Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №450/3309/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №450/3309/25

Суддя: Копняк С. М.

Справа № 450/3309/25 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.

Провадження № 22-ц/811/4462/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю – позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки – адвоката Мироненка Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року (повний текст рішення складено 27 листопада 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області (далі – Оброшинська СР), в якому просила визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0, 1747 га з кадастровим номером 4623687000:01:001:0212, що розташована за адресою: Львівська обл, Львівський район, с. Ставчани.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом після смерті батька — ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується спадковою справою № 739/2011, заведеною П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою. До складу спадкового майна входили житловий будинок із господарськими будівлями та дві земельні ділянки у с. Ставчани, одна з яких — площею 0, 1747 га, кадастровий номер 4623687000:01:001:0212, призначена для ведення особистого селянського господарства. Позивачка оформила спадщину на частину майна, однак не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину на зазначену земельну ділянку площею 0, 1747 га, оскільки спадкодавець за життя не зареєстрував за собою право власності на неї. Нотаріус листом від 08 липня 2025 №878/01-16 відмовив у видачі свідоцтва через відсутність оригінальних правовстановлюючих документів спадкодавця. При цьому існують рішення Ставчанської сільської ради № 25 від 09 березня 1995 року та № 145 від 11 грудня 2007 року, якими земельну ділянку площею 0, 1748 га було передано ОСОБА_2 у приватну власність. Відомості з поземельної книги також містять інформацію про наявність технічної документації та підставу набуття права — рішення № 145. Однак державний акт спадкодавцю не видавався, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 13 червня 2025 року № П-791/0-0.91-824/308-25 та витягом із ДЗК № НВ-9964407532025 від 23 травня 2025, де відсутні записи про державну реєстрацію права власності. Оскільки позивач вже реалізувала позасудові способи захисту свого права, звернувшись до нотаріуса та отримавши відмову, вона фактично позбавлена можливості оформити спадщину іншим способом, крім судового. Тому вона звертається до суду з позовом про визнання за нею права власності на цю земельну ділянку як спадкове майно померлого батька.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в грудні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при ухваленні рішення не врахував, що інших спадкоємців, окрім позивача після смерті ОСОБА_2 , немає. Позивачка оформила права власності на спадкове майно, окрім спірного, адже є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . Поряд з цим, суд не витребував матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , тому заявник просить їх витребувати суд апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки та її представника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львів, що вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 липня 2009 року, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 3988.

За життя ОСОБА_2 набув право власності, окрім іншого, на земельну ділянку площею 0, 1747 га з кадастровим номером 4623687000:01:001:0212, що розташована за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, с. Ставчани, на підставі Рішення Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 25 від 09 березня 1995 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0, 25 га, та земельної ділянки площею 0, 1748 га для ведення особистого селянського господарства в с. Ставчани, а також Рішення Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 145 від 11 грудня 2007 року, яким передано громадянину ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та земельну ділянку площею 0, 1748 га для ведення особистого селянського господарства в с. Ставчани.

Також до матеріалів справи долучено відомості про право власності/ право постійного користування, внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2023 року, де вказано дані про площу, технічну документацію, реєстрацію земельної ділянки площею 0, 1747 га та про вищезгадане рішення № 145 від 11 грудня 2007 року, як документ, який є підставою для виникнення права.

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Інформаційний лист ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»). Отже, спадкодавець правомірно набув спадкове майно.

24 вересня 2015 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. було видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 3-1714, спадкова справа № 739/2011, спадщина на яку видане свідоцтво, складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 , будинок складається з однієї житлової кімнати та кухні. Житловою площею 11, 6 кв.м., загальна площа 22, 4 кв.м.

До будинку відносяться такі господарські будівлі та споруди: сарай, позначений в плані літерою Б. сарай, позначений в плані літерою В, ворота. позначені в плані за № 1; хвіртка, позначена в плані за № 2; огорожа, позначена в плані за № 3: колодязь. позначений в плані літерою К.

Як вбачається із копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44452820 від 24 вересня 2015 року, житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, що за адресою: АДРЕСА_2 , згідно технічного паспорту, загальною площею - 22, 4 кв.м., житловою площею – 11, 6 кв.м., належить на праві приватної власності у частці 1/1 - ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 11315702, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 3-1714, видане 24 вересня 2025 року П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 , підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24717799 від 24 вересня 2015 року.

До матеріалів справи на підтвердження вищенаведеного, також долучена копія технічного паспорта, виготовленого Обласним комунальним підприємством ЛОР «БТІ та ЕО», станом на 22 вересня 2011 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , замовником якого є ОСОБА_1 , який складається, згідно експлікації приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку АДРЕСА_1 , із житлової кімнати, загальною площею 11, 6 кв.м.; коридору – 5, 2 кв.м. (у тому числі допоміжною площею); кухні – 5, 6 кв.м. (у тому числі допоміжною площею), всього по будинку: 22, 4 кв.м. із яких житлової – 11,6 кв.м., допоміжної – 10,8 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101347394 від 24 жовтня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1387233646236, земельна ділянка, кадастровий номер: 6423687000:01:001:1508, площею 0, 25 га, цільове призначення, якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що за адресою: Львівська обл. Пустомитівський р., с. Ставчани, належить на праві приватної власності у частці 1/1 - ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 22982892, на підставі Рішення, серія та номер: 500, видане 14 вересня 2017 року Ставчанською сільською радою Пустомитівського району Львівської області (копія якого наявна в матеріалах справи).

Однак, з повідомлення за № 871/01-16 від 08 липня 2025 року, за підписом завідувача П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Яни Мішенчук, адресованого ОСОБА_1 (позивачу) вбачається, що П`ятою львівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , а спадкоємцями за законом є його діти — ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Нотаріус роз`яснила, що свідоцтво про право на спадщину може бути видане лише за наявності всіх необхідних документів, зокрема оригіналів правовстановлюючих документів спадкодавця на нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації. Оскільки таких документів на земельну ділянку площею 0, 1747 га не подано і в матеріалах спадкової справи вони відсутні, видача свідоцтва є неможливою. У зв`язку з цим нотаріус повідомила Позивачу про необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо оформлення її спадкових прав.

Разом з тим, згідно витягу № НB-9964407532025 від 23 травня 2025 року з Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку, відомості про державну реєстрацію права власності відсутні.

Відповідно до листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13 червня 2025 № П-791/0-0.91-824/308-25, ОСОБА_1 (позивача) повідомлено, що державні акти на право власності на земельну ділянку 4623687000:01:001:0212 гр. ОСОБА_2 не видавались.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у м. Львів, у віці 44 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11 лютого 2025 року, виданого повторно Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було складено актовий запис №308.

Апеляційним судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_4 за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_3 проживав один, інших зареєстрованих осіб не було. Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19, від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20 та від 04 березня 2026 року у справі № 465/7603/22.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17 (провадження № 61-41370св18) вказано, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зазначено, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 – батько позивачки, що вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 липня 2009 року, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 3988.

За життя ОСОБА_2 набув право власності, окрім іншого, на земельну ділянку площею 0, 1747 га з кадастровим номером 4623687000:01:001:0212, що розташована за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, с. Ставчани, на підставі Рішення Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 25 від 09 березня 1995 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0, 25 га, та земельної ділянки площею 0, 1748 га для ведення особистого селянського господарства в с. Ставчани, а також Рішення Ставчанської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 145 від 11 грудня 2007 року, яким передано громадянину ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, та земельну ділянку площею 0, 1748 га для ведення особистого селянського господарства в с. Ставчани.

Також до матеріалів справи долучено відомості про право власності/ право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2023 року, де вказано дані про площу, технічну документацію, реєстрацію земельної ділянки площею 0,1747 га та про вищезгадане рішення № 145 від 11 грудня 2007 року як документ, який є підставою для виникнення права.

Встановлено, що П`ятою львівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , а спадкоємцями за законом є його діти — ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 68 від 06 квітня 2026 року, наданої Оброшинською сільською радою Львівського району Львівської області, в якій зазначено, що згідно погосподарських книг Ставчанської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 на день смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованих осіб не було.

24 вересня 2015 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. було видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 3-1714, спадкова справа № 739/2011, з матеріалів якої вбачається, що ОСОБА_4 надав згоду на включення в коло спадкоємців за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 його доньки ОСОБА_1 , як такої, що пропустила термін на прийняття спадщини.

Із відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 30 січня 2001 року та був знятий з реєстрації 31 серпня 2009 року у зв`язку зі смертю. Окрім того за даною адресою був зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12 лютого 1988 року та знятий з реєстрації 31 березня 2015 року у зв`язку зі смертю. При цьому, відповідно до наданої інформації, інших осіб, зареєстрованих за вказаною адресою, не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11 лютого 2025 року, виданого повторно Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що було складено актовий запис № 308.

Згідно Інформаційної довідки із Спадкового реєстру, наданої Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, відомості про звернення інших осіб із заявами про прийняття спадщини відсутні. ОСОБА_4 за життя свідоцтва про право на спадщину після смерті батька не отримав. Таке отримала на будинок позивачка ОСОБА_1 . Встановлено, що ОСОБА_4 був рідним братом ОСОБА_1 , а отже, відповідно до статті 1262 ЦК України після його смерті позивачка є спадкоємцем другої черги за законом.

Таким чином, враховуючи, що позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , відомості про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відсутні (спадкової справи не заводимлась, на день смерті з ним ніхто не проживав), свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 видано на все майно на ім`я позивачки, колегія суддів доходить висновку, що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 за законом, яка має право на спадкування належного йому майна.

Оскільки відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0, 1747 га унеможливлює видачу позивачці свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку, звернення позивачки до суду з вимогою про визнання права на земельну ділянку є належним способом захисту її порушених спадкових прав.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що право позивачки на спадщину може бути захищеним лише в судовому порядку шляхом визнання за нею права на земельну ділянку площею 0, 1747 га з кадастровим номером 4623687000:01:001:0212, що розташована за адресою: Львівська обл, Львівський р-н, с. Ставчани.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

За вказаних обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи не повно та не всебічно з`ясував усі дійсні обставини спору, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з мотивів наведених вище, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги задоволення такої, з Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 389 грн 42 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 085 грн 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , 1928 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0, 1747 га з кадастровим номером 4623687000:01:001:0212, що розташована за адресою: Львівська область, Львівський р-н, с. Ставчани.

Стягнути з Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 1 389 грн 42 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 085 грн 00 коп судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua