Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №447/3535/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №447/3535/25

Суддя: Копняк С. М.

Справа № 447/3535/25 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М.

Провадження № 22-ц/811/2960/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

з участю представника недієздатної ОСОБА_1 – адвоката Яцишина А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: виконавчий комітет Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області як орган опіки та піклування, ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, встановити над ОСОБА_1 опіку та призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є бабусею заявника, з якою він спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 тривалий час хворіє на дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, цукровий діабет ІІ ступеня, енцефалопатію, через що не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги. Протягом тривалого часу заявник допомагає бабусі, здійснює фактичне опікунство над нею, забезпечуючи реалізацію її законних особистих немайнових і майнових прав та інтересів.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 06 липня 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною.

Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тимчасово покладено обов`язки опікуна над недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконавчий комітет Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області як орган опіки та піклування до призначення їй опікуна.

У решті заявлених вимог відмовлено.

Судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, віднесено на рахунок держави.

Строк дії рішення визначено тривалістю два роки з моменту набрання ним законної сили.

Роз`яснено учасникам, що дане рішення суду не є безтерміновим, його дія обмежена у часі. Строк дії даного судового рішення може бути продовжено судом за відповідним клопотанням. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного даним судовим рішенням.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 , подавши в липні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 липня 2026 року в частині тимчасового покладення обов`язків опікуна над недієздатною на орган опіки та піклування до признання недієздатній опікуна скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити опіку над недієздатною, призначивши заявника її опікуном.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при ухвалені оскарженого рішення не вмотивовано належним чином відмову у призначенні його опікуном, визнаної судом недієздатною бабусі заявника. При цьому недієздатність бабусі підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи. Звертає увагу, що можливість заявника бути опікуном перевірена належним чином органом опіки та піклування, а також на те, що останнім визнано доцільним призначення заявника опікуном недієздатної. Тому, за наявності такого висновку, суд зобов`язаний лише перевірити такий на відповідність вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий на підставі документів, передбачених відповідними правилами. Заяв інших родичів, окрім заявника, які би виявили бажання бути опікуном недієздатної матеріали справи не містять, не виявлено таких осіб органом опіки та піклування. Судом не спростовано висновок органу опіки та піклування про те, що заявник може бути опікуном недієздатної особи. Судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що за аналогічних обставин рішенням суду від 20 вересня 2023 року у справі № 447/919/23 заявника було призначено опікуном своєї недієздатної бабусі, проте клопотання про продовження строку дії вказаного рішення було повернуто заявнику з підстав неподання ним разом із заявою висновку судово-психіатричної експертизи.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Рішення суду в частині визнання ОСОБА_1 недієздатною в апеляційному порядку не оскаржується, його перегляд в цій частині не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника недієздатної особи, перевіривши матеріали справи, законність обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можна дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року в справі № 751/9572/19, від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21, від 24 липня 2024 року в справі № 727/597/24, від 27 листопада 2024 року в справі № 341/1526/23, від 04 грудня 2024 року в справі № 634/1126/23, від 28 травня 2025 року в справі № 641/7190/23 та від 14 вересня 2025 року в справі № 686/21841/24 (провадження № 61-4759св25), що свідчить про сталість судової практики щодо застосування частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року в справі №753/1905/22 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Верховний Суд зауважує, що подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі під час вирішення по суті питання, для якого він був складений.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2025 року в справі № 590/1440/23.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року в справі №712/10043/20 додатково зазначено, що зацікавлена особа не позбавлена права звернутися до органу опіки та піклування з метою призначення її як опікуна недієздатної особи, який, у разі доцільності призначення її опікуном, уповноважений внести відповідне подання до суду.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно зі статтею 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Тобто, при призначенні опікуна важливо і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Отже, опікуном може бути призначено не лише родича, а й осіб, які є близькими підопічному.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема, чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Частинами першою – третьою статті 294 ЦПК України визначено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15 квітня 1997 року, народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 грудня 1976 року, народилася ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 06 листопада 1996 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , про що складено актовий запис №178. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу: « ОСОБА_7 ».

Згідно з довідкою відділу державної реєстрації виконавчого комітету Новороздільської міської ради №3207 від 03 листопада 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано шість осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – власник, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – внук, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – чоловік, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – дочка, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – внучка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – зять.

З довідки № 235 від 08 жовтня 2025 року, виданої лікарсько-консультативною комісією КНП «Новороздільська міська лікарня», вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: ІХС дифузний кардіосклероз, постійна форма фібриляції передсердь, ХСН І-ІІ А ст. ЦД ІІ ст.,ст. Компенсації УВХ ЗЕ, атеросклеротична дисметаболічна з атостичним синдромом, стато-локомоторними розладами, прогресуючим нейрокогнітичним дефіцитом. Рішення ЛКК: потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з висновком КНП «Новороздільска міська лікарня» № 116 від 08 жовтня 2025 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 08 жовтня 2026 року.

Згідно з висновком про стан здоров`я КНП «Новороздільська міська лікарня» заявника від 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом здоров`я може надавати соціальні послуги та бути опікуном.

Відповідно до подання опікунської ради виконавчого комітету Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області №147/VІІ від 20 жовтня 2025 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном його бабці – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку визнання її недієздатною в судовому порядку.

Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області № 370 від 22 жовтня 2025 року затверджено подання опікунської ради Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області №147/VІІ від 20 жовтня 2025 року про доцільність призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном його бабці – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 740 від 18 травня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним стійким психічним розладом у формі судинної деменції, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішення суду в частині визнання ОСОБА_1 недієздатною в апеляційному порядку не оскаржується, його перегляд в цій частині не здійснюється.

Вирішуючи питання щодо призначення заявника опікуном над недієздатною особою, суд повинен виходити насамперед із необхідності забезпечення якнайкращих інтересів останньої, враховуючи не лише бажання заявника бути опікуном, а й наявність інших осіб, які можуть здійснювати опіку, їхні стосунки з підопічними та реальну можливість виконувати відповідні обов`язки.

В матеріалах справи міститься подання виконавчого комітету Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області №147/VІІ від 20 жовтня 2025 року про доцільність призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном його бабці – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши зазначене подання, встановлено, що орган опіки та піклування Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області не обґрунтував доцільність призначення саме ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 , а також не з`ясував, чи склалися між заявником та особою, над якою встановлюється опіка, особисті приязні взаємини. Заяв інших родичів, окрім заявника, які би виявили бажання бути опікуном недієздатної матеріали справи не містять.

Встановивши, що подання ґрунтується лише на виявленій ініціативі заявника ОСОБА_2 про призначення його опікуном над бабусею ОСОБА_1 , а рішення про доцільність такого призначення не містить мотивів доцільності призначення саме цієї особи опікуном та аргументації такого висновку, а також зроблене без врахування наявності інших родичів недієздатного, які б могли здійснювати опіку над нею, а саме – інших членів сім`ї недієздатної - осіб, які зареєстровані разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – дочка, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – внучка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – зять, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки до подання органу опіки та піклування не додано доказів, які б свідчили про те, що орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном і посилань на наявність таких доказів у поданні немає.

Окрім цього, зважаючи на те, що заявник є особою призовного віку і в Україні продовжує діяти воєнний стан, у поданні відсутнє додаткове обґрунтування необхідності призначення саме заявника опікуном ОСОБА_1 , яке б дозволило уникнути зловживань та забезпечило баланс між правом на опіку та конституційним обов`язком щодо захисту держави.

При цьому колегія суддів враховує, що орган опіки та піклування погодився із рішенням суду першої інстанції про тимчасове покладення на нього обов`язків опікуна над недієздатною ОСОБА_1 , в апеляційному порядку таке не оскаржував, в суд апеляційної інстанції не з`явився, будучи неодноразово повідомленим про розгляд справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Також колегія суддів звертає увагу і на те, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовує його на зло; негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі №641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2026 року у справі №199/11073/24 вказано, що «суд апеляційної інстанції вірно вказав, що конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин наявності в останнього інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами. Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши частину четверту статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатного ОСОБА_2, керуючись насамперед інтересами недієздатного ОСОБА_2».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) зроблено висновок про те, що сам по собі факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною. У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Отже, за наявності інших осіб, які мають можливість здійснювати опіку, а також здатні забезпечити належний догляд, лікування та захист особистих немайнових і майнових прав недієздатної особи, саме по собі бажання заявника бути призначеним опікуном не є достатньою підставою для його призначення.

Відтак доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскаржене рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме того, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, а також щодо судових витрат особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 06 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua