Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №552/5158/26
Суддя: Макаренко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 р.Справа № 552/5158/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Турченко Т.В., по справі № 552/5158/26
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, у якому просив:
- скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ПТ №00019556 за ч. 3 ст.122 КУпАП та закрити провадження в адміністративній справі.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.08.2026 у справі № 552/5158/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження задоволено.
Поновлено пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Постанову серії ПТ № 00019556 від 20 квітня 2026 року, складену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Кулішом О.М. про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. скасовано.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень - Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, просить апеляційну скаргу Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста задовольнити, рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2026 року у справі № 552/5158/26 (провадження № 2-а/552/89/26) скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста про визнання протиправною та скасування постанови серії ПТ № 00019556 від 20.04.2026 року та закриття провадження у справі — відмовити повністю; якщо за результатами дослідження доказів вручення поштового відправлення суд апеляційної інстанції дійде висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин — скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2026 року у справі № 552/5158/26 та на підставі статті 319, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України позовну заяву залишити без розгляду, стягнути з позивача на користь апелянта понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що у тексті оскаржуваної постанови, в розділі, що передує резолютивній частині «Постановив», зазначено: «Фотозйомка та/або відеозапис здійснювалась за допомогою технічного засобу: ПАК «Інспектор» серійний номер: 24334524702707», тобто заводський, серійний номер технічного засобу фіксації в постанові зазначений безпосередньо поруч із його назвою. Апелянт наголошує, що чинне законодавство не містить вимоги про зазначення в бланку постанови серійних номерів усіх допоміжних вимірювальних інструментів — обов`язковим є зазначення основного технічного засобу фіксації, яким згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП є ПАК «Інспектор», що було зроблено, жодна норма КУпАП не зобов`язує інспектора вписувати в бланк постанови дати повірок. Відповідач зазначає, що Інспекція надала суду належні та допустимі об`єктивні докази матеріали фотофіксації ПАК «Інспектор» та результати заміру сертифікованим лазерним далекоміром Bosch GLM-40, на екрані якого чітко зафіксована точна відстань до транспортного засобу — 2,105 метра, що в п`ять разів менше дозволеної норми.
Додатково відповідач звертає увагу, що копія постанови була надіслана рекомендованим листом за адресою реєстрації позивача (м. Полтава, вул. Кучеренка, 17, кв. 50) і, згідно з даними трекінгу АТ «Укрпошта» (поштове відправлення № R067151945691), вручена члену сім`ї позивача 24 квітня 2026 року, з огляду на десятиденний строк оскарження постанов, зазначених у справах цієї категорії (стаття 289 КУпАП, частина 2 статті 286 КАС України), граничний строк звернення до суду спливав на початку травня 2026 року, тоді як позов подано 18 червня 2026 року, вручення відправлення члену сім`ї за місцем реєстрації є належним і законним.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
30.10.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких зазначено, що приписи КУпАП не зобов`язують інспектора з паркування здійснювати відеозапис, якщо фіксація правопорушення проводиться в режимі фотозйомки з дотриманням вимоги примітки до статті 14-2 КУпАП щодо створення не менше двох зображень транспортного засобу з різних або протилежних ракурсів; наявне в тексті постанови серії ПТ № 00019556 типове формулювання бланка, «Фотозйомка та/або відеозапис здійснювалась за допомогою технічного засобу, ПАК «Інспектор» серійний номер 24334524702707» містить сполучник «та/або» у відповідності до частини третьої статті 283 КУпАП (яка передбачає зазначення в постанові відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис). Апелянт наголошує, що у цій справі інспектором застосовано саме режим фотозйомки, інспектором з паркування Кулішом О.М. в режимі фотозйомки виконано вимоги примітки до статті 14-2 КУпАП — замість мінімально обов`язкових двох зображень створено 8 (вісім) фотознімків транспортного засобу «KIA SPORTAGE», д.н.з. НОМЕР_1 , з різних та протилежних ракурсів.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в постанові серії ПТ №00019556 від 20.04.2026 року вказано, що 25.03.2026 року о 11 год. 04 хв. по вулиці Соборності, 17 здійснено зупинку транспортного засобу легкового автомобіля: KIA SPORTAGE (д.н.з. НОМЕР_2 ) «зупинка ближче 10 метрів від пішохідного переходу», п.15.9 «г» Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, позивача притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважаючи дану постанову незаконною, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначення в постанові доказів пристроїв, з номером та датою повірки, які фіксували правопорушення, які вимірювали відстань - є обов`язковими, фабула адміністративного звинувачення в постанові не відповідає змісту диспозиції ч. 3 ст.122 КУпАП, інспектором не надані належні та допустимі докази адміністративного правопорушення, не встановлені події та вина особи.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР).
Згідно з пп. «г» п. 15.9 ПДР, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
При цьому, відповідно до пункту 1.10 ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Отже, Правилами дорожнього руху розмежовуються поняття зупинки і стоянки транспортних засобів.
У свою чергу, частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із наведеного слідує, що частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху у вигляді накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення.
Відповідно до статті 280 КУпАП, особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Так, положеннями статті 279-1 КУпАП визначено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім`ї такої особи.
Так, згідно з частиною 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
За приписами примітки до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Отже, наведеними нормами встановлено порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, у тому числі за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП.
Водночас, відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 4 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Таким чином, вищезаначеною нормою закріплено вимоги щодо оформлення посадовими особами постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, такі постанови мають містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 27.10.2025 № 384 надано посадовій особі відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста повноваження на здійснення функцій інспектора з паркування з моменту прийняття цього рішення: головний спеціаліст інспектор з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста - Куліш Олексій Миколайович, уповноважено Куліша Олексія Миколайовича здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою, шостою і сьомою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), частинами першою, другою, шостою і восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.
Із постанови ПТ № 00019556 від 20 квітня 2026 року, складеної головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Кулішом О.М., встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУПАП та накладено штраф у розмірі 680 грн.
У даній постанові зазначено, що 25.03.2026 року о 11 год. 04 хв. по вулиці Соборності, 17, позивачем здійснено зупинку транспортного засобу легкового автомобіля: KIA SPORTAGE (д.н.з. НОМЕР_2 ), «зупинка ближче 10 метрів від пішохідного переходу», п.15.9 «г» Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Так, згідно з пп. «г» п. 15.9 ПДР, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
На підтвердження порушення позивачем приписів пп. «г» п. 15.9 ПДР відповідачем надано фотознімки, виконані за допомогою технічного засобу ПАК «Інспектор» серійний номер: 24334524702707, про що зазначено в оскаржуваній постанові.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана постанова містить відомості про те, що фотозйомка здійснювалась за допомогою технічного засобу ПАК «Інспектор» серійний номер: 24334524702707.
Отже, серійний номер технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення в оскаржуваній постанові зазначений згідно з вимогами 283 КУпАП.
Колегія суддів звертає увагу, що нормами статті 283 КУпАП не передбачено зазначення в постанові пристроїв, які вимірювали відстань, з номером та датою повірки, відсутність цих відомостей безпосередньо в тексті постанови не може бути підставою для її скасування.
Крім цього, у матеріалах справи містяться надані відповідачем матеріали фотофіксації ПАК «Інспектор», а саме 8 фотознімків різних ракурсів автомобіля KIA SPORTAGE (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Колегія суддів звертає увагу, що з наданих відповідачем знімків слідує, що відстань між автомобілем KIA SPORTAGE (д.н.з. НОМЕР_2 ) та пішохідним переходом є не більшою, ніж довжина даного автомобіля.
На наданих знімках також зафіксовані результати заміру лазерним далекоміром Bosch GLM-40, на екрані якого зафіксована відстань від лінії розмітки пішохідного переходу до транспортного засобу - 2,105 метра.
Відповідачем до суду також було надано копію сертифікату відповідності UA.TR.001 11 46-25 від 07.10.2025, виданого ДП «Укрметртестстандарт», про повірку технічного засобу ПАК «Інспектор» серійний номер: 24334524702707, згідно з яким даний засіб вимірювальної техніки відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту, а також сертифікат перевірки типу ПАК «Інспектор» UA.TR.001 34-20 Rev.3 від 08.05.2025, виданий ДП «Укрметртестстандарт», дійсний до 25.03.2030, відповідно до якого технічний проект приладу/засобу вимірювальної техніки, описаний в цьому сертифікаті, відповідає вимогам наступних документів: Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94, ДСТУ 8809:2018. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відео фіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторовочасових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. ДСТУ EN 60529:2014. Ступені захисту, що забезпечують кожухи (Код IP). WELMEC 7.2 «Керівництво з програмного забезпечення» від травня 2011 р.
Отже, прилади, яким відповідач здійснював фотофіксацію, на дату вчинення правопорушення (25.03.2026) був законодавчо повіреним та сертифікованим засобом вимірювальної техніки.
У свою чергу, колегія суддів вказує, що з фото, долучених відповідачем до матеріалів справи, стосовно вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУПАП, слідує, що легковий автомобіль KIA SPORTAGE (д.н.з. НОМЕР_2 ), здійснив зупинку ближче 10 метрів від пішохідного переходу.
Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що в оскаржуваній постанові не вказаний заводський номер засобу вимірювальної техніки, відповідач не надав доказів фіксування правопорушення; помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що зазначення в постанові пристроїв, з номером та датою повірки, які фіксували правопорушення, які вимірювали відстань є обов`язковими.
Доводи апелянта про те, що чинне законодавство не містить вимоги про зазначення в бланку постанови серійних номерів усіх допоміжних вимірювальних інструментів, а Інспекція надала суду належні та допустимі об`єктивні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122, знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.
При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що фабула адміністративного звинувачення в оскаржуваній постанові не відповідає змісту диспозиції ч.3 ст.122 КУпАП, з наступних підстав.
Так, як було вказано раніше, частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, згідно зі статтею 265-4 КУпАП, для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема, розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.
Отже, зупинка на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі, є таким порушенням правил зупинки, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
У постанові серії ПТ №00019556 від 20.04.2026 вказано суть зафіксованого відповідачем порушення, а саме «зупинка ближче 10 метрів від пішохідного переходу з обох боків», позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів вказує, що зазначена в оскаржуваній постанові суть правопорушення відповідає змісту ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, викладені ним у позовній заяві про те, що він не користується автомобілем KIA SPORTAGE (д.н.з. НОМЕР_2 ), і на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 даний транспортний засіб належить матері позивача, оскільки згідно з частиною 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.
Звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), регулюється статтею 279-3 КУпАП, відповідно до якої Відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Наявність відомостей про належного користувача автомобілем KIA SPORTAGE (д.н.з. НОМЕР_2 ) щодо позивача підтверджується наданим відповідачем файлом викопіювання з бази Центру обробки даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 є належним користувачем легкового автомобіля з номерним знаком НОМЕР_2 .
У матеріалах справи відсутні докази наявності зверенення особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, та документу про сплату відповідного штрафу.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду в даній справі з наступних підстав.
Як було вказано раніше, за приписами статті 279-1 КУпАП, днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім`ї такої особи.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
За правилами, передбаченими ч.2 ст.291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Звертаючись з адміністративним позовом, позивач просив суд поновити йому строк звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч.3 ст.122 КАС України).
Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Частина друга зазначеної статті встановлює, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями ст.289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності законодавцем встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який відраховується з дня ухвалення відповідного рішення та протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Оскільки предметом оскарження у справі, яка розглядається, є постанова серії ПТ № 00019556 від 20 квітня 2026 року, складена головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Кулішом О.М. про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня отримання відповідного рішення.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №522/4357/19, від 26 лютого 2020 року у справі №164/1546/19.
Разом з тим, положеннями ст. 289 КУпАП передбачено, що у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, суд, вирішуючи питання про можливість поновлення строку звернення до суду, повинен враховувати:
1) особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права;
2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть такого права було порушено;
3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним та перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.
Наведене узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, який, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium №1062/07).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом у даній справі з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення оскаржуваної постанови.
Позивач у заяві про поновлення строку на подання позовної заяви, поданій до суду першої інстанції, вказав, що про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише з повідомлення про відкриття виконавчого провадження. На підтвердження наведеного позивач надав постанову серії ВП № 81135283 про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2026 щодо стягнення з нього суми штрафу 1360,00 грн. на підставі постанови серії ПТ № 00019556 від 20 квітня 2026 року.
У свою чергу, позивач ознайомився із вказаними матеріалами виконавчого провадження 09.06.2026, що підтверджується заявою позивача від 09.06.2026 (а.с. 9).
Так, із матеріалів справи встановлено, що копія оскаржуваної постанови була надіслана рекомендованим листом за адресою реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ), згідно з даними трекінгу АТ «Укрпошта» (поштове відправлення № R067151945691), вручена члену сім`ї позивача 24 квітня 2026 року (а.с. 35).
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду визначальне значення має встановлення обставин вручення оскаржуваної постанови та моменту, з якого позивач отримав реальну можливість ознайомитися з її змістом і реалізувати право на судове оскарження, саме по собі зазначення у повідомленні про вручення поштового відправлення відомостей про його отримання членом сім`ї позивача не звільняє суд від обов`язку перевірити дотримання встановленого порядку вручення та з`ясувати, чи було забезпечено фактичну можливість позивача своєчасно оскаржити постанову.
За таких обставин висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду не може ґрунтуватися виключно на даті отримання поштового відправлення іншою особою без належного з`ясування обставин його вручення та фактичної обізнаності позивача про оскаржувану постанову.
Таким чином, колегія суддів вказує, що позовну заяву позивачем подано до суду першої інстанції 18.06.2026, тобто до спливу десятиденного строку з моменту ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою (09.06.2026).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так, у справі «Delcourt v. Belgium» (заява №2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Згідно з висновками, викладеними в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано всіх обставин справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
За приписами частин 1-3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, виходячи зі змісту положень статті 139 КАС України, судові витрати відповідача (суб`єкта владних повноважень) щодо сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11.08.2026 по справі № 552/5158/26 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 10.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua