Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №454/895/25
Суддя: Копняк С. М.
Справа № 454/895/25 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/811/205/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання – Федчун Н. С.,
з участю – представника ДВС Ленів Л. Р., представника стягувачки – адвоката Вершиніна А. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
18 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – державний виконавець Сокальського ВДВС), заінтересована особа ОСОБА_2 , в якій просила:
- визнати дії державного виконавця Сокальського ВДВС Стемковського Б. А. щодо внесення (зарахування) стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 аліментів у виконавчому провадженні ВП 72149767 та ВП 77273060 до виконавчого провадження ВП 78305228 неправомірними;
- зобов`язати державного виконавця Сокальського ВДВС Стемковського Б. А. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП 78305228 без врахування сум переплати по аліментах у виконавчих провадженнях ВП 72149767 та ВП 77273060 і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 суми аліментів, відповідно до виконавчого листа № 454/895/25, виданого 26 травня 2025 року.
В обґрунтування скарги посилалася на те, що рішенням суду від 30 липня 2015 року у справі № 454/1385/15-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_4 вирішено стягувати аліменти в розмірі 800 грн 00 коп. Рішенням суду від 19 лютого 2016 року у справі № 454/2992/15-ц зменшено розмір аліментів з 800 грн 00 коп. до 500 грн 00 коп. щомісячно. Боржник протягом тривалого часу не сплачував аліменти і дитина перебувала на її утриманні. На підставі судового наказу від 13 червня 2023 року було відкрито виконавче провадження ВП 72149767 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його доходу. Ухвалою суду від 16 січня 2025 року зазначений судовий наказ скасовано та державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 72149767. В подальшому вона звернула до виконання виконавчий лист на підставі рішення суду від 19 лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 500 грн 00 коп. щомісячно та 20 лютого 2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП 77273060. Ухвалою від 21 жовтня 2025 року у справі № 454/2992/15-ц було задоволено скаргу заявниці та, зокрема, зобов`язано державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП 77273060 без врахування сум переплати по аліментах у виконавчому провадженні ВП 72149767. В подальшому рішенням суду від 24 квітня 2025 року у справі № 454/895/25 було змінено спосіб стягнення аліментів та надалі з ОСОБА_2 стягуються аліменти на сина в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно. Надалі вона звернула до виконання виконавчий лист на підставі вказаного рішення та 09 червня 2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП 78305228. На її запит надано розрахунок по аліментах від 12 вересня 2025 року у виконавчому провадженні ВП 78305228. Листом начальника відділу державної виконавчої служби їй роз`яснено, що суму стягнутих аліментів внесено до виконавчого провадження ВП 78305228. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Сокальського ВДВС Стемковського Б. А. щодо внесення (зарахування) суми стягнутих з ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях ВП 72149767 та ВП 77273060 аліментів на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 до виконавчого провадження ВП 78305228.
Зобов`язано державного виконавця Сокальського ВДВС здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП 78305228 без врахування сум переплати по аліментах у виконавчих провадженнях ВП 77273060 та ВП 72149767.
Ухвалу суду оскаржив Сокальський ВДВС, подавши в січні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року, постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд скарги відбувся без участі органу ДВС, який був неналежним чином повідомлений як про її надходження, так і про прийняття скарги до розгляду, а також про дату та час її розгляду. Зазначає і про порушення судом норм матеріального права, а саме про те, що ним не враховано того факту, що оскільки аліменти стягуються в межах одних і тих самих відносин, то стягнуті державним виконавцем суми по закінчених виконавчих провадження правомірно зараховані до розміру заборгованості за виконавчим провадженням, яке на даний час перебуває на примусовому виконанні. Вважає безпідставним посилання суду на ухвалу місцевого суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 454/2992/15-ц, оскільки така оскаржена в апеляційному порядку.
В березні 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання залишити їх без задоволення, оскаржувану ухвалу – без змін. Відзив обґрунтовано законністю оскаржуваної ухвали та безпідставністю доводів апеляційної скарги.
Відзив на апеляційну скаргу від заінтересованої особи ОСОБА_2 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо порушення норм процесуального права.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень Розділом VII ЦПК України.
Згідно зі частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду (частина шоста статті 448 ЦПК України).
Скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина перша, друга статті 450 ЦПК України).
Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).
Відповідно до положень частини першої та другої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (абзац перший частини шостої статті 128 ЦПК України).
Згідно із частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
У разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки (частина перша статті 130 ЦПК України).
Сокальський ВДВС має зареєстрований електронний кабінет, що узгоджується з приписами частини шостої статті 14 ЦПК України.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що скарга ОСОБА_1 подана до суду в паперовій формі.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Призначено розгляд скарги на 22 грудня 2025 року о 10.40 год. в залі Сокальського районного суду. У судове засідання викликано сторони. Копію ухвали направлено сторонам, які беруть участь у справі. Запропоновано відділу ДВС надати відзив на скаргу та докази, на які посилається в обґрунтування відзиву.
У матеріалах справи наявна довідки, складена секретарем О. Баран про те, що 22 грудня 2025 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, яку беруть участь у справі.
Поряд з цим, матеріали паперової справи не містять сформованих для учасників справи судових повісток про виклик до суду на 22 грудня 2025 року.
Проте, в Електронному суді міститься повістка, сформована 04 грудня 2025 року лише для ОСОБА_1 , однак доказів її надіслання та вручення, матеріали паперової справи не містять.
Оглядом справи в Електронному суді, проведеним під час апеляційного розгляду встановлено як відсутність сформованих для Сокальського ВДВС судових повісток, а також доказів їх доставлення цьому адресату, так і те, що ухвала суду від 18 листопада 2025 року про призначення справи до судового розгляду доставлена до їхнього електронного кабінету лише 27 січня 2026 року, тобто після постановлення оскарженої ухвали, що мало місце 22 грудня 2025 року.
За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги Сокальський ВДВС про неповідомлення їх як учасника справи а ні про подання скарги, а ні про час та місце її розгляду.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки доводи апеляційної скарги щодо обов`язкових підстав для скасування оскарженої ухвали підтвердились, таку необхідно скасувати.
Щодо вирішення вимог скарги по суті.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 липня 2015 року у справі № 454/1385/15-ц вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн 00 коп. щомісячно, починаючи з 04 червня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
02 вересня 2015 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48594951 з виконання виконавчого листа № 454/1385/15-ц, виданого 26 серпня 2015 року Сокальським районним судом Львівської області.
30 жовтня 2018 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48594951 з виконання виконавчого листа № 454/1385/15-ц, виданого 26 серпня 2015 року Сокальським районним судом Львівської області на підставі письмової заяви стягувача ( ОСОБА_1 ). Заборгованість зі сплати аліментів станом на 23 жовтня 2018 року відсутня.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по справі № 454/1385/15-ц.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 24 березня 2015 року заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа залишено без розгляду.
Також убачається, що ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року у справі № 454/1385/15-ц скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без розгляду.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 лютого 2016 року у справі № 454/2992/15-ц позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вирішено стягувати їх в розмірі 500 грн 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання цього рішення, Сокальським районним судом Львівської області 19 лютого 2025 року видано виконавчий лист.
20 лютого 2025 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ленів Людмилою Романівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77273060 з виконання виконавчого листа № 454/2992/15-ц, виданого 19 лютого 2025 року Сокальським районним судом Львівської області. Згідно заяви стягувача, такий просив проводити стягнення аліментів з моменту набрання рішенням законної сили, тобто з 29 лютого 2016 року.
19 червня 2025 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ленів Людмилою Романівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 77273060 з виконання виконавчого листа № 454/2992/15-ц, виданого 19 лютого 2025 року Сокальським районним судом Львівської області. Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 0 грн 00 коп.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року у справі № 454/895/25 змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються відповідно до рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 лютого 2016 року у справі № 454/2992/15-ц з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 500 грн 00 коп. щомісячно, та вирішено стягувати їх надалі в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
09 червня 2025 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стемковським Богданом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78305228 з виконання виконавчого листа № 454/895/25-ц, виданого 26 травня 2025 року Сокальським районним судом Львівської області.
Також ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року у справі № 454/2992/15-ц скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ленів Людмили Романівни щодо внесення (зарахування) суми стягнутих з ОСОБА_2 у виконавчому проваджені ВП № 72149767 аліментів на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до виконавчого провадження ВП № 77273060.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ленів Людмили Романівни від 19 червня 2025 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 77273060 з примусового виконання виконавчого листа №454/2992/15-ц від 19 лютого 2025 року
Зобов`язано державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП № 77273060, без врахування сум переплати по аліментах у виконавчому провадженні ВП №72149767.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у справі № 454/2992/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а апеляційну скаргу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задоволено частково.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, визнання неправомірними дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ленів Людмили Романівни щодо внесення (зарахування) суми стягнутих з ОСОБА_2 у виконавчому проваджені ВП № 72149767 аліментів на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до виконавчого провадження ВП № 77273060 та зобов`язання державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП № 77273060, без врахування сум переплати по аліментах у виконавчому провадженні ВП №72149767 скасовано, у задоволенні таких вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року залишено без змін.
Судами також встановлено, що 13 червня 2023 року Сокальським районним судом Львівської області видано судовий наказ у справі №454/1291/23, яким вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 28 березня 2023 року.
04 липня 2023 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копчаком Костянтином Петровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72149767 з виконання судового наказу № 454/1291/23, виданого 29 червня 2023 року Сокальським районним судом Львівської області.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 16 січня 2025 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано судовий наказ, виданий Сокальським районним судом Львівської області 13 червня 2023 року у справі № 454/1291/23 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 28 березня 2023 року та стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави 268 грн 40коп. судового збору.
Відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
В задоволені вимоги ОСОБА_2 про поворот виконання судового наказу відмовлено.
26 лютого 2025 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Безносяк Надією Степанівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 72149767 з виконання судового наказу № 454/1291/23, виданого 29 червня 2023 року Сокальським районним судом Львівської області. Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 0 грн 00 коп.
З матеріалів справи убачається, що 02 червня 2025 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ленів Людмилою Романівною проведено розрахунок заборгованості по аліментах по виконавчому провадженні ВП № 77273060 за період з 23 жовтня 2018 року по 01 червня 2025 року, з якого убачається, що боржнику ( ОСОБА_2 ) нарахована сума зі сплати аліментів, станом на 01 червня 2025 року у розмірі 103 395 грн 36 коп., боржником сплачено 282 395 грн 94 коп., заборгованість станом на 01 червня 2025 року становить -179 000 коп. 58 коп.
Аналогічний розрахунок було проведено державним виконавцем, станом 06 серпня 2025 року.
12 вересня 2025 року державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Сокальському відділі Державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стемковським Богданом Андрійовичем проведено розрахунок заборгованості по аліментах по виконавчому провадженні ВП № 78305228 за період з 26 травня 2025 року, з якого убачається, що в ОСОБА_2 наявна переплата станом на 25 травня 2025 року розмірі 179 310 грн 08 коп.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм(постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року в справі № 640/12384/21).
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією з засад виконавчого провадження.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час подання скарги).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 904/7326/17).
В своїй послідовній практиці Верховний Суд висновував, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує порядок стягнення аліментів.
Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою, восьмою вказаної норми права порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини тринадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2026 року в справі № 202/7004/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 вказано, що «… саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 21 березня 2018 року № 855/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №849/31801 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», а саме пункту 4 розділу XVI «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
Стаття 195 СК України регламентує порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Відповідно до приписів частини першої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина перша статті 191 СК України.
Частиною першою статті 194 СК України визначено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц).
ОСОБА_1 у поданій скарзі посилалася на помилковість здійсненого державним виконавцем Сокальського ВДВС Стемковським Б.А. у виконавчому провадженні ВП 78305228 зарахування стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 аліментів у виконавчих провадженнях ВП № 72149767 та ВП № 77273060.
Судами встановлено, що в період з вересня 2015 року по даний час на виконанні у Сокальському ВДВС перебувало чотири виконавчі провадження, два з яких на даний момент надалі перебувають на виконанні, з примусового виконання виконавчих документів (виконавчих листів, судового наказу), проте усі вони щодо одного боржника ( ОСОБА_2 ) та щодо одного і того самого виду стягнення, а саме стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , однак два з них передбачали стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а два у частці від заробітку (доходу).
Також встановлено, що спірним є період з 23 жовтня 2018 року по вересень 2025 року.
За приписами статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц).
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (постанови Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 та від 04 жовтня 2024 року в справі № 607/6215/23).
Встановивши, що у ОСОБА_2 була відсутня заборгованість зі сплати аліментів за період з жовтня 2018 року по вересень 2025 року, що підтверджується наданими державним виконавцем розрахунками, та частково було встановлено судом при розгляді справи № 454/2992/15-ц, а має місце їх переплата, доводи скарги ОСОБА_5 про помилково зарахування стягнутих з ОСОБА_2 аліментів в межах виконавчих проваджень ВП № 72149767 та ВП № 77273060 до виконавчого провадження ВП № 78305228, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи також з такого.
У цьому зв`язку, досліджуючи матеріали справи, а також матеріали згаданих виконавчих проваджень, колегія суддів вважає, що у виконавчих провадженнях ВП № 72149767 та ВП № 77273060 нарахування та стягнення аліментів проводилось державним виконавцем у чіткій відповідності до змісту відповідного виконавчого документа, часу його пред`явлення, а також часу, за який просила стягнути аліменти стягувачка (у тому числі за попередній час), а з огляду на приписи наведених вище норм матеріального права, періоду стягнення аліментів (жовтень 2018 року – червень 2025 року), а також того, що в усіх виконавчих провадженнях боржником виступав ОСОБА_2 , а стягувачем ОСОБА_1 , а власником стягуваних аліментів була їхня дитина – ОСОБА_3 , жодних прав останнього, зокрема, їх звуження, під час виконання судових рішень про стягнення аліментів на нього, державним виконавцем порушено не було.
Наведені висновки ґрунтуються також на тому, що в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поворот виконання судового наказу про стягнення з нього аліментів, скасованого за результатами розгляду поданої ним заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, судом відмовлено.
При цьому колегія суддів вважає, що виходячи з доводів та обґрунтування скарги ОСОБА_1 може мати місце подвійне стягнення аліментів з боржника, а саме на одну і ту ж дитину, в один і то й же період, за різними судовими рішеннями, що буде свідчити про конкуренцію виконавчих документів, проте таке, виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження», не допускається, а також порушуватиметься принцип остаточності та передбачуваності судового рішення, як елементів верховенства права, який є одним із засад виконавчого провадження.
Відтак, доводи апеляційної скарги і в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, така підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасування, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи результати розгляду апеляційної скарги, з огляду на положення пункту 19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» згідно яких судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення, підстави для розподілу (перерозподілу) судових витрат за розгляд справи судами двох інстанцій, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року скасувати, постановити нове судове рішення.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа ОСОБА_2 – відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua