Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №369/2784/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: витребування майна із чужого незаконного володіння

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №369/2784/25

Суддя: Лапчевська Олена Федорівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 369/2784/25

номер провадження 22-ц/824/13901/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄфіменко І.О.,

учасники справи: представник позивача Щиглов Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року /суддя Фінагеєва І.О./

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Щиглов Є.О. звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_1 , у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 791219332224.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено: витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 15 745,60 грн; заходи забезпечення позову продовжено протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. /а.с. 160-167/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 за рахунок особистих коштів, отриманих від батьків та сестри, що відповідно до ст. 57 СК України свідчить про її належність до особистої приватної власності третьої особи, а не до спільної сумісної власності подружжя. Суд безпідставно відхилив доводи про особистий характер коштів, витрачених на придбання квартири. Апелянт також зазначає, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки набула право власності на квартиру внаслідок правомірного виходу зі складу учасників ТОВ «Ермін Естейт» з виплатою вартості частки у вигляді майна, а не внаслідок «виведення» майна з метою обходу прав подружжя. Товариство засноване 01.07.2022, тобто після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рішенням від 05.01.2022. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України щодо преюдиційних обставин, поширивши висновки у справі № 367/3003/22 на справу № 369/2784/25, де предметом спору є інші правовідносини та інший відповідач - ОСОБА_4 ; преюдиція може стосуватися лише тих обставин, які встановлені попереднім рішенням, проте не висновків про правову природу правочинів, які мають оцінюватись у новій справі самостійно. Також апелянт посилається на порушення норм процесуального права, зокрема на неналежне забезпечення участі третьої особи - ОСОБА_1 у справі, зазначивши, що третя особа та її представник не з`явились у судове засідання, суд не з`ясував причини неявки належним чином та ухвалив рішення, яке безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , без урахування його позиції. Крім того, апелянт зазначає, що рішення суду безпосередньо зачіпає права та законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки витребування 1/2 частки квартири на користь позивачки фактично підтверджує наявність права спільної сумісної власності на квартиру та може мати правові наслідки для подальшого захисту прав ОСОБА_1 у можливих спорах щодо поділу майна.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником ОСОБА_3 - адвокатом Щигловим Є.О., позивачка просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивачка не погоджується з доводами апеляційної скарги через їх безпідставність, зазначаючи, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2024 у справі № 367/3003/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2024, встановлено, що спірна квартира набута ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період шлюбу, відповідачем ОСОБА_1 не спростовано презумпції спільної сумісної власності майна, позивачка не надавала своєї згоди на відчуження квартири, а отже, на спірну квартиру поширюється режим спільного сумісного майна подружжя. Позивачка наголошує, що новий власник спірної квартири - ОСОБА_4 - є рідною сестрою ОСОБА_1 , яка була добре обізнана про триваючий шлюборозлучний процес свого брата із позивачкою, а також знала, що квартира придбавалася у період шлюбу та належить подружжю на праві спільної сумісної власності. На переконання позивачки, сукупність обставин - родинний зв`язок, стислі терміни реєстраційних та правовстановлюючих дій щодо ТОВ «Ермін Естейт», відсутність іншої фактичної господарської діяльності товариства, придбання відповідачкою частки у статутному капіталі за відсутності мети володіти часткою в юридичній особі, вихід з неї наступного ж дня та подальше припинення товариства - свідчить про недобросовісність дій відповідачки і третьої особи, вчинених виключно з метою заволодіння спірною квартирою. Позивачка також зазначає, що оскільки у ОСОБА_1 відсутнє як рухоме, так і нерухоме майно, за рахунок якого позивачка могла б отримати виплату половини вартості внесеного майна, єдиним і можливим способом захисту залишається витребування частини спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 . Позивачка посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, та на постанову Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 953/20040/19.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 29.09.2012 по 05.01.2022 перебували у зареєстрованому шлюбі; рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.01.2022 шлюб між ними розірвано.

27.02.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали попередній договір про укладення в подальшому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 ; 27.02.2015 ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу нотаріально посвідчену заяву, якою надала згоду ОСОБА_1 на укладення попередніх та основних договорів купівлі-продажу спірної квартири, зазначивши, що договори укладаються з її згоди та в інтересах сім`ї.

07.12.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2024 у справі № 367/3003/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2024, встановлено, що спірна квартира набута ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у період шлюбу, ОСОБА_1 не спростовано презумпції спільної сумісної власності майна, позивачка не надавала своєї згоди на відчуження квартири, а отже, на спірну квартиру поширюється режим спільного сумісного майна подружжя.

01.07.2022 зареєстровано ТОВ «Ермін Естейт», засновником якого був ОСОБА_1 ; внесок до статутного капіталу товариства становив 355 000,00 грн та був сформований за рахунок спірної квартири. 07.07.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Ермін Естейт» у розмірі 350 000,00 грн, що становить 98,59% статутного капіталу. 08.07.2022 ОСОБА_4 подала до товариства нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників та вимогу про виплату вартості належної їй частки; за протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ермін Естейт» від 08.07.2022 ОСОБА_4 надано згоду на вихід зі складу учасників товариства та виплату вартості частки. Станом на 11.08.2022 право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 ; 24.10.2022 ТОВ «Ермін Естейт» припинено у результаті ліквідації.

ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_1 .

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ч. 4 ст. 82 ЦПК України про те, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи; ст. 369 ЦК України про те, що майном, яке є у спільній сумісній власності, володіють і користуються співвласники спільно, а розпоряджання таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників; ст. 387, 388 ЦК України про те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, у тому числі в разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею; ст. 321 ЦК України про те, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України про те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; згоди позивачки на відчуження спірної квартири не надавалося; дії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо внесення спірної квартири до статутного капіталу ТОВ «Ермін Естейт» та подальшої передачі її у приватну власність ОСОБА_4 є очевидно недобросовісними та спрямованими на виведення нерухомого майна з режиму спільної сумісної власності подружжя; спірне майно вибуло з володіння позивачки поза її волею, а тому належна їй 1/2 частина спірної квартири підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на підставі ст. 387, 388 ЦК України.

З такими висновками суду колегія суддів апеляційного суду погоджується, а доводи апеляційної скарги, апеляційним судом відхиляються з таких підстав.

Щодо доводів апелянта про те, що спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , отримані від батьків та сестри, і відповідно до ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю, колегія суддів зазначає про те, що вказані обставини вже були предметом судового розгляду у справі № 367/3003/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2024, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2024, встановлено, що спірна квартира набута подружжям у період шлюбу, ОСОБА_1 не спростовано презумпції спільної сумісної власності майна, а тому на неї поширюється режим спільного сумісного майна подружжя. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Повторне порушення апелянтом питання про особистий характер коштів, витрачених на придбання квартири, суперечить преюдиційному значенню встановлених обставин та не може бути підставою для перегляду оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки набула право власності внаслідок правомірного виходу зі складу учасників ТОВ «Ермін Естейт», колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірна квартира вибула з володіння позивачки поза її волею - згоди на відчуження позивачка не надавала. За таких обставин, навіть за умови добросовісності ОСОБА_4 як набувача, це не є перешкодою для задоволення віндикаційного позову. Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки сукупність встановлених обставин - родинний зв`язок із ОСОБА_1 , обізнаність про триваючий шлюборозлучний процес, стислі (поденні) терміни реєстраційних та правовстановлюючих дій щодо ТОВ «Ермін Естейт», відсутність іншої фактичної господарської діяльності товариства, придбання відповідачкою частки у статутному капіталі за відсутності мети володіти часткою в юридичній особі, вихід з неї наступного ж дня та подальше припинення товариства - свідчить про те, що ТОВ «Ермін Естейт» було створено ОСОБА_1 виключно з метою недобросовісного заволодіння спірною квартирою подружжя та подальшої її перереєстрації за рідною сестрою - ОСОБА_4 . Доводи апелянта про те, що товариство засноване після розірвання шлюбу, не спростовують цього висновку, оскільки режим спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, зберігається до його поділу, а розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на таке майно.

Доводи апелянта про те, що рішення суду безпосередньо зачіпає права та законні інтереси ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_1 був залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, та мав можливість реалізувати свої процесуальні права, у тому числі право на подання доказів, участь у судових засіданнях, надання пояснень та оскарження судового рішення. При цьому колегія суддів зауважує, що задоволення віндикаційного позову про витребування 1/2 частки квартири на користь позивачки не створює для ОСОБА_1 самостійних правових наслідків у вигляді зміни режиму спільної сумісної власності подружжя, а лише поновлює порушене право позивачки як співвласника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua