Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №160/26581/25
Суддя: Ясенова Т.І.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/26581/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виконання обов`язку з нарахування та виплати в повному обсязі пенсії громадянці України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з моменту припинення, а саме з 01.10.2020, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з подальшими осучасненнями розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати нарахування та виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з моменту припинення, а саме з 01.10 2020, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з подальшими осучасненням розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позовні вимоги обгрунтовані протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виконання обов`язку з нарахування та виплати в повному обсязі пенсії громадянці України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з моменту припинення, а саме з 01.10.2020, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з подальшими осучасненнями розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 по справі № 160/24344/23 Головним управлінням ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з дати припинення з 01.11.2020. Заборгованість по пенсії за період з 01.11.2020 по 30.04.2025 у сумі 122 329,16 грн в травні 2025 року була перерахована на особистий рахунок, відкритий у банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк», який був визначений пенсіонером та зазначався в судовому рішенні від 04.12.2023 по справі № 160/24344/23. Пенсійні виплати не були зараховані на особистий рахунок ОСОБА_1 у банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із закриттям банківського рахунку за заявою власника. З метою виплати пенсійних коштів ОСОБА_1 переведено на підприємство поштового зв`язку № 51927, встановлена дата виплати - 19 число. Розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого ним страхового стажу та отриманої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області правомірні та відповідають чинному законодавству.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка, громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 2005 року проживала в Україні та перебувала на обліку, як одержувач пенсії за віком, за адресою: АДРЕСА_1 . У червні 2018 року виїхала за межі території України до Держави Ізраїль, де зараз перебуває на консульському обліку в посольстві України.
З 01.10.2020 відповідачем було припинено виплату пенсії за віком ОСОБА_1
01.11.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою про виплату пенсії або грошової допомоги на її поточний рахунок, який відкрито у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Листом від 11.11.2020 відповідачем було повідомлено, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було доручено перевести виплату пенсій позивачки в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
22.03.2021 позивачка звернулась до відповідача з заявою з питань пенсійного забезпечення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.04.2021 № 11779-8861/Н-01/8-0400/21 позивачку було повідомлено, що ст. 51 Закону № 1058 передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон, пенсія призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном, пенсія виплачується к тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Враховуючи те, що міжнародних договорів між Україною та державою Ізраїль стосовно призначення та виплати пенсії, не укладалося, поновити виплату пенсії на теперішній час законних підстав немає.
14.06.2023 позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила поновити пенсію.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.07.2023 №31163-25425/Н-01/8-0400/23 повідомлено, що відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів дл призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України віл 25.11.2005 №22-1, заява про поновлення пенсії подається заявником особисто до територіального орган Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Враховуючи зазначене, позивачка має право звернутись з відповідною заявою до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України, незалежно від місця проживання, або ж скористатись послугами вебпорталу ПФУ.
За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі №160/24344/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з дати припинення виплати пенсії та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотримані пенсійні кошти.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
06.06.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 160/24344/23.
Як зазначає представник позивачки у поданій до суду позовній заяві, після поновлення пенсійних виплат, ОСОБА_1 було виявлено, що розмір її пенсії не відповідає законодавству, що підтверджується відомостями поновлених пенсійних виплат та звітом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 160/24344/23. Тобто, вбачається ухилення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від виконання свого безпосереднього обов`язку з осучаснення розміру пенсійних виплат, при нарахуваннях та виплатах пенсії за весь час починаючи з моменту поновлення. Незважаючи на ту обставину, що індексація пенсій є законодавчо чітко визначеним механізмом автоматичного підвищення розміру виплат від держави, який дає можливість повністю або частково відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг за останній рік. Проведення такої індексації та перерахунку пенсій передбачено частиною другою статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, як передбачено законодавством України, підвищення (збільшення) пенсій відбувається в автоматичному режимі, а встановлюється і виплачується з дати досягнення пенсіонерами відповідного віку. Як встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 1 березня 2025 року, як і в попередні роки, була проведена індексація пенсій для всіх категорій пенсіонерів. Так, у 2025 році коефіцієнт індексації становить 11,5 %. Таким чином, не було здійснено автоматичного підвищення розміру пенсійних виплат позивачки, як це передбачається чинним законодавством.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії є конституційним правом громадянина України.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
За приписами частини 2 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно частиною 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Тобто, відповідач при розрахунку пенсії повинен враховувати страховий стаж та заробітну плату позивача та прийняти до уваги, що пенсія позивачеві повинна обраховуватись у розмірі, не нижчому рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Абзацом 3 частиною 2 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до статті 28 Закону України № 1058-ІV встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Частиною 1 статті 28 Закону № 1058-ІV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до положень законодавства, викладених у статтях 28, 42 Закону № 1058-ІV, чітко встановлено, що перерахунок (підвищення розміру) пенсії здійснюється органом Пенсійного фонду України автоматично, незалежно від наявності заяви пенсіонера про перерахунок (підвищення розміру) пенсії. Разом з тим, відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 42 Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент відновлення права позивача за РКСУ№ 25-рп/2009), пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Норми статті 42 Закону № 1058-ІV , є імперативними та свідчать, що підставою для перерахунку пенсії є становлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
При цьому, в силу статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Крім того, відповідно до пункту 2.21 Порядку 22-1 документом, що підтверджує, що особа не працює (не провадить діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), є, зокрема, трудова книжка, а з трудової книжки позивача вбачається, що позивач є непрацюючим пенсіонером з наявним понаднормовим стажем.
Крім того, суд зазначає, що з 01.10.17 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.17 №2148-VIII розпочато осучаснення (підвищення) пенсій в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.
Розглядаючи дану справу, суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі Порядок №159).
Відповідно до положень статті 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина 2 статті 2 Закону №2050-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати передбаченої Законом №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання рішення суду.
Згідно з положеннями статтею 4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За наведеного правового регулювання, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі №465/322/17.
Отже, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-ІV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 (справа №21-518а14), а також Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 03.05.2018 (справа №703/5652-15а).
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.».
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум пенсії у зв`язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі №160/24344/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з дати припинення виплати пенсії та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотримані пенсійні кошти.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Пунктами 1.1 - 1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) передбачено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (пункт 1.1).
На підставі пункту 1.2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі Порядок №1596) заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником.
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (пункт 1.3 Порядку №1596).
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац 6 пункту 1.9 розділу І Порядку №22-1).
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розд. ІІ Порядку №22-1. Зокрема, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, суд зазначає, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 слідує, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 року у справі № 280/4551/21, який ураховуються судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, враховуючи, що розглядом справи доведено протиправність бездіяльності відповідача, судпершої інстанції поновлюючи права позивачки дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплати пенсії громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з моменту припинення, а саме з 01.10.2020, з урахуванням норм законодавства, які діють за весь час поновлення виплати пенсії, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також з подальшими осучасненням розміру пенсії відповідно до пенсійної реформи України, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст. ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя Я.В. Семененко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua