Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №757/26490/26-п — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №757/26490/26-п

Суддя: Кепкал Людмила Іванівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/26490/26 Суддя І інстанції - Константінова К.Е.

Провадження № 33/824/4886/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кишені В.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 19.04.2026 о 22 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Михайла Бойчука, 18-А, керував автомобілем Мазда, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру № 472856, №472005 працівників поліції.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник Кишеня В.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за відсутністю події адміністративного правопорушення. У випадку встановлення судом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувати до нього адміністративне стягнення виключно у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, врахувавши особу правопорушника, характер виконуваних ним військових обов`язків та особливу необхідність використання ним права керування транспортними засобами для належного виконання завдань військової служби.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 та відеозаписам з нагрудних камер працівників поліції, з яких убачається, що на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб перебував у нерухомому стані, а його двигун не був запущений. При цьому, як зазначає апелянт, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 безпосередньо перед прибуттям працівників поліції керував автомобілем. Сам факт перебування особи у салоні транспортного засобу не є безумовним доказом здійснення нею керування.

Також апелянт звертає увагу, що судом не було спростовано пояснення ОСОБА_1 щодо того, що після зупинки автомобіля у зв`язку з технічною несправністю він вжив алкогольний напій, а до транспортного засобу повернувся лише з метою його огляду. Також не враховано, що внаслідок поломки транспортного засобу в нього взагалі була відсутня технічна можливість його запустити та здійснювати рух, що також є безумовним доказом того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а лише перебував у ньому деякий час.

Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, в звязку з чим позбавлення його права керування транспортними засобами фактично унеможливить або істотно ускладнить виконання ним службових обов`язків, що негативно вплине на належне забезпечення та оперативне виконання завдань його підрозділом, від яких безпосередньо залежить безпека та життя інших військовослужбовців.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №645125, згідно якого ОСОБА_1 19.04.2026 о 22 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Михайла Бойчука, 18-А, керував автомобілем Мазда, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру № 472856, №472005 працівників поліції.

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються карткою обліку адміністративного правопорушення від 19.04.2026; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.04.2026; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі, приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля, який стояв на узбіччі з увімкнутими задніми фарами, на передньому водійському сидінні сидів ОСОБА_1 . Працівник поліції після того як підійшов до авто, запитує у водія « Хуліганите?», на що ОСОБА_1 відповідає: «та нє, чуть чуть газу дав», «винуватий». Після цього працівник поліції просить водія пред`явити документи, на що знову ОСОБА_1 вказує, що «винуват», «чуть чуть дав газу».

Перевіривши особу водія та відчувши від нього запах алкоголю, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці за допомогою приладу «Драгер», так і у медичному закладі або відмовитись від проходження огляду. На пропозицію поліцейського ОСОБА_1 , хоч і сказав, що буде проходити огляд, проте, жодних дій, направлених на проходження такого огляду не вчинив, постійно затягуючи час та розмовляючи по телефону. В подальшому працівник поліції ще неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у лікаря нарколога. ОСОБА_1 , знову чіткої відповіді не надавав, та вкотре розмовляв по телефону, просив почекати, говорив, що буде їхати до лікаря проходити огляд, потім намагався домовитись з працівниками поліції з метою уникнення відповідальності. В процесі спілкування працівники поліції ОСОБА_1 неодноразово пропонували пройти до службового авто та прослідувати до медичного закладу, що ОСОБА_1 ухилявся робити. В зв`язку з такою поведінкою ОСОБА_1 , працівники поліції йому повідомляли, що така його поведінка буде розцінена як пасивна відмова від огляду, за що буде складено протокол про адміністративне правопорушення. На це ОСОБА_1 вказував в подальшому, що він винний.

Наведені дані відеозапису свідчать про те, що доводи захисника про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними. При цьому, слід наголосити на тому, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування, як і не повідомляв зазначених в апеляційній скарзі обставин щодо того, що після зупинки автомобіля у зв`язку з технічною несправністю він вжив алкогольний напій, а до транспортного засобу повернувся лише з метою його огляду.

Доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.

Таких доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною, у зв`язку з чим не можуть бути взяті до уваги доводи захисника про призначення ОСОБА_1 , з урахуванням його особи, адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, при апеляційному не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Кишені Володимира Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал

Оригінал: reyestr.court.gov.ua