Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №160/34415/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №160/34415/25

Суддя: Сафронова С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/34415/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 160/34415/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом від 14.10.2025 № 52128-39326/З-01/8-0400/25, щодо здійснення нарахування та виплати недоотриманого пенсійного забезпечення ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025, нарахувати та виплатити йому пенсію по інвалідності за період з 09.04.2025 по 18.08.2025 включно відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позову зазначено, що 08.04.2025 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, а 15.05.2025 йому встановлено третю групу інвалідності внаслідок травм та поранень, отриманих під час захисту Батьківщини.

У травні 2025 року позивач звернувся через державний портал «Дія» із заявою про призначення пенсії по інвалідності, за результатами розгляду якої йому було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

У подальшому, на підставі особистої заяви позивача від 24.07.2025, Головним управлінням Національної гвардії України оформлено подання від 06.08.2025 № 11423 та матеріали для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII, які надійшли до органу Пенсійного фонду України 19.08.2025.

З цієї дати позивача переведено з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII.

15.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив роз`яснити та переглянути правильність призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до законодавства, що регулює пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Листом від 14.10.2025 № 52128-39326/З-01/8-0400/25 відповідач повідомив позивача, що переведення на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII здійснено з 19.08.2025, тобто з дати надходження від уповноваженого органу заяви та всіх необхідних документів.

Позивач вважав, що пенсія по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII повинна була призначатися з 09.04.2025, тобто з наступного дня після звільнення з військової служби, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що позивач не оскаржував дату переведення на пенсію та не порушував питання щодо правомірності дій відповідача, оскільки саме зазначені обставини становили предмет його звернення до суду. Також апелянт посилається на положення статей 18 та 50 Закону № 2262-XII, відповідно до яких пенсія по інвалідності призначається особам, інвалідність яких настала протягом трьох місяців після звільнення зі служби внаслідок захворювання, травми чи поранення, отриманих під час проходження військової служби, з наступного дня після звільнення зі служби, але не раніше дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я.

15.05.2025 позивачу встановлено третю групу інвалідності.

У травні 2025 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV.

На підставі заяви позивача від 24.07.2025 Головним управлінням Національної гвардії України оформлено подання від 06.08.2025 № 11423 та матеріали для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII, які надійшли до відповідача 19.08.2025.

З 19.08.2025 позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII.

15.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо правильності призначення йому пенсії по інвалідності.

Листом від 14.10.2025 відповідач повідомив про здійснення переведення на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII з 19.08.2025.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не оскаржував дату переведення на пенсію та не заперечував підстав відмови відповідача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на неправильному визначенні предмета спору та не враховує змісту позовних вимог і доводів позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України №2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Статтею 7 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Особам, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до статті 18 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності призначаються особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а також особам, які стали особами з інвалідністю пізніше цього строку, якщо інвалідність настала внаслідок захворювання, нещасного випадку, поранення, контузії, каліцтва тощо, що мали місце під час проходження служби.

За змістом статті 19 Закону №2262-XII групи та причини інвалідності, а також час її настання встановлюються відповідними компетентними органами у встановленому законодавством порядку.

Отже, для вирішення питання про право особи на пенсію по інвалідності за Законом №2262-XII необхідно встановити не лише факт звільнення з військової служби та наявність інвалідності, а й дотримання передбачених законом умов щодо часу її встановлення та причинного зв`язку інвалідності з проходженням військової служби.

Водночас питання щодо дати, з якої призначається пенсія, врегульоване статтею 50 Закону №2262-XII.

Згідно з положеннями цієї статті пенсії призначаються, зокрема, військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю протягом трьох місяців після звільнення зі служби внаслідок захворювання, поранення, контузії, каліцтва тощо, що мали місце під час проходження служби, з наступного дня після звільнення зі служби, але не раніше дня, до якого виплачено грошове забезпечення.

Таким чином, дата фактичного надходження документів до органу Пенсійного фонду України не може оцінюватися ізольовано від інших положень Закону №2262-XII, зокрема статей 18, 48 та 50 цього Закону.

При цьому положення статті 50 Закону №2262-XII визначають можливий початок призначення пенсії за наявності передбачених законом умов, однак самі по собі не звільняють особу від дотримання встановленого порядку звернення за призначенням пенсії.

Так, відповідно до частини першої статті 48 Закону №2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою — дата їх відправлення.

Частиною другою статті 48 Закону №2262-XII передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Отже, для визначення юридично значущої дати звернення за призначенням пенсії необхідно з`ясувати, коли саме була подана заява у встановленому порядку, чи були до неї додані всі необхідні документи, а в разі їх неповноти — чи надавався заявнику відповідний перелік документів та чи були вони подані у встановлений законом тримісячний строк.

Водночас статтею 49 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України, які розглядають документи про призначення пенсії та не пізніше ніж у десятиденний строк з дня їх надходження приймають рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Таким чином, законодавець пов`язує визначення дати звернення за призначенням пенсії не лише з датою надходження документів до Пенсійного фонду, а й із дотриманням установленого порядку подання заяви та документів, необхідних для вирішення питання про призначення пенсії.

У цій справі відповідач, обґрунтовуючи призначення позивачу пенсії за Законом №2262-XII з 19.08.2025, послався на дату надходження до органу Пенсійного фонду подання від 06.08.2025 №11423 та відповідних документів.

Разом з тим із наведеного листа від 14.10.2025 №52128-39326/З-01/8-0400/25 не вбачається, що відповідачем було надано належну оцінку всім обставинам, які мають значення для визначення дати призначення пенсії позивачу, зокрема обставинам його звернення 24.07.2025 до уповноваженого органу Національної гвардії України, змісту поданої заяви, порядку її оформлення та комплектності документів.

Також із наданих у справі відомостей не вбачається, що відповідачем було з`ясовано та належним чином оцінено питання щодо дати, до якої позивачу виплачувалося грошове забезпечення, що має істотне значення для застосування статті 50 Закону №2262-XII.

Крім того, підлягає встановленню та оцінці документальне підтвердження причини інвалідності позивача, зокрема наявність причинного зв`язку інвалідності з пораненням (травмою), отриманим під час проходження військової служби, оскільки така обставина є однією з передумов застосування положень статей 18 та 50 Закону №2262-XII.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт оформлення уповноваженим органом Національної гвардії України подання від 06.08.2025 №11423 та надходження його до Пенсійного фонду 19.08.2025 не дає підстав автоматично ототожнювати дату надходження такого подання з датою звернення за призначенням пенсії у розумінні статті 48 Закону №2262-XII.

Водночас і сам факт звернення позивача 24.07.2025 до уповноваженого органу Національної гвардії України не є достатнім для безумовного висновку про те, що саме ця дата має вважатися датою звернення за призначенням пенсії. Для такого висновку необхідно встановити, чи відповідало звернення вимогам установленого порядку, чи було воно заявою про призначення пенсії та чи були подані всі необхідні документи або чи були вони надані у строк, визначений частиною другою статті 48 Закону №2262-XII.

Отже, вирішуючи питання щодо дати призначення пенсії позивачу, відповідач мав дослідити не лише дату надходження подання до органу Пенсійного фонду України, а й усі попередні дії позивача та уповноваженого органу, пов`язані з оформленням документів для призначення пенсії, і надати їм належну правову оцінку.

При цьому колегія суддів зазначає, що лист відповідача від 14.10.2025 №52128-39326/З-01/8-0400/25 за своїм змістом містить пояснення щодо визначення дати переведення позивача на пенсію за Законом №2262-XII. Однак надання такого пояснення не звільняло відповідача від обов`язку повно та всебічно розглянути порушене позивачем питання щодо можливості призначення пенсії за період до 19.08.2025 з урахуванням положень статей 18, 48 та 50 Закону №2262-XII.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач не довів належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для визначення дати призначення пенсії позивачу, а його відповідь не містить достатнього обґрунтування відхилення доводів позивача щодо можливості призначення пенсії з більш ранньої дати.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не з`ясував належним чином зміст спірних правовідносин та фактично не перевірив доводи позивача щодо правомірності визначення відповідачем дати призначення пенсії за Законом №2262-XII.

Такі недоліки свідчать про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 15.09.2025 щодо визначення дати призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-XII та можливості її нарахування і виплати за період з 09.04.2025 по 18.08.2025, із наданням оцінки всім документам і обставинам, що мають значення для вирішення цього питання.

Під час такого розгляду відповідач повинен, зокрема, встановити дату та зміст звернення позивача від 24.07.2025 до уповноваженого органу Національної гвардії України, перевірити відповідність цього звернення порядку оформлення документів для призначення пенсії, з`ясувати, чи були подані всі необхідні документи або чи надавалися додаткові документи у строк, передбачений статтею 48 Закону №2262-XII, перевірити документи щодо причини інвалідності та дату, до якої позивачу виплачувалося грошове забезпечення, а також врахувати факт отримання ним пенсії за Законом №1058-IV за відповідний період.

За результатами такого розгляду відповідач має прийняти належне, обґрунтоване рішення відповідно до вимог законодавства, не обмежуючись посиланням виключно на дату надходження подання до органу Пенсійного фонду України.

При цьому суд не підміняє суб`єкта владних повноважень у здійсненні його компетенції та не визначає наперед результат розгляду заяви, оскільки встановлення зазначених обставин і перевірка документів належать до повноважень органу Пенсійного фонду України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову, питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню з урахуванням результату розгляду справи та документально підтверджених витрат позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 139, 242, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №160/34415/25- скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення дати призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України №2262-XII з 19.08.2025 без належного з`ясування та оцінки обставин його звернення за призначенням пенсії, передбачених статтями 48 та 50 Закону України №2262-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025 щодо визначення дати призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України №2262-XII та нарахування і виплати пенсії за період з 09.04.2025 по 18.08.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові, та вимог статей 7, 18, 48, 49, 50 Закону України №2262-XII.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua