Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №334/8722/24
Суддя: Нікітін В. В.
Дата документу 04.11.2026 Справа№ 334/8722/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 334/8722/24 Головуючий суддя у 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/605/26 Доповідач у 2 інст. ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
захисника обвинуваченої,
адвоката (по відеоконференції): ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8 ,
розглянувши 04 листопада 2026 року у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10 березня 2026 року в кримінальному провадженні № 12024082050001115, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка міста Запоріжжя, з середньою освітою, не працююча, незаміжня, маюча на утриманні двох малолітніх дітей, що зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст. 301 КК України, та їй призначене покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік. Покладено обов`язки, визначені статтею 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.
Долю речових доказів вирішено відповідно до статті 100 КПК України та ст. 961 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду обвинувачена ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст. 301 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконне виготовлення та збут відеопродукції порнографічного характеру, діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений судом час створила в додатку «Telegram» обліковий запис під ніком « ОСОБА_9 » з використанням мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , з метою пошуку осіб, яким у подальшому планувала незаконно збувати відеопродукцію порнографічного характеру, яку особисто виготовляла за власною участю, знаходячись за місцем свого постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
17.05.2024 ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне виготовлення та збут відеопродукції порнографічного характеру, знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, виготовила відеопродукцію порнографічного характеру за власною участю у кількості одного файлу, який відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № 3131/24 від 13.06.2024 містить інформацію порнографічного характеру з метою її подальшого збуту. Після чого, ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, незаконно збула, переславши за допомогою мобільного додатку «Telegram», ОСОБА_10 зазначену відеопродукцію порнографічного характеру, за грошові кошти у розмірі 475 гривень, отримавши їх шляхом грошового переказу на раніше надану нею банківську картку НОМЕР_2 емітовану AT КБ «Приватбанк».
30.05.2024 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне виготовлення з метою збуту та збут відеопродукції порнографічного характеру, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановлений судом час, виготовила відеопродукцію порнографічного характеру за власною участю у кількості одного файлу, який відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № 3131/24 від 13.06.2024 містить інформацію порнографічного характеру. Після чого, ОСОБА_7 незаконно збула, переславши за допомогою мобільного додатку «Telegram», ОСОБА_10 зазначену відеопродукцію порнографічного характеру, за грошові кошти у розмірі 522 гривні 50 копійок, отримавши їх шляхом грошового переказу на раніше надану нею банківську картку № НОМЕР_2 емітовану AT КБ «Приватбанк».
Крім того, ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконне виготовлення з метою збуту та збут відеопродукції порнографічного характеру, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, у невстановлений судом час створила в додатку «Telegram» обліковий запис під ніком « ОСОБА_11 » з використанням мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , з метою пошуку осіб, яким у подальшому незаконно збувала відеопродукцію порнографічного характеру, яку особисто виготовляла за власною участю, знаходячись за місцем свого постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
13.07.2024 ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне виготовлення з метою збуту та збут відеопродукції порнографічного характеру, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановлений судом час, виготовила відеопродукцію порнографічного характеру за власною участю у кількості одного файлу, який відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № 3145/24 від 18.07.2024 містить інформацію порнографічного характеру. Після чого, ОСОБА_7 незаконно збула, переславши за допомогою мобільного додатку «Telegram», зазначену відеопродукцію порнографічного характеру ОСОБА_12 , за грошові кошти у розмірі 475 гривень, отримавши їх шляхом грошового переказу на раніше надану нею банківську картку № НОМЕР_3 , емітовану AT КБ «Приватбанк».
31.07.2024 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне виготовлення з метою збуту та збут відеопродукції порнографічного характеру, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановлений судом час, виготовила відеопродукцію порнографічного характеру за власною участю у кількості двох файлів, які відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № 3160/24 від 09.08.2024 містять інформацію порнографічного характеру. Після чого, ОСОБА_7 незаконно збула, переславши за допомогою мобільного додатку «Telegram» ОСОБА_13 , за грошові кошти у розмірі 475 гривень, отримавши їх шляхом грошового переказу на раніше надану нею банківську картку № НОМЕР_3 , емітовану AT КБ «Приватбанк».
Вказані дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 2 ст. 301 КК України як виготовлення з метою збуту та збут відеопродукції порнографічного характеру та за ч. 3 ст. 301 КК України як аналогічне діяння, вчинене повторно.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_14 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченої, обставини кримінального провадження та кваліфікацію, вважає оскаржуваний вирок таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.
Так, оскаржуваним вироком обвинувачену ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст. 301 КК України. Призначено покарання: за ч. 2 ст. 301 КК України - у вигляді 1 (одного) року обмеження волі; за ч. 3 ст. 301 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Остаточне покарання ОСОБА_7 визначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначено обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
В той же час, як було встановлено під час судового провадження, ОСОБА_7 має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Таким чином, призначивши ОСОБА_7 , яка має двох дітей віком до чотирнадцяти років, покарання за ч. 2 ст. 301 КК України у вигляді обмеження волі, суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 3 ст. 61 КК України, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Крім того, санкцією ч. 3 ст. 301 КК України передбачено обов`язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення винної особи права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, яке судом першої інстанції призначено не було.
Обґрунтовуючи своє рішення щодо не призначення ОСОБА_7 зазначеного додаткового покарання, суд першої інстанції вказав, що обвинувачена ОСОБА_7 на момент вчинення злочину не займалась будь-якою діяльністю, пов`язаною з розповсюдженням кіно- та відеопродукції, а відтак відсутні підстави для застосування до неї додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 301 КК України. З посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2023 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченій ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Однак, поза увагою суду були залишені правові висновки, викладені у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справах № 753/18479/16-к (постанова від 22.05.2018) та № 607/1756/25 (постанова від 17.11.2025).
Згідно до вказаних правових висновків, якщо додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю передбачене як обов`язкове у санкції статті Особливої частини КК, то його призначення відбувається й тоді, коли особа, яка вчинила кримінально каране діяння, не обіймала певні посади або не займалася певною діяльністю. Тобто фактично йдеться про обмеження зайняття для особи певних посад або здійснення певної діяльності у майбутньому навіть у тому разі, якщо на момент вчинення кримінального правопорушення особа їх не обіймала чи не займалася певною діяльністю.
Крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 69 КК України, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування зазначеного додаткового покарання у випадках, коли особа на час вчинення кримінального правопорушення не займала відповідної посади чи не займалася певною діяльністю, а таке покарання передбачено санкцією статті (частини статті), як обов`язкове
Вказане свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність (щодо призначення обвинуваченій покарання у вигляді обмеження волі за ч. 2 ст. 301 КК України) та про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м`якість (щодо не призначення обвинуваченій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 301 КК України обов`язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю).
Просила скасувати вирок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10.03.2026 відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 2 ст. 301 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; за ч. 3 ст. 301 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з виготовленням та реалізацією фото та відеопродукції строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з виготовленням та реалізацією фото та відеопродукції строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік. Покласти на ОСОБА_7 відповідно до статті 76 КК України обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді по справі, захисницю обвинуваченої та саму обвинувачену, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора в частині призначення додаткового покарання за ч. 3 ст. 301 КК України та не заперечили проти задоволення апеляційної скарги в частині призначення іншого основного покарання за ч. 2 ст. 301 КК України, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати і надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В своїй апеляційній скарзі прокурор не оспорює фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 301 КК України та, власне, правової кваліфікації її дій. Апеляційна скарга, якою б заперечувались наведені обставини, стороною захисту не подавалась.
При оцінці доводів апеляційної скарги прокурора щодо призначення місцевим судом ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 301 КК України з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність внаслідок неврахування вимог ч. 3 ст. 61 КК України, апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00042283960 від 14.11.2023 та № 00042283299 від 14.11.2023, матір`ю дітей ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є обвинувачена ОСОБА_7 (том 1, а.с. 185, 186). Тобто, вона є матір`ю двох дітей, що не досягли чотирнадцяти років.
У відповідності до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується, зокрема, до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 основного покарання за ч. 2 ст. 301 КК України, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині безпідставності не призначення судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_7 додаткового покарання за ч. 3 ст. 301 КК України, апеляційний суд враховує наступне.
Санкція частини третьої статті 301 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. При цьому, таке додаткове покарання викладено в зазначеній санкції як обов`язкове.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в частині можливості не призначення додаткового покарання, визначеного у санкції статті Особливої частини КК України як обов`язкове, виключно в разі застосування судом приписів статті 69 КК України.
При цьому, протилежний висновок місцевого суду є помилковим, враховуючи таке.
Мотивуючи своє рішення в цій частині оскаржуваного вироку, суд першої інстанції посилався на п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в якому суд виснував, що відповідно до статті 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише у випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.
Однак, як було встановлено місцевим судом та підтверджено в ході апеляційного розгляду, ОСОБА_7 фактично вчинила інкриміновані їй кримінальні правопорушення в формі виготовлення з метою збуту та, власне, збуту фото та відеопродукції, яка мала порнографічний характер. Саме за такими ознаками дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.ч. 2 та 3 ст. 301 КК України як органом досудового розслідування, так і судом при ухваленні оскаржуваного вироку.
В цьому контексті апеляційним судом також враховуються наведені апелянтом посилання на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які є релевантними до обставин цього кримінального провадження, та в яких зазначено про необхідність призначення винній особі обов`язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатись певною діяльністю незалежно від того, чи пов`язане вчинення винним кримінального правопорушення з його посадою або із зайняттям ним певною діяльністю.
Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині необхідності призначення ОСОБА_7 додаткового покарання за ч. 3 ст. 301 КК України у вигляді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з виготовленням та реалізацією фото та відеопродукції. Непризначення такого покарання судом першої інстанції не відповідає приписам ст. 55 та ч. 3 ст. 301 КК України, що свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни або скасування апеляційним судом оскаржуваного судового рішення. При цьому, згідно до ч. 1 ст. 419 КПК України в разі необхідності застосування більш суворого покарання апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.
Таким чином, оскаржуваний вирок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10 березня 2026 року відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням свого вироку апеляційним судом.
В іншій частині вирок суду не оскаржувався. Підстави для його зміни або скасування в інших, ніж щодо призначеного покарання, частинах, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України апеляційним судом не встановлені.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 апеляційний суд керується вимогами статті 65 КК України щодо необхідності та достатності призначеного покарання. При цьому суд враховує встановлені судом першої інстанції обставини, що, відповідно до статті 66 КК України пом`якшують їй покарання: щире каяття у скоєному та тяжкі життєві обставини, за яких нею вчинено кримінальні правопорушення. Також апеляційним судом враховується встановлена судом першої інстанції відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 відповідно до статті 67 КК України.
З урахуванням наведеного та з огляду на обставини, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 , для досягнення мети покарання, що встановлена ч. 2 ст. 50 КК України, апеляційний суд вважає необхідним призначити їй за ч. 2 ст. 301 КК України покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, а за ч. 3 ст. 301 КК України - покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з виготовленням та реалізацією фото та відеопродукції.
Остаточне покарання ОСОБА_7 підлягає призначенню на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень.
На підставі статей 75 та 76 КК України апеляційний суд вважає можливим звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання з випробуванням та з покладенням на неї обов`язків, визначених статтею 76 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_14 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 10 березня 2026 року відносно ОСОБА_7 за ч.ч. 2 та 3 ст. 301 КК України скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:
-за ч. 2 ст. 301 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
-за ч. 3 ст. 301 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з виготовленням та реалізацією фото та відеопродукції строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з виготовленням та реалізацією фото та відеопродукції строком на 3 (три) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на неї обов`язки, визначені статтею 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
____________ ____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Оригінал: reyestr.court.gov.ua