Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №187/2491/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №187/2491/26

Суддя: Говоруха В. О.

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/2491/26

2-а/0187/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Неймак М.В., за участі представника позивача адвоката Алєксєєнко А.І., розглянувши за правилами, передбаченими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

Встановив:

27.10.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Алєксєєнко А.І. до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві заявлені наступні вимоги:

- скасувати постанову про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7889027 від 15.09.2026, якою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ: 40108833, адреса: пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007) витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 41 000 (сорок одна тисяча) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15 вересня 2026 року о 17:40 год. старший сержант поліції Перун Юрій Михайлович відділення поліції №2 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області виніс щодо ОСОБА_1 , постанову серії ЕНА № 7889027 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн. За змістом постанови, 15.09.2026 о 17:40:01 на дорозі Р-84 між с. Дроговиж та с. Вербіж ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушила п. 34 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 з винесеною щодо неї постановою не погоджується.

Єдиним документом, який підтверджує факт вчинення Ковтюх Є.Ю. адміністративного правопорушення є постанова серії ЕНА № 7889027.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу передано на розгляд судді Говорусі В.О.

Ухвалою судді від 28.10.2026 прийнято позовну заяву до провадження та зобов`язано Головне управління національної поліції у Львівській області надати суду (через систему «Електронний суд») завірені належним чином копії доказів (інформації): матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 , постанова від 15.09.2026, ЕНА №7889027. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статей 268, 269, 286 КАС України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 283-1, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений про що свідчать довідки про доставку електронного документу в електронний кабінет відповідача.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою поліцейського відділення поліції № 2 (м. Миколаїв) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Перун Ю.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7889027 від 15.09.2026 ОСОБА_1 за порушення пункту 34 Правил дорожнього руху притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із означеним рішенням поліцейського, звернулась до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, що 15.09.2026 о 17:40:01 на дорозі Р-84 між с. Дроговиж та с. Вербіж ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушила п. 34 Правил дорожнього руху України.

За п.34.1 ПДР Горизонтальна розмітка має таке значення:

1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Пункт 34.1 розділу 34 ПДР унормовує, що як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше ніж 30 км/год.

Частиною першою статті 122 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність, серед іншого, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн.)

Для настання відповідальності за вказане правопорушення має бути встановлений та доведений факт здійснення позивачем невиконання вимог дорожньої розмітки доріг 1.1 її перетину та виїзду на полосу зустрічного руху за відсутності винятків, передбачених у п.34.1 розділу 34 ПДР.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові зазначено про наявність додатка до неї у вигляді відеозапису з відеореєстратора № 913722. Однак відповідачем такого відеозапису до суду не надано, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст та перевірити зафіксовані на ньому обставини вчинення правопорушення.

Крім того, до постанови не додано пояснень свідків, інших відомостей, з яких було б можливо встановити, що ОСОБА_1 дійсно вчинила правопорушення.

Відповідач не надав суду належних, допустимих та достатніх за своїм змістом доказів того, що позивачем дійсно було вчинене інкриміноване їй правопорушення.

Відповідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 74 КАСУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши обставини справи та її матеріали, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваної постанови, оскільки посадовою особою відповідача при прийнятті постанови не виконані вимоги ст. 251 КпАП України щодо обов`язку збирання доказів у справі.

Наведене є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, тому інші доводи позивача не впливають на висновки суду про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на викладене, позов підлягає задоволенню в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Позивачка просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 000,00 грн.

На підтвердження заявлених витрат надано договір про надання правничої допомоги №31/01-25 від 31.01.2025, укладений між позивачкою та Адвокатським бюро «Алєксєєнко та партнери», рахунок-фактуру №18 від 27.10.2026 та ордер на надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 6.2-6.4 договору обсяг правничої допомоги та розмір гонорару визначаються в рахунку-фактурі. Наданий рахунок передбачає оплату подання адвокатського запиту до ВП № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області в розмірі 6 000,00 грн; правового аналізу документів, формування правової позиції, підготовки та подання позовної заяви 18 000,00 грн; юридичного супроводу, підготовки заяв, клопотань, пояснень інших процесуальних документів за необхідності 5 000,00 грн; участі в судових засіданнях суду першої інстанції за необхідності 5 000,00 грн., заяву про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП до Ради адвокатів Дніпропетровської області 7000,00 грн.

За змістом частини третьої статті 134 та частини сьомої статті 139 КАС України розподілу підлягають витрати на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Тому відсутність документів про фактичну оплату послуг сама собою не є підставою для відмови в їх відшкодуванні.

Суд ураховує передбачену договором умову про стовідсоткову попередню оплату та неприйняття доручення до зарахування коштів, якщо інше не погоджено сторонами. Водночас матеріалами справи підтверджується фактичне виконання доручення: адвокатом підготовлено позовну заяву та здійснювалося представництво позивачки в судовому засіданні. За таких обставин зазначена умова договору не дає достатніх підстав вважати, що фактично надана правнича допомога є безоплатною або що позивачка звільнена від обов`язку оплатити її в погодженому розмірі.

Разом із тим погодження гонорару між адвокатським бюро та клієнтом не зумовлює обов`язку іншої сторони відшкодувати його в повному обсязі. Розмір компенсації визначається судом з урахуванням підтвердженого обсягу допомоги, її зв`язку з розглядом справи та критеріїв співмірності.

Відповідно до частин п`ятої - шостої статті 134 КАС України витрати на правничу допомогу мають бути співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Оцінюючи ці доводи, суд ураховує, що спір стосується правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Розгляд справи потребував перевірки обставин конкретної дорожньої події, оцінки доказів та застосування норм, що регулюють відповідні правовідносини. Водночас предмет спору й обсяг досліджуваних обставин не свідчать про необхідність такого обсягу правничої роботи, який виправдовував би покладення на відповідача всіх заявлених витрат у сумі 41 000,00 грн.

Саме по собі перевищення вартості правничої допомоги над розміром штрафу не є визначальним, оскільки значення справи для позивачки не обмежується сумою адміністративного стягнення. Проте в сукупності зі складністю спору та фактичним обсягом виконаної роботи заявлений розмір компенсації є надмірним.

Суд також ураховує, що правовий аналіз документів і формування правової позиції є складовими підготовки позовної заяви та мають оцінюватися як взаємопов`язані етапи надання правничої допомоги. Зазначення в рахунку юридичного супроводу та підготовки процесуальних документів «за необхідності» саме собою не підтверджує виконання всіх передбачених цією позицією робіт. Водночас участь адвоката в судовому засіданні фактично відбулася, тому відповідна допомога не може бути віднесена до ненаданих або майбутніх послуг.

Ураховуючи підготовку адвокатського запиту та позовної заяви, здійснення представництва позивачки в судовому засіданні, характер спірних правовідносин, обсяг необхідної правничої роботи та доводи клопотання відповідача, суд визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, у сумі 4 000,00 грн. Такий розмір відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності витрат.

Отже, на підставі частини першої статті 139 КАС України на користь позивачки належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Львівській області. У відшкодуванні решти заявлених витрат слід відмовити.

Інших витрат учасниками судового провадження не заявлялися.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7889027 від 15.09.2026, якою на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Головного управління національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, адреса: пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007).

Суддя В.О. Говоруха

Оригінал: reyestr.court.gov.ua