Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №520/8631/26
Суддя: Любчич Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 р.Справа № 520/8631/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2026, головуючий суддя І інстанції: Тарасенко І.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/8631/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивача, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач, заявник) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 20 травня 2023 року по 21 березня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Зобов`язав В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20 травня 2023 року по 21 березня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В/ч НОМЕР_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, в якій просила рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 520/8631/26 – скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вказаної заяви представник В/ч НОМЕР_1 вказав, що скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року є нововиявленими обставинами для перегляду рішення у справі № 520/8631/26.
05 жовтня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою у задоволенні заяви представника Військової частини ВЧ НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі № 520/8631/26 відмовив.
Відповідач не погодився з цією ухвалою та подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити судове рішення про задоволення заяви В/ч НОМЕР_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що за результатами касаційного перегляду зазначених рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 320/29450/24, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 16 липня 2026 року, якою задоволено касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 – скасовано, прийнято нову постанову від 11.03.2026, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовлено.
Звернув увагу на те, що Верховний Суд у своїй постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 наголосив та тому, що під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій Верховний Суд не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом № 2011-XII. Указане, у свою чергу, виключає й необхідність зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії (скасувати чинний нормативно-правовий акт органу держаної влади).
Зазначив, що оскаржувана ухвала не відповідає критерію вмотивованості. Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали обмежився лише формальними висновками щодо суті нововиявлених обставин, міри їх впливу на прийняте рішення, обгрунтованості підстав виникнення даних нововиявлених обставин, не врахував доводи військової частини та не надав їм оцінку.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичне визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України Постанови № 481 не є нововиявленою обставиною у розумінні вищевикладених норм КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
В своїй заяві відповідач, як на підставу для перегляду судового рішення за нововияленими обставинами посилається на п. 1, 3 ч. 2 ст. 361 КАС України.
З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Отже, нововиявлені обставини це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20.
Разом з тим, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одному учаснику судового процесу, є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Частиною шостою статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Так, з матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач зазначив, що Верховний Суд ухвалив постанову від 16 липня 2026 року, якою задовольнив касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 та прийняв нову постанову від 11.03.2026, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовив.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року, якою скасовані рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, ухвалена після постановлення рішення Харківським окружним адміністративним судом 25.05.2026 по справі №520/8631/26 .
При цьому, посилання апелянта на п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, відповідно до якої підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у цьому випадку не відбулось скасування судового рішення, яке було підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Наведені заявником обставини виникли вже після ухвалення судового рішення, перегляду якого він просить, а тому відповідно до положень статті 361 КАС України вони не можуть вважатися нововиявленими.
Отже обставини, на які посилається В/ч НОМЕР_1 , мають характер нової судової практики, а не фактичних даних, що існували на момент розгляду справи, але не були відомі ні сторонам, ні суду. Виникнення правової позиції судів у справах про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, яким керувався суд при прийнятті рішення, не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене, наведені В/ч НОМЕР_1 підстави перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами не передбачені приписами статті 361 КАС України, а тому колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі №520/8631/26.
Посилання апелянта, щодо доведеності фактів наявності нововиявлених обставин, а саме проголошення повного тексту постанови Верховного Суду від 16.07.2026, колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав. Інших доказів існування будь-яких істотних обставин для справи. які і не могли бути відомі на час розгляду справи, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції заявником не надано, а судом не встановлено.
Посилання апелянта на не вмотивованість ухвали суду першої інстанції щодо суті нововиявлених обставин, міри їх впливу на прийняте рішення, обґрунтованості підстав виникнення даних нововиявлених обставин колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки, через відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відсутні підстави для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі №520/8631/26 за нововиявленими обставинами та надання оцінки суті нововиявлених обставин, міри їх впливу на прийняте рішення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Правєдная проти Росії» та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У справі «Христов проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Крім того, у справі «Желтяков проти України» ЄСПЛ вказав, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві та докази на підтвердження таких підстав не є нововиявленими обставинами у розумінні ч. 2 ст. 361 КАС України та які з огляду на вимоги ч. 4 ст. 361 КАС не можуть бути підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі №520/8631/26.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі розгляду зазначеного питання, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянтапозивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року по справі № 520/8631/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текс складено 11.11.2026
Оригінал: reyestr.court.gov.ua