Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №636/9003/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №636/9003/25

Суддя: Ральченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 р.Справа № 636/9003/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30.09.2026 (суддя Бунін Є.О., повний текст складено 30.09.26) по справі № 636/9003/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5887533 від 07 жовтня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень;

- провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

- стягнути судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що оскаржувана постанова є необгрунтованою, протиправною та інспектором при розгляді справи не було належним чином з`ясовано обставини правопорушення, наявність вини позивача та не досліджено всі докази у справі.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30.09.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на відеозаписі немає знака 2.2, місця його встановлення, наявності стоп-лінії (розмітки 1.12), положення автомобіля позивача і моменту проїзду. Отже, це не доводить об`єктивну сторону правопорушення, а інших доказів події відповідач не подав: ні схеми, ні фото, ні свідчень.

Представник відповідача скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що на його думку, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07 жовтня 2025 року в Дніпропетровській області, Самарівському районі, на трасі М-29 інспектором патрульної поліції Смирновим Сергієм Сергійовичем під час несення служби виявлено транспортний засіб Рено, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , водій якого не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

За результатами розгляду справи інспектором винесено постанову серії ЕНА № 5887533 від 07 жовтня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 340,00 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що подія адміністративного правопорушення та вина позивача у його вчиненні підтверджуються належними доказами, а тому підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення немає.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993.

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно до п.8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.4. ПДР дорожні знаки поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» відноситься до знаків пріоритету і передбачає, що «забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою».

За загальним правилом дорожній знак 2.2 має встановлюватись на перехресті проїзних частин, оскільки його метою є визначення пріоритету у русі певним учасникам дорожнього руху.

Відповідно до п.8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил та повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або ж частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною.

Якщо ж дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Водночас, дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли б сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Виходячи з обставин справи, позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху та правомірність накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов`язує відповідача довести правомірність свого рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Так, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем до суду надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Як убачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, наданого відповідачем, на ньому зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Проте, на цьому записі відсутні будь-які фактичні дані, що підтверджують факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що спричинило зупинення транспортного засобу.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Будь-яких інших доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суб`єктом владних повноважень до судів першої та апеляційної інстанції не надано.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Дійсно, наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери поліцейського фіксує лише спілкування інспектора з позивачем та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак не містить відомостей, які б підтверджували факт проїзду транспортного засобу позивача без зупинки перед дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

При цьому сама по собі наявність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути безумовним доказом вини такої особи, оскільки обставини, викладені в ній, підлягають перевірці та підтвердженню іншими належними доказами.

Отже, відповідачем не виконано покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови, а також не забезпечено повного та всебічного з`ясування обставин справи, як того вимагає стаття 280 КУпАП.

Колегія суддів наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе виключно за умови встановлення в її діях усіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема об`єктивної сторони та вини. За відсутності належних доказів вчинення особою відповідного діяння висновок про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення є передчасним та необґрунтованим. При цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до статті 62 Конституції України мають тлумачитися на її користь.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність події адміністративного правопорушення та вини позивача, не надав належної оцінки доводам останнього щодо відсутності об`єктивних доказів порушення Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова серії ЕНА № 5887533 від 07 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень є протиправною, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30.09.2026 року по справі № 636/9003/25, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. згідно з платіжною інструкцією № 1.359054539.1 від 17.10.2025 року.

Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30.09.2026 по справі № 636/9003/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 патрульної поліціїпро визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення і безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5887533 від 07.10.2025 р. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП., провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст, 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (Код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: вул. Ф. Ернста, буд. З, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 11.11.26.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua