Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №216/1911/25
Суддя: СТАРТАНОВИЧ Д. В.
Справа № 216/1911/25
Провадження № 2/216/5377/26
РІШЕННЯ
іменем України
29 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Стартановича Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Клименко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що він є власником транспортного засобу «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, що спричинило йому матеріальні збитки. Винуватість відповідача у порушенні ПДР України доведена постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2024 по справі №216/6427/24, згідно з якою відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до змісту вказаної постанови, 04 вересня 2024 року о 08 год 15 хв, біля електроопори 77 по вул. Алмазній в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter» номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, з метою безпечного об`їзду, не дотримався безпечної дистанції, у разі виникнення перешкоди у вигляді транспортного засобу «Renault Logan» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду та зупинився для надання переваги в русі пішоходам, в результаті чого здійснив наїзд на вказаний транспортний засіб. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. п. 2.3.6, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Під час розгляду справи ОСОБА_2 вину визнав, підтвердив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована в ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з лімітом відповідальності 160000,00 грн та франшизою 2600,00 грн. 06.09.2024 він звернувся до страховика із заявою про виплату йому страхового відшкодування. Було складено повідомлення про ДТП, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ, заяву, акт огляду. 07.01.2025 позивач отримав страхове відшкодування від ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в сумі 157 400,00 грн. Для визначення вартості відновлювального ремонту авто позивач замовив висновок експерта. За цим висновком вартість збитків, завданих йому внаслідок ДТП у виді пошкоджень його автомобіля, складає 286 387,28 грн. За послугу по проведення експертизи позивач сплатив 4000,00 грн. Таким чином, сума невідшкодованих збитків складає 128 987,28 грн. Вина Відповідача доведена, що підтверджується рішенням суду, наявність завданої шкоди майну Позивача призводить до необхідних з боку Позивача дій щодо проведення ремонту, оскільки страхове відшкодування є меншим від суми, зазначеної у висновку експерта. Необхідно зазначити, що до теперішнього часу він не може забути тих хвилин, які довелось пережити через пошкодження свого автомобіля, його думки заповнені згадками про той день. Внаслідок нещасного випадку, позивачу були заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинило за собою погіршення нервового стану, відносин з оточуючими. За Конституцією України - життя та здоров`я людини є найвищою цінністю. Постійний страх за своє майно, та неочікувану аварію, вносить свої небажані корективи на відносини з рідними та друзями. Його звичайний спосіб життя порушено. До теперішнього часу позивач не може спокійно їздити в автомобілях та весь час боїться, що в його авто хтось вріжеться на дорозі. Все це змушує прикладати великих зусиль для пристосування свого життя та завдає значного морального та фізичного болю, страждань. Незручності, пов`язані з нещасним випадком, завдають страждань, переживань та застосування додаткових зусиль для забезпечення життєвих проблем. Враховуючи характер і обсяг заподіяної моральної шкоди позивачу, характер і тривалість страждань та емоційних переживань, пов`язаних із пошкодженням його майна, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважаємо, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань буде стягнення з відповідача заявленої суми моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 158 987,28 грн, за проведення транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 4000,00 грн, а також сплачений судовий збір та витрати, понесені на правничу допомогу.
Позивач та його представник – адвокат Мотуз О.В. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі.
Представник позивача – адвокат Савченко В.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з висновком експерта вартість збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, в якому був пошкоджений його автомобіль, у вигляді відновлювального ремонту складає 286387,28 грн. Разом з тим, ринкова вартість непошкодженого автомобіля станом на момент ДТП менша за вартість відновлювального ремонту і складає 246761,17 грн, а ринкова вартість цього автомобіля після ДТП, визначена експертом - 70164,00 грн. Відповідно до п.1.3 Дослідження вказано: середня по Україні ціна КТЗ, який був у використанні, з урахуванням строку його експлуатації за інформацією з довідникової літератури становить 6390,00 доларів США, що згідно курсу НБУ на 04.09.2024 (1:41,264) складає 263676,96 грн; додаткове зниження вартості КТЗ через його комплектність та з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу виходячи з вищенаведеного, ринкова вартість досліджуваного КТ3 становить: C = 263676,96 x (1 + (5,90/100) - (10,00/100)) - 6105,03 = 246761,17 грн. Відповідно до п.1.5 Дослідження вартість відновлювального ремонту (Свр) складає: 286387,28 гривень. Але, вартість відновлювального ремонту (Сврз) з урахуванням фізичного зносу КТ3, становить: Сврз = 72865,00 + 38114,41 + 173814,87 * (1 - 0,63) + 1593,00 * (1 - 0,18) = 176597,17 грн. Підсумком дослідження є висновок: ринкова вартість автомобіля «Renault Logan 1.5 dCi», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , у аварійному стані на момент ДТП 04 вересня 2024 року, складає: 70164,00 грн. За таких обставин, ремонт автомобіля марки «Renault Logan» номерний знак НОМЕР_5 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Страховою компанією було відшкодовано Позивачу ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 157 400, грн. Таким чином, з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 суд мав стягнути матеріальну шкоду в розмірі 19197,17 гривень: (246 761,17 грн - 70164,00 грн - 157 400 грн) = 19 197,17 гривень. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у заявленому розмірі із зазначених позивачем підстав, виходячи із повної вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що позивачу крім матеріальної шкоди також було завдано і моральної шкоди, яка проявилася в його емоційних та моральних стражданнях. У позивача відсутні фінансові обмеженнях у зв`язку з порушенням звичайного способу життя, не визначено порушення життєвих зав`язків та активного громадського життя або іншої діяльності. Тому вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та не підтверджена належними доказами.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов до такого висновку.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого ТСЦ 1243, власником автомобіля «Renault Logan 1/5 dCi», реєстраційний номер НОМЕР_5 , є ОСОБА_1 .
Сторонами не заперечувалося та з матеріалів справи вбачається, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №216/6427/24 від 04.10.2024, яка не оскаржена та набрала законної сили 15.10.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за фактом того, що 04 вересня 2024 року о 08 год 15 хв біля електроопори 77 по вул. Алмазній в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, з метою безпечного об`їзду, не дотримався безпечної дистанції, у разі виникнення перешкоди у вигляді транспортного засобу «Renault Logan», номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду та зупинився для надання переваги в русі пішоходам, в результаті чого здійснив наїзд на вказаний транспортний засіб. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. п. 2.3.6, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частинами 1-2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 04 вересня 2024 року, відбулась з вини водія ОСОБА_2 , внаслідок порушення ПДР України.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована в ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з лімітом відповідальності 160000,00 грн та франшизою 2600,00 грн, що підтверджується полісом №222173047 від 17.07.2024.
06.09.2024 позивач звернувся до страховика із заявою про виплату йому страхового відшкодування. Було складено повідомлення про ДТП, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ, заяву, акт огляду.
07.01.2025 позивач отримав страхове відшкодування від ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в сумі 157400,00 грн, що підтверджується довідкою від АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до висновку експерта по результатам проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №05/25 від 20.01.2025, складеного судовим експертом Рейнюком О.В. на замовлення ОСОБА_1 :
- ринкова вартість досліджуваного КТЗ, а саме: автомобіля «Renault Logan 1/5 dCi», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , становить 246761,17 грн;
- вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Logan 1/5 dCi», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , становить 286387,28 грн;
- ринкова вартість автомобіля «Renault Logan 1/5 dCi», реєстраційний номер НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , в аварійному стані на момент ДТП 04.09.2024, складає 70164,00 грн.
Таким чином вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля перевищує його ринкову вартість до моменту ДТП.
Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону № 1961-IV (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
Таким чином, автомобіль позивача вважається фізично знищеним, а порядок відшкодування шкоди в такому випадку має бути здійснений відповідно до вимог ст. 30 вказаного Закону.
Разом з цим, необхідно зазначити, що Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (п.8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).
Як вже зазначалося, відповідно до статей 22, 1192 ЦК України, власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку, вартість якого визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу. Оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП. Тому правових підстав для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку, немає.
Отже, у методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, а власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку.
Вартість такого збитку визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу, оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП.
Тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача будь-яких сум, поза межами визначеної вартості матеріального збитку.
Вищевказані висновки сторонами спростовані не були, інших експертиз чи досліджень з приводу визначення розміру вартості автомобіля після дорожньої пригоди, суду надано не було, а відтак, суд приймає до уваги наданий представником позивача висновок транспортно-товарознавчого дослідження (в розумінні ЦПК України) як належний доказ по справі.
Крім того, по справі встановлено, що пошкоджений в ДТП автомобіль залишився у фактичному користуванні позивача, доказів його передачі відповідачеві або реалізації іншим особам сторони не представили.
Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Такі ж правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у цій справі №125/1215/20.
Відтак позивач не набув права на відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, однак, оскільки автомобіль позивача був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини відповідача, то позивач згідно з приписами пункту 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що ремонт «Renault Logan 1/5 dCi», реєстраційний номер НОМЕР_5 , є економічно необґрунтованим. Встановивши сплату позивачу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» максимально допустимої суми страхового відшкодування в розмірі 160000,00 грн та франшизою 2600,00 грн, та в силу положень ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача (винуватця ДТП) різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням виплачених коштів страховою компанією, що становить 19197,17 грн (246761,17 грн (шкода) - 157400 грн (страхове відшкодування) – 70164,00 грн (вартість авто після ДТП) = 19197,17 грн).
Вимог щодо стягнення витрат на послуги з евакуації-перевезення транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди позивачем не заявлялось та доказів щодо відшкодування вказаних витрат позивачу матеріали справи не містять.
Разом з цим, представником відповідача – адвокатом Савченко В.В. надано до суду заяву про долучення документа, а саме: інформації з Покровського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області №298712 від 02.10.2026, згідно з якою встановлено, що в рамках виконавчого провадження №81549161 були списані кошти боржника ОСОБА_2 у розмірі 20016,72 грн, з них: 17682,95 грн на користь стягувача, з метою подальшого перерахунку при ухваленні рішення у справі.
Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема нормою ст. 444, передбачено вирішення питання повороту виконання рішення, постанови суду у разі скасування раніше прийнятого судового рішення, за яким в порядку виконання стягнуті з боржника кошти або вилучене його майно на користь стягувача.
Відповідно до ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Разом з цим, представником відповідача – адвокатом Савченко В.В. відповідної заяви про вирішення питання повороту виконання рішення до суду не надано. Крім того, до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної вимоги, а саме: документу, який підтверджує те, що вказану суму коштів списано установою банку.
Посилання представника відповідача про те, що сума стягнутих коштів підтверджується інформацією з Покровського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області є помилковими, оскільки такий доказ не є допустим на підтвердження вказаної обставини.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У судовому засіданні позивач зазначив, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди, винним в якій визнано відповідача, призвів до важких моральних страждань, оскільки внаслідок наїзду відповідача на його транспортний засіб, автомобіль за кермом якого був позивач почав рух і міг здійснити наїзд на пішоходів, зокрема дітей, які переходили проїжджу частину.
Таким чином, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди, ступінь вини відповідача у даному випадку, а також його поведінка, який будучи винним у ДТП, не намагався до цього часу добровільно відшкодувати спричинену ним шкоду.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачу була спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, виходячи із глибини страждань, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 15000,00 грн. Вказана сума є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача.
Щодо стягнення витрат на проведення експертизи.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Велика палата Верховного Суду у постанові №712/4126/22 від 22.11.2023 зазначила, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
У межах цієї справи судом враховано висновок експерта №05/25 від 20.01.2025, як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Понесення позивачем витрат в розмірі 4000,00 грн на проведення експертного дослідження підтверджується рахунком-фактурою №05 від 10.01.2025.
У зв`язку з проведенням експертного транспортно-товарознавчого дослідження, враховуючи задоволені вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з проведенням транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 4000,00 грн.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 273,58 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, пропорційно до задоволених позовних вимог, понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Судом встановлено, що при поданні представником позивача позовної заяви до суду надано копію договору про надання правничої допомоги від 06 березня 2025 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Фаворит» в особі старшого партнера Мотуза О.В., з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони. Пунктом 3.1. передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує об`єднанню винагороду в розмірі, визначеному Додатками до цього Договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 06 березня 2025 року вбачається, що Клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе обов`язок надання юридичних консультацій, підготовки позовної заяви та подання її до суду, підготовки та подання до суду всіх інших необхідних документів для звернення до суду з позовом Клієнта до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, участь в судових засіданнях та надця всіх інших видів правничої допомоги, необхідної клієнту при ведення вказаної справи. Сторони погодили наступну вартість правничої допомоги: - надання консультацій правового характеру (юридична консультація) - 1000,00 грн; - складання тексту позовної заяви, інших заяв по суті - 3000,00 грн; - складання тексту інших заяв, клопотань - 1500,00 грн; - складання тексту апеляційної, касаційної скарги - 4000,00 грн; участь в судових засіданнях – 2000,00 грн за кожне судове засідання.
У позовній заяві вказано, що вартість вже наданої правничої допомоги становить 5000,00 грн, відповідні акти приймання-передачі правової допомоги будуть надані пізніше. В ході розгляду судом справи позивач також нестиме витрати на правничу допомогу.
Разом з цим, до суду до моменту завершення розгляду цивільної справи не було надано акти приймання-передачі правової допомоги, не визначений їх кінцевий розмір.
Приймаючи до уваги вищевказані докази, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам підлягає сума в розмірі 1075,47 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 19197,17 грн (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто сім гривень сімнадцять копійок), а також моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).
У задоволенні решти вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 273,58 грн (двісті сімдесят три гривні п`ятдесят вісім копійок), витрати, пов`язані з проведенням транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень), а також витрати на правничу правову допомогу в розмірі 1075,47 грн (одна тисяча сімдесят п`ять гривень сорок сім копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.В.СТАРТАНОВИЧ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua