Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №520/23434/26
Суддя: Макаренко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 р.Справа № 520/23434/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, по справі № 520/23434/26
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 (далі – позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 23.07.2026 у ВП №80480422 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Яни Володимирівни від 23.07.2026 у ВП №80480422 про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 грн..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що станом на день винесення штрафу державним виконавцем за невиконання рішення суду, військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі №520/21717/25, яке набрало законної сили 23.12.2025р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.07.2022 р. по 19.07.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 10.07.2022 р. року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 19.07.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 р. за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 індексації грошового забезпечення за період з 10.07.2022 р по 31.12.2022;з 01.01.2024 по 19.07.2025 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 індексації грошового забезпечення за період з 10.07.2022 р по 31.12.2022;з 01.01.2024 по 19.07.2025 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 додаткової винагороди в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 квітня 2024 року по 06 травня 2024 року відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 додаткову винагороду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 квітня 2024 року по 06 травня 2024 року відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.
На виконання вищевказаного рішення Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.
11.03.2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною за вказаним виконавчим листом 11.02.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 80480422 про зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 додаткову винагороду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 квітня 2024 року по 06 травня 2024 року відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
02.07.2026 року державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу по виконавчому провадженні ВП № 80480422 з метою отримання наступної інформації: 1) надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання ст.63 ЗУ "Про виконавче провадження"; 2) надати державному виконавцю розрахунок індексації грошового забезпечення стягувача у відповідності до рішення суду; 3) надати державному виконавцю копію заявки до фінансово-економічного управління ПС ЗСУ на фінансування грошових коштів, що підлягають виплаті, у разі їх невиплати.
23.07.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною винесено постанову ВП № 80480422 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду по справі №520/21717/25 в повному обсязі, накласти на боржника - Військова частина НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування спірної постанови.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплата перерахованих сум грошового за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів для їх виплати не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин, а відтак, невиплата стягувачу боржником у виконавчому провадженні ВП №80480422 на виконання вищевказаного рішення суду у справі №520/21717/25 зумовлена не недбалістю боржника чи неналежним виконанням ним обов`язків, а сталася з незалежних від боржника причин, які є поважними в розумінні статей 63 та 75 Закону № 1404-VII.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”
Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 1404-VІІІ, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Пунктами 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, колегія суддів зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, за умови не здійснення (неналежного здійснення) суб`єктом владних повноважень усіх дій, спрямованих на виконання судового рішення, та ці дії є недостатніми і невичерпними.
Проте, у разі наявності доказів, які підтверджують вжиття суб`єктом владних повноважень всіх необхідних заходів, державний виконавець може звільнити суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу за невиконання рішення суду.
Отже, правовою підставою для накладення на боржника штрафу є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Вирішуючи питання про накладення штрафу державний виконавець повинен встановити такі обставини:
1) факт виконання чи невиконання рішення;
2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.
З матеріалів справи встановлено, що Харківським окружним адміністративним судом 11.02.2026 року видано виконавчий лист у справі №520/21717/25, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 додаткову винагороду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 квітня 2024 року по 06 травня 2024 року відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11.03.2026 року відкрито виконавче провадження ВП № 80480422 про зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 додаткову винагороду в розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01 квітня 2024 року по 06 травня 2024 року відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». (а.с. 82-83 т.1)
В подальшому, 02.07.2026 року державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу по виконавчому провадженні ВП № 80480422 з метою отримання наступної інформації: 1) надати інформацію щодо вжитих заходів з виконання рішення суду, а також підтверджуючі документи перерахування грошових коштів стягувачу у відповідності до рішення суду з метою надання державним виконавцем оцінки виконання та можливістю подальшого вжиття заходів у порядку виконання ст.63 ЗУ "Про виконавче провадження"; 2) надати державному виконавцю розрахунок індексації грошового забезпечення стягувача у відповідності до рішення суду; 3) надати державному виконавцю копію заявки до фінансово-економічного управління ПС ЗСУ на фінансування грошових коштів, що підлягають виплаті, у разі їх невиплати. (а.с. 84-85 т.1)
Разом з тим, відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 9 Розділу І Інструкції №512 встановлено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.
Положеннями пункту 12 Інструкції №512 передбачено, що у вимозі виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
З аналізу наведених положень Інструкції № 512 вбачається, що вимога державного виконавця є самостійним процесуальним документом, за допомогою якого реалізуються його повноваження щодо отримання від боржника документів, відомостей та вчинення інших дій, необхідних для забезпечення виконання судового рішення.
Водночас, зі змісту вимоги державного виконавця по виконавчому провадженні ВП №80480422 від 02.07.2026 року встановлено, що в ній не визначено строку, протягом якого боржник зобов`язаний виконати зазначені у ній вимоги, що свідчить про недотримання обов`язкових вимог до її оформлення, встановлених пунктом 12 розділу І Інструкції № 512.
В подальшому, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Яною Володимирівною винесено постанову ВП № 80480422 від 23.07.2026 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду по справі №520/21717/25 в повному обсязі, накласти на боржника - Військова частина НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що на вимогу виконавця щодо виконання рішення суду або відповіді щодо неможливості виконання рішення суду з наданням відповідних доказів наявності поважних причин ускладнення такого виконання, боржником державному виконавцю не надано, також, апелянт посилається на не надання розрахунку щодо додаткової винагороди ОСОБА_1 .
Разом з тим, Верховним Судом у постанові № 260/9788/23 від 13 листопада 2025 року викладено, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть уважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18.
При цьому, ненадання відповіді на вимогу державного виконавця та розрахунку додаткової винагороди ОСОБА_1 не є підставою для накладення штрафу, оскільки лише встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, з урахуванням об`єктивних обставин, що перешкоджали його виконанню, може бути підставою для застосування заходів відповідальності, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання вимоги державного виконавця від 02.07.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 .
Водночас, в матеріалах справи міститься основна заявка-розрахунок для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям на виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення за липень 2026 року, якою визначено потребу у коштах в розмірі 109111378,00 грн..
Також, в матеріалах справи міститься розрахунок потреби в коштах для військовозобов`язаних, звільнених з військової служби, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення за липень 2026 року в якому встановлена сума до виплати ОСОБА_1 – 754 733,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка- розрахунок по справі №520/21717/25 ( ОСОБА_1 ), складений 02.09.2026 за №26/1/6623.
Також, матеріали справи містяться виписки з рахунка за 23.07.2026 зі змісту якого вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.
З аналізу вказаного випливає, що не виконання рішення щодо здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 зумовлено відсутністю у ВЧ НОМЕР_1 відповідного фінансового забезпечення для виконання судового рішення.
Однак, державний виконавець ухвалив постанову про накладення штрафу, не встановивши належним чином, чи є невиконання рішення наслідком бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , чи воно обумовлене об`єктивною відсутністю фінансування.
Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову про накладення штрафу у зв`язку з невиконання рішенням суду, відповідачем не було належним чином перевірено факт невиконання боржником його обов`язків, встановлених судовим рішенням у справі №520/21717/25, зокрема, щодо встановлення відсутності поважних причин невиконання рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні статті 63 Закону № 1404-VIII обов`язковою умовою для накладення штрафу на боржника при виконанні рішення суду є невиконання останнього без поважних причин.
Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.
У контексті наведеного, слід зауважити й про засади виконавчого провадження, зокрема, справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мають слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, надто коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.
Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.
Разом з тим, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, встановити який обов`язок покладено на боржника судовим рішення, належним чином перевірити факт невиконання боржником такого обов`язку та встановити причини невиконання або неналежного виконання обов`язку, покладеного судом.
Вказуючи на неналежність наданої ВЧ НОМЕР_1 заявки на фінансування грошових коштів в якості доказу вжиття заходів з виконання рішення суду, державний виконавець залишає поза увагою, що вказана заявка оформлена на покриття загальної потреби для виплати грошового забезпечення військовослужбовців на виконання рішення судів, а не лише для ОСОБА_1 ..
Посилання апелянта на не надання боржником доказів відсутності на рахунках відповідача грошових коштів на виконання рішення суду станом на день накладення виконавцем штрафу, спростовуються випискою з рахунка за 23.07.2026, зі змісту якої вбачається, що вхідний залишок ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.
З огляду на вказане, матеріалами справи підтверджено, що часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об`єктивними причинами, а саме відсутністю необхідного бюджетного фінансування ВЧ НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», виділення якого не залежить від волевиявлення позивача, що підтверджується випискою з рахунка за 23.07.2026, а також те, що позивачем вчинялись дії щодо направлення відповідної заявки-розрахунку до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо необхідності коштів для виплати грошового забезпечення.
Отже, наведені обставини свідчать про відсутність у діях позивача умисного ухилення від виконання судового рішення та підтверджують наявність об`єктивних, незалежних від його волі причин, які унеможливили своєчасне виконання рішення суду в частині виплати коштів стягувачу.
Натомість відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, не перевірив вжиті ним заходи щодо отримання бюджетного фінансування та не встановив наявності реальної можливості виконати рішення суду за рахунок наявних у військової частини ресурсів.
Щодо відсутності доказів виплати стягувачу суми нарахованих до виплати коштів згідно з рішенням суду, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, боржником здійснено відповідні нарахування сум, належних стягувачу до виплати згідно з рішенням суду, скеровано заявки-розрахунки до фінансового органу (розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), у якому позивач перебуває на фінансовому забезпеченні, про необхідність виділення коштів на виконання судового рішення, тобто вживались заходи для забезпечення виконання рішення суду.
Водночас, невиконання позивачем судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на таку мету не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 13.11.2025 у справі № 260/9788/23, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.07.2026 у ВП №80480422 про накладення штрафу на боржника - Військову частину НОМЕР_1 , є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 по справі № 520/23434/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 10.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua