Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №480/10596/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №480/10596/24

Суддя: Макаренко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 р.Справа № 480/10596/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, по справі № 480/10596/24

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років служби у день виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням в запас;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) дорахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 9 років служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі № 480/10596/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року у справі № 480/10596/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що у резолютивній частині рішення від 02.09.2025 Сумський окружний адміністративний суд не вказав, чи задоволено позовну заяву повністю або частково, тобто, ухвалюючи резолютивну частину рішення суд допустив порушення процесуальних норм права, що дає підставу для його скасування. Апелянт наголошує, що позивачу вже нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років; скаржник вказує, що якщо позивачу повинна бути здійснена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошової забезпечення, то саме як доплата за 9 повних календарних років.

Скаржник звертає увагу, що ним при нарахуванні календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні не враховано строкову службу позивача (з 03.06.1998 по 25.11.1999). Відповідач зазначає, що на момент надходження позовної заяви ОСОБА_1 у НОМЕР_5 прикордонному загоні була відсутня будь-яка інформація про те, що позивач при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», саме позивач не надавав відповідачу жодних доказів про це, а тому йому цілком правомірно нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років, які він прослужив за останнім місцем несення військової служби.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з розрахунку вислугу років, позивач:

- з 03.06 1998 по 25.11.1999 року проходив строкову військову службу (вислуга років 01 рік 05 місяців 22 дні);

- з 07.08.2000 по 14.05.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ (вислуга років - 06 років 09 місяців 07 днів);

- з 16.10.2007 по 18.09.2024 проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України (а.с. 31-32).

Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.09.2024 року №1068-ОС позивача, звільненого з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 04.09.2024 № 998-ОС за підпунктом “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, із правом носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (а.с. 8).

Відповідно до зазначеного наказу, вислуга років станом на 18.09.2024 року становить: календарна - 25 років 02 місяці 01 день; пільгова - 08 років 05 місяців 16 днів. Всього - 33 роки 07 місяців 17 днів (а.с. 10).

Водночас у даному наказі зазначено про виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із урахування періодів попередньої служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Абзацами 1, 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абзац 23 пункту 3 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII).

Разом із цим, частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), визначено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до підпункту “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558), главою 9 розділу V якої визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Згідно із пунктом 2 частини 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану.

Відповідно до пункту 4 глави 9 розділу V Інструкції № 558, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, визначена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (пункт 5 глави 9 розділу V Інструкції № 558).

Так, абзацами 1, 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 4 Постанови № 393 визначено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії.

Відповідно до абзацу 8 пункту 10 Постанови № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із абзацом 10 пункту 10 Постанови № 393, строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Отже, вказані вище нормативно-правові акти передбачають, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також вказані вище нормативно-правові акти передбачають, що така допомога виплачується одноразово та за кожний повний календарний рік служби.

Водночас, статтею 15 Закону № 2011-XII та пунктом 10 Постанови № 393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, а саме - ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Отже, для визначення періоду, за який виплачується грошова допомога, визначальною є обставина набуття чи ненабуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах.

Як встановлено з матеріалів справи, позивача звільнено з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 04.09.2024 № 998-ОС за підпунктом “г” пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, із правом носіння військової форми одягу, та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, що підтверджується наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.09.2024 року №1068-ОС.

Із зазначеного наказу встановлено, що вислуга років позивача станом на 18.09.2024 року становить: календарна - 25 років 02 місяці 01 день; пільгова - 08 років 05 місяців 16 днів. Всього - 33 роки 07 місяців 17 днів.

Так, позивач з 03.06 1998 по 25.11.1999 року проходив строкову військову службу (вислуга років 01 рік 05 місяців 22 дні), з 07.08.2000 по 14.05.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ (вислуга років - 06 років 09 місяців 07 днів), з 16.10.2007 по 18.09.2024 проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України, що підтверджується витягом із розрахунку вислуги років позивача від 23.12.2024, виданим відповідачем.

Проте, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем врахований лише період проходження позивачем військової служби в Державній прикордонній службі України, який в календарному обчисленні становить 16 повних років служби, що підтверджується наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.09.2024 року №1068-ОС.

Отже, при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення відповідачем не було враховано період проходження позивачем строкової військової служби та служби в органах внутрішніх справ.

Колегія суддів зазначає, що оскільки положеннями статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Постанови №393 виплата одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям строкової служби не передбачена, а отже, при звільненні із строкової військової служби позивач не набув права на виплату такої допомоги та її не отримував, тому відповідно до абзацу 23 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII період строкової військової служби позивача (1 повний календарний рік) мав бути врахований відповідачем при виплаті одноразової грошової допомоги під час звільнення позивача з військової служби.

Стосовно набуття позивачем права на отримання відповідної грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ колегія суддів зазначає, що із довідок №29/1626 від 13.11.2024 та №12/ Д-261 від 27.11.2024, виданих Головним управлінням Національної поліції України у Сумській області, слідує, що позивач під час звільнення з органів внутрішніх справ не набув права на виплату одноразової грошової допомоги, а отже одноразова грошова допомога при звільненні позивача з військової служби повинна була нарахована та виплачена відповідачем за увесь період календарної служби позивача, тобто також із урахуванням періодів проходження служби та в органах внутрішніх справ за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про правомірість здійсненого нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та те, що на момент надходження позовної заяви у відповідача була відсутня будь-яка інформація про те, що позивач при попередньому звільненні не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки посилання відповідача на відсутність у нього на момент надходження позовної заяви відповідної інформації та документів не свідчить про правомірність здійсненого ним нарахування і виплати одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років замість 25 повних календарних років.

Крім цього, колегія суддів вказує на помилковість доводів позивача про те, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошової забезпечення позивачу має бути здійснена саме як доплата за 9 повних календарних років, адже судом першої інстанції зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років саме з урахуванням раніше виплачених сум, тобто вже виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням вислуги – 16 календарних років.

Водночас, колегія суддів вказує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 480/10596/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua