Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №280/11051/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №280/11051/25

Суддя: Дурасова Ю.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/11051/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року (головуючий суддя Чернова Ж.М.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідачів:

відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

відповідача-2 Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 26.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2 Військової частини НОМЕР_1 , в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №3583 від 11.12.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 );

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 );

- зобов`язати першого відповідача поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на обліку військовозобов`язаних та резервістів та внести відповідні зміни до системи «Оберіг», а також поновити інформацію щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував на військовому обліку за місцем реєстрації та фактичного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.08.2025 був прийнятий до Запорізького ліцею №71 Запорізької міської ради на посаду вихователя на повну ставку з повною зайнятістю. Зазначено, що про зміну особистих даних було повідомлено у встановленому порядку ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 11.12.2025 о 7:30 позивача було затримано представниками відповідача 1 та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач зазначає, що того ж дня його було примусово доставлено представниками ТЦК до ІНФОРМАЦІЯ_4 та без його згоди поставлено на військовий облік зазначеного ТЦК. Вказує, що під тиском було направлено на проходження військово-лікарської комісії, після чого повідомлено, що керівником відповідача-1 прийнято наказ/розпорядження про мобілізацію, незважаючи на інформацію про наявність у позивача права на відстрочку згідно з пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач вважає, що його було призвано на військову службу за мобілізацією незаконно, у зв`язку з чим підлягає звільненню з військової служби. Позивач наголошує, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він зайнятий на основному місці роботи у навчальному закладі. На момент винесення наказу, що оскаржується у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543 позивач мав відстрочку від призову на військову службу, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте відповідачем-1 не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин. Згідно даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти позивача включено до Реєстру педагогічних, науково-педагогічних працівників з дати прийняття його на роботу до Запорізького ліцею №71 Запорізької міської ради, а саме з 25.08.2025. 03.09.2025 за №466/8070 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації терміном дії до 04.11.2025. Міністерство освіти і науки України листом №1/22782-25 від 28.10.2025 надано роз`яснення «Щодо впровадження автоматичного поновлення відстрочок для педагогічних працівників ЗЗСО»: «Відповідно до постанови КМУ від 24.10.2025 №1367 «Про внесення змін до постанов КМУ від 27.01.1995 №57 і від 16.05.2024 №560» із 01.11.2025 в Україні запроваджено новий цифровий механізм оформлення та продовження відстрочок від мобілізації. Відповідно до оновленого порядку, у період із 01 по 05 листопада 2025 року педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти, які вже мають чинну відстрочку та підстави для її продовження не потрібно особисто звертатися до ТЦК та СП. Відповідне сповіщення надійде засобами мобільного застосунку «Резерв+». Позивач наголошує, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач-1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, враховуючи відповідне повідомлення з боку позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №3583 від 11.12.2025 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на обліку військовозобов`язаних та резервістів та внести відповідні зміни до системи «Оберіг».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 - скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що наказом командира військової НОМЕР_1 від 12.12.2025 № 364 позивача було зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення. З рапортом про звільнення з військової служби, зокрема, на підставі ст. 26 вказаного Закону позивач до командира військової частини НОМЕР_1 не звертався. Проте, 12.12.2025 позивач вчинив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової НОМЕР_1 від 13.12.2025 № 365, актом службового розслідування вх. №212 від 30.01.2026 та матеріалами службового розслідування, а також, наказом командира військової НОМЕР_1 від 30.01.2026 № 718, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 ККУ. Також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 05.02.2025 року по справі № 160/2592/23, згідно якого зазначено, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною. Вважає, що викладені обставини свідчать про безпідставність позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 . Викладене свідчить про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято без врахування вказаних доводів та доказів, що унеможливлює його фактичне виконання та порушує норми ст. 242 КАСУ.

Позивач ОСОБА_1 надав до Третього апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі № 280/11051/25 в оскарженій Військовою частиною НОМЕР_1 частині залишити без змін. Зазначає, що предметом цієї справи є не звільнення особи з військової служби за однією з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а перевірка законності первинного владного рішення про призов особи, яка відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягала призову. Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 був виданий виключно внаслідок та на виконання наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 № 3583 від 11.12.2025 про його призов і направлення до військової частини. Отже, між первинним наказом про призов і наказом про зарахування існує прямий юридичний та фактичний причинний зв`язок. Без наказу ТЦК про призов військова частина не мала б правової підстави зараховувати позивача до списків особового складу як особу, призвану під час мобілізації. Доводи Військової частини НОМЕР_1 про необхідність подання рапорту на звільнення не стосується предмета спору.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.09.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із наказу Запорізького ліцею № 71 Запорізької міської ради №138-к/тр від 21.08.2025 Про прийняття на роботу, ОСОБА_1 з 25.08.2025 прийнято на посаду вихователя ГПД Запорізького ліцею №71 за основним місцем роботи.

Матеріали справи містять копію повідомлення про зміну облікових даних, поданого до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято на посаду вихователя ГПД у Запорізькому ліцеї №71 на підставі наказу від 21.08.2025 №137-к/тр.

Відповідно до змісту довідки №01-03/902 від 11.12.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно працює за основним місцем роботи на повний робочий день в Запорізькому ліцеї №71 Запорізької міської ради на посаді вихователя ГПД з 25.08.2025 по теперішній час.

Відповідно до пункту 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та / або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

ОСОБА_1 зазначає, що він тарифікований на 1 ставку вихователем ГПД, його посада педагогічна і входить до переліку вищезазначених посад, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних.

Матеріали справи містять копію військово-облікового документа з інформаційної системи «Резерв+», згідно з яким ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний та є придатним за результатами ВЛК від 11.12.2025.

Згідно з довідкою від 03.09.2025 №466/3070, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки) на строк до 04.11.2025.

Також матеріали справи містять копію листа Міністерства освіти і науки України «Щодо впровадження автоматичного поновлення відстрочок для педагогічних працівників ЗЗСО», у якому повідомлено про запровадження нового цифрового механізму оформлення та продовження відстрочок від мобілізації.

Зазначено, що відповідно до оновленого порядку, у період з 01 по 05 листопада 2025 року педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти, які вже мають чинну відстрочку та підстави для її продовження, не потрібно особисто звертатися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідне сповіщення надійде засобами мобільного застосунку "Резерв+". Продовження відстрочки можливе автоматично за умови проходження та підписання відповідного процесу в системі програмно-апаратного комплексу «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту» (ПАК АІКОМ). У листі також зазначено, що керівникам ЗЗСО необхідно здійснити підтвердження відповідності педагогічних працівників вимогам, визначеним статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Матеріали справи містять копії скріншотів (роздруківок) із інформаційної системи обліку працівників закладу освіти щодо ОСОБА_1 , у яких зазначено його персональні дані, посаду вчителя/вихователя групи продовженого дня, дату прийняття на роботу 25.08.2025, а також відомості про освіту, педагогічний стаж та адресу проживання.

Зі змісту наданих роздруківок убачається, що позивача внесено до електронної системи обліку працівників закладу освіти як педагогічного працівника Запорізького ліцею №71.

11.12.2025 о 7:30 позивача було затримано представниками відповідача-1 та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що того ж дня його було примусово доставлено представниками ТЦК до ІНФОРМАЦІЯ_4 та без його згоди поставлено на військовий облік зазначеного ТЦК, під тиском було направлено на проходження військово-лікарської комісії.

Матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії №2025-1211-1103-1482-7 від 11.12.2025, за змістом якої проведено медичний огляд ВЛК ТЦК та СП КНП «Міська лікарня №7» ЗМР 11.12.2025, на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ позивача визнано придатним до військової служби.

Згідно Витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №3583 від 11.12.2025 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 Про загальну мобілізацію (зі змінами), ОСОБА_1 1994 року народження, призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2025 №364, ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 12.12.2025 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення. Вважати таким, що прибув в оперативне підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 .

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2025 №365, солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 12.12.2025 самовільно залишив розташування мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Знято з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення знято зі сніданку 13.12.2025. Вважати таким, що вибув з оперативного підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 .

Позивач вважає протиправними наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №3583 від 11.12.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом».

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 2 ст. 1 Закону №2232-XII унормовано, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною 5 статті 1 Закону №2232-XII регламентовано, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 2 Закону №389-VIII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

На момент розгляду справи правовий режим воєнного стану в Україні триває, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

За змістом ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон №3543-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За змістом абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Отже, територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки надано повноваження щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації.

Водночас статтею 23 Закону №3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Частина сьома цієї статті передбачає, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Отже, саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюється перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно витягу із наказу Запорізького ліцею №71 Запорізької міської ради №138-к/тр від 21.08.2025 Про прийняття на роботу, ОСОБА_1 з 25.08.2025 прийнято на посаду вихователя ГПД Запорізького ліцею №71 за основним місцем роботи (а.с.8).

Матеріали справи містять копію повідомлення про зміну облікових даних, поданого до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято на посаду вихователя ГПД у Запорізькому ліцеї №71 на підставі наказу від 21.08.2025 №137-к/тр (а.с. 10).

Водночас, слід зазначити, що документом, який безпосередньо підтверджує наявність відстрочки та враховується ТЦК та СП, є довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (така довідка видається ТЦК за формою згідно з Додатком 6 до Постанови КМУ № 560) або відповідний електронний військово-обліковий документ (е-ВОД) із відображеним QR-кодом та актуальним статусом у застосунку Резерв+ .

Матеріали справи містять довідку від 03.09.2025 №466/3070, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки) на строк до 04.11.2025 (а.с.13).

Отже, вказана довідка про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу встановлює, що відстрочка надана строком до 04.11.2025.

При цьому, згідно листа Міністерства освіти і науки України «Щодо впровадження автоматичного поновлення відстрочок для педагогічних працівників ЗЗСО», повідомлено про запровадження нового цифрового механізму оформлення та продовження відстрочок від мобілізації (а.с.14).

Зазначено, що відповідно до оновленого порядку, у період з 01 по 05 листопада 2025 року педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти, які вже мають чинну відстрочку та підстави для її продовження, не потрібно особисто звертатися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідне сповіщення надійде засобами мобільного застосунку "Резерв+". Продовження відстрочки можливе автоматично за умови проходження та підписання відповідного процесу в системі програмно-апаратного комплексу «Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту» (ПАК АІКОМ). Керівникам закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) необхідно здійснити підтвердження відповідності педагогічних працівників вимогам, визначеним статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, саме керівникам закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) необхідно здійснити підтвердження відповідності педагогічних працівників вимогам, визначеним статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тільки після підтвердження працівник автоматично включається до відповідного реєстру Міністерства оборони України для поновлення відстрочки.

Отже, право на відстрочку слід реалізувати шляхом вчинення відповідних дій.

Натомість, в Резерв+ станом на 12.12.2025 року відсутня інформація, що позивач має відстрочку (а.с.12).

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що викладене у зазначеному листі відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

Так, на виконання положень абзацу другого ч.5 ст.22 Закону №3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, з наступними змінами та доповненнями, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок №560).

Пунктом 2 Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.

За приписами абзацу другого п.6 Порядку №560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

З наведеної норми чітко слідує, що призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачає окремі етапи, серед яких слід виділити перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

Відповідно до пункту 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та / або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Матеріали справи містять скаргу директора Запорізького ліцею №71 Запорізької міської ради, що адресована начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо незаконної мобілізації педагогічного працівника, в якій зазначено що, 11.12.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був мобілізований попри те, що він має повне законне право на відстрочку від мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як педагогічний працівник. Попри те, що в наявності були всі документи, що підтверджують його статус, співробітники ТЦК та СП проігнорували вимоги закону та провели мобілізацію.

Натомість, в Резерв+ станом на 12.12.2025 року відсутня інформація, що ОСОБА_1 має відстрочку (а.с.12).

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 року по справі № 160/2592/23, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною.

Так, процедура призову громадян на військову службу під час мобілізації є незворотною після того, як особа набула статусу військовослужбовця та зарахована до складу військової частини.

Визнання дій ТЦК та СП щодо призову протиправними (наприклад, через непроходження військово-лікарської комісії або інші процедурні порушення) не відновлює попереднє становище особи шляхом її звільнення з військової служби.

Вимога про звільнення з військової служби через незаконність самого призову є неефективним способом захисту, оскільки перелік підстав для звільнення чітко визначений законом, і порушення під час мобілізації не є автоматичною підставою для звільнення з лав ЗСУ.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 року у справі № 620/183/23 зазначив, що саме по собі порушення процедури мобілізації або ігнорування ТЦК права особи на відстрочку не є автоматичною підставою для звільнення з лав ЗСУ, якщо людина вже зарахована до списків військової частини.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Таким чином, право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на звільнення з військової служби є різними за своїм змістом, підставами виникнення та правовими наслідками правовими категоріями.

Право на відстрочку виникає до моменту набуття особою статусу військовослужбовця та стосується стадії призову на військову службу під час мобілізації.

Таке право врегульоване статтею 23 Закону № 3543-XII та полягає у звільненні окремих категорій осіб від призову під час мобілізації за наявності визначених законом умов.

Водночас право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 280/6033/22.

Так, пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого:

беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Подібні положення відображено у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 року № 921, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого призовники і військовозобов`язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком військовозобов`язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про місце роботи і посади.

При цьому, правовий статус особи, яка реалізувала право на відстрочку у визначеному законом порядку, та особи, яка такого права не реалізувала, не є тотожним.

Особа, яка до моменту призову звернулась із заявою та документами, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, набуває правового становища особи, щодо якої територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити наявність відповідних підстав та прийняти рішення з урахуванням установлених законом гарантій звільнення від призову під час мобілізації.

Натомість у випадку, коли особа, маючи передбачене законом право на відстрочку, не реалізувала його у визначений спосіб до моменту призову, а після призову була зарахована до списків особового складу військової частини, спірні правовідносини переходять у сферу проходження військової служби та регулюються спеціальним законодавством про військову службу.

Водночас такий висновок не означає, що будь-яке порушення права на відстрочку не може мати правових наслідків для оцінки правомірності рішень чи дій суб`єкта владних повноважень.

Оцінка наслідків призову особи, яка мала право на відстрочку, має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, у тому числі поведінки особи щодо реалізації такого права, характеру допущених порушень та стадії спірних правовідносин.

При цьому, право на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону № 2232-XII.

Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною четвертою статті 26 вказаного Закону.

Отже, наявність у особи права на відстрочку від призову не є тотожною наявності права на звільнення з військової служби після фактичного призову та зарахування до списків особового складу військової частини.

На момент призову позивач належав до категорії педагогічних працівників закладу загальної середньої освіти та працював за основним місцем роботи більш як на 0,75 ставки, у зв`язку із чим відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Позивач відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII мав право на відстрочку від призову під час мобілізації як педагогічний працівник закладу загальної середньої освіти.

Однак, сама по собі наявність у особи такого права не звільняє її автоматично від обов`язку проходження військової служби, а передбачає можливість реалізації права на відстрочку у визначеному законом порядку.

Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 року у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 року у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 року у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 року у справі № 160/15200/22.

Отже, на момент призову на військову службу позивач, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.

Оскільки в Резерв+ станом на 12.12.2025 року була відсутня інформація, що ОСОБА_1 має відстрочку, то відповідач-1 мав правові підстави для прийняття відповідного наказу.

Після призову на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця, у зв`язку із чим питання припинення проходження ним військової служби підлягає вирішенню з урахуванням положень статті 26 Закону № 2232-XII, яка визначає підстави звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Оскільки підстави для звільнення з військової служби, передбачені частиною четвертою статті 26 Закону № 2232-XII, у позивача відсутні, сама по собі протиправність призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення особи з військової служби.

Таким чином, протиправність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову особи, яка мала право на відстрочку, не змінює встановленого законом порядку та підстав звільнення з військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця.

Оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак незаконні дії відповідача-1, встановлені судом першої інстанції під час розгляду даної справи, щодо призову позивача на військову службу, не є підставою для звільнення позивача з військової служби, відповідно до статті 26 Закону №2232-XII.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як наслідок відсутні підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у даних правовідносинах, та припустився помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача та нормами законодавства, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи, що викладені позивачем.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 року відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору в сумі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні) 44 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року у справі №280/11051/25 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги і відкрито апеляційне провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 Військової частини НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року у справі №280/11051/25.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року – скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні) 44 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua