Суд: Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №191/5478/26
Суддя: Окладнікова О. І.
Справа № 191/5478/26
Провадження № 2/191/2683/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Окладнікової О.І.,
за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ВСТАНОВИВ:
25.08.2026 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі, шлюбні відносини фактично припинились у 2024 році. У сторін є спільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час діти проживають разом з ОСОБА_1 та знаходяться на її утриманні. Старша донька є повнолітньою та навчається, тому позивач звернулася до суду із окремим позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. Відповідач у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання меншої спільної дитини не надає, тому ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалою суду від 31.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
10.11.2026 року від представника відповідача – адвоката Миргородського В.П. до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву, у яких представник зазначив, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вимоги позивача необґрунтовані. Відповідач не погоджується з розміром аліментів, який хоче щомісячно стягувати на свою користь позивач. Крім того факти викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, та нормам чинного законодавства України. Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, але це не відповідає дійсності. Після припинення шлюбних відносин позивача та відповідача діти залишились проживати разом з батьком. Весь час поки діти проживали з батьком, вони перебували на його утриманні. Лише нещодавно вирішили проживати з матір`ю. Розуміючи свій обов`язок сплачувати аліменти та не маючи наміру від нього ухилятися, відповідач одразу за своїм місцем роботи подав дві заяви про відрахування на користь дітей аліментів із заробітної плати. Саме дві заяви, окремо кожній донці (по 1/6 частки на кожну дитину) на їхні розрахункові рахунки, тому що старша донька навчається і проживає в місті Дніпро, а менша проживає з матір`ю і навчається в школі в місті Синельникове. З цього слідує, що відповідач надавав матеріальну допомогу в повному обсязі, а тому говорити про те, що відповідач не надає допомоги просто абсурдно. Після народження дітей відповідач постійно піклувався про них, надавав матеріальну допомогу, купував речі тощо. Відповідач з 01.10.1999 року і по теперішній час працює в структурному підрозділі «Синельниківська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» і на теперішній час займає посаду машиніста залізнично-будівельних машин 6 розряду. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу). Крім того позивачем подано позовну заяву про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/6 частки (Справа № 191/5524/26). Отже загальний розмір аліментів на дітей, які просить позивач становить 5/12 частки. Позивачем зазначено в позовній заяві, що її місячний дохід не покриває в повному обсязі тих витрат, яких потребує донька, але не надано жодних доказів про те який щомісячний дохід позивача, а також не зазначено щомісячні витрати на дитину, що унеможливлює побачити її реальний фінансовий стан. Отже, позивачем не доведено обґрунтованості пред`явлення позовної вимоги про стягнення завищеної загальної суми аліментів. Водночас відповідач розуміє свій обов`язок сплачувати аліменти та не має наміру від нього ухилятися і, як вже зазначалось з відповідача утримуються аліменти загальним розміром 1/3 частка (по 1/6 на кожну дитину) з його заробітку за місцем роботи на підставі його власних заяв. Вважають саме такий розмір аліментів буде доцільним та не буде суперечити чинному законодавству. Враховуючи, що з відповідача вже утримуються та перераховуються грошові кошти на користь неповнолітньої доньки в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку, а також з урахуванням сплати аліментів на старшу доньку в розмірі 1/6 частки, представник просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити у повному обсязі.
У сьогоднішнє судове засідання позивач не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у письмових поясненнях до справи представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, які належним чином повідомлені про судове засідання.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши обставини справи та проаналізувавши вимоги законодавства України про шлюб та сім`ю, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 року було розірвано. Рішення набрало законної сили 03.05.2025 року (а.с. 10-11).
У позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 є спільна неповнолітня дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13).
На даний час дитина проживає разом з ОСОБА_1 (а.с.4) та знаходиться на її утриманні. За ствердженням позивача, відповідач матеріальної допомоги позивачу на утримання дитини не надає.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки повинні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Обов`язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які окремо проживають від дитини, відповідно до ст.180, ст.181 СК України.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
За правилами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.
Позивач просила суд визначити мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений ст.182 СК України.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
При ухваленні рішення про стягнення аліментів суд також враховує, що позивач та відповідач в даному випадку не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст.192 СК України.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 10, 11, 19, 81-83, 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
У порядку ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (однієї тисячі трьохсот тридцяти однієї) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Суддя О.І. Окладнікова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua