Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №754/14787/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №754/14787/25

Суддя: Желепа Оксана Василівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Київ

Справа № 754/14787/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17693/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О. В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Приходько К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 вересня 2026 року (у складі судді Гринчак О.І.) про розстрочення виконання рішення

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст рішення

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року позов ТОВ «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором № 16-09-21-02-Ю від 16 вересня 2021 року в розмірі 372 837,72 грн та витрати зі сплати судового збору 5 592,57 грн. Провадження в частині позовних вимог на суму 50 000 грн закрито.

Короткий зміст заяви про розстрочення виконання рішення

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив розстрочити виконання рішення від 24 квітня 2026 року на 10 місяців рівними щомісячними платежами.

На обґрунтування зазначав про складне матеріальне становище, відсутність стабільного офіційного доходу, необхідність лікування та неможливість одноразового погашення всієї заборгованості, водночас посилався на здійснення 28 серпня 2026 року платежу в розмірі 100 000 грн на виконання судового рішення.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 17 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року задовольнив частково, розстрочив виконання вказано рішення у розмірі 215 158,17 грн на 8 місяців зі сплатою рівних частин у розмірі 26 894,77 грн до 25 числа місяця починаючи з вересня 2026 року по квітень 2027 року. В іншій частині заяви про розстрочку виконання рішення відмовив.

Суд першої інстанції виходив із того, що сукупність доказів, зокрема відсутність підтвердженого офіційного доходу, підтвердження проходження боржником стаціонарного лікування у 2025-2026 роках, а також часткове виконання рішення суду, свідчить про наявність передбачених законом підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із такою ухвалою, представник позивача - адвокат Дударенко А.М. 18 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у власності боржника перебувають квартира в АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за кредитним договором, а також транспортний засіб, оголошений у розшук у виконавчому провадженні. Відповідно, звернення стягнення на це майно дозволило б негайно погасити заборгованість, а надання розстрочки створює боржникові необґрунтовані переваги.

Вважає, що боржник повинен був передбачити власні фінансові можливості під час укладення кредитного договору 16 вересня 2021 року та збільшення кредиту за домовленістю сторін 20 травня 2022 року і 31 липня 2023 року, а посилання на втрату роботи внаслідок повномасштабної війни не вказує на причинно-наслідковий зв`язок із відповідними подіями.

Звертає увагу, що за відомостями Пенсійного фонду України та Державного реєстру фізичних осіб-платників податків офіційні доходи боржника не відображені протягом тривалого часу, хоча останній здійснив значний платіж 100 000 грн, що може свідчити про наявність у ОСОБА_1 незадекларованих доходів.

Заперечує доведеність належними доказами тяжкого захворювання і суттєвих витрат на лікування, а також спроможності сплачувати щомісяця майже 27 000 грн.

Вказує, що суд першої інстанції не забезпечив справедливого балансу між інтересами боржника і стягувача, не врахував ступеня вини відповідача у виникненні спору, інфляційних процесів та права кредитора на своєчасне виконання остаточного судового рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Зазначав, що в нього єдине житло, яке передано в іпотеку, а автомобіль є єдиним джерелом його доходу, тому його вилучення позбавить його можливості отримувати будь-які кошти в тому числі для забезпечення життєвих потреб.

На підтвердження реального виконання ухвали та добросовісного ставлення до виконання обов`язків долучив квитанції від 24 вересня та 19 жовтня 2026 року на суми 30 000 грн кожна.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Дударенко А.М. апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував просив її відхилити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З інформації, наданої Пенсійним фондом України (форми ОК-7) від 01.09.2026, у ОСОБА_1 відсутні відомості про доходи, починаючи з червня 2020 року по вересень 2026 року.

У відповіді на запит приватного виконавця № 359955277 від 13.08.2026 зазначено, що інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.

У відповіді на запит суду № 3333800 від 17.09.2026 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , також вказано, що інформація щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку за період з 1 кварталу 2026 року по 4 квартал 2026 року в ДРФО відсутня.

У виписках із медичної карти стаціонарного хворого вказано, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 12.08.2025 по 20.08.2025, 01.10.2025 по 06.10.2025, 05.08.2026 по 12.08.2026. Окрім того, заявник надав консультаційний висновок спеціаліста (лікаря психіатра) від 11.08.2026.

Боржник частково вже виконав рішення суду, адже як зазначає представник у письмових запереченнях станом на 16 вересня 2026 року, заборгованість за договором 16-09-21-02-Ю від 16.09.2021 складає 209 565,60 та 5 592,57 судовий збір.

24 вересня та 19 жовтня 2026 року ОСОБА_1 сплатив приватному виконавцю Мойсеєнку Д.П. по 30 000 грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення відповідача та представника позивача, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала відповідає цим вимогам закону враховуючи таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 435 ЦПК України визначено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз наведених норм свідчить, що розстрочення виконання судового рішення є передбаченим законом винятком із загального правила його своєчасного та повного виконання, і саме заявник повинен належними доказами підтвердити конкретні обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, а суд - з`ясувати, чи є запропонований порядок об`єктивно необхідним та пропорційним із погляду інтересів обох сторін. При цьому встановлення таких обставин не може зводитися виключно до формальної перевірки наявності в боржника певного майна, постійного доходу або документально підтвердженої інвалідності. Суд повинен оцінити всі обставини в їх сукупності, зокрема фактичний стан боржника, його майнові можливості, поведінку щодо виконання рішення, тривалість запропонованої розстрочки та наслідки її надання для стягувача.

У рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 сформульовано підхід, за яким розстрочення передбачає виконання рішення частинами з визначеним інтервалом у часі та має ґрунтуватися на засадах співмірності і пропорційності для забезпечення балансу прав та законних інтересів стягувача і боржника, не змінюючи суті судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19 наголошено, що обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення є доведення заявником наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду та підлягає оцінці в сукупності з іншими фактичними обставинами.

З огляду на вказане та установлені обставин цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані боржником документи та факт часткового виконання рішення в сукупності доводять наявність істотних об`єктивних перешкод для його виконання в загальному порядку.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не має стабільного офіційного доходу, про що свідчать надані Пенсійним фондом України та органами податкової служби відомості. Крім того, заявник неодноразово проходив стаціонарне лікування протягом 2025-2026 років, що підтверджується відповідними медичними документами.

Колегія суддів бере до уваги доводи апелянта про те, що відсутність офіційного доходу сама собою не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, а факт проходження лікування не завжди свідчить про наявність тяжкого захворювання чи повної втрати працездатності. Водночас наведені обставини не можуть оцінюватися ізольовано одна від одної, без урахування конкретної життєвої ситуації боржника та інших відомостей, установлених під час судового розгляду. Зокрема, під час апеляційного розгляду колегія суддів мала можливість безпосередньо заслухати пояснення ОСОБА_1 та сприйняти наявні у нього труднощі з усним мовленням, а також фактичний здоров`я боржника, що не може ігноруватися під час вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення.

Положення частин третьої та четвертої статті 435 ЦПК України не пов`язують можливість розстрочення виключно з установленням особі інвалідності або повної втрати працездатності. Визначальним є встановлення обставин, які в сукупності свідчать про істотне ускладнення виконання рішення, та необхідності застосування відповідного порядку його виконання.

У цій справі наявні медичні документи, відомості про матеріальне становище боржника, його особисті пояснення та безпосередньо сприйняті судом обставини, у своїй сукупності дають підстави для висновку про існування об`єктивних труднощів, які ускладнюють одноразове виконання рішення суду.

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 вже здійснив погашення значної частини заборгованості, зокрема 28 серпня 2026 року сплатив 100 000 грн.

Більше того, сам стягувач у своїх письмових запереченнях підтвердив, що станом на 16 вересня 2026 року залишок заборгованості за кредитним договором становив 209 565,60 грн. Тобто після ухвалення рішення суду від 24 квітня 2026 року заборгованість за основним зобов`язанням, присуджена в розмірі 372 837,72 грн, зменшилася до 209 565,60 грн.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність підтвердженого регулярного доходу в розмірі, достатньому для щомісячної сплати 26 894,77 грн, сама по собі виключає можливість розстрочення виконання рішення, оскільки обов`язок довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, не тотожний обов`язку надати безумовні гарантії отримання певного доходу протягом усього майбутнього періоду.

Не заслуговують на увагу як безумовна підстава для скасування оскаржуваної ухвали й доводи апелянта щодо наявності у власності боржника квартири та транспортного засобу з огляду на таке.

Колегія суддів ураховує, що належна боржнику квартира є предметом іпотеки, якою забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором. Водночас наявність у власності особи нерухомого майна не свідчить про наявність у неї вільних грошових коштів, достатніх для негайного виконання судового рішення. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що законодавством не встановлено обов`язку боржника для одержання розстрочки попередньо самостійно реалізувати належне йому житло, яке є єдиним місцем проживання, з метою одномоментного погашення всієї заборгованості. Та обставина, що нерухоме майно передано в іпотеку, не позбавляє стягувача передбачених законом прав іпотекодержателя та не виключає можливості звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності визначених законом підстав і з дотриманням установленої процедури. Разом із цим можливість застосування такого способу примусового виконання не означає, що суд, вирішуючи заяву про розстрочення виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний виходити з необхідності негайної реалізації житла боржника без оцінки можливості погашення заборгованості в менш обтяжливий для нього спосіб.

За обставин цієї справи, коли боржник уже здійснив значне часткове погашення заборгованості та просить надати йому обмежений у часі період для остаточного розрахунку, забезпечення виконання рішення шляхом сплати визначених судом платежів відповідає необхідності дотримання справедливого балансу інтересів сторін.

Аналогічно наявність у власності боржника транспортного засобу не спростовує обґрунтованості заяви про розстрочення, оскільки транспортний засіб для фізичної особи може бути не лише майновим активом, а й засобом забезпечення повсякденних життєвих потреб, пересування, здійснення трудової діяльності та потенційного отримання доходу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення прав стягувача, колегія суддів також враховує тривалість установленої судом першої інстанції розстрочки.

Так, остаточне виконання рішення за встановленим графіком має відбутися 24 квітня 2027 року, тобто в межах одного року з дня ухвалення рішення суду, як це передбачено частиною п`ятою статті 435 ЦПК України. При цьому, станом на дату апеляційного перегляду, до закінчення встановленого судом строку розстрочення залишилося менш ніж шість місяців. Зокрема, найближчий передбачений графіком платіж має бути здійснений 25 листопада 2026 року, після чого визначено ще п`ять щомісячних строків сплати, останній із яких припадає на 24 квітня 2027 року.

При цьому скаржником в апеляційній скарзі не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що збереження саме такого обмеженого в часі порядку виконання рішення становитиме для ТОВ «Гелексі Фінанс» непропорційний майновий тягар порівняно з наслідками негайного примусового виконання для боржника.

Колегія суддів ураховує, що ТОВ «Гелексі Фінанс» є професійним учасником ринку фінансових послуг, майнові інтереси якого підлягають судовому захисту нарівні з інтересами боржника. Проте саме по собі відтермінування отримання окремих частин присудженої заборгованості на відносно короткий строк не свідчить про порушення справедливого балансу інтересів сторін, особливо з огляду на вже здійснене значне часткове виконання рішення та визначення судом обов`язку боржника здійснювати регулярні платежі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що збереження встановленої судом першої інстанції розстрочки за обставин цієї справи не покладає на стягувача надмірного тягаря, тоді як її скасування може призвести до необхідності застосування щодо боржника значно більш обтяжливих заходів примусового виконання, зокрема пов`язаних із реалізацією належного йому майна.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 2-1230/11 колегія суддів зазначає, що наведений у ній правовий висновок не суперечить висновкам суду першої інстанції у справі, яка переглядається.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із недоведеності заявниками наявності обставин, які об`єктивно ускладнювали виконання судового рішення, та звернув увагу на необхідність врахування боржником власних майнових можливостей під час укладення кредитного договору. При цьому в тій справі боржники просили розстрочити виконання рішення на 48 платежів.

Натомість у справі, яка переглядається, заявником надано медичну документацію, відомості про відсутність стабільного офіційного доходу, підтверджено значне часткове виконання судового рішення, а суд першої інстанції визначив розстрочення лише на вісім місяців у межах передбаченого законом максимального строку. Тому фактичні обставини зазначених справ істотно відрізняються.

Урахувавши всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеними обставини, які істотно ускладнюють одномоментне виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року, та дійшов правильного висновку про можливість його розстрочення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції забезпечив належний баланс між правом стягувача на своєчасне та ефективне виконання судового рішення й необхідністю врахування індивідуальних обставин боржника.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до іншої оцінки встановлених судом обставин та не спростовують правильності висновку про можливість розстрочення виконання рішення за конкретних обставин цієї справи.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 435 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 389, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» - залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17 вересня 2026 року про розстрочення виконання рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна ухвала складена 11 листопада 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua