Вирок від 10 листопада 2026 р. у справі №179/2022/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №179/2022/26

Суддя: Ковальчук Т. А.

179/2022/26

1-кп/179/238/26

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046160000190 від 01.08.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 04.08.2025 року вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч.1 ст.164 КК України до 1 року пробаційного нагляду з покладанням обов`язків відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України; 20.08.2026 року вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч.3 ст.389, п.5 ч.2 ст.72 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 згідно судового наказу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 у справі № 196/934/18 зобов`язаний щомісячно, починаючи з 27.06.2018, сплачувати аліменти в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь матері ОСОБА_6 до досягнення дитиною повноліття.

На підставі судового наказу № 196/934/18 від 27.07.2018 Царичанського районного суду Дніпропетровської області Самарівським відділом державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 57591624 від 02.11.2018 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини.

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.164 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року апробаційного нагляду.

В той же час, ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим за ч. 1 ст. 164 КК України, на обліку в Самарівській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості у якості безробітного не перебував, доходи від тимчасових заробітків не декларував, про джерела доходів державного виконавця не повідомляв, допомогу по безробіттю не отримував, обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров?я не має, офіційно ніде не працевлаштувався до теперішнього часу, заходів до працевлаштування не вживав та реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), діючи умисно та повторно в період з 04.09.2025 по 01.08.2026 відрахувань за рішенням суду не робив, матеріальної допомоги, та допомоги у негрошовій формі дитині не надавав, участі у її вихованні не приймав. Внаслідок чого за ним за вищевказаний період утворилась заборгованість з виплати аліментів в розмірі 71 476 гривень 05 копійок, що сукупно складає суму виплат більше ніж за три місяці відповідних платежів, що є злісним ухиленням від сплати аліментів вчиненому особою судимою за кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.164 КК України.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) вчиненому особою раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 164 КК України.

Обставини, які пом?якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред`явленого обвинувачення за ст. 164 ч. 2 КК України визнав повністю та суду пояснив, що у нього є син – ОСОБА_7 , 2016 року народження. Він знав, що є судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Коштів для погашеннґ заборгованості немає. У скоєному розкаюється.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила призначити покарання на розсуд суду, цивільний позов не буде заявляти.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала обвинувачення та просила призначити покарання у вигляді обмеження волі та приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2026 року.

Прокурор та обвинувачений не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілої. Тому суд на підставі ст. 325 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, можливість за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду для прийняття рішення, ухвалив про проведення судового розгляду без потерпілої.

Враховуючи свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї винуватості, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у його вчинені.

Згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, добровільно визнає себе винним у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), і роз`яснив йому, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він та прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.

До таких фактичних обставин відносяться обставини щодо дати, часу, місця, способу здійснення кримінального правопорушення, форми вини, заподіяної шкоди.

Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.

На підставі викладеного, суд визнає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні інкримінованого йому кримінального проступку і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) вчиненому особою раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене за ч.1 ст. 164 КК України.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як кримінальний проступок, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 судимий, не становить високої небезпеки для суспільства, не одружений, має на утриманні сина, не працює, за місцем проживання не перебуває на обліку в медичних установах, з місця проживання характеризується задовільно.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.

Як пом`якшуючі покарання обставини суд взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 дав своїм діям належну оцінку і дійсно готовий понести передбачену законом відповідальність, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які обтяжують покарання, судом не встановлені.

ОСОБА_4 засуджено 20.08.2026 року вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за ч.3 ст.389, п.5 ч.2 ст.72 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді обмеження волі з урахуванням попереднього вироку від 20.08.2026 року, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.3 ст.389, п.5 ч.2 ст.72 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Під час досудового розслідування та судового розгляду по кримінальному провадженні ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 164 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області 20.08.2026 року у вигляді 1 місяця обмеження волі, остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки 1 місяць.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляція, з підстав передбачених ст. ст. 394, 395 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівській районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua