права позбавили. Конкретним прикладом слугує ситуація, яка сталася з позивачем 23.07.2026 року, коди він їхав з України до Республіки Азербайджан, щоб провідати батьків. На кордоні України у пункті пропуску “Старокозаче” у позивача було вилучено його посвідку на постійне місце проживання в Україні № НОМЕР_1 на підставі спрацювання БД 1.3. (копію протоколу про вилучення посвідки надо). Позивач провів на кордоні дуже багато часу, пояснюючи працівникам Державної прикордонної служби яка причина такого спрацювання, та надаючи документи, про те, що триває судовий процес про оскарження рішень ГУ ДМС в Дніпропетровській області. Заїхав позивач в Україну 10.08.2026 року, але вже без посвідки. Працівники державної прикордонної служби пояснили йому, що тепер він має статус “іноземця”, який не має права на постійне або тимчасове проживання в Україні, що означає, що він зобов`язаний буде виїхати з України не пізніше ніж через 90 днів, що регламентовано ч.16 ст.4 та пп.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ № 150 від 15.02.2022 року, в редакції Постанови КМУ від 12.09.2023 року № 979, відповідно до якої іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Якщо порахувати 90 днів, скільки позивач в нинішньому статусі може перебувати в Україні (від дати заїзду 10.08.2026 року), то кінцевий термін припадає на 07.11.2026 року, а це є строки, коли його вагітній дружині ОСОБА_2 вже буде час народжувати, про що свідчить довідка лікаря ОСОБА_4 від 15.08.2026 року, яку надано до цієї заяви. Тобто, щоб не порушувати закон, позивачу доведеться покинути дружину, яка буде народжувати. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову та застосувати захід забезпечення позову у виді зупинення дії рішення про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне місце проживання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Щербаня Віктора Сергійовича про забезпечення адміністративного позову по справі №160/19594/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, третьої особи: Мамедлі Хумар Алі кизи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені представником позивача - адвоката Щербанем Віктором Сергійовичем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Вказує, що суд першої інстанції в своїй ухвалі не вказав, з яких причин, наведений ним факт порушення прав щодо граничного строку перебування в Україні до 07.11.2026 року та неможливості станом на зараз користування іншими правами іммігранта, які він мав за наявності посвідки на постійне місце проживання в Україні, судом вважається таким, що права та законні інтереси не порушує. В чому для суду І-ї інстанції є недостатність доводів того, що тепер поки триває судовий розгляд і дія рішень ГУ ДМС України про відкликання дозволу на імміграцію і відкликання посвідки не є зупиненою, та згідно з чинним Законом позивач не може більше 90 днів перебувати в Україні, вести підприємницьку діяльність, користуватися медичними й освітніми послугами нарівні з громадянами, а також вільно в`їжджати та виїжджати з України. Всі ці обмеження вказані в Законі. Так, мотивувальна частини ухвали про відмову у забезпеченні позову від 21.08.2026 року містить наступні та єдині формулювання суду щодо мотивації відмови, далі дослівно: «Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, слід зазначити, що рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19. Варто також вказати, що підстави, які зазначає представник позивача у заяві про забезпечення позову є предметом майбутнього розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності прийняття/неприйняття відповідного рішення, дій/ бездіяльності відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті». Позивач, не вважає, що наведене вище формулювання суду І-ї інстанції може бути застосовано в його справі, так як обставини справи свідчать про інше. Тим паче, викладене прохання про забезпечення позову не є предметом майбутнього розгляду справи по суті, а є необхідністю відновити Законні права вже зараз, поки триває судовий розгляд.
Відповідач надав до Третього апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського адміністративного суду від 21 серпня 2026 року залишити без змін.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені представником позивача - адвоката Щербанем Віктором Сергійовичем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За змістом частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що предметом спору у цій справі є оскарження:
- рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року №120345000003000 “Про відкликання дозволу на імміграцію в Україну” відносно ОСОБА_1 ;
- рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року №120322600010035 “Про відкликання посвідки на постійне проживання” відносно ОСОБА_1 ;
- рішення заступника начальника Відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Бойко Олени Петрівни № 1201130100021590 від 18.06.2026 року “Про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства” відносно ОСОБА_1 .
У свою чергу, наявність підстав для забезпечення позову позивач фактично пов`язує та обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, тому невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, істотно ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення суду у справі, у зв`язку з чим для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Водночас, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду, що підстави, які зазначає представник позивача у заяві про забезпечення позову є предметом майбутнього розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності прийняття/неприйняття відповідного рішення, дій/бездіяльності відповідача, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 13 Закону України "Про імміграцію" якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
Тобто, пряма норма ч. 3 ст. 3 Закону України "Про імміграцію" передбачає підставу для призупинення рішення про примусове повернення.
Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року № 120345000003000 “Про відкликання дозволу на імміграцію в Україну №12644200029984 від 21.07.2020 року” відносно ОСОБА_1 та зупинення дії рішення заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області – Ірини Жарікової від 18.06.2026 року № 120322600010035 “Про відкликання посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 ” відносно ОСОБА_1 , жодним чином не вплине на права та охоронювані законом інтереси позивача, враховуючи, що виконання рішення про примусове повернення призупиняється до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили у відповідності до спеціальної норми закону.
Водночас, очікування заявником народження дитини (народження дитини) не впливає на висновок суду про відсутність підстав для забезпечення позову.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення (ухвали), тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду про відмову в забезпеченні позову.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала про відмову в забезпеченні позову постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування вказаної ухвали.
Керуючись ст. 150, 151, п.2 ч.1 ст.315, ст. 316, 321, 322, 327, 329 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026 року по справі №160/19594/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua