Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №361/2524/18
Суддя: Лапчевська Олена Федорівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 361/2524/18
номер провадження 22-ц/824/15856/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засіданняЄфіменко І.О.,
учасники справи: представник скаржника ОСОБА_1 ,
боржник ОСОБА_2 ,
державний виконавець Мурашко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2026 року /суддя Савчак С.П./
у справі за скаргою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Броварського відділу державної служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мурашко Ольга Володимирівна, боржник - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Коваленко Марина Володимирівна звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області зі скаргою, у якій просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мурашко О.В. щодо обчислення розміру заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 361/2524/18, виданого 21 травня 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області, викладені у розрахунку зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2026 року; зобов`язати старшого державного виконавця Мурашко О.В. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів без урахування виписки, наданої боржником ОСОБА_2 до заяви від 28 листопада 2025 року.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2026 року скаргу представника ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_3 , залишено без розгляду. /т. 2 а.с. 56-61/
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду скарги по суті.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що суд неправильно визначив предмет поданої скарги, ототожнивши розрахунок заборгованості станом на 01 квітня 2026 року із розрахунком станом на 01 січня 2026 року, тоді як кожен новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів є окремою процесуальною дією державного виконавця, має власну дату складення, визначає стан заборгованості на іншу дату, охоплює інший розрахунковий період, породжує нові юридичні наслідки та може бути предметом самостійного судового розгляду відповідно до ст. 447, 449 ЦПК України. Апелянт зазначає, що розрахунок станом на 01 квітня 2026 року був складений після подання представником стягувача 27 березня 2026 року адвокатського запиту № 171/25/26 з 161 платіжною інструкцією, а також після звернення ОСОБА_3 із заявами від 07 квітня 2026 року та 17 квітня 2026 року, у яких вона просила провести актуальний розрахунок з урахуванням наданих представником документів. За результатами розгляду цих заяв державним виконавцем було складено новий розрахунок станом на 01 квітня 2026 року, який отримано стягувачем 28 квітня 2026 року. На переконання апелянта, суд першої інстанції неправильно визначив момент початку перебігу строку, передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, оскільки про порушення свого права сторона скаржника дізналася саме після отримання нового розрахунку заборгованості станом на 01 квітня 2026 року. Крім того, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що у заяві ОСОБА_3 від 07 квітня 2026 року відсутнє прохання врахувати документи, подані представником до адвокатського запиту, прямо спростовується змістом цієї заяви, долученої до матеріалів апеляційної скарги. Апелянт також посилається на надмірний процесуальний формалізм, який призвів до необґрунтованого обмеження права скаржника на доступ до суду, та на практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини щодо забезпечення реального та ефективного доступу особи до правосуддя (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17, від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20; рішення ЄСПЛ «Bellet v. France», «Walchli v. France», «Zubac v. Croatia»).
У відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець Броварського ВДВС Мурашко О.В. просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що ухвала є законною та відповідає вимогам чинного законодавства. Скаржниця вже зверталася до суду зі скаргою на розрахунок заборгованості станом на 01 січня 2026 року (провадження № 4-с/361/12/26), за результатом розгляду якої ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року скаргу повернуто без розгляду. Крім того, на виконання доручення Управління державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18 лютого 2026 року начальником Броварського ВДВС проведено перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_1, за результатом якої винесено постанову № 1 від 02 березня 2026 року, якою розрахунок, складений державним виконавцем з урахуванням наданих боржником квитанцій та виписки з банківської установи, визнано правомірним; копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження, і станом на день розгляду справи постанова не оскаржена. За твердженням державного виконавця, строк на подання скарги пропущено: якщо вважати обізнаність скаржниці з 13 лютого 2026 року - строк сплив 23 лютого 2026 року, якщо з 18 березня 2026 року - строк сплив 28 березня 2026 року. Також зазначає, що платіжні інструкції, долучені представником стягувача до адвокатського запиту від 27 березня 2026 року, дублюють виписку банківської установи, яка була подана боржником та вже врахована державним виконавцем станом на 01 січня 2026 року; нововиявлені обставини, на які вказує апелянт, відсутні; розрахунок станом на 01 квітня 2026 року відрізняється від попереднього лише періодом нарахування.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, на підставі наступного.
Судом встановлено, що 21 травня 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/2524/18 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
На примусовому виконанні у Броварському відділі державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
За розрахунком заборгованості станом на 01 грудня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 290 859,75 грн, штраф 50 % - 145 429,87 грн, загальна сума заборгованості - 429 798,87 грн.
28 листопада 2025 року боржник ОСОБА_2 подав до відділу державної виконавчої служби заяву, у якій просив долучити до матеріалів виконавчого провадження виписку з Приватбанку, копії квитанцій про сплату аліментів та провести перерахунок.
23 січня 2026 року старшим державним виконавцем Мурашко О.В. на підставі квитанцій та виписки, поданих боржником 28 листопада 2025 року, складено новий розрахунок заборгованості станом на 01 січня 2026 року, за яким заборгованість відсутня; довідку-розрахунок станом на 01 грудня 2025 року визнано недійсною.
26 лютого 2026 року ОСОБА_3 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості станом на 01 січня 2026 року в частині зарахування транзитних платежів на суму 374 829,00 грн. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року у справі № 361/2524/18, провадження № 4-с/361/12/26, цю скаргу повернуто скаржнику без розгляду.
27 березня 2026 року представником стягувача - адвокатом Коваленко М.В. подано до Броварського ВДВС адвокатський запит № 171/25/26 (вх. № 5787), до якого долучено 161 платіжну інструкцію із зазначенням призначення платежу та наведено правове обґрунтування необхідності їх оцінки з урахуванням актуальної практики Верховного Суду; у запиті представник просила розрахувати та надати детальний розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Відповідь на адвокатський запит надана не була.
07 квітня 2026 року ОСОБА_3 подала до Броварського ВДВС заяву, у якій просила провести актуальний та детальний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, виходячи із матеріалів, наданих адвокатом Коваленко М.В. 27 березня 2026 року разом із адвокатським запитом № 171/25/26 (завірені належним чином копії квитанцій на 161 аркуші), та врахувати правову позицію Верховного Суду, виключивши із суми погашення аліментного боргу платежі, де відсутнє призначення «аліменти»; актуальний розрахунок просила направити їй на електронну пошту.
17 квітня 2026 року ОСОБА_3 подала до Броварського ВДВС заяву, у якій просила сформувати та видати довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 станом на 17 квітня 2026 року.
Листом від 22 квітня 2026 року начальника Броварського ВДВС на заяву ОСОБА_3 від 17 квітня 2026 року стягувачу додано довідку-розрахунок за період з 03 травня 2018 року по 01 квітня 2026 року, за яким заборгованість станом на 01 квітня 2026 року складає 8 789,44 грн; розрахунок проведено з урахуванням квитанцій та виписки з банку, наданих боржником за заявою від 28 листопада 2025 року; довідку-розрахунок станом на 01 грудня 2025 року визнано недійсною.
Вказаний розрахунок отримано стягувачем 28 квітня 2026 року.
06 травня 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Коваленко М.В. звернулася до суду зі скаргою, у якій оскаржувала дії державного виконавця, викладені саме у розрахунку станом на 01 квітня 2026 року, та просила зобов`язати здійснити перерахунок без урахування виписки, наданої боржником до заяви від 28 листопада 2025 року.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України про те, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; ч. 2 ст. 449 ЦПК України про те, що пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою; ст. 447 ЦПК України про те, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що скаржниця фактично оскаржує ті самі дії державного виконавця, які були викладені у розрахунку станом на 01 січня 2026 року, про порушення свого права була обізнана ще у лютому 2026 року, що підтверджується поданою нею скаргою від 26 лютого 2026 року та ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2026 року; розрахунок станом на 01 квітня 2026 року відрізняється від попереднього лише періодом нарахування (січень-березень 2026 року), а всі інші складові ідентичні; скаржниця не подала клопотання про поновлення строку на оскарження, а тому суд позбавлений можливості самостійно вирішити це питання; скарга подана з пропуском десятиденного строку, встановленого п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, що є підставою для залишення її без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що предметом оскарження у цій справі є ті самі дії державного виконавця, які були викладені у розрахунку станом на 01 січня 2026 року. Як вбачається з матеріалів справи, скаржниця оскаржує конкретний документ - довідку-розрахунок заборгованості станом на 01 квітня 2026 року, складений державним виконавцем 22 квітня 2026 року за результатами розгляду заяв ОСОБА_3 від 07 квітня 2026 року та 17 квітня 2026 року та після подання представником стягувача адвокатського запиту від 27 березня 2026 року з 161 платіжною інструкцією. Цей розрахунок має власну дату складення, охоплює новий розрахунковий період (січень-березень 2026 року), визначає розмір заборгованості на іншу календарну дату, породжує нові юридичні наслідки для сторін виконавчого провадження та є самостійною процесуальною дією державного виконавця у розумінні ст. 447 ЦПК України. Використання державним виконавцем аналогічного підходу до обчислення заборгованості або тих самих документів, які були покладені в основу попереднього розрахунку, не перетворює новий розрахунок на попередній і не позбавляє сторону виконавчого провадження права оскаржити нову процесуальну дію державного виконавця.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк на подання скарги сплив, оскільки про порушення свого права скаржниця дізналася ще у лютому 2026 року.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України перебіг десятиденного строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
У цій справі предметом оскарження є дії державного виконавця, викладені у розрахунку станом на 01 квітня 2026 року, який отримано стягувачем 28 квітня 2026 року. Скаргу подано 06 травня 2026 року, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання оскаржуваного розрахунку.
Суд першої інстанції цю обставину не встановив і не перевірив, а натомість виходив з обізнаності скаржниці про попередній розрахунок станом на 01 січня 2026 року, що є самостійним предметом оскарження та не може впливати на перебіг строку щодо нового розрахунку. За таких обставин питання про поновлення пропущеного строку на подання скарги у цій справі не виникає, а висновок суду першої інстанції про необхідність подання скаржницею клопотання про поновлення строку ґрунтується на помилковому визначенні моменту початку перебігу цього строку.
Помилковим є й висновок суду першої інстанції про те, що у заяві ОСОБА_3 від 07 квітня 2026 року не містилося прохання врахувати документи, подані її представником до адвокатського запиту. Як вбачається зі змісту цієї заяви, долученої до матеріалів апеляційної скарги та наявної в матеріалах виконавчого провадження, стягувач прямо просила провести актуальний та детальний розрахунок заборгованості, виходячи із матеріалів, наданих адвокатом Коваленко М.В. 27 березня 2026 року разом із адвокатським запитом № 171/25/26 (завірені належним чином копії квитанцій на 161 аркуші), та врахувати правову позицію Верховного Суду, виключивши із суми погашення аліментного боргу платежі, де відсутнє призначення «аліменти». Отже, висновок суду першої інстанції суперечить матеріалам справи.
Апеляційним судом відхиляється посилання державного виконавця у відзиві на апеляційну скаргу щодо того, що постановою начальника Броварського ВДВС № 1 від 02 березня 2026 року, розрахунок, складений державним виконавцем, визнано правомірним. Вказана постанова стосується розрахунку заборгованості станом на 01 січня 2026 року та не перешкоджає оскарженню нового розрахунку станом на 01 квітня 2026 року, складеного після подання стороною стягувача нових документів та заяв. Твердження державного виконавця про те, що платіжні інструкції, долучені представником стягувача до адвокатського запиту, дублюють виписку банківської установи, яка вже була врахована, стосується суті спору (правильності врахування платежів), а не питання дотримання строку на подання скарги, а тому не може бути підставою для залишення скарги без розгляду.
Спростовуючи посилання відзиву на пропуск строку з огляду на обізнаність скаржниці з матеріалами виконавчого провадження 13 лютого 2026 року чи 18 березня 2026 року, колегія суддів зазначає, що вказані обставини стосуються попереднього розрахунку станом на 01 січня 2026 року та не впливають на перебіг строку щодо нового розрахунку станом на 01 квітня 2026 року, отриманого стягувачем 28 квітня 2026 року.
Окремо колегія суддів апеляційного суду звертає увагу представника апелянтки на те, що вимоги скарги повинні бути викладені чітко і зрозуміло і стосуватись саме того предмету який оскаржується, а не історії правовідносин сторін, починаючи з моменту ухвалення судового рішення, у скарзі повинен бути чітко зазначені предмет скарги, за яким саме зверненням, в чому саме полягає бездіяльність державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2026 року - скасувати, справу направити до Броварського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено 11.11.2026 року.
Головуючий: Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua