Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №686/9888/24 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Розбій

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №686/9888/24

Суддя: Данькова С. О.

Справа № 686/9888/24

Провадження № 1-кп/686/126/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю - секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницькому кримінальне провадження №12024243000000533 від 14.02.2024 року за обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

відданого до суду за ч.4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2024 року, близько 18:00 години, ОСОБА_7 , перебував у стані наркотичного сп`яніння, спільно з потерпілим ОСОБА_8 у дворі будинку АДРЕСА_2 , де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт.

У ході вказаного конфлікту ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи заволодіти чужим майном, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна потерпілого, 13.02.2024 року, близько 18:00 години, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та продовженого у встановленому законом порядку, наніс потерпілому ОСОБА_8 один удар лівою рукою в область обличчя, після чого шляхом ривка вирвав із правої руки останнього належний йому мобільний телефон марки «Samsung» рожевого кольору, у силіконовому чохлі чорного кольору, моделі A04s A047, IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю 1774 грн 92 коп., у якому знаходилася SIM-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар», яка майнової цінності для потерпілого не представляла.

Після цього ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії, поклав викрадений мобільний телефон до зовнішньої правої кишені власної куртки, а потім наніс потерпілому ОСОБА_8 кулаком правої руки не менше трьох ударів в область обличчя, унаслідок чого останньому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, травматичних зламів коронок першого зуба на верхній щелепі справа та першого-другого зубів на верхній щелепі зліва, забійної рани слизової оболонки верхньої губи справа та гематоми правого ока.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, зазначені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Після вчинення вказаних дій ОСОБА_7 залишив місце події, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 1774 грн 92 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, а також умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Орган обвинувачення кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст. 187 КК України – яке виразилися у вчиненні нападу з метою заволодінням чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому в умовах воєнного стану.

Обвинувачений у судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що напередодні 13.02.2024 року він разом із потерпілим ОСОБА_9 , свідком ОСОБА_10 та ще однією особою на ім`я ОСОБА_11 ночували у квартирі по вул. Інститутській, де вживали алкогольні напої. Вранці він разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжили вживати алкогольні напої, після чого вони поїхали до мікрорайону Ракове. Керуючись геолокацією, яка була на мобільному телефоні ОСОБА_9 , вони попрямували до лісосмуги. Дорогою між ним та потерпілим виник конфлікт, під час якого він завдав ОСОБА_9 одного удару долонею, після чого вони примирилися та продовжили рух. Прибувши до місця, зазначеного в геолокації, потерпілий узяв у нього ніж та відійшов убік, а згодом повернувся без нього. За словами обвинуваченого, після цього ОСОБА_9 добровільно передав йому свій мобільний телефон, на якому він увімкнув ліхтарик, щоб відшукати загублений ніж. Після пошуків він поклав телефон до кишені та забув про нього. Лише дорогою додому він згадав, що телефон йому не належить, після чого вийняв із нього SIM-картку, оскільки його власний телефон розрядився, а йому було необхідно зателефонувати матері. Обвинувачений не заперечував факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, пояснивши, що вважав, ніби ОСОБА_9 намагається застосувати до нього сльозогінний балончик, а тому діяв у межах необхідної оборони.

Судом встановлені обставини, які підтверджуються наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що 13.02.2024 року після 18 год 00 хв він разом з обвинуваченим відпочивав та вживав алкогольні напої. Під час відпочинку потерпілий узяв у обвинуваченого ніж, щоб ним скористатися, однак згодом загубив його. Оскільки вказаний ніж мав для обвинуваченого важливе значення, дізнавшись про його втрату, останній обурився та попросив потерпілого залишити йому свій мобільний телефон замість ножа, щоб скористатися ліхтариком і відшукати ніж. Проте відшукати ніж їм не вдалося, у зв`язку з чим між ними виник конфлікт, який переріс у бійку. Після бійки обвинувачений повідомив потерпілому, що залишає його мобільний телефон у себе як заставу-гарантію до моменту, поки потерпілий не знайде загублений ніж.

В судовому засіданні допитана ОСОБА_12 , слідча ХРУП в Хмельницькій області, повідомила щодо місця інкримінованого ОСОБА_13 злочину, що як потерпілий ОСОБА_9 та і свідок ОСОБА_10 під час проведення допитів та слідчих експериментів чітко вказали, що саме у дворі будинку АДРЕСА_3 заподіяв тілесні ушкодження забравши мобільний телефон.

Допитана свідок ОСОБА_14 , слідча ХРУП в Хмельницькій області, яка проводила слідчі дії разом із потерпілим та свідком, а саме слідчий експеримент, за якого потерпілий вказав де саме відбувся злочин, повідомив, що вживав алкоголь разом із обвинуваченим та свідком, далі в них виник конфлікт, в ході якого обвинувачений наніс потерпілому тілесні ушкодження та вирвав його мобільний телефон та пішов з місця події.

Допитаний свідок ОСОБА_15 , який був присутній під час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме повідомив, що в дворі будинку АДРЕСА_2 , на лавочці він разом з обвинуваченим та потерпілим вживали алкогольні напої. Через деякий час він відійшов від них на невелику відстань на 5 хвилин, повертаючись побачив як ОСОБА_16 наносив удари потерпілому, в який момент обвинувачений забрав телефон потерпілого він не бачив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , слідчий ХРУП в Хмельницькій області, показав, що до поліції надійшло повідомлення, у зв`язку з чим він прибув до травмпункту, де перебував потерпілий, у якого візуально спостерігалися тілесні ушкодження. Після проведення потерпілому медичного обстеження, яке тривало значний проміжок часу, вони прибули до відділу поліції, де у потерпілого було відібрано показання. Свідок зазначив, що на момент прибуття до медичного закладу потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак на час прибуття до відділу поліції, за його спостереженнями, уже протверезів. Стосовно перерви у відеофіксації процесуальних дій свідок пояснив, що вона виникла внаслідок технічної несправності камери. У подальшому свідок разом із потерпілим прибув до місця вчинення кримінального правопорушення, а саме до мікрорайону «Ракове», де потерпілий повідомив обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень та заволодіння його мобільним телефоном.

Даними протоколу прийняття заяви про вчинення злочину, в якому потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що 13.02.2024 року близько 18 год. поблизу будинку №5/2 по вул. Ціолковського в м. Хмельницькому відкрито з застосуванням насильства особа заволоділа його майном, а саме мобільним телефоном вартістю 3000 тис..

Даними протоколу огляду місця події від 14.02.2024 року з ілюстрованим таблицями, за участю потерпілого ОСОБА_9 , під час якого встановлено, що поблизу будинку №7 по вул. Попова, біля дерев`яної лавки та пісочниці, неподалік смітника являється місце вчинення кримінального правопорушення.

Даним довідки з травмпункту КП «Хмельницька міська лікарня» ХМР від 13.02.2024 року та протоколу мультиспіральної комп`ютерної томографії головного мозку відносно ОСОБА_8 від 13.02.2024 року про наявні тілесні ушкодження.

Даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.02.2024 року, з якого видно, що 14.02.2024 року, близько 19 год. 45 хв., працівниками поліції був затриманий ОСОБА_7 , під час якого останній власноручно зазначив, що вину у вчиненому правопорушенні визнав, щиро розкаявся. Крім того, у вказаному місці та часі вилучено мобільний телефон «Самсунг», під чохлом якого містилась 2 сім-картки.

Даними довідки ТОВ «Епіцентр К» від 14.02.2024 року, відповідно до якого вартість бувшого у використанні мобільного телефону марки «Sumsung» моделі А04s А047 станом на 13.02.2024 року становить 6499 грн. 00 коп.

Даним з протоколу проведення слідчого експерименту від 14.02.2014 року та доданим відеозаписом з участю потерпілого ОСОБА_9 , де відображено місце вчинення злочину, а саме двір будинку АДРЕСА_2 . Під час проведення слідчої дії ОСОБА_9 вказав, що 13.02.2024 року близько 14-15 год на лавочці в дворі вказаного будинку, він разом з своїми знайомими ОСОБА_18 та ОСОБА_16 розпивали алкогольні напої. В ході конфлікту, який розпочав ОСОБА_16 , останній наніс потерпілому удар рукою в обличчя. ОСОБА_9 з кишені куртки витягнув свій телефон, яким відкрито заволодів обвинувачений і продовжив наносити удари кулаком в обличчя. Після чого ОСОБА_16 разом з викраденим мобільним телефоном пішов з двору будинку АДРЕСА_2 .

Даними протоколу слідчого експерименту від 14.02.2024 року та доданим відеозаписом з участю свідка ОСОБА_15 , під час якого свідок вказав на місце в дворі будинку АДРЕСА_2 , як на місце де 13.02.2024 року на лавочці він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_13 вживали алкогольні напої. Через деякий час він відійшов від них на невелику відстань, повертаючись побачив як ОСОБА_13 наніс удар рукою в обличчя Бурденюку, в цей момент останній дістав свій мобільний телефон, тримаючи в руці, ОСОБА_13 його вирвав та поклав в свою кишеню. Після того, як ОСОБА_9 попросив повернути телефон, Боднар агресивно відреагував та наніс декілька ударів рукою в область обличчя.

Даними висновку експерта №СЕ-19/123-24/2714-ТВ від 29.02.2024 року, ринкова вартість вживаного мобільного телефону марки «Samsung» моделі «SM-047F/DSN (Galaxy A04s)», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , на 14.02.2024 могла становити - 1774,92 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят чотири гривні 92 копійки).

Заявою потерпілого ОСОБА_8 , якою він надає для долучення в якості речового доказу рентген знімки у кількості 2 шт., травм, які йому були завдані ОСОБА_7 13.02.2024 р.

Даними висновку експерта №109 від 12.03.2024 року, згідно даних представленої медичної документації даних судово-медичного обстеження, у ОСОБА_8 станом на 13:02 12.03.2024р. описана травма голови та обличчя, у вигляді перелому кісток носа, струсу головного мозку, травматичних зламів коронок 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1-2-го зубів на верхній щелепі зліва, забійної рани (без зазначення форми, розміру, стану дна, країв та кінців) слизової оболонки верхньої губи справа, гематоми правого ока (без зазначення форми, розміру, кольору та меж), що могли утворитись від дії тупих твердих предметів.

Оцінити ступінь тяжкості травми голови та обличчя, отриманої ОСОБА_8 , наразі неможливо через причини, що викладені в пункті 4.13. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», а саме через невизначеність клінічної картини та недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого, невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя, та відсутність медичних документів (медичної карти амбулаторного хворого) із описом процесу належного в таких випадках обстеження та лікування із зазначенням терміну одужання потерпілого чи формування у нього наслідків отриманої травми, у тому числі результатів додаткових досліджень, які під час цього були проведені потерпілому, а також та без яких не можна судити про остаточний характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у нього.

Виставлений лікарем КП «ХМЛ» ХМР діагноз «Забій грудної клітки» встановлений на основі суб?єктивних факторів, який не підтверджений об?єктивними відомостями, тобто наявністю крововиливів, саден, ран, тому не приймається до уваги при встановлені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, згідно вимог примітки до п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затвердженні наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.01.1995р. №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».

Заявою потерпілого ОСОБА_8 , якою він надає для доручення в якості речового доказу диск з КТ, травм, які йому були завдані ОСОБА_7 13.02.2024 р.

Даними висновку експерта №156 від 28.03.2024 року, згідно даних проведеної первинної первинної судово-медичної експертизи, представленого диску МКТ головного мозку, предовавленого протоколу лікаря-рентгенолога кабінету КТ-діагностики КП «ХМЛ» ХМР від 28.03 2024р., у ОСОБА_8 станом на 13.02.; 12.03.2024р. виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, травматичних зламів коронок 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1-2-го зубів на верхній щелепі зліва, забійної рани (без зазначення форми, розміру, стану дна, країв та кінців) слизової оболонки верхньої губи справа, гематоми правого ока (без зазначення форми, розміру, кольору та меж), що могли утворитись від дії тупих твердих предметів, не виключено, якими могли бути кисті рук стиснуті в кулаки, взутті ноги чи подібні їм предмети, та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров?я, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.01.1995р. №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України».

Виставлений лікарем КП «ХМЛ» ХМР діагноз «Забій грудної клітки» встановлений на основі суб?єктивних факторів, який не підтверджений об?єктивними відомостями, тобто наявністю крововиливів, саден, ран, тому не приймається до уваги при встановлені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, згідно вимог примітки до п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затвердженні наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.01.1995р. №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Виставлений лікарем-неврологом КП «ХМЛ» ХМР діагноз «Струс головного мозку» не підтверджений об?єктивною неврологічною симптоматикою, тому не приймається до уваги при встановлені ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 не характерні та не специфічні для їх утворення при падінні потерпілого з висоти власного зросту.

Даними висновку експерта №169 від 02.04.2024 року, згідно даних проведених судово-медичних експертиз, у ОСОБА_8 станом на 13.02; 12.03.2024 р. виявлені тілесні ушкодження у виді перелому кісток носа, травматичних зламів коронок 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1-2 – го зубів на верхній щелепі зліва, забійної рани слизової оболонки верхньої губи справа, гематоми правого ока.

В цілому механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 може відповідати його показам під час проведення з ним слідчого експерименту 14.02.2024р.

Даними висновку експерта №171 від 02.04.2024 року, згідно даних проведених судово-медичних експертиз, у ОСОБА_8 станом на 13.02; 12.03.2024 р. виявлені тілесні ушкодження у виді перелому кісток носа, травматичних зламів коронок 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1-2-го зубів на верхній щелепі зліва, забійної рани слизової оболонки верхньої губи справа, гематоми правого ока.

В цілому механізм утворення травматичних зламів коронок 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1-2-го зубів на верхній щелепі зліва, забійної рани слизової оболонки верхньої губи справа у ОСОБА_8 може відповідати показам свідка ОСОБА_15 під час проведення з ним слідчого експерименту 14.02.2024р.

Даними висновку експерта №170 від 02.04.2024 року, згідно даних проведених судово-медичних експертиз, у ОСОБА_8 станом на 13.02; 12.03.2024 р. виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, травматичних зламів коронок 1-го зуба на верхній щелепі справа та 1-2-го зубів на верхній щелепі зліва, забійної рани слизової оболонки верхньої губи справа, гематоми правого ока.

В цілому механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 не може відповідати показам підозрюваного ОСОБА_7 під час проведення з ним слідчого експерименту 01.04.2024р.

Суд відхиляє заперечення обвинуваченого щодо здійснення на нього тиску з боку працівників поліції, які ніби-то змусили його повідомити, що забрав телефон за загублений ніж, оскільки вказана слідча дія проведена в межах кримінально-процесуального законодавства, жодних зауважень та заперечень від учасників в тому числі захисника, не надходило.

Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_13 повідомив, що 13.02.2024 разом з знайомими вживав наркотичні речовини та алкогольні напої,після чого поїхали шукати у лісосмугу закладку (наркотичні речовини). В лісосмузі ОСОБА_9 попросив в нього ніж, щоб піти пошукати закладку та загубив його. Взяв телефон у потерпілого щоб увімкнути ліхтарик для пошуку ножа і не знайшов. ОСОБА_9 вийняв щось з кишені, злякавшись, з метою самозахисту наніс удари. Згадавши про телефон по дорозі, поставив сім картку свою, маючи намір здійснити дзвінок рідним. Місце нанесення Бурденюку ударів вказав галявину у лісосмузі, проте в судовому засіданні не зміг пояснити, за якими ознаками впізнав це місце, оскільки як повідомляв раніше, що пройшли вони по дорозі кілометр, вздовж лісосмуги та довгого забору.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, письмові та речові докази у суду відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.

У ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_15 змінили свої первинні показання, надані ними під час досудового розслідування та зафіксовані у протоколах слідчих експериментів від 14.02.2024 року. Надаючи оцінку цим розбіжностям, суд враховує, що вони стосуються суттєвих обставин, а саме моменту та способу заволодіння телефоном. Суд сприймає їх критично та відкидає як недостовірні.

Суд зважає на те, що первинні показання потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_15 , зафіксовані під час проведення слідчих дій 14.02.2024 року одразу після вчинення кримінального правопорушення, були послідовними, логічними, узгоджувалися між собою.

Показання потерпілого здійснені під час судового розгляду про добровільність передачі майна або про його залишення як застави суд відхиляє як такі, що не узгоджуються з первинними показаннями потерпілого та свідка, а також із поведінкою обвинуваченого: він не повернув телефон потерпілому після конфлікту, залишив місце події з телефоном, а при затриманні телефон було виявлено в нього. Показання обвинуваченого про відсутність умислу на заволодіння майном суд оцінює критично як такі, що суперечать цим доказам і є способом захисту.

Крім того, факт безпідставної зміни показань під час судового розгляду слугував підставою для внесення 24.09.2025 року відомостей щодо потерпілого ОСОБА_8 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025242260000072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України (надання завідомо неправдивих показань). Однак, суд не розцінює це як доказ неправдивості показань потерпілого і при оцінці їх достовірності не враховує, оскільки питання відповідальності за завідомо неправдиві показання вирішується в межах окремого провадження.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що зібрані докази є належними, допустимими, але у своїй сукупності є не достатніми та не дають підстав для висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 розбійного нападу, передбаченого ч.4ст. 187 КК України.

Підсумовуючи свої висновки з цього приводу, суд зазначає наступне.

Стаття 6 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини» передбачає, що кожний при пред`явленні йому любого кримінального обвинувачення має право на справедливий судовий розгляд.

За змістом положень ст. 62 Конституції України винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно дост.62 Конституції України, п.п.18,19Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого, неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.

Сумнівний характер вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4ст.187 КК України,не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який викладений у рішенні Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України», в якому зазначається, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

З урахуванням викладеного суд висновує про доведеність вини у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану та кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України умисне легке тілесне ушкодження.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною і такою, що відповідає фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення з огляду на таке.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_7 розпочав свої дії як спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, та викрадення майна здійснювалось обвинуваченим в присутності потерпілого. За цією ознакою воно є відкритим та визначається як грабіж. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 характеризуються умислом та корисливою метою, у результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном.

Іншою кваліфікуючою грабіж ознакою є вчинення його в умовах воєнного стану. Зазначена обставина є загально відомою та не потребує доведенню, зважаючи на дату вчинення злочину.

Так, відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в державі неодноразово продовжувався, діє на теперішній час.

Так, з наданих у судовому засіданні показів потерпілого вбачається, що він з самого початку виявив протиправні дії ОСОБА_7 , тобто усвідомлював протиправний характер дій винної особи.

Надаючи оцінку діям обвинуваченого щодо спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, суд враховує, що частинами 1, 3ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 228/1158/16-к; провадження № 13-28кс19), звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК України меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.

Закон не покладає на потерпілого обов`язку встановлення обставин кримінального правопорушення та його кваліфікації. Зазначене є винятковою компетенцією органів досудового розслідування, державного обвинувачення і суду.

У матеріалах кримінального провадження наявна заява потерпілого у якій він у тому числі вказує на спричинення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень.

Під час судового розгляду на підставі показань потерпілого, свідка та досліджених письмових доказів, судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 , спричинив потерпілому тілесні ушкодженні, після чого викрав мобільний телефон потерпілого.

Аналізуючи усі докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази для доведення «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, є добровільне відшкодування завданого збитку, що підтверджується фактичними даними, доданими до матеріалів кримінального провадження.

При цьому суд не приймає до уваги щире каяття обвинуваченого, здійснене в судовому засіданні, як пом`якшувальну обставину з огляду на наступне. Відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, правових позицій, викладених у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 701/1202/23, від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19), щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину і означає, що особа визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого, критично оцінює свою протиправну поведінку та вживає заходів для усунення заподіяної шкоди. Спонукальними мотивами щирого каяття є усвідомлення протиправності дій та провина перед суспільством чи потерпілим.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 впродовж усього досудового розслідування та протягом переважної частини судового розгляду винуватості у відкритому викраденні майна не визнавав, подавав клопотання про виключення вини у кримінальному провадженні, клопотання про визнання недоведеності умислу, у своїх свідченнях наполягав на добровільності передачі йому мобільного телефону потерпілим, заперечуючи протиправний характер своїх дій.

Суд вважає, що висловлені обвинуваченим лише під час виступу у судових дебатах та в останньому слові твердження про каяття мають суто формальний та декларативний характер, не свідчать про справжнє та щире переосмислення ним своєї протиправної поведінки, а є виключно обраною тактикою захисту, спрямованою на пом`якшення кримінальної відповідальності та уникнення справедливого покарання за вчинені кримінальні правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_7 має реєстрацію та постійне місце проживання, характеризується посередньо, на обліку нарколога, психіатра не перебуває.

З врахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу та в межах санкції ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Положенням ч.5 ст.74 КК України встановлено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.

Оскільки на даний момент сплили строки, передбачені ст.49 КК України, за вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, обвинувачений підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання час його попереднього ув`язнення з 14.02.2024 року по 16.02.2024 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалами слідчого судді підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст.100 КПК України.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні становлять 1514 грн. 56 коп. і у відповідності до ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.;

за ч. 4 ст.186 КК України - у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України за даним вироком на підставі ч.5 ст.74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання час його попереднього ув`язнення з 14.02.2024 року по 16.02.2024 року включно, із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в сумі 1514 грн. 56 коп., стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 19.02.2024 року.

Речові докази повернути за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою - у той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua